Постанова

від 16.02.2023 по справі 344/5318/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/5318/22

Провадження № 22-ц/4808/235/23

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Барков

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Шандалович В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2022 року в складі судді Домбровської Г. В., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 28 листопада 2022 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко», про стягнення грошових коштів в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Шургот О. В., звернувся до суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що 30 січня 2019 року ОСОБА_1 придбав на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 , та у подальшому отримав свідоцтво про право власності на цю квартиру. На підставі протоколу проведення електронних торгів позивач сплатив кошти за придбане майно, а саме: 28 січня 2019 року здійснено оплату гарантійного внеску в сумі 22403,15 грн та 11 лютого 2019 додаткову винагороду організатора в сумі 1561,85 грн на рахунок ДП «СЕТАМ», також 11 лютого 2019 року на рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби сплачено 455335 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2021 року визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , визнано недійсними електронні торги та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 вказану квартиру на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ДП «СЕТАМ» погоджуючись із рішенням суду та керуючись п. 2 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України повернуло ОСОБА_1 сплачений гарантований внесок у сумі 22403,15 грн та додаткову винагороду в сумі 1561,85 грн. Також ОСОБА_1 звернувся до керівника відділу ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із листом про повернення коштів у сумі, які були оплачені за квартиру. Однак, листом Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області від 01 лютого 2022 року позивачу було повідомлено, що для повернення коштів від реалізації майна необхідно звернутись до суду із позовом до ОСОБА_4 та ТОВ «Перко».

Вважає, що така відповідь органу державної виконавчої служби не узгоджується із нормами чинного законодавства та судовою практикою, оскільки кошти оплачені за майно придбане на електронних торгах, які в подальшому були визнанні недійсними за рішенням суду, підлягаю поверненню саме органом державної виконавчої служби.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на його користь грошові кошти, які стягуються в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан у сумі 455335 грн, 45715,63 грн інфляційних втрат та 8458 грн - 3% річних.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ТОВ «Перко».

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 173724 грн - грошових коштів, які стягуються в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, 45715,63 грн інфляційних втрат та 8458 грн 3% річних, а всього 227897,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також з Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 5095,08 грн та 7000 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що відчуження майна на електронних торгах належить до угод купівлі-продажу. Оскільки судовим рішенням електронні торги від 30 січня 2019 року визнано недійсними, то до вказаного правочину застосовуються загальні наслідки визнання правочину недійсним, тобто повернення сторін до первісного стану (реституція). Відділ Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як орган державної виконавчої служби, який виступав продавцем реалізованого на електронних торгах нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , зобов`язаний повернути ОСОБА_1 , сплачені ним кошти, як переможцем електронних торгів. В ході розгляду справи відповідачем повернуто позивачу кошти у сумі 281611 грн, а тому суд вважав, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню неповернуті кошти у сумі 173724 грн, а також на підставі статті 625 ЦК України в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання 45715,63 грн інфляційних втрат та 8458 грн 3% річних.

В апеляційнійскарзі Відділ державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що кошти від реалізації арештованого майна були перераховані стягувачу ТОВ «Перко» вмежах стягненнязаборгованості повиконавчому провадженні.А томусаме ТОВ «Перко» зобов`язаний повернути одержані в межах виконавчого провадження кошти в порядку реституції.

Також вказує,що місцевийсуд безпідставностягнув звиконавчої служби3%річних таінфляційні втратиза порушеннязобов`язань. При цьому не встановив жодних грошових зобов`язань перед позивачем. Правовідносини сторін є деліктними, а тому до їх врегулювання не застосовуються положення статті 625 ЦК України. Крім того, покупцю завдано збитків саме неповерненням коштів зі сторони стягувача ТОВ «Перко».

У відзивіна апеляційнускаргу представник ОСОБА_1 -адвокат ШурготО.В.зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2022 року - без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відділ державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузика І. І., який просив скаргу задовольнити, пояснення представника позивача адвоката Шургот О. В., яка просила залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріалисправи таобговоривши доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 30 січня 2019 року на електронних торгах, проведених ДП «Сетам», ОСОБА_1 було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (лот №326804) за 455335 грн, що підтверджується протоколом № 385421 проведення електронних торгів. Вказане майно реалізовано в рамках виконавчого провадження № 57241343 (стягувач ТОВ «Перко», боржник ОСОБА_4 ).

На підставі вказаного протоколу № 385421, ОСОБА_1 сплатив кошти за придбане майно, а саме: 28 січня 2019 року здійснено оплату гарантійного внеску в сумі 22403,15 грн на рахунок ДП «СЕТАМ»; 11 лютого 2019 року оплачено додаткову винагороду організатора в сумі 1561,85 грн. на рахунок ДП «СЕТАМ» та 455335 грн на рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

15 лютого 2019 року головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТЮУ в Івано-Франківській області було складено акт про проведені електронні торги. На підставі вказаного акту 19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. було видано свідоцтво на право власності, зареєстроване у реєстрі за № 175.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2021 року у справі № 344/4476/20, яке набрало законної сили 21 вересня 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 , а позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; визнано недійсними електронні торги 30 січня 2019 року проведені ДП «Сетам» за реалізації арештованого майна квартири АДРЕСА_1 ; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до керівника відділу ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із листом, в якому просив повернути кошти в сумі 455335 грн, які були сплачені за придбану квартиру.

Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області від 01 лютого 2022 року позивачу було повідомлено, що для повернення коштів від реалізації майна необхідно звернутись до суду із позовом до ОСОБА_4 та ТОВ «Перко».

Вважаючи таку відмову незаконною, а також покликаючись на те, що кошти, оплачені за майно придбане на електронних торгах, які в подальшому були визнані недійсними за рішенням суду, підлягають поверненню саме органом державної виконавчої служби, ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника звернувся до суду із цим позовом.

Отже, як встановлено, предметом позовних вимог є повернення коштів за придбане на електронних торгах майно, які були визнані судом недійсними.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Частиною 1 ст. 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

З аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).

Згідно із п. 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно (пункт 5 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна).

Отже набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець переможець електронних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 05 червня 2018 року у справі № 910-856-17 та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належними відповідачем у справі є Відділ державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) як продавці за договором, а позивач, як переможець торгів, є покупцем.

Також суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 216 ЦК України та застосував правові наслідки недійсності правочину.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 серпня 2021 року визнано недійсними електронні торги проведені 30 січня 2019 року, які за своєю правовою природою відчуження майна з прилюдних торгів відносяться до угод купівлі-продажу, а тому саме з цього часу у відповідача виникло зобов`язання повернути грошові кошти позивачу, що частково було виконано відповідачем до звернення позивача до суду. Частина неповернутих коштів стягнута судом за позовом ОСОБА_1 у цій справі.

Таким чином, повернення стороні договору коштів, які вона сплатила за оспорюваним правочином, здійснюється іншою стороною договору та можливе у разі визнання такого правочину недійсним.

З огляду на викладене грошове зобов`язання, після визнання прилюдних торгів недійсними, виникло в осіб, які отримали перераховані позивачем кошти, і пред`явити вимогу про здійснення виплат за ч. 2 ст. 625 ЦК України ОСОБА_1 має право до відповідача у межах сум, які присуджені йому.

Отже судом першої інстанції обґрунтовано нараховано індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок сум, що підлягають стягненню сторонами не оспорюється.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відповідно до ст. 375 ЦПК України вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2023 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева