Рішення

від 12.03.2007 по справі 2-394/2007р.

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-394/2007 p

Справа № 2-394/2007 p.

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2007 року                    Калинівський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого                   Аліменко

Ю.О.

при секретарі                                  Романюк

Т.М.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1до

військової частини А-1185

с.Гущинці, Калинівського району, Вінницької області про стягнення грошової

компенсації за продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові

вказує, що проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України і знаходиться

на продовольчому та грошовому забезпеченні у військовій частині А-1185 с.Гущинці,

Калинівського району, Вінницької області. Однак, порушено його законне

гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок

держави, внаслідок чого у військовій частині перед ним утворилася

заборгованість. Тому він звернувся в суд з даним позовом.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні

вимоги не визнає.

Заслухавши

пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до

задоволення.

Так, в судовому

засіданні з достовірністю було встановлено, що позивач проходив дійсну

військову службу у Збройних Силах України і знаходиться на продовольчому та

грошовому забезпеченні у військовій частині А-1185 с.Гущинці, Калинівського р-ну, Вінницької області. Однак,

в порушення вимог законодавства він не отримував продовольчого забезпечення та

грошової компенсації за нього з 11.03.2000

року по 29.01.2004 року.

Згідно ч.2 ст.17

Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які

знаходяться на службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях,

а також членів їх сімей.

Крім того,

згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців

та членів їх сімей» від 20.12.1991

року, яка передбачає отримання військовослужбовцями за рахунок держави

грошового забезпечення, а також речового майна і продовольчих пайків, або, по

їх бажанню, грошової компенсації за них, а також згідно Постанови КМУ № 316 від 12.03.1996 року «Про норми

забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та

інших військових формувань» позивачі забезпечувались продовольчими пайками по

нормі №7 (згідно

посади).

З 11.03.2000 року Законом

України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів» від 17.02.2000 року була

призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання

військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню,

грошової

2

компенсації. Тому з березня 2000 року позивач не

отримував ні продовольчих пайків, ні грошової компенсації за них.

Ч.З ст.22

Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні

змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав

та свобод. Крім цього, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» гарантує

отримання військовослужбовцями за рахунок держави продовольчого забезпечення у

розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, і дія даної норми не

призупинялась ніякими нормативними актами.

Так, відповідно

до Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час,

затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 09.12.2002 року,

забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами

харчування військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими Постановою

КМУ № 426 від 29.03.2002 року.

Військовослужбовцям норми харчування видаються через відповідні їдальні або

замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти)

виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм. Тому позивачі

повинні були отримувати продовольче забезпечення до 29.03.2002 року за

відповідною нормою Постанови КМУ від 12.03.1996

року № 316 «Про

норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил

України та інших військових формувань», а з 29.03.2002 року -

за відповідною нормою Постановою КМУ №

426 від 29.03.2002 року

«Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших

військових формувань». Але позивач не отримував ні продовольчих пайків, ні

компенсації за них.

Згідно

розрахунку компенсації за продовольче забезпечення ОСОБА_1за період з 11.03.2000 року по 29.01.2004 року належить 11 555 грн. 56 коп.

Тому вимоги

позивача щодо стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення є

законними.

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст. 17,

22 Конституції України, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 9 Закону України

«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,

Постановою КМУ № 316 від 12.03.1996 року «Про норми

забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил норми

харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових

формувань», Положенням про продовольче забезпечення Збройних Сил України на

мирний час, затвердженим Наказом Міністерства оборони України № 402 від 09.12.2002 року ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України,

суд, -

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити. Стягнути з військової частини А-1185 с.Гущинці, Калинівського

району, Вінницької області грошову компенсацію за продовольче забезпечення на

користь ОСОБА_1в сумі 11

555 грн. 56 коп.

Стягнути з

військової частини А-1185 с.Гущинці, Калинівського району, Вінницької області 115 грн. 55 коп. державного

мита в доход держави.

Стягнути з

військової частини А-1185 с.Гущинці, Калинівського району, Вінницької області

на користь територіального управління Державної судової адміністрації витрати

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі ЗО грн.

Рішення може

бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295