Рішення

від 26.10.2022 по справі 294/536/22

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/294/639/22

справа № 294/536/22

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.,

при секретарі Рижук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на майно, до складу якої входить земельна частка (пай) члена КСП «ім. Островського» (реформований в КСП «Світанок»), розташована на території Стовпівецького старостинського округу Чуднівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області. За життя померлий проживав однією сім`єю та вели спільний бюджет з бабою позивача ОСОБА_3 , після смерті якої ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач вступила в право спадщини (рішення Чуднівського районного суду від 08.11.2021 року).

Після смерті баби ОСОБА_2 проживав разом з позивачем та її чоловіком ОСОБА_4 , та був їм як рідний дід. За час спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного, формували спільний бюджет, купували речі та майно за спільні кошти, у будинку спільно проводились ремонтні роботи.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач є єдиною спадкоємицею його майна спадкування за законом. Однак в нотаріальному порядку не може оформити свої права на спадкове майно у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа про сімейні відносини, тому змушена звернутись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку. Інші спадкоємці за законом і за заповітом відсутні.

Позивач у судове засідання не з`явилась, в тексті позовної заяви міститься клопотання позивача про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.

Відповідач - Чуднівська міська рада Житомирської області не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, відзиву на позовну заяву до суду не подала.

На підставі статей 211, 223, 280Цивільного процесуальногокодексу України (надаліпо тексту-ЦПК України), суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторінта ухваленнязаочного рішенняу справіна підставінаявних вній доказів, оскільки позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із записом господарської книги №1 за 1996-2000 роки, ОСОБА_2 , 1930 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №454, виданою Словечанською сільською радою Овруцького району Житомирської області від 13.03.2018 року (а.с. 8).

Державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 проведено виконавчим комітетом Лучанківської сільської ради Овруцького району Житомирської області, про що складено відповідний актовий запис № 18 від 06.09.1997, що підтверджується листом, наданим Чуднівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на запит суду (а.с.27).

Згідно довідки №183, виданої 24.04.2018 виконкомом Стовпівської сільської ради ОСОБА_2 , 1930 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , 1917 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживали у АДРЕСА_1 дійсно проживали разом, як чоловік та дружина, вели спільне господарство та мали спільний бюджет з 1986 по 1990 рр., по господарської книги № 7, по господарського обліку № 534 ( за 1986-1990 рр.) та з 1991 по 1995 рр., згідно по господарської книги № 6, по господарському обліку № 518 (за 1991-1995 рр.) (а.с.7, 9-12).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 значиться в списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», які мають право на земельну частку (пай) (а.с.13-14).

Судом встановлено, що осіб, які оспорювали б право позивача на дану земельну частку (пай), немає.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч.9 ст.5 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6-9 статті 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993 при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зістаттею 25 ЗКпри приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно допункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом мають особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З таких підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені.

На підставі наведеного вище обгрунтування та керуючись статтями 13-14 Конституції України, статтями 4, 12, 13, 76, 81, 82, 211, 223, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 11, 16, 256, 257, 261, 325, 328, 374, 392, 1216, 1218, 1223, 1264, 1268 ЦК України, статтями 5, 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, статтею 122 Земельного кодексу України, статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», положеннями Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» №720/95 від 08.08.1995 року, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Світанок» площею 3,5688 га, кадастровий номер 1825887700:03:000:0065, та площею 0,4015 га, кадастровий номер 1825887700:03:000:0201, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскаргивсімаучасникамисправи,якщоапеляційнускаргунебулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: М.О. Лесько