Ухвала

від 27.10.2015 по справі 813/936/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 р. Справа № 876/6002/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравелла» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравелла» (далі - ТзОВ Компанія «Каравелла») звернулось до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0000022204 від 28.01.2015 року.

ДПІ у Франківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем до перевірки не представлено документи, які свідчать про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу та підтверджують фактичне отримання товару від контрагента-постачальника за липень, серпень 2014 року.

Крім цього, згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А.

За наслідком перевірки позивача податковим органом встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит». Таким чином, ТзОВ Компанія «Каравелла» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 334658,61 грн., в тому числі за липень 2014 р. на суму ПДВ 200158,93 грн., за серпень 2014 р. на суму ПДВ 134499,68 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Екодит», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 334658,61 грн.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТзОВ Компанія «Каравелла» зареєстроване, як юридична особа, 21.09.2009 року, здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; з оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення; з оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; з роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; з роздрібної торгівлі іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; з діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

У період з 24.12.2014 року по 05.01.2015 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Компанія «Каравелла» (код ЄДРПОУ 36670052) з питань господарських відносин з ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) за період 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за наслідками якої складено №12/13-05-22-04/36670052 від 15.01.2015 року (далі - акт перевірки від 15.01.2015 року).

Зі змісту даного акта видно, що під час перевірки ТзОВ Компанія «Каравелла» відповідач використав лист ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів «Про надання інформації» №11613/7/26-55-22-13 від 16.12.2014 року, в якому, серед іншого, зазначено, що ДПІ у Печерському районі у м. Києві не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Екодит» щодо фінансово-господарських відносин з ТзОВ Компанія «Каравелла». Крім цього, відповідач вказав, що позивачем до перевірки не представлено документи, які свідчать про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу та підтверджують фактичне отримання товару від контрагента-постачальника за липень, серпень 2014 року. Також, зазначив, що згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А. В результаті даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит».

У висновках акта перевірки від 15.01.2015 року відповідач зазначив про порушення ТзОВ Компанія «Каравелла» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 334658,61 грн., в тому числі за липень 2014 р. на суму ПДВ 200158,93 грн., за серпень 2014 р. на суму ПДВ 134499,68 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Екодит», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 334658,61 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не свідчить про фіктивність здійснених господарських операцій за наявності доказів, які свідчать про їх виконання сторонами. Також окружний суд зазначив, що надані УДАІ ГУМВС України у Львівській області дані системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» не можуть слугувати належним та допустимим доказом для висновків контролюючого органу про відсутність факту транспортування ТзОВ Компанія «Каравелла» придбаних у контрагента ТОВ «Екодит» товарно-матеріальних цінностей.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ТзОВ Компанія «Каравелла» (Покупець) та ТОВ «Екодит» (Постачальник) уклали договір поставки від 01.05.2014 року №01052014, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язується передати (поставити) у власність Покупцю товар, а Покупець зобов»язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до накладних. Назва, кількість, ціна, форма та умови оплати вказуються у рахунках-фактурах. Предметом поставки є метисна продукція та засоби кріплення. Товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару визначаються видатковими накладними та рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 124-130).

Крім цього, реальність господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, а саме: податковими накладними (т. 1, а.с. 20-75); видатковими накладними (т. 1, а.с. 76-123; т. 2, а.с. 74); банківськими виписками по рахунку (т. 1, а.с 139-170); рахунками-фактурами (т. 2, а.с. 99-146).

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Екодит» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за липень, серпень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Екодит» відображено в податковій звітності ТзОВ Компанія «Каравелла», про що свідчать копії додатків №5 до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 281 за липень, серпень 2014 року (т. 2, а.с. 28-73).

Крім цього, окружним судом вірно встановлено, що ТзОВ Компанія «Каравелла» придбані ТМЦ від контрагента ТОВ «Екодит» використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується копіями податкових накладних (т. 2 а.с. 167-250; т. 3 а.с. 1-250; т. 4 а.с. 1-53).

Що стосується твердження апелянта відносно того, що згідно листа ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів «Про надання інформації» №11613/7/26-55-22-13 від 16.12.2014 року видно, що ДПІ у Печерському районі у м. Києві не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Екодит» щодо фінансово-господарських відносин з ТзОВ Компанія «Каравелла», окружний суд вірно зазначив, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права.

Так, Європейський Суд у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах даної адміністративної справи товарно-транспортних накладних та іншої документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов»язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги покликання відповідача на лист УДАІ ГУМВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп, згідно якого ДПІ у Франківському районі повідомлено, що комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А з огляду на лист Міністерства юстиції України від 24.03.2015 року №8909-0-33-15/10.1, з якого видно, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2011 року №975 «Про введення в експлуатацію системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» в Міністерстів юстиції України не зареєстровано і на сьогодні скасовано згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2012 року №418 «Про скасування наказу МВС від 29.12.2011 №975».

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що у листі УОВЕЗ ГОУ ДФС України від 02.12.2014 року №3800 «Про відпрацювання підприємств» зазначено, що УОВЕЗ ГОУ ДФС України встановлено транзитно-конвертаційну групу підприємств м. Києва, які надають послуги підприємствам реального сектору економіки в частині формування незаконного податкового кредиту з ПДВ та переведення безготівкових коштів у готівку на території різних регіонів України, однак у такому не зазначено чи входить ТОВ «Екодит» у перелік таких підприємств.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов»язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором поставки та не доведений факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі №813/936/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.10.2015 року.