Постанова

від 22.11.2022 по справі 924/339/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року Справа № 924/339/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Братенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондара Романа Вікторовича

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 19.09.22р. суддею Гладюком Ю. В. о 11:03 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 27.09.22р.

у справі № 924/339/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Бондара Романа Вікторовича

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Старосинявського РЕМ

про скасування рішення комісії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. по справі №924/339/22 у позові Фізичної особи-підприємця Бондара Романа Вікторовича до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Старосинявського РЕМ про скасування рішення комісії - відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Бондар Роман Вікторович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує на те, що аналізуючи законодавство слід дійти висновку, що відповідальність за зрив та пошкодження пломб, якими опломбовано електролічильники настає за умови встановлення факту таких дій та за умови, що є особа яка була присутня при складанні акту пломбування та відповідно отримала пломби на відповідальне зберігання. В даному випадку доказів того, що ФОП Бондар Р.В. був присутній при опломбуванні встановленого лічильника з заводським номером 003960 та отримував на відповідальне збереження пломби не має, оскільки акт опломбування він не підписував;

- на окрему увагу заслуговувало те, що зі слів саме працівників Старосинявського РЕМ, які складали акт про порушення № В001043 від 22.04.2022р. про факт зриву пломб їм повідомив їх керівник який отримав цю інформацію саме від керівника Старосиянвського відділку поліції 21.04.2022р.. Також, що до змісту акту про порушення № В001043 від 22.04.2022р. зауважує, що за змістом у графі "Перевіркою встановлено, що" - зазначено місце виявлення порушення адреса : с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29. Тобто зазначена адреса за якою не встановлювався електролічильник, а відтак і за цією адресою будь якого порушення виявлено не могло бути;

- вказує на те, що під час розгляду акту №В001043 від 22.04.2022р. та складанні протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 24.05.2022р. ФОП Бондар Р.В. наголошував на тому, що пломби на клейменій кришці електролічильника на його переконання була зірвана працівником поліції 21.04.2022р., та в нього з цього приводу є відеодоказ, однак його пояснення не були взяті до уваги як і те, що в акті від 22.04.2022р., яким визначено факт порушення, містить відомості про місце виявлення порушення, яке не відповідає місцю встановлення лічильника обліку електроенергії відповідно до договору №21300413 від 21.12.2018р.;

- також, покликається на те, що зміст договорів з додатками свідчить про те, що адреса вул.Леніна, 29, с.Миколаївка (на даний момент вул.Грушевського, 29), яку суд вважає адресою місця підключення та адресою складання акту від 22.04.2022р., є фактично адресою реєстрації місця проживання ФОП Бондра і містить тільки в частині договорів в пункті реквізити та адреси сторін і не має відношення до фактичного місця встановлення лічильників та місця складання акту від 22.04.2022р. в яких зазначено с.Миколаївка, вул.Зарічна;

- вважає, що Господарським судом Хмельницької області винесено рішення, яке не відповідає вимогам ст.236 ГПК України, оскільки не враховано всі обставини справи, а саме присутність 21.04.2022р. ФОП Бондаря на місці встановлення лічильника обліку електроенергії в той час там були присутні працівники відповідача, суд помилково та без будь яких аргументів визнає юридичну адресу ФОП Бондаря як адресу встановлення лічильнику обліку електроенергії, та не бере до уваги різницю у адресах місця складання акту про порушення від 22.04.2022р. з адресою місця встановлення лічильника обліку електроенергії та не досліджує всі докази (відеозапис з диску) які долучені до матеріалів справи і не дає їм ніякої оцінки.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/339/22/5726/22 від 24.10.2022р. матеріали справи №924/339/22 витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

07.11.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/339/22.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бондара Романа Вікторовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. у справі №924/339/22 та призначено справу №924/339/22 до розгляду на 22.11.2022р. об 15:00год., тощо.

17.11.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Старосинявського РЕМ надійшов письмовий відзив від 11.11.2022р. №203 на апеляційну скаргу.

Також, 17.11.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Старосинявського РЕМ надійшла заява від 11.11.2022р. №204 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Господарському суді Хмельницької області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2022р. у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Старосинявського РЕМ від 11.11.2022р. №204 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/339/22 - відмовлено.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 22.11.2022р. не з`явився, своїх повноважних представників не направив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача у справі.

Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 22.11.2022р. заперечив проти її доводів, вважаючи їх безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. у справі №924/339/22 - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача у справі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 21.12.2018р. між АТ "Хмельницькобленерго" та ФОП Бондар Р.В. укладено (підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача) договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії номер 21300413, згідно якого, оператор систем розподілу (відповідач) надає споживачу/позивачу послуги з розподілу електроенергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. номер 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №310 за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора систем розподілу.

Додатком 1 до договору є заява-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії, яка підписана позивачем 21.12.2018р.. Вказаною заявою ініціюється приєднання споживача - позивача до умов договору споживача про розподіл електроенергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача с.Миколаївка, вул.Зарічна. Зазначено, що погодившись з цією заявою споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору у повному об`ємі.

Додатком 2 до договору є паспорт точки розподілу електроенергії, де відмічено адресу об`єкта с.Миколаївка, вул.Зарічна. Додаток також підписано обома сторонами.

27.10.2020р. АТ "Хмельницькобленерго" складено акт номер 24 встановлення, зміни, пломбування, технічної перевірки вузла обліку електроенергії про те, що у присутності споживача ФОП Бондар Р.В. проведено планову заміну і технічну перевірку, зокрема: встановлено електролічильник СТ 7А08 номер 003960, демонтовано лічильник №11710419.

Акт містить три підписи представників відповідача та підпис позивача у графі „з актом ознайомлений споживач (зазначено прізвище Бондар Р.В. і напис ФОП) та підпис керівника групи.

Надалі, 22.04.2022р. працівниками Старосинявського РЕМ за участі споживача Бондар Р.В. на об`єкті КТП 219 за адресою: с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29 складено акт про порушення В 001043 про те, що порушено обліку електроенергії порушення п.5.5.5 ПРРЕЕ, а саме зрив пломби оператора систем розподілу з клемної кришки електролічильника типу СТ 7А08 номер 003960.

Акт підписано працівниками РЕМ та позивачем. В акті наявний напис „Я пломбу не зривав, а вважаю що її зірвали працівники поліції, так як на той час я перебував в поліції, після чого в лікарні. На другий день мене повідомили що пломби були зірвані.

24.05.2021р. складено протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, де відмічено: у присутності споживача ФОП Бондар Р.В. (міститься підпис); розглянуто акт про порушення від 22.04.2022р. №В001043 на споживача ФОП Бондар Р.В.; рішення комісії акт про порушення від 22.04.2022р. №В001043 складено правомірно, споживач причетний до виявленого порушення п.8.4.2 п.2 ПРРЕЕ, яке здійснив шляхом зрив пломби оператора систем розподілу з клемної кришки електролічильника.

Протокол підписаний позивачем в тому числі у графі "копію протоколу, розрахунок і рахунок споживач отримав" і "з протоколом ознайомлений, отримав копію протоколу, розрахунок, рахунок".

Додатком 1 до акта про порушення є розрахунок вартості не облікованої електроенергії внаслідок порушення Правил, де відмічено до оплати 16 912,58грн..

У матеріалах справи також наявні: копії фотофіксації, в тому числі з відомостями відносно лічильника номер 003960; витяг з ЄРДР із реєстрацією провадження 21.04.2022р.; заява позивача від 21.07.2022р. про кримінальне правопорушення де він просить провести виїмку оригіналу акту №24 від 27.10.2020р. що зберігається у Старосинявському РЕМ АТ "Хмельницькобленерго", провести почеркознавчу експертизу і встановити особу яка підробила підпис від імені Бондара Р.В. у вказаному акті; лист Старосинявської селради від 01.08.2022р. номер 37 де наведено про те, що на електроустановку на водоймі с.Миколаївка адреса не встановлювалась та нумерація не присвоювалась.

За вказаних обставин, Фізична особа-підприємець Бондар Роман Вікторович звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Старосинявського РЕМ, у якому просить суд скасувати рішення комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, яке оформлене протоколом від 24.05.2022р. про розгляд акту про порушення №В001043 від 22.04.2022р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Фізична особа-підприємець Бондар Роман Вікторович посилається на те, що перебуває у правовідносинах з АТ "Хмельницькобленерго" на підставі договору про надання послуг по розподілу електроенергії №21300413. Відповідно до паспорту точки розподілу електроенергії місцем об`єкта електроустановки позивача є с.Миколаївка, вул.Зарічна.

Зокрема, спірним рішенням визнано акт про порушення ПРРЕЕ від 22.05.2022р. №В001043 таким, що складено правомірно, а споживача (позивач) причетним до виявленого вищевказаним актом порушення, здійсненого шляхом зриву пломб оператора систем розподілу з клемної кришки електролічильника.

Відповідно до чинного законодавства відповідальність за зрив пломби, якою опломбовано електролічильник настає за умови встановлення відповідного факту зриву та при наявності особи, що була присутня при складанні акту пломбування та яка отримала пломби на відповідальне зберігання.

Однак, вказує, що позивач не був присутній при опломбуванні лічильника на якому встановлено зрив пломб та не отримував пломби на відповідальне зберігання. Крім того, акт про заміну електролічильника, де виявлено зрив пломб також складено за відсутності позивача. Отже, позивач не брав на себе відповідальності по збереженню цілісності пломб.

Також, в самому акті про порушення від 22.04.2022р. номер В001043 зазначено місце виявлення порушення с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29, що не відповідає фактичному місцю перебування електроустановки позивача, яким є с.Миколаївка, вул.Зарічна. Тобто, в акті зазначено місце де електролічильник відсутній. Тому, будь-якого порушення там бути не могло.

Водночас, на переконання позивача факт зриву пломб відбувся 21.04.2022р., в той час як акт про порушення складено 22.04.2022р.. До вказаного акту позивач надав пояснення про те, що біля приміщення де встановлений електролічильник були присутні працівники районного відділу поліції, які і здійснили зрив пломб. Зазначено, що присутній на місці події керівник відділу поліції перебуває з позивачем в особистих неприязних відносинах. Звертається увага, що зі слів працівника, який складав акт про порушення, про зрив пломб йому повідомив керівник, який отримав відповідну інформацію від керівника Старосинявського відділу поліції.

В ході розгляду акту та складанні спірного протоколу позивач повідомив, що пломби на клемній кришці електролічильника на його думку були зірвані працівником поліції, з приводу чого в позивача є відеодоказ. Проте, вказані пояснення не взяті до уваги, як і повідомлення про невірно зазначену адресу порушення.

За вказаних обставин та враховуючи те, що позивач не був присутній при опломбуванні лічильника з якого зірвано пломбу та не отримував пломби на відповідальне зберігання, покладення відповідальності на позивача за зрив пломб (прийняття спірного рішення) є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №924/339/22 в порядку загального позовного провадження, тощо.

Відповідач у відзиві на позов та запереченнях вказує на те, що 22.04.2022р. працівниками Старосинявського РЕМ виявлено зрив пломби з клемної кришки електролічильника за юридичною адресою с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29, споживач позивач. При складанні акту про порушення був присутній позивач, якому вручено другий примірник акту. 24.05.2022р. комісією Старосинявського РЕМ розглянуто акт про порушення у присутності позивача та складено спірний протокол (рішення).

Покликається на те, що акт про порушення складено за юридичною адресою споживача: с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29, оскільки КТП 219 знаходиться в полі біля водойми, і, зі слів старости територіального округу адреса на даний об`єкт не надавалася. Адреса по Зарічній вулиці надана працівникам РЕМ усно зі слів споживача. У договорі про надання послуг по розподілу електроенергії реквізити у графі „Споживач відмічено фактичну і юридичну адресу с.Миколаївка, вул.Леніна (Грушевського).

Стосовно повідомлення про зрив пломби зазначає, що працівники поліції проводили операцію "Нерест", де було затримано зловмисників, які виловлювали рибу за допомогою електровудок. В ході операції виявлено, що від КТП 219, де знаходився лічильник споживача, в бік водойми по землі та водному плесу проходить електричний провід. Про даний факт працівниками поліції повідомлено директора Старосинявського РЕМ, після чого направлена бригада до даного КТП для перевірки відміченого факту. При перевірці лічильника встановлено, що електропроводка відключена від клемних затискачів лічильника, а пломба пошкоджена шляхом зриву.

Крім того, зазначено, що акт пломбування складено у відповідності з чинним законодавством.

Водночас, у відповіді на відзив позивач вказав, що надані відповідачем пояснення у відзиві на позов не спростовують доводів позову і підстав для відмови в позові немає.

Також, у запереченнях відповідач додатково вказує, що факт пошкодження пломб на лічильнику встановлено 21.04.2022р., про що свідчить відео фіксація. Проте, акт про порушення в цей день складений не був, оскільки споживач був відсутній (зі слів працівників поліції споживач затриманий та перебував в відділі поліції). Чекати позивача не було можливості у зв`язку з тим, що о 22:00 почалась комендантська година і працівники поліції попросили працівників РЕМ покинути місце виявлення порушення. 22.04.2022р. у присутності позивача складено акт порушення.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. по справі №924/339/22 у позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, як договір про надання послуг з розподілу.

Споживач - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (ст.1 зазначеного Закону).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно п.1.1.1 ПРРЕЕ, ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

У відповідності до пп.1, 4, 5, 6, 19, 20 п.5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; невідкладно повідомляти оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про недоліки в роботі засобу вимірювання; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до п.8.1.1 ПРРЕЕ, учасники роздрібного ринку під час здійснення діяльності з розподілу, передачі, постачання (продажу) електричної енергії споживачу, надання послуг комерційного обліку мають дотримуватись вимог чинного законодавства та укладених договорів.

Статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несанкціоноване втручання в роботу об`єктів електроенергетики тощо.

Частинами 1-3 ст.193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що необлікована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно.

Згідно п.2.3.4 ПРРЕЕ відповідальність за збереження і цілісність засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Відповідальним за експлуатацію та технічний стан засобів (вузлів) вимірювальної техніки є їх власник.

Відповідно до пдп.8 п.5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

У відповідності до пдп.2 п.8.4.2 ПРРЕЕ, визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії).

Згідно п.п.5.16.1 і 5.16.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ), з метою запобігання несанкціонованому втручанню та доступу до елементів або функції настроювання ЗВТ у складі вузла обліку за результатами технічної перевірки такі ЗВТ та вузол обліку пломбують. Пломби з тавром оператора системи мають бути встановлені також (за можливості) на кришках, боксах та інших пристроях вузла обліку та дооблікових колах.

Відповідно до п.6.5.7 ККОЕЕ, результати технічної перевірки оформлюються актом технічної перевірки, а у разі виявлення порушень - актом про порушення.

У відповідності до п.6.5.13 ККОЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, мережами якого передається/розподіляється електрична енергія споживачу, порушень цього Кодексу або Правил роздрібного ринку, зокрема фактів безоблікового споживання електричної енергії, пошкодження чи зриву пломб, пломбувального матеріалу та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про збереження пломб, або пошкодження відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження ЗКО, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення відповідно до Правил роздрібного ринку.

За п.1.1.2 ПРРЕЕ, акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об`єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

Підпунктом 8.2.5 ПРРЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.

В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.

Згідно п.8.2.6 ПРРЕЕ, на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше, ніж з 3 уповноважених представників оператора системи.

Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.

Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання.

Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2018р. між АТ "Хмельницькобленерго" та ФОП Бондар Р.В. укладено (підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача) договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії номер 21300413, в силу якого оператор систем розподілу (відповідач) надає споживачу/позивачу послуги з розподілу електроенергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. номер 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №310 за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора систем розподілу.

Додатком 1 до договору є заява-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії, яка підписана позивачем 21.12.2018р..

Вказаною заявою ініціюється приєднання споживача - позивача до умов договору споживача про розподіл електроенергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача с.Миколаївка, вул.Зарічна. Зазначено, що погодившись з цією заявою споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору у повному об`ємі.

Додатком 2 до договору є паспорт точки розподілу електроенергії, де відмічено адресу об`єкта с.Миколаївка, вул.Зарічна. Додаток також підписано обома сторонами.

27.10.2020р. АТ "Хмельницькобленерго" складено акт номер 24 встановлення, зміни, пломбування, технічної перевірки вузла обліку електроенергії про те, що у присутності споживача ФОП Бондар Р.В. проведено планову заміну і технічну перевірку, зокрема: встановлено електролічильник СТ 7А08 номер 003960, демонтовано лічильник №11710419.

Акт містить три підписи представників відповідача та підпис позивача у графі „з актом ознайомлений споживач (зазначено прізвище Бондар Р.В. і напис ФОП) та підпис керівника групи.

Судом встановлено, що 22.04.2022р. працівниками Старосинявського РЕМ за участі споживача Бондар Р.В. на об`єкті КТП 219 за адресою: с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29 складено акт про порушення В 001043 про те, що порушено обліку електроенергії порушення п.5.5.5. ПРРЕЕ, а саме зрив пломби оператора систем розподілу з клемної кришки електролічильника типу СТ 7А08 номер 003960.

Акт підписано працівниками РЕМ та позивачем.

Зокрема, в акті наявний напис "Я пломбу не зривав, а вважаю що її зірвали працівники поліції, так як на той час я перебував в поліції, після чого в лікарні. На другий день мене повідомили що пломби були зірвані".

В подальшому, 24.05.2021р. складено протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, де відмічено: у присутності споживача ФОП Бондар Р.В. (міститься підпис); розглянуто акт про порушення від 22.04.2022р. №В001043 на споживача ФОП Бондар Р.В.; рішення комісії акт про порушення від 22.04.2022р. № В001043 складено правомірно, споживач причетний до виявленого порушення п.8.4.2. п.2 ПРРЕЕ, яке здійснив шляхом зрив пломби оператора систем розподілу з клемної кришки електролічильника.

Протокол підписаний позивачем в тому числі у графі "копію протоколу, розрахунок і рахунок споживач отримав" і "з протоколом ознайомлений, отримав копію протоколу, розрахунок, рахунок".

Додатком 1 до акта про порушення є розрахунок вартості не облікованої електроенергії внаслідок порушення Правил, де відмічено до оплати 16912,58грн..

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи позов, позивач покликається на те, що він не був присутнім при опломбуванні лічильника, на якому зірвана пломба та не отримував на відповідальне зберігання пломбу.

Водночас, як встановлено судом, що згідно акту про порушення від 22.04.2022р. номер В001043 (який був предметом розгляду комісії, що прийняла спірне рішення) складеного щодо позивача вбачається інформація про зрив пломби оператора систем розподілу з клемної кришки стався на лічильнику типу СТ 7А08 номер 003960. В акті зазначено, що споживачем є позивач.

Також, за актом №24 від 27.10.2020р. лічильник СТ 7А08 номер 003960, яким замінено лічильник номер 11710419, встановлено та опломбовано споживачу ФОП Бондар Р.В..

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що лічильник типу СТ 7А08 номер 003960 належить позивачу.

При цьому, позивач стверджує, що він не підписував даного акту та не був присутнім при опломбуванні лічильника. Однак, заперечуючи факт опломбування та прийняття на зберігання пломб, позивач, в той же час, не спростовує того факту, що лічильник СТ 7А08 номер 003960 належить йому.

Враховуючи зазначене вище, а також належність лічильника СТ 7А08 номер 003960 позивачу, який є споживачем електроенергії, відповідальність за цілісність вищевказаного лічильника та пломб лежить саме на позивачу.

Таким чином, доводи про те, що позивач не був присутній при опломбуванні та не приймав пломби на зберігання є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, слід зазначити, що відповідальність передбачає не лише заборону неправомірного втручання (в непередбачений законом спосіб) у роботу лічильника (у тому числі пошкодження пломб) самому позивачу, а також обов`язок позивача щодо недопущення відповідного втручання інших осіб.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач подав заяву про кримінальне правопорушення, де вказав, що ознайомившись з актом номер 24 від 27.10.2020р. він встановив, що підпис на акті від імені Бондаря Р.В. вчинено невідомою особою. У зв`язку з цим, позивач у заяві просить внести відомості з зазначеного приводу до ЄРДР. Однак, як встановлено судом, докази завершення кримінального провадження за вищевказаним фактом, з відомостями щодо встановлення складу злочину - підробки підпису, у справі відсутні.

З огляду на викладене, твердження про підробку підпису на акті від 27.10.2020р. номер 24 є не доведеними, тобто документально не підтвердженим, а отже, вищевказаний акт має прийматись судом в якості належно оформленого, тобто, як доказу що має відомості, необхідні для розгляду справи, тобто відомості, що підтверджують належність лічильника СТ 7А08 номер 003960 позивачу.

Також, позивач покликається на те, що акт про порушення містить адресу виявлення порушення, за якою не встановлювався лічильник. В акті зазначено місце порушення: с.Миколаївка, вул.Грушевського, в той час як вузлом обліку електроенергії Бондара Р.В. є с.Миколаївка, вул.Зарічна.

Водночас, як встановлено судом, що дійсно як вбачається з акту про порушення В 001043, місцем виявлення порушення наведено с.Миколаївка, вул.Грушевського, 29. Згідно заяви-приєднання позивача до договору №21300413 адресою об`єкта є с.Миколаївка, вул.Зарічна. Така ж адреса вказані в паспорті точки розподілу електричної енергії.

При цьому, згідно договору від 21.12.2018 номер 21300413 фактичною та юридичною адресою позивача є: вул.Леніна, 29, с.Миколаївка (на даний момент вул.Грушевського, 29).

З огляду на викладене та з урахуванням того, що згідно листа Старосинявської селищної ради від 01.08.2022р. на електроустановку на водоймі с.Миколаївка адреса не встановлювалась та нумерація не присвоювалась, вказівка працівниками РЕМ в акті юридичної адреси, а не помилково вказаної в договорі невірної адреси не може оцінюватись судом як достатня підстава для скасування в цілому акту, яким зафіксовано порушення Правил.

Слід зазначити, що вирішальне значення у спірних відносинах, при встановленні порушення має не точність адреси місця порушення (оскільки є суперечності в документальному оформленні), а ідентифікація лічильника, на якому зірвано пломби, який, як встановлено вище належить позивачу.

Також, стосовно дати складання акта про порушення 22.04.2022р., а не 21.04.2022р., слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, враховуючи нормативні положення та об`єктивні обставин фіксації порушення фактичне складення акту про порушення на наступний день від дня встановлення також не може бути оцінено судом як обставина яка тягне беззаперечне скасування рішення комісії.

Водночас враховується те, що всі претензії та зауваження при складанні акту позивач міг викласти в самому акті. Зокрема, відповідно до п.8.2.5 ПРРЕЕ до акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.

Як свідчать матеріали справи, в акті від 22.04.2022р. №В 001043 позивач зазначив свої пояснення - "Я пломбу не зривав а вважаю що її зірвали працівники поліції, так як на той час я перебував в поліції, після чого в лікарні. На другий день мене повідомили що пломби були зірвані".

Однак, як свідчать зазначені вище пояснення, вони не стосуються дати складання акта, тобто при оформленні акту зазначені зауваження у позивача були відсутні.

Тому, вищеназване, при врахуванні судом обставин складання акту, вказаних відповідачем в відповіді на відзив (про те, що бригада для встановлення факту порушення направлена 21.04.2022р. лише о 20:00 год., що у поєднанні з відсутністю позивача на той час в місці виявлення порушення та комендантською годиною з 22:00 год., стало причиною складання акта на другий день), є свідченням поважних причин при оформленні акту про порушення від 22.04.2022р. щодо дати його складення.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, з огляди на те, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а спірне рішення прийнято у відповідності з ПРРЕЕ (згідно п.8.2.6 яких на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків), колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що твердження скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи, в тому числі наданим позивачем відеозаписом, безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. у справі №924/339/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондара Романа Вікторовича - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондара Романа Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. у справі №924/339/22 - без змін.

2. Справу №924/339/22 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" листопада 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.