Ухвала

від 25.11.2022 по справі 753/13719/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13719/22

провадження № 2-з/753/193/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Боряк Галини Юріївни про забезпечення позову у справі № 753/13719/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», ОСОБА_2 , в якому просить:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63321768 від 8 лютого 2022 року, а саме про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень НОМЕР_3 (колишня квартира НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (літера А) за ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС», номер запису про право власності 32054961 (реєстраційний номер ОНМ 2576804580000).

- витребувати від ОСОБА_2 майно: нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень НОМЕР_3 (колишня квартира НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (літера А) (реєстраційний номер ОНМ 2576804580000) та передати його у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство як іпотекодержатель порушило процедуру звернення стягнення на спірне майно, оскільки не повідомило позивача про набуття прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, про звернення стягнення на предмет іпотеки і ціну, за якою воно має намір набути право власності на нього, надало приватному нотаріусу звіт про оцінку майна, який вичерпав свій строк дії та не відповідає вимогам законодавства, а також не надав приватному нотаріусу довідки про суми боргу позивача за основним зобов`язанням.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень НОМЕР_3 (колишня квартира НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер ОНМ 2576804580000), що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 ;

- заборони ОСОБА_2 та уповноваженим ним третім особам вчиняти будь-які дії, в тому числі виселяти позивача, проникати, входити до приміщення, здійснювати заміну замків на вхідних дверях, обладнувати охоронними пристроями, здійснювати дії, спрямовані на відключення приміщення від послуг з водо- газо- електропостачання та водовідведення, а також укладати договори оренди з третіми особами щодо нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень НОМЕР_3 (колишня квартира НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що у спірному нежитловому приміщенні знаходиться належна позивачеві стоматологічна клініку, до якої 26 жовтня 2022 року прийшов невідомий їй чоловік та повідомив, що він є власником цього нерухомого майна та бажає отримувати від позивача орендну плату за користування приміщенням. Після цього 2 листопада 2022 року відбувся силовий захват приміщення та позивач була виселена з цього приміщення без судового рішення. Також у клініці знаходиться стоматологічне обладнання, яке заблоковано у приміщенні та відповідач-2 має можливість розпоряджатися цим майном.

Позивач вважає, що є підстави припустити, що спірне нерухоме майно без згоди і відома позивачки може бути відчужено на користь третіх осіб або відповідачами можуть бути вчинені інші дії, спрямовані на подальше відчуження об`єктів рухомого цінного майна, що знаходиться у стоматологічній клініці або користування ним.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Тобто в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача. При цьому відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як встановлено судом, Товариство набуло права кредитора і іпотекодержателя у зобов`язанні за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , договором іпотеки та поруки, які забезпечували виконання кредитного зобов`язання. Товариство в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень НОМЕР_3 (колишня квартира НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер ОНМ 2576804580000) та набуло право власності на нього. Відповідне рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 8 лютого 2022 року. Це рішення оскаржується позивачем.

У жовтні 2022 року Товариство відчужило спірний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_2 , який станом на 26 жовтня 2022 року відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться власником цього майна. На підставі довіреності від 14 жовтня 2022 року ОСОБА_2 уповноважив п`ятьох осіб представляти його інтереси як власника майна, зокрема, передавати його в оренду, укладати будь-які договори, що стосуються нерухомого майна, вимагати від будь-яких осіб усунути порушення прав та інтересів, перешкод в реалізації права власності або права користування об`єктами нерухомості.

Суд вважає, що через ризик можливого подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, або його обтяження іншим чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та може призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

При оцінці ризику відчуження майна суд також враховує, що спірні приміщення є нежитловими, а тому малоймовірно, що вони буть використовуватися відповідачем-2 для проживання.

Те, що особа ще не вчинила дії, які могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Враховуючи, що позивачем пред`явлено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому ймовірне рішення про задоволення позову може мати наслідком зміну власника такого майна, суд дійшов висновку, що заявником доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі у разі відчуження відповідачем спірного майна, ускладнення захисту прав та інтересів заявника без вжиття таких заходів, та про обґрунтованість доводів заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує наявність зв`язку між арештом квартири та позовними вимогами, які пред`явлені позивачем, а також співмірність таких заходів, зокрема те, що арешт квартири, щодо якої між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача або інших осіб, яке носить тимчасовий характер.

Щодо іншої вимоги заяви, суд вважає, що позивач не довела наявність підстав для застосування таких заходів, зокрема, в матеріалах заяви відсутні відомості про здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному приміщенні, організаційно-правову форму такої діяльності, наявності у неї відповідного обладнання, розміщеного у приміщенні тощо. Через це, на думку суду, позивачем не обґрунтовано можливі перешкоди у здійсненні нею підприємницької діяльності. Тому вжиття таких заходів забезпечення не відповідатиме вимогам розумності, обґрунтованості та співмірності.

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Також, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність на цій стадії розгляду справи підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, з огляду на відсутність відомостей щодо можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Керуючись статтями 2, 149, 152, 153, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Боряк Галини Юріївни про забезпечення позову у справі № 753/13719/22 задовольнити частково.

Накласти арешт на нежиле приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень НОМЕР_3 (колишня квартира НОМЕР_3),загальною площею 95,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (літера А) (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2576804580000), що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.

Суддя О. В. Якусик