Постанова

від 22.11.2022 по справі 758/10401/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 758/10401/19

Номер провадження 22-ц/824/11206/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року, постановлену під головуванням судді Петрова Д.В., у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_2 , Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації, треті особи - Державний реєстратор Носов Сергій Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Янг Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації, треті особи - Державний реєстратор Носов Сергій Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Янг Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якому, просив накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: групу нежитлових приміщень №51Б, загальною площею 61,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2280643180000, ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43656911); групу нежитлових приміщень №51а, загальною площею 50,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2280632080000, право власності зареєстроване за ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43656911); групу нежитлових приміщень №51, загальною площею 80,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2277905780000, ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43656911); та заборонити ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43656911) вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав співвласників будинку по АДРЕСА_1 у користуванні підсобним приміщенням: групою нежитлових приміщень № 51б, групою нежитлових приміщень 51а, групою нежитлових приміщень №51 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана заява обґрунтована тим, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 та жителям будинку стало відомо про те, що на 12 поверсі невідомі особи вскрили підсобне приміщення АДРЕСА_2 , яке є спільною власністю співвласників зазначеного будинку та почали демонтажні роботи. Власником приміщення № 51 у зазначеному приміщенні виявився ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на підстав договору № 51/пп50купівлі-продажу майнових прав на об`єкт капітального будівництва від 01 червня 2013 року. Проте, дозвіл на відчуження майна співвласники багатоквартирного будинку не надавали. Нежитлове приміщення № 51 в цьому домі ніколи не існувало. Крім того, вищевказаний договір заявник вважає фіктивним, про що свідчить, зокрема, лист КП «Спецжитлофонд» № 056/24-1814 від 06 вересня 2021 року.

Оскільки, позивач просить суд визнати недійсним договір № 51/пп50 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт капітального будівництва від 01 червня 2013 року та скасувати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі відповідного договору та скасувати всі наступні записи про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, на думку заявника, існує загроза відчуження відповідачем-2: групи нежитлових приміщень №51-б, групи нежитлових приміщень №51-а та група нежитлових приміщень №51 щодо яких іде спір, а тому наявні підстави для забезпечення позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року (а.с. 23-24) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_2 , Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації, треті особи - Державний реєстратор Носов Сергій Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Янг Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову, задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всупереч інтересам мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 , підсобне приміщення № 115 (№ 51), яке є допоміжним приміщенням (горище) загально будинкового користування, було декілька разів переоформлено. Вперше право власності на приміщення було зареєстровано на підставі договору № 51/пп50 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт капітального будівництва від 01 червня 2013 року укладеного між забудовником КП «Спецжитлофонд» та інвестором ОСОБА_2 . Проте, у позовній заяві КП «Спецжитлофонд» зазначає, що останнє не укладало вищевказаний договір. Таким чином, зазначений договір скаржник вважає фіктивним. Станом на день звернення до суду з апеляційною скаргою, технічне приміщення перепродано та розділено на три частини площею 80,4 кв.м., 50,2 кв.м., 61,7 кв.м., власником яких є ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕН». Разом з тим, дозвіл на відчуження майна співвласники багатоквартирного будинку не надавали. Нежитлове приміщення № 51 в цьому домі ніколи не існувало.

На думку скаржника, оскільки предметом спору є визнання договору № 51/пп50 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт капітального будівництва від 01 червня 2013 року недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, існує загроза відчуження відповідачем-2 групи спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

07 жовтня 2022 року від відповідача-2 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.

З вказаного відзиву вбачається, що відповідач-2 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.

Відповідач-2 зазначає, що скаржником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а саме по собі існування спору між сторонами, не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення. Також, відповідач-2 зазначає, що з твердженнями на які посилається скаржник у апеляційній скарзі до відповідачів, відповідач-2 не погоджується та повністю заперечує зазначені скаржником обставини.

07 жовтня 2022 року від скаржника на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив з відповідними підтвердженнями про направлення вказаної відповіді усім учасникам справи.

У відповіді на відзив скаржник зазначає, що існує реальна загроза відчуження спірного майна, про, що свідчать наступні дії.

Державним реєстратором Носовим С.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 192,3 кв.м за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_2

05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 засновує та реєструє ТОВ «ПЕТРОПАВЛІВСЬКА», пізніше передає у статутний капітал товариства приміщення №51.

Пізніше, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. внесено запис про право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 за ТОВ «ПЕТРОПАВЛІВСЬКА».

10 червня 2020 року ТОВ «ПЕТРОПАВЛІВСЬКА» стає засновником компанії ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та передає у статутний капітал останнього вищевказане приміщення.

Пізніше, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алексашиною Ю.Б. внесено запис про право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 за ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Зазначені дії відбулися у відношенні приміщення АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта якого - 1460428980000.

Надалі, ТОВ «ЯНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» 26 січня 2021 року розділив вищевказане приміщення на три частини.

Пізніше, приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. прийнято рішення щодо: технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна - група нежитлових приміщень №516, загальною площею 61,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2280643180000, адреса: АДРЕСА_1 ; технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна - група нежитлових приміщень №51а, загальною площею 50,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2280632080000, адреса: АДРЕСА_1 ; технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна - група нежитлових приміщень №51, загальною площею 80,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2277905780000, адреса: АДРЕСА_1 . Скаржник вважає, що останній поділ майна відбувся як підготовчі дії для подальшого продажу цього майна. Таким чином, вищевказані реєстраційні дії відбулись з метою приховання майна за нібито добросовісними набувачами.

У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Шумєєва О.О., представник відповідача-2 - адвокат Сімбаба В.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх поштові адреси, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутність осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника та представника відповідача-2, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а саме по собі існування спору між сторонами не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення. Крім того, заява про забезпечення позову не містить належного і достатнього обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 308/10747/20 (провадження № 61-16849св21) достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, який заявник просить забезпечити, є визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між позивачем та відповідачем-1 та скасування запису про права власності на житлове приміщення № 51, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а його підставою стало те, що позивач вищевказаний договір із відповідачем-1 не укладав.

У заяві про забезпечення позову заявник просив накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити ТОВ «Янг Девелопмен» вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав співвласників будинку у використанні вищевказаного майна, посилаючись на наявність загрози відчуження відповідачем-2 вказаного майна.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано своє припущення щодо можливості чи наміру позивача відчужити вищевказане майно та не надано доказів на підтвердження зазначеного. В свою чергу, саме лише посилання заявника на загрозу відчуження відповідачем-2 майна, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Карім того, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених ним заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а саме по собі існування спору між сторонами не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення.

Слід зазначити, що забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборона вчинення дій, призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Посилання скаржника на те, що всупереч інтересам мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 , підсобне приміщення № 115 (№ 51), яке є допоміжним приміщенням (горище) загально будинкового користування, було декілька разів переоформлено, не є підставою для задоволення даної заяви, оскільки вказані дії були вчинені не відповідачем-2, а іншими особами, які були власниками такого майна задовго до звернення позивача до суду з даним позовом.

Посилання скаржника на те, що оскільки предметом спору є визнання договору № 51/пп50 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт капітального будівництва від 01 червня 2013 року недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, існує загроза відчуження відповідачем-2 групи спірних нежитлових приміщень, є лише припущенням заявника, яке не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Т.О. Невідома

В.А. Нежура