Постанова

від 12.05.2015 по справі 813/936/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Львів № 813/936/15

17 год. 39 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Марчук С.В.;

відповідача: представник Юрчак Ю.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравелла» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравелла» (далі - ТОВ Компанія «Каравелла») звернулось до Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №12/13-05-22-04/36670052 від 15.01.2015 року.

У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав про те, що господарські операції між ТОВ Компанія «Каравелла» та його контрагентом ТОВ «Екодит» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ Компанія «Каравелла». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №12/13-05-22-04/36670052 від 15.01.2015 року, складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Компанія «Каравелла» (код ЄДРПОУ 36670052) з питань господарських відносин з ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) за період 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.

В основу акта перевірки позивача покладено висновки листа ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів «Про надання інформації» №11613/7/26-55-22-13 від 16.12.2014 р., в якому, серед іншого, зазначено, що ДПІ у Печерському районі у м. Києві не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Екодит» щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ Компанія «Каравелла».

Крім цього, вказав, що позивачем до перевірки не представлено документи, які свідчать про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу та підтверджують фактичне отримання товару від контрагента-постачальника за липень, серпень 2014 року.

Також, представник відповідача зазначив, що згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А.

В результаті даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит». У підсумку відповідач зазначив, що ТОВ Компанія «Каравелла» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 334658,61 грн., в тому числі за липень 2014 р. на суму ПДВ 200158,93 грн., за серпень 2014 р. на суму ПДВ 134499,68 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Екодит», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 334658,61 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 334658,61 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 83664,66 грн., всього на суму 418323,27 грн., і на думку відповідача підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ Компанія «Каравелла» зареєстроване, як юридична особа, 21.09.2009 року, здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; з оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення; з оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; з роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; з роздрібної торгівлі іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; з діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

У період з 24.12.2014 року по 05.01.2015 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія «Каравелла» (код ЄДРПОУ 36670052) з питань господарських відносин з ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) за період 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за наслідками якої складено №12/13-05-22-04/36670052 від 15.01.2015 року (далі - акт перевірки від 15.01.2015 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ Компанія «Каравелла» відповідач використав лист ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів «Про надання інформації» №11613/7/26-55-22-13 від 16.12.2014 р., в якому, серед іншого, зазначено, що ДПІ у Печерському районі у м. Києві не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Екодит» щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ Компанія «Каравелла». Крім цього, відповідач вказав, що позивачем до перевірки не представлено документи, які свідчать про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу та підтверджують фактичне отримання товару від контрагента-постачальника за липень, серпень 2014 року. Також, зазначив, що згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А. В результаті даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит».

У висновках акта перевірки від 15.01.2015 року відповідач зазначив про порушення ТОВ Компанія «Каравелла» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 334658,61 грн., в тому числі за липень 2014 р. на суму ПДВ 200158,93 грн., за серпень 2014 р. на суму ПДВ 134499,68 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Екодит», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 334658,61 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Екодит».

ТОВ Компанія «Каравелла» (Покупець) та ТОВ «Екодит» (Постачальник) уклали договір поставки від 01.05.2014 року №01052014, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до накладних. Назва, кількість, ціна, форма та умови оплати вказуються у рахунках-фактурах. Предметом поставки є метисна продукція та засоби кріплення. Товар, що предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару визначаються видатковими накладними та рахунками-фактурами.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкові накладні (т. 1, а.с. 20-75); видаткові накладні (т. 1, а.с. 76-123; т.2, а.с. 74); банківські виписки по рахунку (т.1, а.с 139-170); рахунки-фактури (т.2, а.с. 99-146).

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Екодит» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за липень, серпень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Екодит» відображено в податковій звітності ТОВ Компанія «Каравелла», про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 281 за липень, серпень 2014 р. (т. 2, а.с. 28-73).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального придбання та поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання та поставки товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ Компанія «Каравелла» по придбанню та поставці товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

На підтвердження використання придбаних ТМЦ від контрагента ТОВ «Екодит» у господарській діяльності, позивач долучив податкові накладні (т. 2, а.с. 167-250; т. 3, а.с. 1-250; т. 4. а.с. 1-53).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на листі ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів «Про надання інформації» №11613/7/26-55-22-13 від 16.12.2014 р., в якому, серед іншого, зазначено, що ДПІ у Печерському районі у м. Києві не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Екодит» щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ Компанія «Каравелла».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що перевезення ТМЦ від ТОВ «Екодит» здійснювалось автомобілем марки OPEL MOVANO, державний номерний знак НОМЕР_1, який використовувався позивачем у службових цілях, відповідно до договору оренди транспортного засобу №б/н від 27.03.2013 року, укладеного між ТОВ Компанія «Каравелла» та громадянином ОСОБА_3.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документ, який свідчить про фізичне переміщення цінностей, визначає осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаними ТОВ «Екодит» за наслідками операцій з придбання ТМЦ. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ Компанія «Каравелла» по придбанню та використанню таких товарно-матеріальних цінностей, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

При цьому, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат.

Натомість, мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість ТОВ Компанія «Каравелла» реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує, що придбання таких товарно-матеріальних цінностей необхідне для здійснення обраного виду діяльності позивача.

За таких обставин, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. За відсутністю належних доказів, доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Судом також не беруться до уваги покликання відповідача на лист УДАІ ГУМВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп, згідно якого ДПІ у Франківському районі повідомлено, що комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А з огляду на наступне.

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 24.03.2015 року №8909-0-33-15/10.1 ( т.2, а.с. 156) наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2011 року №975 «Про введення в експлуатацію системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» в Міністерстів юстиції України не зареєстровано і на сьогодні скасовано згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2012 року №418 «Про скасування наказу МВС від 29.12.2011 №975».

Відтак, надані УДАІ ГУМВС України у Львівській області дані системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» не можуть слугувати належним та допустимим доказом для висновків контролюючого органу про відсутність факту транспортування ТОВ Компанія «Каравелла» придбаних у контрагента ТОВ «Екодит» товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, судом не враховується і покликання відповідача на лист УОВЕЗ ГОУ ДФС України від 02.12.2014 р. №3800 «Про відпрацювання підприємств», в якому зазначено, що УОВЕЗ ГОУ ДФС України встановлено транзитно-конвертаційну групу підприємств м. Києва, які надають послуги підприємствам реального сектору економіки в частині формування незаконного податкового кредиту з ПДВ та переведення безготівкових коштів у готівку на території різних регіонів України, оскільки у зазначеному листі не вказано чи входить ТОВ «Екодит» у перелік таких підприємств.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 418323,27 грн., в тому числі за основним платежем 334658,61 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 83664,66 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000022204 від 28.01.2015 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравелла» (вул. В. Великого, 18, офіс 825, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 36670052) судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2015 року.

Суддя Клименко О.М.