Ухвала

від 27.04.2023 по справі 753/13719/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/13719/22 Головуючий у суді І інстанції Якусик О.В.

Провадження № 22-ц/824/4824/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

27 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс», ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нежиле приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50 % лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2576804580000), що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 27 грудня 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України, та порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване його тим, що про наявність даної ухвали йому стало відомо лише 22 грудня 2022 року при ознайомленні з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд зазначив, що наведені відповідачем підстави неможливо вважати поважними для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки вони не узгоджуються з виділеними матеріалами справи (контрольного провадження), в яких відсутні жодні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом оскаржуваної ухвали саме 22 грудня 2022 року. Такі докази (копія заяви, розписки, довідки суду тощо) на порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України також не були долучені відповідачем до апеляційної скарги, а безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з цим, відповідачу необхідно було надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати на обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Копія зазначеної ухвали за поштовою адресою, вказаною ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, була вручена відповідачу 27 березня 2023 року, про що свідчить повернуте до Київського апеляційного суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, протягом встановленого апеляційним судом строку з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху її вимоги відповідачем свідомо не виконанні, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження до суду апеляційної інстанції не надійшла.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з положеннями статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (стаття 13 ЦПК України).

Закріплене за відповідачем право на подання заяви про поновлення попущеного строку чи відмову від її подання є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, які можливо визнати поважними, то з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючисьстаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 357, 358 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс», ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати відповідачу разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.

Судді: Н.В. Ігнатченко

М.В. Мережко

С.І. Савченко