Постанова

від 16.11.2022 по справі 926/356/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. Справа №926/356/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Галушко Н.А.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Агротехніка б/н від 17.12.2020 (вх.№ 01-05/63/21 від 05.01.2021)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 (повний текст рішення складено 07.12.2020, суддя Гушилик С.М.) про закриття провадження у справі

у справі №926/356/20

за позовом: ТзОВ Буковина Агротехніка, м. Чернівці,

до: Fruitland S.R.O. (Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24)

про: стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410 345,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина Агротехніка" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до юридичної особи Fruitland S.R.O про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410345,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Буковина Агротехніка та юридичною особою Fruitland S.R.O. (11000, Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24) укладено контракт №24/01/19, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити товар згідно специфікації, що є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до укладеної 24.01.2019 року специфікації позивач зобов`язався поставити відповідачу олію соняшникову, рафіновану, дезодоровану, фасовану в п`ятилітрові пляшки в кількості 4488 штук загальною вартістю 16785,12 доларів США, що за курсом НАБУ становить 410345,82 грн. Оплата товару відбувається шляхом перерахування на рахунок продавця 100% від вартості товару на наступному тижні після оформлення вантажно митної декларації.

Позивачем, відповідно до митної декларації та міжнародної автомобільної накладної (CMR) №2 від 02.02.2019 року поставлено товар на суму 16785,12 доларів США, проте відповідач в порушення умов контракту оплату за отриманий товар не здійснив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 закрито провадження у справі №926/356/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Агротехніка (58018, м.Чернівці, вул. Комарова,1) до Fruitland S.R.O. (11000, Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24) про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410345,82 грн.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що згідно з правилами частини 5 статті 48 договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї договірної сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідача або знаходиться спірне нерухоме майно.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до положення частини 5 статті 48 договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, положення статті 9 Конституції України, статті 3 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", справи зі спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати органи юстиції тієї договірної сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідача. При цьому, оскільки відповідач згідно з наявними матеріалами справи зареєстрований та знаходиться на території Чеської Республіки, даний спір відноситься до компетенції відповідних органів юстиції Чеської Республіки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Буковина Агротехніка оскаржило таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що закриття судом провадження в справі через 10 (десять) місяців після її відкриття без вирішення справи по суті є порушенням загальних принципів здійснення господарського судочинства, а також порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 10.1. Контракту №624/01/19 від 24 січня 2019 року, що укладений між позивачем та відповідачем (надалі - Контракт), передбачено, що всі суперечки і розбіжності, які не змогли бути врегульовані шляхом переговорів Сторін, вирішуються Господарським судом. В цьому ж пункті Контракту сторони домовились, що взаємовідносини Сторін за цим Договором регулюються законодавством України.

Таким чином, прописуючи в пункті 10.1. Контракту підсудність справ Господарському суду, сторони мали на увазі саме Господарський суд України.

Відтак, апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 у справі №926/356/20 про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 прийнято справу №914/356/20 до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Галушко Н.А. та Скрипчук О.С. Запропоновано відповідачу надати (надіслати) суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Відповідно до листа Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. М. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000 ) надіслано Доручення про вручення документів з додатками та з належним чином (нотаріально) засвідченим перекладом на чеську мову, для їх подальшого спрямування до повноважного органу юстиції Чеської Республіки з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Fruitland S.R.O. (Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24).

12.10.2022 до Західного апеляційного господарського суду надійшов лист (вих..№14667/0/1-22/09-05(№36908/0/1-21) від 28.09.2022) на виконання доручення Західного апеляційного господарського суду про вручення судових документів Fruitland S.R.O., відповідно до якого суду надіслано документи, складені і отримані чеським судом в ході виконання доручення.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 16.11.2022 сторони не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції та норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно із п.13 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 у справі №926/356/20, якою провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Закриваючи провадження у справі №926/356/20, місцевий господарський суд виходив з того, що переданий до суду спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач, згідно з наявними матеріалами справи, зареєстрований та знаходиться на території Чеської Республіки, то даний спір відноситься до компетенції відповідних органів юстиції Чеської Республіки.

Скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанцій з підстав правильності визначення підсудності цього спору, а саме, судам України за правилами господарського судочинства чи судам іншої держави (Чеської Республіки).

Питання стосовно необхідності розгляду цього спору судами України чи судом іншої держави (Чеської Республіки) стосується виведення спору з-під компетенції національних судів і за своєю правовою природою належить до питань визначення підсудності відповідного спору. Близька за змістом правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 910/5430/18.

Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Параграфом 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною четвертою статті 4 ГПК України унормовано, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до приписів частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 названого Закону визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.

Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 ГПК України.

Так, відповідно до статті 23 ГПК України, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019 у справі № 910/5430/18 звернула увагу на те, що питання застосування статті 23 ГПК України до спірних правовідносин щодо визначення належності цього спору до юрисдикції судів різних держав можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, посилаючись на ч.5 ст. 48 Договору про правову допомогу між Україною та Чеською Республікою, зробив висновок, що, оскільки, відповідач, згідно з наявними матеріалами справи, зареєстрований та знаходиться на території Чеської Республіки, то даний спір відноситься до компетенції відповідних органів юстиції Чеської Республіки.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

При прийнятті до розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина Агротехніка" до юридичної особи Fruitland S.R.O про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженням юридичної особи Fruitland S.R.O. є Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Слід зазначити, що 28.05.2001 року між Україною та Чеською Республікою було укладено договір про правову допомогу в цивільних справах (договір ратифіковано Законом № 2927-III ( 2927-14 ) від 10.01.2002 року, ВВР, 2002, № 23, ст.147, дата набуття чинності: 18.11.2002 року).

Відповідно до ст.. 48 Договору про правову допомогу між Україною та Чеською Республікою (Договірні зобов`язання) правовідносини, що виникають в результаті укладення договорів, регулюються законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників. Якщо учасники не змогли домовитися, ці відносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої було укладено договір, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї статті. При вирішенні спору стосовно нерухомого майна, що виникає з договірних відносин, про які йдеться у пункті 2 цієї статті, орган юстиції застосовує законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться. Форма договору регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, яким регулюється і саме договірне зобов`язання. Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

Відтак, судом першої інстанції неправильно застосовано даний пункт Договору про правову допомогу між Україною та Чеською Республікою, оскільки ст. 48 Договору не передбачено імперативної підсудності та прямо не заборонено визначати підсудність у Договорі.

За змістом п. 1 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

З матеріалів справи, сторонами при укладенні контракту узгоджено в пункті 10.1, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору, або в зв`язку з ним у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню. Взаємовідносини сторін за цим договором регулюються законодавством України. Всі суперечки і розбіжності, які не змогли бути врегульовані шляхом переговорів сторін, вирішуються Господарським судом.

Ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що спори, які виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

За приписами ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 п. 1 Роз`яснень Президії ВГС України від 31.05.2002 № 04-5/ 608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» «відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За змістом ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у разі, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Згідно ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законами України.

Відповідно до ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки зобов`язання відповідача по оплаті товару повинно бути виконане за місцем знаходження позивача, розгляд справи №926/356/20 підсудний Господарському суду Чернівецької області, згідно законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, питання взаємовідносин сторін та виконання умов контракту №24/01/1 від 24.01.2019, в рамках розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу про закриття провадження у справі судовою колегією не оцінюється та підлягає дослідженню в рамках розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про помилкове закриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Агротехніка підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 у справі №926/356/20 скасуванню з передачею справи для подальшого розгляду до Господарського суду Чернівецької області.

Судові витрати.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, буде здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 280, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Агротехніка б/н від 17.12.2020 (вх.№ 01-05/63/21 від 05.01.2021) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 у справі №926/356/20 скасувати.

3. Справу №926/356/20 направити до Господарського суду Чернівецької області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяГалушко Н.А.

СуддяСкрипчук О.С.