Рішення

від 23.11.2022 по справі 483/1722/21

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1722/21

Провадження № 2/483/88/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2022 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім». Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації № 425 від 28 грудня 2006 року вона одержала державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,350 га, 3,190 га та 0,530 га за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Разом із тим, з 2020 року ТОВ «Очаківський райагрохім» належним чином не виконує умови договорів, що може призвести до знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки. Так, 10 квітня 2020 року між ТОВ «Очаківський райагрохім» та ПСП «Козирське» був укладений договір на виконання робіт № 10/04-20, за умовами якого ПСП «Козирське» зобов`язалось виконати сільськогосподарські роботи по внесенню агрохімікатів та регуляторів росту рослин, обробітку ґрунту та посівів, перевезенню вантажів та інші роботи за домовленістю сторін, однак згоди орендодавця на це не було. Звернувшись в травні 2020 року до відповідача з вимогами про повернення належних їй земельних ділянок, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до її цільового призначення та збереження якості землі, відповіді вона не одержала, а тому в липні 2020 року виготовила нову технічну документацію на спірні земельні ділянки про виділ земельних ділянок в натурі та зареєструвала її в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку 10 липня 2020 року. Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 13 грудня 2022 року, просила розірвати спірні договори оренди земельних ділянок та витребувати їх у відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, будучі належним чином повідомленими про дату, час та місце її розгляду, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, в якій, крім цього, зазначила, що повністю підтримує заявлені вимоги.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 130 ЦПК України, за електронною адресою, зазначеною ним у клопотанні від 20 вересня 2022 року, до суду не з`явився, про причини неявки свого представника не повідомив. При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, а саме те, що судова повістка на електронну адресу сторони є належним повідомленням, якщо особа раніше повідомила цю адресу суду.

09 листопада 2021 року відповідачем надіслано письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірні договори оренди вважаються укладеним від імені позивачки в силу їх реєстрації, а тому щодо них діє презумпція правочину. Посилаючись на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачкою не надано, просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, 09 листопада 2021 року від відповідача надійшло письмове клопотання про передачу справи на розгляд Господарського суду Одеської області, яким 23 грудня 2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім».

Дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації №425 від 28 грудня 2006 року позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище якої - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03 березня 2007 року (а.с. 10))одержала державні акти серії ЯЕ № 922562, серії ЯЕ № 922561 та серії ЯЕ № 922563 на право власності на земельні ділянки площею 0,350 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0312, площею3,190 га з кадастровим номером 4825182800:02:000:0426та площею 0,530 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0313 за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а.с. 11-13).

Як вбачається з договорів оренди землі (а.с. 14-15, 19-20, 24-25), між ОСОБА_4 та ТОВ «Очаківський райагрохім» було укладено договори оренди земельних ділянок площею 0,350 га, 3,190 га та 0,530 га, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Очаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 06 березня 2012 року за №№482510004002120, 482510004002121 та від 22 листопада 2012 року за № 482510004004250.

Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, при цьому істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічні норми закріплені Законом України «Про оренду землі», відповідно до ч. 1 ст. 32 якого договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 141 ЗК України в якості підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачені, зокрема, систематична несплата орендної плати, а також використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до п. 18 спірних договорів оренди земельна ділянка передається в оренду з правом суборенди, яка підлягає обов`язковій реєстрації, за письмовою згодою орендодавця.

Разом з тим, позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимогсуду надано лише копію бланку додаткової угоди, яка не містить номеру, дати та будь-яких інших обов`язкових реквізитів, з якої вбачається, що ТОВ «Очаківський райагрохім» укладає додаткову угоду, за умовами якої попередній орендар, а саме ТОВ «Очаківський райагрохім» передає, а новий орендар - ПСП «Козирське» приймає на себе у повному обсязі права та обов`язки попереднього орендаря за договором оренди, укладеним між попереднім орендарем та орендодавцем (а.с. 45).

Отже, позивачкою та її представником жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення ТОВ «Очаківський райагрохім» договору суборенди з ПСП «Козирське» або договору на виконання робіт, як і не надано підтвердження того, що спірні договори оренди землі будь-яким чином порушують права та інтереси позивачки.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги.

Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Проаналізувавши викладені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що позивачкою та її представником не доведено, яке саме її суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як розірвання договорів оренди землі.

Надаючи оцінку клопотанню представника відповідача про передачу справи на розгляд Господарського суду Одеської області, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з вимогами про розірвання договорів оренди, які є вимогами немайнового характеру. Спір за цими вимогами не входить до числа тих, що відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство.

Той факт, що право оренди є майновим правом і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договорів оренди або усунення перешкод у користуванні земельними ділянками як немайнового.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17 (провадження №14-246 цс 19).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у ній докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 за його недоведеністю та безпідставністю.

Судові витрати суд відносить на рахунок позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про розірвання договорів оренди земельних ділянок площею 0,350 га, 3,190 га та 0,530 га, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Очаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 06 березня 2012 року за №№ 482510004002120, 482510004002121 та від 22 листопада 2012 року за №482510004004250 та витребування цих земельних ділянок - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: