Рішення

від 16.11.2022 по справі 552/2133/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2133/22

Провадження № 2/552/1404/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Мовчан В.О.

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача Репало Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «ЛІР» про відшкодування завданої моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача ПП «ЛІР» про стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що 27.02.2019 року з ним стався нещасний випадок пов`язаний з виробництві. У результаті нещасного випадку позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження та тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, проведено ряд операцій. Внаслідок тілесних ушкоджень позивач є особою з інвалідністю 2 групи. Перенесений фізичний біль, через виробничу травму завдають позивачу моральні страждання, який у свої 30 років, останні 3 роки позбавлений вільно пересуватися, щодня відчуває тяжкий фізичний біль, позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя згідно свого віку. 19.04.2022 року вперше за 3 роки отримав пенсію в розмірі 2 100 грн, якої недостатньо навіть для придбання необхідних ліків, що також завдає додаткових душевних страждань. Моральну шкоду оцінює в 700 000 грн.

Ухвалою Київського районного суду від 01 червня 2022 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року закрито підготовче засідання, справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала пославшись на викладені в позовній заяві обставини та доданих до неї доказів , просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що надана відповідачем матеріальна допомога не може враховуватися при відшкодуванні моральної шкоди. У результаті отриманих тілесних ушкоджень позивач позбавлений повноцінного життя. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача підтримав наданий відзив та пояснив, що відповідач не заперечує що мало місце травмування позивача. Відповідач намагався мирно врегулювати зазначене питання, проте з боку позивача відсутній компроміс. При визначенні розміру моральної шкоди просив врахувати, що в країні введений військовий стан, тому зараз будівництво зупинене. Також просив суд врахувати, що основним критерієм нещасного випадку є власна необережність позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПП «ЛІР» про встановлення факту трудових відносин та зобов`язання видати трудову книжку та за зустрічним позовом ПП «ЛІР» до ОСОБА_4 , третя особа Управління Держпраці у Полтавській області про визнання договору дійсним, таким, що є укладеним та фактично відбувся позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Зобов`язано приватне підприємство «ЛІР» оформити ОСОБА_4 трудову книжку та нарахувати відповідні виплати за лікарняними листами.

В задоволенні зустрічного позову приватного підприємства «ЛІР» до ОСОБА_4 третя особа: управління Держпраці у Полтавській області про визнання договору дійсним, таким, що є укладеним та фактично відбувся - відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2020 року змінено в частині визначення дати початку трудових відносин, встановивши факт трудових відносин між ОСОБА_4 та приватним підприємством «ЛІР» з 01 лютого 2019р. (замість 29 січня 2019 року) по даний час.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2020 року, у незміненій судом апеляційної інстанції частині, та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року за позовом Приватного підприємства «ЛІР» до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування актів форми Н-1 та Н-5 від 08.05.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року залишено без змін.

Даним рішенням встановлено, що так як ОСОБА_4 виконував підсобні роботи на об`єкті будівництва «Будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 згідно цивільно-правового договору підряду від 01.02.2019 року №20, укладеного з Приватним підприємством «ЛІР», під час яких отримав тяжкі тілесні ушкодження, нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і на нього складено акт за формою Н-1 та підлягає обліку в ПП «ЛІР».

В результаті нещасного випадку на виробництві 27 лютого 2019 року , позивачу спричинено: Кататравма (27.02.2019). Тяжка полі травма. Закрита травма грудної клітки. Контузія правої легені. Пошкодження (розрив) н/частини правої легені. Пневматоцеле. Забій серця. Пошкодження (розрив) перикарду, субпрсвральне порушення, гематома (паравертебральна). Внутрішньо-плевральна кровотеча. Правобічний гемопневмоторакс. Дренування правої плевральної, порожнини (27.02.2019) правобічна торакотомія, зашивання легені, перикарду. Лапаротомія, хребетно-спинномовкова травма (27.02.2019). Компресійно-багатоуламковий перелом Тh9 хребця зі зміщенням, зі скалковий перелом верхньої треті правої плечової кістки зі зміщенням. Заритий перелом правої лопатки без зміщення. Закритий перелом кісток тазу зі зміщенням. Перелом крижової кістки зміщенням. Забійна рана середньої треті правої гомілки. Первинна хірургічна обробка середньої треті гомілки, шви. Закрита фіксація перелому правого плеча, скелетне витяження правої гомілки. Геморагічний шок III ст. Двобічна пневмонія посттравматичні Металоостеосинтез хребта (07.03.2019р) ...». Згідно класифікатору розподілу травм ступенем тяжкості - травма відноситься до тяжких.

Позивач у зв`язку з отриманими травмами перебував на лікуванні з 27.02 по 03.04.2019 року, з 15 по 28 жовтня 2020 року, з 25.10 по 01.11.2021 року, з 01.11 по 10.11.2021 року у КП «ПОКПЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР», з 06.07.2020 по 13.07.2020, з 23 по 30 липня 2021 року, з 20 по 26 липня 2022 року у КП «1-А Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Позивач внаслідок отриманих травм є особою з інвалідністю 2 групи ( а.с. 48-49).

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 і 7 статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

На власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пункт 13 цієї Постанови визначає , що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці (частина 6 статті 18 Закону).

Як встановлено актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 10 травня 2019 року , п. 10 особи, які допустили порушення вимог про охорону праці:

Рудковський В.Ю. - директор ПП «ЛІР», який не забезпечив наявність захисного огородження, порушив вимоги пункту 6.3.5 «Технологічної карти по організації монтажу залізобетонного каркасу житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

порушив вимоги:

пункту 1,5 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті;

пункту 6.2.2. «Система стандартів безпеки праці. Основні положення»;

порушив вимоги Проекту виконання робіт 034-17-1 ПВР «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 »;

допустив до роботи підсобного робітника ОСОБА_4 . ПП «ЛІР» без проведення навчання та перевірки знань з охорони праці, без проведення інструктажів з охорони праці;

порушив п.3.4 Посадової інструкції директора підприємства , а саме не створив безпечних і сприятливих для життя і здоров`я умов праці;

порушив вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці» , а саме не створив на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

ОСОБА_4 , підсобний робітник ПП «ЛІР», який під час переміщення риштування на себе від краю плити, в місці де відсутнє захисне огородження, позначене на ескізі стрілками Ж і З, оступився та впав на землю з висоти 5-го поверху будинку, що зводиться , при цьому не подбав про особисту безпеку та здоров`я, чим порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про охорону праці»

Основними причинами є недостатня надійність засобів виробництва, супутніми : допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, невиконання посадових обов`язків, особиста необережність потерпілого.

Отже, роботодавець ПП «ЛІР», під час роботи позивача допустив ряд основних порушень з охорони праці, не забезпечив безпеки на робочому місці позивача, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Відповідач має законодавчо закріплений обов`язок, як роботодавець перш за все забезпечити позивачу належні умови праці, тому посилання представника відповідача на вину позивача у отриманні зазначеної травми суд не може розцінити як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, а оцінює в сукупності з іншими доказами.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з ч.1 і пунктом 1 ч. 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

На підставі ч. 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що підлягає стгненню з відповідача на користь позивача, перш за все надає оцінку тим обставинам, які позивач зазначив у позовній заяві та на які представники позивача наголошували в судовому засіданні , а саме тому, що заподіяна позивачу моральна шкода полягала в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у нього кардинально змінився спосіб життя через обмеження у пересуванні та інших можливостях, властивих звичайній людині без травм та наслідків для фізичного та духовного здоров`я, які набув позивач.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, суд дійшов до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у розмірі 120 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди , судом враховується також характер отриманої позивачем виробничої травми, її тяжкість, яка за характером ураження відноситься до тяжкої, перенесені позивачем страждання з приводу травми, фізичний біль, перенесених операцій, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення.

Є неприйнятними заперечення представника відповідача щодо надання позивачу матеріальної допомоги на лікування як на підставу для зменшення розміру моральної шкоди, оскільки виплата такої матеріальної допомоги не впливає на розмір моральної шкоди.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

На підставі статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягу наданих позивачу адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, заява щодо надання таких доказів в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України не надходила, а тому відсутні підстави для стягнення витрат позивача на правову допомогу з відповідача.

Відповідно допункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З відповідача ПП «ЛІР» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 481 грн.

Керуючись ст. ст. 10,12,81,82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЛІР» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 120 000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «ЛІР» на користь держави судовий збір у розмірі 2 481 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Приватне підприємство «ЛІР», місце знаходження м. Полтава , вул. Янтарна,25-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31684652).

Повний текст судового рішенні виготовлений 26 листопада 2022 року

Головуючий суддя Ж.В.Кузіна