Постанова

від 31.01.2023 по справі 483/1722/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.01.23

22-ц/812/150/23

Провадження № 22-ц/812/150/23 Головуючий суду першої інстанції Рак Л.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року м. Миколаїв Справа 483/1722/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

без участі учасників справи,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієїї представник ОСОБА_2 ,на рішенняОчаківського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від23листопада 2022року,ухвалене підголовуванням суддіРак Л.М.,в залісудового засіданняв м.Очаків, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши його в подальшому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» (далі ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ») про розірвання договору оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок.

Доводи позову обґрунтовувала тим, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 922562, ЯЕ № 922561, ЯЕ № 922563 від 15 жовтня 2008 року їй належать на праві приватної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки з кадастровими номерами відповідно: 4825182800:03:000:0312 площею 0.350 га; 4825182800:02:000:0426 площею 3.190 га, 4825182800:03:000:0313 площею 0,530 га, що розташовані на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Згідно договорів оренди землі, зареєстрованих 06 березня 2012 року та 22 листопада 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі земельні ділянки вона передала в оренду строком на 20 років ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ».

10 квітня 2020 року між ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» та Приватним сільськогосподарським підприємством «КОЗИРСЬКЕ» (далі - ПСП «КОЗИРСЬКЕ») було укладено договір на виконання робіт № 10/04-20, за яким ПСП «КОЗИРСЬКЕ» зобов`язалось виконати сільськогосподарські роботи по внесенню агрохімікатів та регулятори росту рослин, обробітку ґрунту по внесенню агрохімікатів та регуляторів росту рослин, обробітку ґрунту та посівів, перевезенню вантажів та інші роботи за домовленістю сторін за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що обумовлені договором, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 18 договору оренди земельна ділянка передається в оренду з правом суборенди, яка підлягає обов`язковій реєстрації, за письмовою згодою орендодавця.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю ПСП «КОЗИРСЬКЕ», який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі. У зв`язку з чим відповідач порушив умови договорів оренди.

Крім того, з 2020 року внаслідок дій відповідача щодо передачі земельної ділянки іншій юридичній особі відповідач порушив обов`язки, передбачені пунктом 30 згаданих договорів оренди, що може призвести до знищення, пошкодження земельної ділянки, що перешкоджає її використанню.

На підставі вказаних обставин вона в травні 2020 року звернулась до відповідача з вимогами про повернення належних їй земельних ділянок, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до її цільового призначення та збереження якості землі.

Відповідач дані вимоги не виконав, тому в липні 2020 року вона виготовила нову технічну документацію на спірні земельні ділянки про виділ земельних ділянок в натурі та зареєструвала її в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку 10 липня 2020 року.

Припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендаря земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі», та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Той факт, що відповідач фактично не може використовувати надані земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення та не виконує умови договорів оренди підтверджується справою про банкротство ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», що знаходиться на розгляді в Господарському суді Одеської області.

Посилаючись на викладене, з урахуванням зміни підстав позову від 13 грудня 2021 року, Відповідно до пункту 18 договору оренди земельна ділянка передається в оренду з правом суборенди, яка підлягає обов`язковій реєстрації, за письмовою згодою орендодавця.

ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» зареєстрований 06 березня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004002120 та витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:03:000:0312 площею 0,350 га.

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» зареєстрований 22 листопада 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004004250 та витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:02:000:0426 площею 0,530 га.

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» зареєстрований 06 березня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004002121 та витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:03:000:0313 площею 3,190 га.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем та її представником жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення ТОВ «Очаківський райагрохім» договору суборенди з ПСП «Козирське» або договору на виконання робіт, як і не надано підтвердження того, що спірні договори оренди землі будь-яким чином порушують права та інтереси позивача.

Позивачем та її представником не доведено, яке саме її суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як розірвання договорів оренди землі.

Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 за його недоведеністю та безпідставністю.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги її позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вона через засоби електронного зв`язку звернулась до суду із заявою про зміну підстав позову від 10 грудня 2021 року з наданням позовної заяви в новій редакції, де підставою про розірвання договорів зазначила несплату орендної плати, що підтверджується фото електронного листування.

До цього позивач зверталась із претензією до відповідача про здійснення виплати орендної плати згідно вище вказаних договорів. Однак претензія була проігнорована відповідачем. Тому позивач змушена була уточнити позовні вимоги.

Однак суд першої інстанції не взяв до уваги заяву про зміну підстав договору та позовну заяву в новій редакції яку було надіслано на електронну адресу суду в грудні 2022 року, в якій позивач вказала ще одну підставу для розірвання договору це несплата орендної плати протягом 3 років.

В оскаржуваному рішенні взагалі не має посилання на заяву про зміну підстав позову та позовну заяву в новій редакції від 10 грудня 2021 року поданої представником позивача та про результати її розгляду.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц зроблено висновок, що «тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)».

Таким чином, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального і процесуального права, які їх регулюють, належним чином не оцінив докази, які надала сторона, дійшов не правильного висновку про недоведеність порушеного права позивачки і тому як відсутність підстав для її судового захисту, в зв`язку з чим необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідач на час розгляду справи не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. На адресу апеляційного суду через засобу електронного зв`язку надійшла заява представника позивача адвоката Коренко Т.В. про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника. З урахуванням зазначеного, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд визначив розглянути справу без участі учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище якої ОСОБА_5 було змінено 03 березня 2007 року внаслідок укладення шлюбу) відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 922562, серії ЯЕ № 922561 та серії ЯЕ № 922563 є власником земельних ділянок: площею 0,350 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0312, площею 3,190 га з кадастровим номером 4825182800:02:000:0426 та площею 0,530 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0313 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

За договорами оренди землі без зазначення дати, укладеними між ОСОБА_4 та ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», власник земельних ділянок ОСОБА_4 передала земельні ділянки окремо кожну площею 0,350 га, 3,190 га та 0,530 га, в оренду ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» на 20 років з виплатою щорічної орендної плати. Договори були зареєстровані у відділі Держкомзему у Очаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 06 березня 2012 року за №№ 482510004002120, 482510004002121 та від 22 листопада 2012 року за № 482510004004250.

Пунктом 18 зазначених договорів оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з правом суборенди, яка підлягає обов`язковій державній реєстрації, за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 30 цих же договорів передбачено обов`язки орендаря, зокрема, використовувати надану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення -, а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, умов її надання та збереження якості землі.

Відповідно до актів-передачі об`єкта оренди, які відповідно є додатком до кожного договору оренди, земельні ділянки орендодавцем були передані орендарю та прийняті останнім до користування.

За інформацією із витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на зазначені земельну ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 , а право оренди (користування) за ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ».

29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про повернення їй трьох земельних ділянок, що передані нею за договорами оренди, у зв`язку з порушенням орендарем пункту 18 укладених договорів щодо відсутності її згоди на передачу її земельних ділянок в суборенду.

15 жовтня 2020 року ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» надало ОСОБА_1 письмові відповіді на її звернення щодо кожного договору оренди земельної ділянки, зазначивши про відсутність підстав для повернення земельних ділянок орендодавцю, заперечуючи укладення будь-яких договорів суборенди.

Отже, предметом позовних вимог є дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок. Підставою є істотне порушення орендарем умов цих договорів внаслідок передачі орендарем права оренди земельних ділянок іншій юридичній особі без згоди орендодавця.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15ЦК України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 цієї статті). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до положень статті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 ЦК Українивстановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі"визначено, що оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положеньстатті 32Закону України"Прооренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Згідно з частиною 3 статті12, частиною 1 статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно достатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підставою для дострокового розірвання договору позивач зазначала передачу відповідачем земельних ділянок в суборенду без згоди орендодавця.

Суборенда землі- це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (частина 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі").

Сторонами договору суборенди є:

- орендар (користувач) земельної ділянки;

- суборендар.

Умови договору суборенди земельної ділянкиповинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому(частина 2 статті 8 Закону України "Про оренду землі").

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Форма договору суборенди земельної ділянки

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (частина 6 статті 8 Закону України "Про оренду землі"). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться в порядку, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі.

З огляду на ведені норми Закону підтвердженням укладення між орендарем (користувачем) земельної ділянки та суборендарем договору суборенди є договір суборенди земельної ділянки та дані про державну реєстрацію такого договору.

Позивач стверджувала, що ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» уклало договору суборенди її земельних ділянок з приватним сільськогосподарським підприємством «Козирське».

На підтвердження цих доводів надала суду першої інстанції надрукований бланк, який має назву додаткової угоди між ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» та приватним сільськогосподарським підприємством «Козирське» щодо передачі земельної ділянки в оренду. Між тим, цей бланк крім зазначення в ньому реквізитів сторін угоди, не містить будь-якої змістовної інформації, яка б надавала можливість визначити та ідентифікувати договір оренди землі, до якого укладається ця додаткова угода, коли вона укладалася та реєструвалася.

За інформацією із витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право суборенди на зазначені земельну ділянки не зареєстровано, між тим зазначена реєстрація права оренди (користування) за ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ».

Відповідач заперечував факти укладання договір суборенди, а з огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновків, що ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції будь-яких доказів, визначених статтею 76 ЦПК України, які б свідчили про укладання ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» договорів суборенди земельних ділянок, які були передані нею в оренду в 2012 році.

Також позивач зазначала, що з 2020 року внаслідок дій відповідача щодо передачі земельної ділянки іншій юридичній особі відповідач порушив обов`язки, передбачені пунктом 30 згаданих договорів оренди, що може призвести до знищення, пошкодження земельної ділянки, що перешкоджає її використанню.

Пунктом 30 цих договорів оренди землі, укладених сторонами, передбачено обов`язки орендаря, зокрема, використовувати надану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення -, а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, умов її надання та збереження якості землі.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі"орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту "ґ" частини 1 статті 141ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди землі.

Як встановлено,орендовані земельніділянки всуборенду іншимособам ненадавались,за своїмцільовим призначеннямвідносяться доземель сільськогосподарськогопризначення табули переданів оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також наданими позивачем доказами не встановлено факту використання земельних ділянок не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто не за призначенням.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув вимоги позивача про розірвання договорів оренди з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати є безпідставними з огляду на таке.

Позивач в апеляційній скарзі стверджувала, що через засоби електронного зв`язку подала до суду позовну заяву в новій редакції від 10 грудня 2021 року про зміну підстав позову, де підставою про розірвання договорів зазначила несплату орендної плати.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» про розірвання договорів оренди та витребування земельних ділянок та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 15 листопада 2021 року на 11 год. з повідомленням осіб.

13 грудня 2021 року через електронну пошту Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла представник адвокат Коренко Т.В. про зміну підстав позову, яка датована 10 грудня 2021 роком та позовна заява в новій редакції датована 10 грудня 2021 року (а.с. 88, 89-91 ).

Нова редакція позовної заяви була прийнята до розгляду судом першої інстанції, проте такі підстави позову як систематична несплата орендної плати в редакції цієї позовної заяви відсутні.

У зв`язку зі зміною складу суду та повторним автоматизованим розподілом справи ухвалою суду від 09 лютого 2022 року справа прийнята до провадження іншим суддею та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 15березня 2022року об 11 год 30 хв. з викликом осіб (а.с. 115).

За довідкою секретаря судового засідання у зв`язку з неявкою учасників справи, розгляд справи відкладено на іншу дату (а.с.118).

19 вересня 2022 року через електронну пошту Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла представник адвокат Коренко Т.В., про зміну підстав позову, яка датована 19вересня 2022роком та позовна заява в новій редакції датована 19 вересня 2022 року (а.с. 122, 123-127). Саме в цій позовній заяві ОСОБА_1 зазначає підставою для дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Між тим, відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом першої інстанції було визначено, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, отже, позивач мав право змінити предмет або підставу позову не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позивач, заявивши клопотання про зміну предмету та підстав позову 19 вересня 2022 року не дотримався зазначених вимог процесуального закону, оскільки вирішив змінити підстави позову через 6 місяців до початку першого судового засідання (15 березня 2022 року).

Незважаючи на те, що суд першої інстанції не ухвалював процесуального документу про вирішення клопотання про зміну підстав позову від 19 вересня 2022 року, проте в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що розглядалися позовні вимоги тільки з урахуванням зміни позовних вимог, викладених в позовній заяві від 13 грудня 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції не приймав до провадження позовну заяву ОСОБА_1 в новій редакції зі зміною підстав позову, надіслану до суду 19 вересня 2022 року, а відтак не розглядав таких вимог, не встановлював відповідних обставин, не досліджував доказів на їх підтвердження, тобто такі підстави позову не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Не прийняття до розгляду судом першої інстанції змінених підстав позовних вимог у цій справі, не позбавляє ОСОБА_1 права звернулися до суду з новим позовом в іншому провадженні.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог висновку про відмову в їх задоволенні у зв`язку із недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до аналізу правових підстав, зазначених у новій позовній заяві, яку суд першої інстанції до провадження у цій справі не приймав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2022 року залишити без змін.

Частиною 13статті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, то витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, слід віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року.