Рішення

від 22.11.2022 по справі 910/7965/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2022Справа № 910/7965/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про зобов`язання укласти договір

представники сторін:

від позивача: Скрипчук М.Є.;

від відповідача: Хитрова Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання укласти договір.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача від укладення договору банківського обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7965/22, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2022.

У зв`язку з неявкою представника відповідача, судове засідання відкладене на 18.10.2022.

До Господарського суду міста Києва 17.10.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

До Господарського суду міста Києва 07.11.2022 від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

За результатами підготовчого засідання 08.11.2022 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті на 22.11.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2022 підтримав вимоги викладенні у позовній заяві та просив задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" 29.06.2022 звернулось до відділення Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з анкетою-заявою клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Під час звернення, Позивачем було надано пакет документів для оформлення та підписання договору банківського обслуговування.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 19.07.2022 направив на адресу Позивача повідомлення про відмову від встановлення ділових відносин № 20.1.0.0.0/7-220719/140. Відповідач повідомив, що 18.07.2022 ним прийнято рішення про встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та відмовлено від встановлення ділових відносин/відкриття рахунку відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Представником Позивача 03.08.2022 направлено на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" адвокатський запит про надання інформації

№ 0308/22, згідного якого, представник Позивача просив зазначити обґрунтовані підстави, причини, а також перелік критеріїв ризику, які були встановлені Відповідачем під час перевірки діяльності Позивача.

Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" 10.08.2022 надана відповідь № 20.1.0.0.0/7-220809/28121 на адвокатський запит № 0308/22 від 03.08.2022, яка відтворює зміст повідомлення про відмову від встановлення ділових відносин № 20.1.0.0.0/7-220719/140 від 19.07.2022, та додатково зазначає, що рішення Банку прийнято згідно чинного законодавства та не підлягає перегляду, а також у Відповідача відсутній обов`язок надавати детальну інформацію про прийняте рішення.

Оскільки Позивач вважає, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" безпідставно та неправомірно відмовило Позивачеві у укладенні договору банківського обслуговування, Позивач звернувся до суду із вимогою про зобов`язання Відповідача укласти з Позивачем договір банківського обслуговування відповідно до Умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до статті 1 та 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність", цей закон серед іншого визначає економічні, організаційні і правові засади діяльності банків.

Приписами статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

При цьому частиною 5 цієї статті Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначено, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Статтею 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин) система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", внутрішній фінансовий моніторинг, це сукупність заходів з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; обов`язкового звітування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення про фінансові операції, щодо яких виникає підозра, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом.

Окрім цього пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що вивчення клієнта, це процес отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб; з`ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів наведених норм банк провів аналіз фінансових операцій позивача, в результаті чого було встановлено, що характер операцій клієнта (позивача) вказує на можливість використання рахунків відкритих в АТ Комерційний банк "Приватбанк", для здійснення діяльності направленої на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Зокрема, як стверджує банк, та не заперечує позивач, останній підписав та подав до банку Анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.06.2022, в якій вказав, що позивач є Директором Товариство з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА", здійснює діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та займається неспеціалізованою оптовою торгівлею і очікує дохід в першому кварталі після відкриття рахунку 100 000,00 грн.

В процесі вивчення клієнта, банком було встановлено, що серед контрагентів позивача, є такі, на рахунки яких позивач здійснював платежі починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 1 175 105,99 грн. із вказанням платежу "Переказ власних коштів".

Враховуючи, що позивач подав до банку інформацію, що є Директором Товариство з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА", здійснює діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, фінансові операції із переказом власних коштів на суму 1 175 105,99 грн. банком визначені як такі, що мають ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, у зв`язку з чим, за результатами переоцінки ризику клієнта, позивачу встановлено неприйнятно високий рівень ризику.

Частиною 2 статті 6 Закону № 1702-VII передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, серед іншого, зобов`язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації. Особливості та строки виявлення суб`єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій залежно від специфіки їх діяльності можуть встановлюватися нормативно-правовими актами суб`єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а також, проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Пунктом 3.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902), в редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, встановлено, що ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути: проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1702-VII, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; а також, від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Частинами 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до затверджених банком Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", з якими погодився позивач, вказавши про це у поданій Заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 29.06.2022, банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку і Договором банківського обслуговування (п. 3.4.1.6.2.1.).

Пунктом 3.4.1.6.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" передбачено право банку відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу, а також, відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Таким чином, суд дійшов висновку, що банк відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" в укладенні договору банківського обслуговування здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів Закону №1702-VII.

Враховуючи приписи статей 10, 11 Закону №1702-VII та статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як спеціальних законів, що прямо наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування своїх заперечень на положення пунктів 142, 144, 145 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 492, оскільки в спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України.

Судом відхилено доводи позивача стосовно того, що банк не навів у відмові при укладенні договору банківського обслуговування дійсних та обґрунтованих підстав для встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та відмові від встановлення ділових відносин/відкриття рахунку, а також щодо того, що банк не витребував у позивача додаткових офіційних документів, для уточнення інформації, оскільки, чинним законодавством про фінансовий моніторинг та затвердженими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" не встановлено такого обов`язку для суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, суд на підставі оцінки матеріалів справи та наданих сторонами доказів дійшов висновку, що позивач не довів суду та не надав належних доказів протиправної відмови відповідача від укладення договору банківського обслуговування, а тому вимога про укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" договір банківського обслуговування відповідно до Умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.11.2022.

Суддя Т.Ю. Кирилюк