Постанова

від 09.11.2022 по справі 211/6285/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 211/6285/20

провадження № 61-3929св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року у складі судді Середньої Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений 17 жовтня 2018 року між відповідачами, посилаючись на відсутність права у ОСОБА_2 на продаж вказаної квартири.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 211/5893/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Спеціалізована товарна біржа «Криворізька» (далі - СТБ «Криворізька»), ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року поновлено провадження у справі та, з метою реалізації виконання судового рішення, внесено виправлення в ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 211/5893/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: СТБ «Криворізька», ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2021 року зупинено провадження у справі.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

На обґрунтування заяви посилався на те, що рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13 лютого 2020 року № 80 «Про переведення житлового приміщення в нежитлове» спірну квартиру переведено з житлового приміщення у нежитлове. Рішенням Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 09 жовтня 2020 року № 324 «Про впорядкування адресного господарства» нежитловому приміщенню, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , присвоєно нову поштову адресу - АДРЕСА_3 .

Зазначене рішення унеможливлює виконання ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідач, змінивши поштову адресу спірного нежитлового приміщення, може відчужити його третім особам.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що зареєстроване за ОСОБА_4 , з оголошенням заборони на його відчуження.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у зв`язку зі зміною поштової адреси спірного нерухомого майна, на яке вже накладений арешт ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської від 04 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, клопотання позивача про забезпечення позову є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної кватири, позивач не заявляв вимог про витребування спірного майна від відповідача.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення, та відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Суди попередніх інстанцій не зазначили, на підставі яких доказів вони дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а лише послалися на попередні рішення про забезпечення позову у цій справі.

Судові рішення оскаржуються з підстав порушення норм процесуального права, а саме: статей 149, 150, 151, 153 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення не відповідають.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) зазначено, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21) зазначено, що суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки; при задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; за таких обставин, судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, посилався на зміну поштової адреси спірного нерухомого майна та на наявність рішень судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, але із попередньою поштовою адресою ( АДРЕСА_2 ).

З такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з позовними вимогами немайнового характеру і у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому запропонований позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 є неспівмірним із заявленими вимогами та неналежним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яке належить ОСОБА_4 , є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 149, 150 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується з доводами заявника про те, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 та не впливають на можливість виконання в майбутньому рішення суду.

З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновкупро задоволення касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 , скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сплачений ним за подання апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 950,20 грн (454,00 грн + 496,20 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 950,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко