Рішення

від 17.11.2022 по справі 904/2875/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2875/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" (м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" про стягнення заборгованості за Договором №62/17 від 22.10.2021 в загальному розмірі 1258697,49грн, з якої: 997828,00грн основного боргу, 15454,09грн трьох відсотків річних, 93437,21грн інфляційних витрат, 151978,19грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №62/17 від 22.10.2021 в частині своєчасної та повної оплати за отриману продукцію. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 8.1 договору №62/17 від 22.10.2021 та частини 2 статті 625 ЦК України нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.10.2022.

05.10.2022 відповідач подав до канцелярії суду клопотання №322/19 від 05.10.2022 про відкладення підготовчого засідання. В обґрунтування поданого клопотання заявляє, що через введений на території України воєнний стан призупинено роботу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", в тому числі і роботу юридичного відділу, у зв`язку з чим не має можливості підготувати відзив на позов та забезпечити явку повноважного представника. Також, відповідач просить встановити додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.10.2022 представник позивача подав до канцелярії суду клопотанням про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: копії платіжного доручення №185 від 22.09.2022 та копії листа відповідача від 22.09.2022 за вих.№314/05 на підтвердження сплати відповідачем частини основного боргу у розмірі 100000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2022 відкладено підготовче засідання на 25.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 10.11.2022.

08.11.2022 відповідач подав до канцелярії суду клопотання №340/19 від 08.11.2022 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро", на 75 відсотків.

10.11.2022 представник позивача подав до канцелярії суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судове засідання 10.11.2022 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 відкладено розгляд справи по суті в засіданні на 17.11.2022.

17.11.2022 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. У поданій заяві підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У судове засідання 17.11.2022 сторони не забезпечили явку своїх представників, відповідач про причини неявки суд не повідомив відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлялися належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвали суду від 12.09.2022, 06.10.2022, 25.10.2022 та 10.11.2022 не були відправлені учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвали суду від 12.09.2022, 06.10.2022, 25.10.2022 та 10.11.2022 були доставлені до електронних скриньок сторін - ІНФОРМАЦІЯ_1; dzpv@dzpv.dp.ua - 12.09.2022, 06.10.2022, 25.10.2022 та 10.11.2022.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 12.09.2022 отримав ухвалу суду від 12.09.2022, що підтверджується роздруківкою електронного листа, відправленого на офіційну електронну адресу відповідача та довідкою про доставку електронного листа (а.с. 127, 129 том 1).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи.

Слід відзначити, що в матеріалах справи міститься доказ направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками (а.с. 121 том 1).

Згідно з даними відстеження поштового відправлення на сайті АТ "Укрпошта" за трек-номером 4900900471268, вказана позовна заява з додатками отримана відповідачем 09.09.2022 (а.с. 163 том 1).

В матеріалах справи також наявні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 130, 131, 143-153 том 1)

Зазначене підтверджує обізнаність відповідача про розгляд справи Господарським судом Дніпропетровської області.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.11.2022 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

22.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (далі - покупець, відповідач) укладено договір №62/17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.

Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору покупець здійснює оплату продукції протягом 10 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації.

Базисні умови постачання продукції: DDP (м. Дніпро, вул. Яхненківська, буд. 2) (згідно з правилами Інкотермс 2010), якщо інше не вказується в специфікації (п. 4.2 договору).

Строк постачання продукції вказується в специфікації (п. 4.3 договору).

Пунктом 7.1.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно у повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

В разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення (п. 8.1 договору).

Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2024. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

Відтак, договір №62/17 від 22.10.2021 був чинним протягом відповідного періоду.

15.11.2021 до договору №62/17 сторони підписали специфікацію №1 (а.с. 13 том 1).

Відповідно до п. 2 специфікації сторони визначили, що умови розрахунків: 45 календарних днів з дати постачання.

17.12.2021 до договору №62/17 між сторонами було підписано специфікацію №2 (а.с. 14 том 1).

Відповідно до п. 2 сторони визначили, що умови розрахунків - 45 календарних днів з дати постачання.

01.02.2022 до договору №62/17 між сторонами було підписано специфікацію №3 (а.с. 15 том 1).

Відповідно до п. 2 сторони визначили, що умови розрахунків - 45 календарних днів з дати постачання.

09.02.2022 до договору №62/17 між сторонами було підписано специфікацію №4 (а.с. 16 том 1).

Відповідно до п. 2 сторони визначили, що умови розрахунків - 45 календарних днів з дати постачання.

18.02.2021 до договору №62/17 між сторонами було підписано специфікацію №5 (а.с. 17 том 1).

Відповідно до п. 2 сторони визначили, що умови розрахунків - 45 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов договору та специфікацій №№ 1, 2, 3, 4, 5 позивач здійснив поставку продукції (брухт сталевий негабаритний великоваговий, вид №500 ДСТУ4121-2002 та брухт алюмінію) на загальну суму 1259528,00грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- №РН-1122/01 від 22.11.2021 на суму 117208,00грн (а.с. 58 том 1);

- №РН-1126/01 від 26.11.2021 на суму 127296,00грн (а.с. 54 том 1);

- №РН-1129/01 від 29.11.2021 на суму 126256,00грн (а.с. 50 том 1);

- №РН-1202/01 від 02.12.2021 на суму 127400,00грн (а.с. 46 том 1);

- №РН-1220/01 від 20.12.2021 на суму 129355,00грн (а.с. 42 том 1);

- №РН-1222/01 від 22.12.2021 на суму 127100,00грн (а.с. 38 том 1);

- №РН-0201/01 від 01.02.2022 на суму 121808,00грн (а.с. 34 том 1);

- №РН-0208/01 від 08.02.2022 на суму 11700,00грн (а.с. 30 том 1);

- №РН-0210/01 від 10.02.2022 на суму 122584,00грн (а.с. 26 том 1);

- №РН-0214/01 від 14.02.2022 на суму 139200,50грн (а.с. 22 том 1);

- №РН-0218/01 від 18.02.2022 на суму 109620,50грн (а.с. 18 том 1).

Як зазначає позивач та підтверджується, наданими ним платіжними дорученнями (а.с. 95-97 том 1), відповідач здійснив часткову оплату у загальній сумі 261700,00грн.

Отже, поставлено і не оплачено товар по наступним видатковим накладним:

- №РН-1129/01 від 29.11.2021 на суму 126256,00грн (заборгованість у сумі 120760,00грн);

- №РН-1202/01 від 02.12.2021 на суму 127400,00грн (заборгованість у сумі 127400,00грн);

- №РН-1220/01 від 20.12.2021 на суму 129355,00грн (заборгованість у сумі 129355,00грн);

- №РН-1222/01 від 22.12.2021 на суму 127100,00грн (заборгованість у сумі 127100,00грн);

- №РН-0201/01 від 01.02.2022 на суму 121808,00грн (заборгованість у сумі 121808,00грн);

- №РН-0210/01 від 10.02.2022 на суму 122584,00грн (заборгованість у сумі 122584,00грн);

- №РН-0214/01 від 14.02.2022 на суму 139200,50грн (заборгованість у сумі 139200,50грн);

- №РН-0218/01 від 18.02.2022 на суму 109620,50грн (заборгованість у сумі 109620,50грн).

У зв`язку з частковою оплатою у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 997828,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлену продукцію, пені, штрафу та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленої продукції.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття продукції за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Разом з цим, відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій не заперечував щодо наявної в нього заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору та п. 2 специфікацій №№ 1, 2, 3, 4, 5 порядок розрахунків за поставлену продукцію, приймаючи до уваги її прийняття відповідачем за наведеними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 14.01.2022 за видатковою накладною №РН-1129/01 від 29.11.2021 на суму 126256,00грн (заборгованість у сумі 120760,00грн), прострочення з 14.01.2022;

- 18.01.2022 за видатковою накладною №РН-1202/01 від 02.12.2021 на суму 127400,00грн, прострочення з 18.01.2022;

- 04.02.2022 за видатковою накладною №РН-1220/01 від 20.12.2021 на суму 129355,00грн, прострочення з 04.02.2022;

- 08.02.2022 за видатковою накладною №РН-1222/01 від 22.12.2021 на суму 127100,00грн, прострочення з 08.02.2022;

- 19.03.2022 за видатковою накладною №РН-0201/01 від 01.02.2022 на суму 121808,00грн, прострочення з 19.03.2022;

- 29.03.2022 за видатковою накладною №РН-0210/01 від 10.02.2022 на суму 122584,00грн, прострочення з 29.03.2022;

- 01.04.2022 за видатковою накладною №РН-0214/01 від 14.02.2022 на суму 139200,50грн, прострочення з 01.04.2022;

- 05.04.2022 за видатковою накладною №РН-0218/01 від 18.02.2022 на суму 109620,50грн, прострочення з 05.04.2022.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлену продукцію в сумі 997828,00грн слід визнати обґрунтованими.

Як свідчать наявні у справі докази (а.с. 133, 134 том 1) відповідач здійснив часткове погашення заборгованості з оплати за поставлену продукцію на суму 100000,00грн за платіжним дорученням №185 від 22.09.2022.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (07.08.2022), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 100000,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 8.1 договору в розмірі 151978,19грн, 3% річних - 15454,09грн, інфляційні втрати - 93437,21грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 108-117 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.1 договору в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 151978,19грн за загальний період з 14.01.2022 по 01.09.2022.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а також не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 151693,58грн за загальний період з 14.01.2022 по 01.09.2022, з яких:

- 16165,30грн за період з 14.01.2022 по 14.07.2022 із заборгованості у сумі 120760,00грн за видатковою накладною №РН-1129/01 від 29.11.2021;

- 17326,40грн за період з 18.01.2022 по 17.07.2022 із заборгованості у сумі 127400,00грн за видатковою накладною №РН-1202/01 від 02.12.2021;

- 19598,17грн за період з 04.02.2022 по 04.08.2022 із заборгованості у сумі 129355,00грн за видатковою накладною №РН-1220/01 від 20.12.2021;

- 19326,16грн за період з 08.02.2022 по 06.08.2022 із заборгованості у сумі 127100,00грн за видатковою накладною №РН-1222/01 від 22.12.2021;

- 20256,84грн за період з 19.03.2022 по 01.09.2022 із заборгованості у сумі 121808,00грн за видатковою накладною №РН-0201/01 від 01.02.2022;

- 19714,19грн за період з 29.03.2022 по 01.09.2022 із заборгованості у сумі 122584,00грн за видатковою накладною №РН-0210/01 від 10.02.2022;

- 22157,67грн за період з 01.04.2022 по 01.09.2022 із заборгованості 139200,50грн за видатковою накладною №РН-0214/01 від 14.02.2022

- 17148,85грн за період з 06.04.2022 по 01.09.2022 із заборгованості 109620,50грн за видатковою накладною №РН-0218/01 від 18.02.2022.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 93437,21грн за загальний період з січня 2022 року по травень 2022 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки.

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, загальна сума інфляційних втрат за період з січня 2022 року по травень 2022 року становить 93432,21грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у сумі 15454,09грн за загальний період з 14.01.2022 по 01.09.2022.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а також не враховано положення ст.ст. 253, 254 ЦК України (невірно визначений початок строку виконання зобов`язань, як і при розрахунку пені).

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, загальна сума 3% річних за загальний період з 14.01.2022 по 01.09.2022 становить 15412,65грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 75% суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що пеня є завеликою порівняно зі збитками позивача, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, зазначає, що існують виключні обставини такі як воєнний стан в Україні, заборона на державному рівні здійснювати розрахунки, неможливість отримання значних грошових коштів від контрагентів, наявність заборгованості перед працівниками та бюджетом у значних розмірах.

Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин.

Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем та воєнним станом в Україні.

В обґрунтування заяви відповідачем надано звіт про фінансові результати (звіт про фінансовий стан) 9 місяців 2022 року.

Однак, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.

Зазначене питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені на 75% у даній справі.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 897828,00грн - основного боргу, 15412,65грн - 3% річних, 151693,58грн - пені, 93432,21грн - інфляційних втрат. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 100000,00грн провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 18880,46грн платіжним дорученням №146 від 05.09.2022 (а.с. 120 том 1).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення 100000,00грн, то судовий збір у розмірі 1500,00грн (18880,46 - (1158697,49 * 1,5%) = 1500,00) може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача.

Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 17375,49грн (1158366,44 х 17380,46/1158697,49 = 17375,49).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" про стягнення заборгованості за договором №62/17 від 22.10.2021 в загальному розмірі 1258697,49грн, з якої: 997828,00грн основного боргу, 15454,09грн трьох відсотків річних, 93437,21грн інфляційних витрат, 151978,19грн пені - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (49023, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Яхненківська, буд. 2, ідентифікаційний код: 00187375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" (49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 68, ідентифікаційний код: 43890123) 897828,00грн - основного боргу, 15412,65грн - 3% річних, 93432,21грн - інфляційних витрат, 151693,58грн - пені та 17375,49грн - витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" 5,00грн - інфляційних втрат, 284,64грн - пені, 41,44грн - 3% річних.

Закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Дніпро" 100000,00грн - основного боргу.

Відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" про зменшення розміру штрафних санкцій.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.11.2022

Суддя В.О. Татарчук