Постанова

від 08.09.2022 по справі 910/7032/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2022 р. Справа№ 910/7032/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.09.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022

у справі № 910/7032/17 (суддя Сівакова В.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

судових витрат на професійну правничу допомогу

за розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на бездіяльність Святошинського відділ державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 910/7032/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександріна Консалт»

про стягнення 17 611,78 грн.

В судовому засіданні 08.09.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/7032/17 (суддя Якименко М.М.) повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександріна Консалт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» 16.944,78 грн. основного боргу, 601,11 грн. пені, 65,89 грн. процентів річних, 1600,00 грн. судового збору.

10.07.2017 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/7032/17 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 (суддя Пукшин Л.Г.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони (позивача/стягувача) у справі № 910/7032/17 задоволено, замінено у справі №910/7032/17 позивача - Товариство з обмеженого відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» - змінено найменування на Товариство з обмеженого відповідальністю «Сайнеко» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», замінено у справі № 910/7032/17 стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» - змінено найменування на Товариство з обмеженого відповідальністю «Сайнеко» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/7032/17 від 18.01.2022 (суддя Грєхова О.А.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про видачу дублікату судового наказу у справі №910/7032/17. Видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва №910/7032/17 від 10.07.2017.

05.04.2022 та 11.04.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ,) в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій під час відкриття виконавчого провадження примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року по справі №910/7032/17 із врахуванням статей 13, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження».

- зобов`язати державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» постанови (або іншого виконавчо-процесуального документу) Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), винесену за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17 та додатково обґрунтованими документами (доказами) із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/7032/17 від 25.05.2022 (повний текст складено 30.05.2022) провадження у справі № 910/7032/17 щодо розгляду скарги в частині вимог п.5 її прохальної частини (з урахуванням усних уточнень) - закрито; скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі №910/7032/17 задоволено; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій.

26.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до суду із заявою про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл витрат на правову допомогу у справі № 910/7032/17 задоволено частково.

Вирішено стягнути з Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3 150,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вирішено відмовити.

Додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 мотивована тим, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 900,00 грн. є завищеними, неспіврозмірні зі складністю справи, наданим обсягом послуг адвоката та витраченим часом на їх надання.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 07.07.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 750,00 грн. та прийняти нове рішення, яким заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам;

- судом не зазначено та не наведено жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження щодо необґрунтованості та неправомірності заявлених витрат;

- суд безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірної процесуальної формальності, не здійснивши при цьому дотримання статті 238 ГПК України та застосування приписів норм ГПК, котрі містяться в статтях 74-77,86,129, 232,233,240,244 ГПК України;

- від Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило; клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заява про повне заперечення щодо їх розподілу є різними процесуальними документами;

- повторюваність та періодичність оскарження бездіяльності Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у справі №910/7032/17 не свідчить про подібність випадків;

- учасник справи не зобов`язаний надавати докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права; достатнім є підтвердження лише кількості такого часу;

- до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо;

- заявлений до відшкодування розмір витрат не є надмірним та завищеним;

- позивач не повинен доводити обґрунтованість ринкової вартості наданих адвокатом послуг, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладений на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення;

- судом першої інстанції не враховано правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19;

- участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а включає підготовку адвоката до засідання, витрачений час на дорогу в обох напрямках;

- судом порушені норми процесуального права, не взяті до уваги подані докази та пояснення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7032/17. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

20.07.2022 матеріали справи № 910/7032/17 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 на 08.09.2022.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2022 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

Представники відповідача та Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання 08.09.2022 не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та відділу ДВС обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у скарзі на дії державного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» зазначило, що зобов`язується подати докази понесення судових витрат на правову допомогу в порядку передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/7032/17, судом не було здійснено розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, оскільки стягувач скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після проголошення ухвали у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд прийняв додаткову ухвалу.

26.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до суду з заявою, в якій просило покласти на орган Державної виконавчої служби понесені судові витрати у розмірі 8 900,00 грн. на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувачем надано: копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 21-02-2022/1 від 21.02.2022 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (далі - адвокат), акту прийому-передачі документів від 21.02.2022, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.05.2022.

Умовами пункту 1.1 договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «Олександріна Консалт» та Святошинським ВДВС у місті Києві центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Святошинським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17 та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені Замовника до Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України «Про виконавче провадження», підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

У пункті 1.2 договору сторони визначили, що правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Умовами пункту 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону.

Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн.; судові засідання - 1 500,00 грн. за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800,00 грн.; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800,00 грн./год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

У пункті 3.8 договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.05.2022 виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги:

- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи в призмі існування та допущення відділом ДВС порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу від 10.07.2017 по справі № 910/7032/17 (1 год.);

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. № 17-4/03 від 17.03.2022 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Святошинського ВДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу та підготовка щодо подання до суду вище вказаної скарги (5 год.), із врахуванням наступного: 1. аналіз господарського-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства; 2. здійснення аналізу та дослідження матеріалів; 3. аналіз судової практики; 4. організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги.

- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, а також обґрунтування заяви вих. № 13-1/05 від 13.05.2022 про закриття провадження у справі (1 год.);

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників та суду заяви про закриття провадження по справі (1 год.);

- гонорар на підставі п. 3.8. договору (1.000,00 грн.).

Загальна вартість наданих за актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022 становить 8 900,00 грн. (п. 2 акту).

Матеріалами справи №910/7032/17 підтверджується повноваження адвоката Грищенко О.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009), та його участь у судовому засіданні в Господарському суді міста Києва 25.05.2022.

Отже, скаржником належними та допустимими доказами доведено надання йому правничої допомоги адвокатом Грищенком О.М. на загальну суму 8 900,00 грн.

Проаналізувавши подані позивачем докази, матеріали справи та норми діючого законодавства, колегія суддів погоджується з тим, що дана справа не є складною, а вартість послуг є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Судом встановлено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», рішення у справі «Баришевський проти України», рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення у справі «Двойних проти України», рішення у справі «Меріт проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Судом правильно зазначено, що серед наданої правничої допомоги в акті від 26.05.2022 вказано:

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги вих. № 17-4/03 від 17.03.2022 (1 год.);

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників та суду заяви про закриття провадження по справі вих. № 13-1/05 від 13.05.2022 (1 год.).

З огляду на викладене, обгрунтованою є відмова суду в задоволенні вимог щодо стягнення вартості правової допомоги в розмірі 1 600,00 грн (2 год * 800,00 грн.) за наведені вище послуги, оскільки вони не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, практика стягнення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. В переважній більшості справ, у яких ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1.980,00 грн до 10.000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ «Ніко-Тайс» зверталось до суду.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду про невідповідність заявлених ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, та зменшенню цих сум на 50%, за виключенням витрат у розмірі 1600,00 грн, в стягненні яких судом правомірно відмовлено.

Разом з цим, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи численну кількість поданих стягувачем скарг на дії ДВС у інших справах, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення «гонорару успіху» в розмірі 1000,00 грн. у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

За встановлених обставин, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Відтак, заява ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про відшкодування судових витрат обгрунтовано задоволена у розмірі 3150,00 грн ((8900,00 (заявлена сума) - 1600,00 грн (відмовлено судом) - 1000,00 грн (гонорар успіху) * 50%), з правильним висновком, що додаткове покладення на орган виконавчої служби витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 8 900,00 грн. є надмірним.

При цьому колегією суддів враховано, що скаржником лише процитовано певні витяги з позицій Верховного Суду, зокрема стосовно такої складової правничої допомоги як прибуття до суду та очікування; неможливості втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару; обов`язок доведення неспівмірності витрат та визначення гонорару успіху, проте не наведено жодного обґрунтування, яким чином врахування цих висновків стало б підставою для стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі з урахуванням того, що розмір таких витрат повинен бути документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не доведено втручання суду в його договірні відносини з адвокатом за укладеним договором №21-02-2022/1 від 21.02.2022, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договорами не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на орган ДВС не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат Грищенко О.М.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/7032/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

4. Матеріали справи №910/7032/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 24.11.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко