Рішення

від 26.02.2024 по справі 926/356/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/356/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю помічниці судді Олесі Віщук, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова, 1, ідентифікаційний код 39272170)

до Fruitland S.R.O. (11000, Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, буд. 716/24)

про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410345,82 грн

Представники сторін не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до юридичної особи Fruitland S.R.O про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410345,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.01.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» та юридичною особою Fruitland S.R.O. (11000, Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24) укладено контракт № 24/01/19, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити товар згідно специфікації, що є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до укладеної 24.01.2019 специфікації позивач зобов`язався поставити відповідачу олію соняшникову, рафіновану, дезодоровану, фасовану в п`ятилітрові пляшки в кількості 4488 штук загальною вартістю 16785,12 доларів США, що за курсом НБУ становить 410345,82 грн. Оплата товару відбувається шляхом перерахування на рахунок продавця 100% від вартості товару на наступному тижні після оформлення вантажно митної декларації.

Позивачем, відповідно до митної декларації та міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 2 від 02.02.2019 поставлено товар на суму 16785,12 доларів США, проте відповідач в порушення умов контракту оплату за отриманий товар не здійснив.

В обґрунтування підстав звернення з позовом до Господарського суду Чернівецької області позивач посилається на те, що сторонами при укладенні контракту узгоджено в його пункті 10.1, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору, або в зв`язку з ним у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню. Взаємовідносини сторін за цим договором регулюються законодавством України. Всі суперечки і розбіжності, які не змогли бути врегульовані шляхом переговорів сторін, вирішуються Господарським судом. Також, в позовній заяві позивач відмітив те, що зобов`язання відповідача по оплаті товару повинно бути виконане за місцем знаходження позивача, адже відповідно до контракту взаємовідносини регулюються законодавством України та сторонами передбачено підсудність справи господарським судам, а тому на думку позивача даний спір повинен розглядатись у Господарському суді Чернівецької області.

2. Короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2020.

Ухвалами суду від 03.09.2020, 15.10.2020, 25.11.2020 та 02.12.2020 розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2022 року ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 скасовано повністю, а справу № 926/356/20 направлено до Господарського суду Чернівецької області для продовження розгляду.

Даний спір з огляду на зазначену вище позицію Західного апеляційного господарського суду підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а справа підсудна Господарському суду Чернівецької області.

Відповідно до частини першої статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

06 грудня 2022 року матеріали справи № 926/356/20 надійшли до Господарського суду Чернівецької області та в автоматизованому порядку передані до провадження судді Байталюка В. Д., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2022 року.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» до Fruitland S.R.O. про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410345,82 грн, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 926/356/20. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 червня 2023 року.

Зобов`язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади чеською мовою копії позовної заяви з додатками, у двох примірниках; ухвали Господарського суду Чернівецької області про закриття провадження у справі від 03.12.2020 у трьох примірниках; постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у трьох примірниках; ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 по справі № 926/356/20, у трьох примірниках в термін до 27.12.2022.

Вирішено після надходження від товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» документів з перекладом звернутись до Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, info@if.minjust.gov.ua), для подальшої передачі до компетентної установи юстиції Чеської Республіки із дорученням про надання правої допомоги шляхом вручення відповідачу Fruitland S.R.O. (11000, Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, 716/24) документів: ухвали Господарського суду Чернівецької області про закриття провадження у справі від 03.12.2020, постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022, ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 та позовної заяви з додатками вх. № 356 від 17.02.2020.

Цією ж ухвалою, у зв`язку зі зверненням Господарського суду Чернівецької області до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням про надання правової допомоги, провадження у справі № 926/356/20 зупинено.

22.12.2022 на адресу суду від представника позивача Решетова Віктора Вікторовича надійшло письмове клопотання про продовження процесуального строку для перекладу судової справи на чеську мову до 15 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 22.12.2022 заяву ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для перекладу судової справи на чеську мову задоволено та продовжено процесуальний строк на подачу нотаріально засвідченого перекладу процесуальних документів на чеську мову до 15.02.2023.

10.02.2023 на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 через канцелярію суду представник позивача надав належним чином (нотаріально) засвідчені переклади чеською мовою копії позовної заяви з додатками, у двох примірниках; ухвали Господарського суду Чернівецької області про закриття провадження у справі від 03.12.2020 у трьох примірниках; постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у трьох примірниках; ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 по справі № 926/356/20, у трьох примірниках.

Судом відповідні документи надіслано на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для подальшого відправлення до компетентного органу Чеської Республіки для вручення судових документів відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2023 провадження у справі № 926/356/20 поновлено.

20.06.2023, представники сторін явку своїх представників в підготовче засідання не забезпечили. Відповідач відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у суду відсутня інформація про вручення відповідачу Fruitland S.R.O. в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, копії ухвали Господарського суду Чернівецької області про закриття провадження у справі від 03.12.2020, постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022, ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 та позовної заяви з додатками вх. № 356 від 17.02.2020.

Ухвалою суду від 20.06.2023 відкладено підготовче засідання на 05.12.2023 та зупинено провадження у справі № 926/356/20 до надходження відповіді від компетентного органу на судове доручення Господарського суду Чернівецької області про вручення відповідачу нотаріально засвідченого перекладу на чеську мову ухвали Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2023 у справі № 926/356/20.

13.11.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від Західного міжрегіонального управління юстиції надійшли документи, які складені в ході виконання на території Чеської Республіки доручення Господарського суду Чернівецької області про вручення документів представнику компанії «Fruitland S.R.O.», а саме письмове підтвердження про вручення судових документів відповідачу.

В судовому засіданні, 05.12.2023, суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 09.01.2024 для офіційного перекладу доручення про вручення документів компанії «Fruitland S.R.O.».

11.12.2023 повідомлено відповідача «Fruitland S.R.O.» про призначення підготовчого засідання у справі № 926/356/20 шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

13.12.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи посвідчений переклад документів складених в ході виконання доручення суду про вручення документів відповідачу по справі № 926/356/20.

У судовому засіданні, 09.01.2024, суд постановив протокольну ухвалу якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 07.02.2024.

11.01.2024 повідомлено відповідача «Fruitland S.R.O.» про призначення розгляду справи по суті шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

22.01.2024 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію довіреності № 10/01-2024 від 10.01.2024 у зв`язку з тим, що строк дії довіреності № 18/01-2022 від 18.01.2022 завершився.

У судове засіданні, 07.02.2024, представники сторін не з`явилися.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується врученням судових документів відповідачу.

При цьому, суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України та у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 910/6880/17 та від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16).

Згідно частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі передбачені процесуальні дії для належного повідомлення «Fruitland S.R.O.» про розгляд даної справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як вбачається із частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

24 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» та Fruitland S.R.O. (ТОВ Фрутленд) було укладено Контракт № 24/01/19 згідно умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар згідно специфікації, що є невід`ємною частиною контракту.

24 січня 2019 року сторони уклали специфікацію № 1 до Контракту, згідно якої позивач зобов`язався поставити відповідачу олію соняшникову рафіновану дезодоровану фасовану в п`ятилітрові пляшки в кількості 4488 штук (Товар) загальною вартістю 16785,12 доларів США.

Згідно пункту 4 Специфікації оплата товару відбувається шляхом перерахування на рахунок продавця 100% від вартості товару на наступному тижні після оформлення вантажної митної декларації.

Позивач свій обов`язок по поставці товару на загальну вартість 16785,12 доларів США виконав, що підтверджується копією електронної митної декларації та копією міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 2 від 20 лютого 2019 року.

19 лютого 2019 року позивач виставив відповідачу інвойс № 4/02 від 19 лютого 2019 року на оплату товару.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем 02 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про оплату товару, однак відповідач відповіді на листа не надав, оплату не здійснив.

Оскільки, відповідач в порушення умов Контракту № 24/01/19 не виконав добровільно своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, позивач був вимушений звернутися до Господарського суду Чернівецької області про примусове стягнення заборгованості на підставі пункту 10.1 даного Контракту.

В матеріалах справи відсутні докази оплати Відповідачем поставленого товару.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Щодо підсудності справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарський процесуальний кодекс України).

Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною четвертою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 Господарський процесуальний кодекс України).

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статті 11 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до приписів частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа відповідач місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 названого Закону визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.

Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статті 23 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019 у справі № 910/5430/18 звернула увагу на те, що питання застосування статті 23 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин щодо визначення належності цього спору до юрисдикції судів різних держав можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Слід зазначити, що 28.05.2001 між Україною та Чеською Республікою було укладено договір про правову допомогу в цивільних справах (договір ратифіковано Законом № 2927-III ( 2927-14 ) від 10.01.2002 року, ВВР, 2002, № 23, ст.147, дата набуття чинності: 18.11.2002 року).

Відповідно до статті 48 Договору про правову допомогу між Україною та Чеською Республікою (Договірні зобов`язання) правовідносини, що виникають в результаті укладення договорів, регулюються законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників. Якщо учасники не змогли домовитися, ці відносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої було укладено договір, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї статті. При вирішенні спору стосовно нерухомого майна, що виникає з договірних відносин, про які йдеться у пункті 2 цієї статті, орган юстиції застосовує законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться. Форма договору регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, яким регулюється і саме договірне зобов`язання. Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

Статтею 48 вищевказаного Договору про правову допомогу не передбачено імперативної підсудності та прямо не заборонено визначати підсудність у договорі.

Сторонами при укладенні даного контракту узгоджено в пункті 10.1, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору, або в зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню. Взаємовідносини сторін за цим договором регулюються законодавством України. Всі суперечки і розбіжності, які не змогли бути врегульовані шляхом переговорів сторін, вирішуються Господарським судом.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

За приписами статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно частин четвертої, п`ятої та шостої п. 1 Роз`яснень Президії ВГС України від 31.05.2002 № 04-5/ 608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» «відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За змістом статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у разі, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Згідно статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законами України.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Крім того, оскільки зобов`язання відповідача по оплаті товару повинно бути виконане за місцем знаходження позивача, розгляд справи № 926/356/20 підсудний Господарському суду Чернівецької області, згідно законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, справа підлягає розгляду в Господарському суді Чернівецької області, про що також зроблений висновок у постанові Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 по справі № 926/356/20.

Щодо стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі контракту № 24/01/19 від 24 січня 2019 року та специфікації № 1 від 24 січня 2019 року поставив відповідачу олію соняшникову рафіновану дезодоровану фасовану в п`яти літрові пляшки в кількості 4488 штук загальною вартістю 16785,12 доларів США, проте останній в порушення умов контракту та специфікації за неї не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 16785,12 доларів США.

Відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» про стягнення заборгованості в сумі 16785,12 доларів США є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо валюти зобов`язання та валюти стягнення заборгованості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 Цивільний кодекс України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Однак, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня, як національна валюта єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути, як резиденти так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Тому, як укладення так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 27 березня 2019 року в справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року в справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року в справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

В пункті 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлений відповідної вимоги.

Офіційний курс долара США до гривні станом на 17.02.2020 (дата подання позовної заяви) становить 24,447 гривень за 1 (один) долар США.

Отже, позивачем правомірно завлено про стягнення суми боргу в розмірі 16785,12 доларів США за курсом НБУ, що на момент звернення до суду становить: 16785,12 х 24,447 = 410345,82 гривень.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення із позовом до суду становить 410345,82 гривень, підлягають задоволенню в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 6155,19 грн підлягає стягненню з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка».

Враховуючи положення частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасники справи в судове засідання 28.11.2023 не з`явилися та у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В. Д. з 13.02.2024 по 23.02.2024 повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» до Fruitland S.R.O. про стягнення заборгованості в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення до суду становить 410345,82 грн задовольнити.

2.Стягнути з Fruitland S.R.O. (юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством Чеської Республіки, ідентифікаційний код юридичної особи в реєстрі юридичних осіб Чеської Республіки 05241782, адреса: 110 00, Чеська Республіка, м. Прага, вул. Рибна, буд. 716/24) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Скальда (колишня назва Комарова), буд. 1, код ЄДРПОУ 39272170) заборгованість в розмірі 16785,12 доларів США, що на момент звернення із позовом до суду становить 410345,82 грн та 6155,19 грн судового збору.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Агротехніка» (ідентифікаційний код юридичної особи 39272170, юридична адреса: 58018, Україна, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Скальда (колишня назва - Комарова), будинок 1).

Відповідач: Fruitland S.R.O. (ТОВ Фрутленд) (ідентифікаційний код юридичної особи в реєстрі юридичних осіб Чеської Республіки 05241782, адреса: 110 00, Чеська Республіка, місто Прага, вулиця Рибна, будинок 716/24).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/