Рішення

від 28.11.2022 по справі 344/5318/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5318/22

Провадження № 2/344/2210/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Маланій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко» про стягнення грошових коштів в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі - «Відповідач»), треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив стягнути із Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 455 335,00 грн. (грошових коштів, які стягуються в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан), 45 715,63 грн. (інфляційних втрат) та 8 458, 00 (3% річних).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко».

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з визнанням недійсними електронних торгів, які були проведені ДП «Сетам» 30.01.2019 року з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 з підстав їх невідповідності вимогам закону (рішення Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2021 року по справі №344/4476/20), у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця ( ОСОБА_1 ) - повернути придбане майно, у продавця (відділу ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - повернути отримані від покупця кошти.

В позовній заві представник Позивача покликається на те, що самим протоколом №385421 про проведення електронних торгів від 30.01.2019 року визначено, що переможець торгів - ОСОБА_1 , організатор - ДП «СЕТАМ», а продавець - Івано-Франківський міський відділ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області. Відтак, ОСОБА_1 , який є переможцем на електронних торгах (покупцем майна), які були визнані недійсними, має право на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України задля стягнення із Відповідача коштів у розмірі 455 335,00 грн. (які були оплачені саме на рахунок Відповідача за квартиру АДРЕСА_1 ), незалежно від того, як такі кошти були в подальшому розподілені.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України представником Позивача розраховано суму 3% річних та інфляційних втрат, які вона просить стягнути з Відповідача на користь Позивача.

Представник Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 16.11.2022 року представником Позивача подано заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачем - Відділом Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), - подано відзив на позовну заяву, за змістом якого представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, заперечуючи проти позову, представник Відповідача посилався на хід виконавчого провадження №57241343, описавши перелік здійснених у ньому виконавчих дій. Крім того, посилався на сплив позовної давності щодо оскарження результатів прилюдних торгів.

В судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третьою особою ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи ОСОБА_4 Петрівни в судовому засіданні надав пояснення з приводу позовних вимог, вважаючи їх підставними, в подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі, а також надав суду документ на підтвердження того, що 17.08.2022 року ОСОБА_4 перерахувала 264288,60 грн. на рахунок Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), як помилково сплачені в рамках виконавчого провадження №57241343.

Треті особи ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко» явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, про причини неявки суду не сповістили, про дату та час судових засідань повідомлялися належним чином. письмового відношення до заявлених позовних вимог від даних третіх осіб до суду не надходило.

Проаналізувавши доводи учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 січня 2019 року на електронних торгах, проведених ДП «Сетам», ОСОБА_1 було придбано майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (лот №326804) за 455 335,00 грн., що підтверджується протоколом №385421 проведення електронних торгів.

Вказане майно реалізовано в рамках виконавчого провадження №57241343 (стягувач - ТОВ «Перко», боржник - ОСОБА_4 ).

На підставі вказаного протоколу №385421, ОСОБА_1 сплатив кошти за придбане майно, а саме:

28.01.2019 року здійснено оплату гарантійного внеску в сумі 22403,15 грн. на рахунок ДП «СЕТАМ»;

11.02.2019 року - оплачено додаткову винагороду організатора в сумі 1561,85 грн. на рахунок ДП «СЕТАМ»;

11.02.2019 року - кошти за придбання на СЕТАМ протокол №385421 від 30.01.2019 року, лот №326804, ЄДРП 57241343, переможець - ОСОБА_1 , у сумі 455 335 грн. на рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

15.02.2019 року головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТЮУ в Івано-Франківській області було складено акт про проведені електронні торги, який підтвердив право власності покупця ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту 19.02.2019 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. було видано свідоцтво на право власності, зареєстроване у реєстрі за №175.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 201 року у справі №344/4476/20, яке набрало законної сили 21 вересня 2021 року, позов ОСОБА_3 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 - задоволено, а позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 - задоволено частково:

визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;

визнано недійсними електронні торги 30.01.2019 року проведені ДП «Сетам» за реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим ДП «СЕТАМ» повернуто ОСОБА_1 сплачений гарантійний внесок в сумі 22403,15 грн. та додаткову винагороду в сумі 1561,85 грн.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівника відділу ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із листом, в якому просив повернути кошти в сумі 455 335,00 грн., які були оплачені за квартиру АДРЕСА_1 .

Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області від 01.02.2022 року ОСОБА_1 було повідомлено, що для повернення коштів від реалізації майна необхідно звернутись до суду із позовом до ОСОБА_4 та ТОВ «Перко».

Вважаючи таку відмову незаконною, а також покликаючись на те, що кошти, оплачені за майно придбане на електронних торгах, які в подальшому були визнані недійсними за рішенням суду, підлягають поверненню саме органом державної виконавчої служби, ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Як вже було зазначено, Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 201 року у справі №344/4476/20, яке набрало законної сили 21 вересня 2021 року, позов ОСОБА_3 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 - задоволено, а позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 - задоволено частково:

визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;

визнано недійсними електронні торги 30.01.2019 року проведені ДП «Сетам» за реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В рамках даних електронних торгів, які визнано недійсними в судовому порядку, ОСОБА_1 було придбано майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (лот №326804) за суму у 455 335,00 грн., яку перераховано на рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Даний спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повернути на користь ОСОБА_1 сплачені ним кошти в сумі 455 335,00 грн., оплачені за квартиру, яку в судовому порядку витребувано на користь третіх осіб.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 24.10.2012 року при розгляді справи №6-116цс12:

«… виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних (прилюдних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних (прилюдних) торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення електронних (прилюдних) торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат")».

Правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених вимогами чинного законодавства. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/8052/17, від 24.05.2018 у справі № 922/3537/17, від 31.07.2019 у справі №910/8302/18, від 29.08.2019 у справі № 212/12256/14-ц, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18 та інших.

Зі змісту мотивувальної частини Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 201 року у справі №344/4476/20, яке набрало законної сили 21 вересня 2021 року вбачається, що за висновком суду електронні торги 30.01.2019 року, проведені ДП «Сетам» з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , не відповідали вимогам закону, а саме:

було порушено ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 433 ЦК України (ДВС не вчинило належних дій та не визначило частку на той час боржника ОСОБА_4 , яка володіла квартирою разом із своїм чоловіком);

боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_4 не була обізнана про існування рішення суду, виконавчого провадження, накладення арешту на майно та оцінку реалізації спірної квартири;

сума боргу за рішенням суду, яке скасоване, становила 157 795,00 грн., а квартира ОСОБА_4 була оцінена у 640 000,00 грн., що не є пропорційним до суми боргу та створило для неї надмірний тягар, та таке порушення покладає на суд застосування принципу справедливості, добросовісності та розумності права.

У зв`язку із зазначеним, їх було визнано недійсними рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2021 року по справі №344/4476/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, у зв`язку із визнанням недійсними електронних торгів 30.01.2019 р. з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця ( ОСОБА_1 ) - повернути придбане майно, у продавця (відділу ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - повернути отримані від покупця кошти.

Реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, судам необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Аналіз положень частини першої статті 655, частини четвертої статті 656 ЦК України, розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №№ 2831/5 та зареєстрованого 30.09.2016 за №1301/29431 після повного розрахунку переможця дає підстави для висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/24126/17-ц, від 28 лютого 2019 року в справі № 209/3325/16-ц, від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18.

Протоколом №385421 про проведення електронних торгів від 30.01.2019 року визначено, що переможець торгів - ОСОБА_1 , Організатор - ДП «СЕТАМ», а продавець - Івано-Франківський міський відділ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області.

У постановах Верховного суду в складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року по справі № 357/18153/15-ц та від 13 лютого 2019 року по справі № 127/11660/16-ц (ЄДРСРУ № 79879102) зазначено, що саме орган державної виконавчої служби зобов`язаний повернути кошти переможцю прилюдних торгів, які визнано недійсними.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20) вказано, що «у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Правила статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Встановивши, що при реалізації квартири на електронних торгах Перший відділ ДВС міста Луцьк виступав від свого імені як продавець і за рішенням суду такі електронні торги визнані недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на її користь саме з виконавчої служби (в межах заявлених нею вимог до вказаного відповідача).

З огляду на викладене, оскільки за встановленими в цій справі обставинами державна виконавча служба виступала від свого імені як продавець, то саме на неї покладається обов`язок повернути позивачу оплачену загальну вартість придбаного на прилюдних торгах майна в сумі 184 350 грн,. незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19) вказано, що «суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно».

Зважаючи на наведене, ОСОБА_1 , який є переможцем на електронних торгах (покупцем майна), які були визнані недійсними, має право на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України задля стягнення із Відповідача коштів у розмірі 455 335,00 грн. (які були оплачені саме на рахунок відповідача за квартиру АДРЕСА_1 ) не залежно від того, як такі кошти були в подальшому розподілені.

В той же час, в ході судового розгляду справи Судом вставлено, що кошти у розмірі 455 335,00 грн. (які були оплачені на рахунок Відповідача за квартиру АДРЕСА_1 ) були розподілені Відповідачем наступним чином:

173 224,00 грн. - платіж згідно платіжного доручення №939 від 25.02.2019 року на дану суму на банківський рахунок стягувача у виконавчому провадженні ТОВ «Перко» (а.с.73).

264 288,60 грн. - платіж згідно платіжного доручення №5708 від 19.08.2019 року на дану суму на банківський рахунок ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.67).

В ході судового розгляду даної цивільної справи 17.08.2022 року ОСОБА_4 на рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби, код отримувача 35021710, було перераховано суму 264 288,60 грн.; призначення платежу - повернення помилково сплачених коштів зг. ВП №57241343 (а.с.125).

Згідно платіжного доручення №19564 від 18.08.2022 року (а.с.172) Відділом Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перераховано на рахунок ОСОБА_1 , суму 281 611,00 грн.

Вказану обставину підтвердила в поданій до суду заяві представник Позивача.

Таким чином, Судом встановлено, що в ході судового розгляду справи Відповідачем частково усунуто порушення прав Позивача у спірних правовідносинах шляхом перерахування на його рахунок суми 281 611,00 грн.

Натомість, з вищезазначених норм закону та правових позицій Верховного Суду Судом вставлено обов`язок Відповідача, як продавця на прилюдних торгах, повернути на користь покупця ОСОБА_1 суму в загальному розмірі сплаченої вартості квартири у 455 335,00 грн.

Станом на даний час Відповідачем повернуто Позивачу суму у 281 611,00 грн., тобто самостійно відновлено в цій частині його порушене право, а, відтак, неповернутою залишається сума у 173 724,00 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За змістом зазначеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21) вказано, що у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (акцесорне зобов`язання (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19)). Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17), відповідно, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, настають наслідки недійсності правочину. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню сплачені ним грошові кошти. Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки між сторонами наявні деліктні, а не зобов`язальні правовідносини. Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України, оскільки з набранням законної сили судовим рішенням про визнання торгів недійсними у відповідачів як продавців виник обов`язок повернути грошові кошти, отримані від покупця. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з дня наступного за днем проведення торгів по день перерахування частини коштів, проте такі вимоги підлягають задоволенню частково, тільки за період з дня набрання чинності судовим рішення про визнання торгів недійсними і до дня звернення до суду з цим позовом.

У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18 (провадження № 61-15397св19) зазначено, що встановивши, що, реалізовуючи квартиру на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, суди обґрунтовано виходили з того, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з відділу державної виконавчої служби. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. Оскільки між відділом державної виконавчої служби та позивачем виникло грошове зобов`язання з повернення сплаченої суми коштів за результатами придбання квартири на електронних торгах, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з виконавчої служби 3 % річних та інфляційних втрат за порушення зобов`язань.

Виходячи із вищенаведеного, підставними є вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які розраховані представником Позивача з дня набрання законної сили рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.08.2021 року по справі №344/4476/20 про визнання торгів недійсними (з 21.09.2021 року) до моменту звернення до суду.

В позовній заяві представником Позивача проведено відповідний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вірність якого не оскаржувалася представником Позивача, а у суду відсутні підстави стверджувати про протилежне.

Таким чином, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає також 45 715,63 грн. інфляційних втрат та 8 458,00 грн. 3 % річних, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що Позивачем доведено належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилалася як на підставу своїх вимог, відтак, Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Однак, враховуючи самостійне повернення Відповідачем в ході судового розгляду справи на користь Позивача частини коштів, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає неповернута решта сума коштів у 173 724,00 грн., а також 45 715,63 грн. інфляційних втрат та 8 458,00 грн. 3 % річних, а всього 227 897,63 грн.

Судовий збір слід розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу Суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги, як і порядок та строки її оплати, визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем долучено до матеріалів справи належні документи, які підтверджують факт надання та оплати правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. та 2400,00 грн., а всього 9400,00 грн. (а.с.35, 145-151)

Враховуючи вищевикладене та визначені ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, задоволення позовних вимог, Суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., оскільки такий розмір буде справедливим та відповідатиме вставленим законом критеріям.

На підставі наведеного, відповідно до 524, 533-535, 625, 655, 656, 658 ЦК України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко» про стягнення грошових коштів в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, - задовольнити частково.

Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРОПУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 ) 173 724,00 грн. (грошових коштів, які стягуються в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан), 45 715,63 грн. (інфляційних втрат) та 8 458, 00 (3% річних), а всього 227 897,63 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРОПУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5095,08 грн. та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2022 року.

Суддя Домбровська Г.В.