Рішення

від 24.11.2022 по справі 521/16183/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/16183/22

Провадження № 2/521/4422/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Одесі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. М`ясоєдовська, буд. 32) про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 року позивач звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради від 29 липня 2022 року №206-ОД, яким було лікарю ортопеду-травматологу ортопедо-травматологічного відділення з травматологічним пунктом ОСОБА_2 оголошено догану за невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552 та просив суд відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати та витрати па професійну правничу допомогу.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 працює на посаді завідуючого травматологічним відділенням в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради з 20.10.2008 р.

27.07.2022р.відбулося засіданнякомісії відповідачапо розглядуфакту порушеннясанітарно-гігієнічнихнорм,відповідно допротоколу якогобуло вирішенорекомендувати керівництвупідприємства,зокрема,притягнути додисциплінарного стягненнялікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_1 за втручанняу виконанніпосадових обов`язківопераційною медичноюсестрою зпідготовки тапроведенню усіхстанів стерилізаціїмедичного інструментарію,що моглопризвести доінфікування хворогота послужилоприйняттю рішеннящодо скасуванняоперації призначеної08.07.2022р.Крім того,у відповідномупротоколі вказано,що ОСОБА_1 підтвердив,що непереконавшись,що інструментарійпройшов усістани санітарно-епідеміологічноїобробки,самостійно поклаву пароформаліновукамеру медичнийінструментарій.Однак,позивач не згоден з інформацією викладеною у зазначеному протоколі та відповідні факти не підтверджував, у зв`язку з чим ним було зроблено напис у кінці протоколу. Наказом директора Відповідача від 29 липня 2022 року № 206-ОД було лікарю ортопеду-травматологу ортопедо-травматологічного відділення з травматологічним пунктом ОСОБА_2 оголошено догану за невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552.

Позивач стверджує, що не стерильність інструментарію станом на 15.07.2022 р. жодним чином не може бути підставою для скасування проведення операції, запланованої на 08.07.2022 р. Позивач зазначає, що у наказі відповідача від 29 липня 2022 року № 206-ОД немає жодної вказівки на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, є лише посилання на порушення пунктів 2.21. 4.4 посадової інструкції та порушень наказу МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552 без зазначення конкретних обставин, за яких відповідні норми були порушені. Також, відповідачем при обрані виду стягнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких були виявлено порушення, та попередню роботу позивача, який сумлінно та якісно виконував покладені на нього обов`язки. Крім того, згідно позовної заяви, відповідачем не було відібрано у позивача письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни, хоча останнім після ознайомлення із протоколом засідання комісії відповідача по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм від 27.07.2022 р. було складено пояснення щодо зазначених фактів порушення трудової дисципліни.

Враховуючи все вищевикладене, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК Українивстановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»- під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Судом встановлені наступні факти та правовідносини. ОСОБА_1 працює на посаді завідуючого травматологічним відділенням в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради з 20.10.2008 р.

Судом встановлено, що пацієнт (медична карта № 4990) був госпіталізований 04.07.2022 р. Операція щодо відповідного пацієнта, а саме артроскопія, була призначена на 08.07.2022 р. Старша медична сестра відділу з інфекційного контролю - ОСОБА_3 , рапортом повідомила керівництво комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1», 01.07.2022 року, вона після операції почала обробляти хірургічний інструментарій, який був використаний під час операції, однак лікарем ОСОБА_1 ці інструменти було поміщено у пароформалінову камеру для стерилізації, хоча ще не була проведена попередня дезінфекція та ПСО. Судом встановлено, що ці дії з боку позивача не дали старшій медсестрі можливість виконувати свої посадові обов`язки з оброблення та підготовки інструментарію.

Також, судом встановлено, що 27.07.2022 року на засіданні комісії відповідача по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм, ОСОБА_1 , підтвердив, що він не переконавшись, що інструментарій пройшов усі етапи санітарно-епідеміологічної обробки, самостійно поклав у пароформалінову камеру медичний інструментарій, що підтверджується копією протоколу засідання комісії відповідача по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм від 27.07.2022 року.

Судом встановлено, що лікар з загальної гігієни - ОСОБА_4 на засіданні комісії повідомила, що даний випадок відноситься до грубого порушення санітарно-епідеміологічного режиму, що є порушенням ст. 42 КУпАП. Лікар з загальної гігієни - ОСОБА_4 зазначила, що за дане діяння, яке могло призвести до зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби, ОСОБА_1 міг понести кримінальну відповідальність за ст. 131 КК України. Дана ситуація в умовах складної епідеміологічної ситуації є неприпустимою, що можливо вважати халатним відношенням до свої посадових обов`язків та нанести шкоду життю та здоров`ю пацієнта.

Згідно протоколу комісії відповідача по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм від 27.07.2022 року, головна медична сестра - ОСОБА_5 констатувала, що до посадових обов`язків медичної сестри входить підготовка та обробка медичного обладнання, тому порядок, тривалість цього процесу знає медична сестра, а не лікар, до обов`язків якого це не відноситься, тому ОСОБА_5 вказала, що дії лікаря ОСОБА_1 це неправомірні втручання у професійні обов`язки медичної сестри.

Суд роз`яснює позивачу, що порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, коло яких визначається трудовим договором, посадовою інструкцією тощо. Не вважається порушенням трудової дисципліни невиконання працівником вимог роботодавця про виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпГІ України). Складовими дисциплінарного проступку є дії бездіяльність працівника, факт порушення або неналежного виконання працівником своїх трудових обов`язків, вина працівника та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю працівника та порушенням або неналежним виконанням працівником трудових обов`язків).

Судом встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача, які полягали порушенні пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552 та скасуванням операції, яка мала відбутись 08.07.2022 року, пацієнту, який надійшов до лікарні 04.07.2022 року, медична картка №4990, розпорядженням завідувача операційним блоком Черепинським М.А.

Суд звертає увагу, що наказом МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552, затверджено Державні санітарні норми та правила «Дезінфекція,передстерилізаційне очищеннята стерилізаціямедичних виробівв закладахохорони здоров`я». ЦіДержавні санітарнінорми таправила встановлюютьгігієнічні вимогидо приміщеньпри централізованійта децентралізованійорганізації стерилізаціїу закладахохорони здоров`я,визначають порядокпроведення вних дезінфекції,передстерилізаційного очищеннямедичних виробівта їхстерилізації зметою профілактикивнутрішньолікарняних інфекцій. Ці Правила регламентують проведення дезінфекції, ПСО та стерилізації медичних виробів із застосуванням обладнання, приладів, устаткування, дезінфекційних та мийних засобів, тест-індикаторів для контролю, зареєстрованих в установленому порядку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 року№ 908«Про затвердженняПорядку державноїреєстрації (перереєстрації)дезінфекційних засобів». Ці Правила розроблені відповідно до Законів України«Основи законодавства України про охорону здоров`я»,«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,«Про захист населення від інфекційних хвороб», Указу Президента України від 6 квітня 2011 року№ 400«Про Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України» та постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року№ 1109«Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні».

Суд звертає увагу позивача, що ці Правила є обов`язковими для всіх закладів незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, у складі яких є стерилізаційне відділення.

Також, судом встановлено, що позивач, під час виконання своїх посадових обов`язків на посаді лікаря ортопеда-травматолога у КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР, порушив п. 2.21. (прийняття заходів профілактики внутрішньо-лікарняної інфекції та п. 4.4 (недотримання норм виробничої санітарії) посадової інструкції.

Стосовно тверджень позивача, що відповідачем не відібрано у позивача письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни та не оцінено ступінь тяжкості вчиненого проступку, суд зазначає наступне.

Згідно зположеннями статті149КЗпП України,до застосуваннядисциплінарного стягненняроботодавець повинензажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення. Закожне порушеннятрудової дисципліниможе бутизастосовано лишеодне дисциплінарнестягнення. Приобранні видустягнення роботодавецьповинен враховуватиступінь тяжкостівчиненого проступкуі заподіянуним шкоду,обставини,за якихвчинено проступок,і попереднюроботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 149 КЗпП України, голова комісії ОСОБА_6 запитувала у ОСОБА_1 , чому він відмовився від написання письмових пояснення щодо інциденту з приводу, якого було скликане засідання комісіях по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм, на що останній повідомив, що надасть пояснення пізніше. Також, судом встановлено, що лікар з загальної гігієни - ОСОБА_4 оцінила ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 проступку, та вказала що даний випадок відноситься до грубого порушення санітарно-епідеміологічного режиму, що є порушенням ст. 42 КУпАП.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним

органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бузи передбачені для окремих категорій працівників іі інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпІІ України, догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бузи застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді даної справи про накладення дисциплінарного стягнення запорушення трудовоїдисципліни,суд з`ясовував,в чомуконкретно проявилосяпорушення,дослідив додержання уповноваженим органом, передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни, а саме невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552. .

Судом встановлено, що при обранні виду стягнення уповноважений орган відповідача враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а тому у суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу директора комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради від 29 липня 2022 року №206-ОД, яким було лікарю ортопеду-травматологу ортопедо-травматологічного відділення з травматологічним пунктом ОСОБА_2 оголошено догану за невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11.08.2014 р. № 552

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Згідно ст.273ЦПК України,рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. Уразі поданняапеляційної скаргирішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначенихчастиною другоюстатті 4цього Кодексу,рішення суду,що набралозаконної сили,є обов`язковимдля особи,в інтересахякої булорозпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 40, 43-1, України, ст.ст. 10, 11, 76-83, 133, 141, 246, 258, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. М`ясоєдовська, буд. 32) про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.