Ухвала

від 24.11.2022 по справі 183/3839/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3839/22

№ 1-кп/183/1074/22

24 листопада 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022131370000669 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сєвєродонецьк, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого

-21.12.2021 року Сєвєродонецьким міським судом за ч.1 ст.309 КК України по обмеження волі строком 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Сєвєродонецьк, з середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2011 року народження, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив замінити на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п.15 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду (враховуючи те, що покарання за інкримінований злочин передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тому, перебуваючи не під вартою, обвинувачений може ухилитись від явки до органу досудового розслідування або суду) 5) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має роботи та джерел прибутку, немає міцних родинних та соціальних зв`язків, неодружений, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів. Також суд погоджується з аргументами прокурора, що також потрібно враховувати запровадження в Україні воєнного стану та збройну агресію, ведення активних бойових дій на території м. Сєвєродонецьк Луганської області. Окрім цього, ОСОБА_3 має непогашену судимість.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. Крім того, суд вважає, що обрати більш м`який запобіжний захід неможливо, оскільки територія м. Сєвєродонецьк Луганської області є зоною ведення бойових дій, що унеможливлює контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого та значно збільшує вищевказані ризики.

Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисника не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити.

Окрім цього, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на два місяці, мотивуючи свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив замінити на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п.15 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду (враховуючи те, що покарання за інкримінований злочин передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тому, перебуваючи не під вартою, обвинувачений може ухилитись від явки до органу досудового розслідування або суду) 5) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має роботи та джерел прибутку, немає міцних родинних та соціальних зв`язків, неодружений, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів. Також суд погоджується з аргументами прокурора, що також потрібно враховувати запровадження в Україні воєнного стану та збройну агресію, ведення активних бойових дій на території м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. Крім того, суд вважає, що обрати більш м`який запобіжний захід неможливо, оскільки територія м. Сєвєродонецьк Луганської області є зоною ведення бойових дій, що унеможливлює контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого та значно збільшує вищевказані ризики.

Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисника не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_4 продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Обвинуваченому у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 січня 2023 року включно.

Обвинуваченому у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 січня 2023 року включно.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1