Ухвала

від 10.09.2024 по справі 910/7032/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про задоволення скарги

м. Київ

10.09.2024Справа № 910/7032/17

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

про визнання бездіяльності державного виконавця Святошинського відділу ДВС у місті Києві та зобов`язання вчинити дії

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександріна Консалт»

про стягнення 17 611,78 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Секретар судового засідання Петрук Б. В.

За участі представників сторін:

Від скаржника: Грищенко О. М. (поза межами приміщення суду) - адвокат, довіреність від 31.08.2023, №б/н ;

Від відповідача: не прибув;

ВДВС: не прибув;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександріна Консалт» про стягнення 17 611, 78 заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/7032/17 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександріна Консалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" 16 944 грн. 78 коп. - основного боргу, 601 грн. 11 коп. - пені, 65 грн. 89 коп. - процентів річних, 1 600 грн. 00 коп. - судового збору.

10.07.2017 року на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року по справі №910/7032/17 видано відповідний наказ.

Ухвалою від 08.12.2021 замінено у справі №910/7032/17 стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" - змінено найменування на Товариство з обмеженого відповідальністю «Сайнеко» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

21.06.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «НІКО-ТАЙС» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу ДВС у місті Києві у виконавчому провадженні №68703138 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 10.07.2017 року у справі №910/7032/17. Також до скарги долучено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Госпожарського суду міста Києва від 21.06.24 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 та справу передано на розгляд судді Бондаренко-Легких Г.П.

25.07.2024 суд у складі судді Бондаренко-Легких Г. П. ухвалою прийняв скаргу до розгляду, судове засідання призначив на 10.09.2024. Також даною ухвалою суд повідомив Святошинський ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про розгляд скарги та запропонував державному виконавцю Буряку надати пояснення щодо такої скарги не пізніше дати призначеного судового засідання.

У судове засідання 10.09.2024 прибув представник скаржника, який взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, представники відповідача (боржника) та відділу ДВС у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України (ч. 1 ст. 129-1 Конституції України)

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ГПК України).

Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2017 року по справі №910/7032/17, що набрало законної сили - 02.07.2017 є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як зазначалося вище, на виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 10.07.2017.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, (ч.ч. 1 та 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 22.02.2022 було відкрито виконавче провадження №68703138 щодо наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17.

Заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»);

звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»);

вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні (п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»);

заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем (п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»);

інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням (п. 8 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження).

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з доводів скаржника та підтверджується матеріалами скарги, в порушення вимог законодавства в сфері примусового виконання судових рішень державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ):

(1) станом на 19.06.2024 (день що передував поданню скарги до суду) наказ Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 не виконаний;

(2) виявлення рахунків боржника з період з 22.02.2022 по 19.06.2024 проводились із порушенням та недотриманням ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

(3) перевірка майнового стану боржника востаннє проводилась у липні 2023 року;

(4) платіжні вимоги на списання коштів із виявлених офіційно зареєстрованих за боржником рахунків у відповідних банківських установах як взагалі, так і з дотриманням строків не виставлялися;

(5) згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), за період із 22.02.2022 по 19.06.2024, в силу дії обов`язкових норм Закону України «Про виконавче провадження», всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій, державним виконавцем не вчинялось;

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Такі правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13, від 27.03.2023 у справі №904/817/20.

Суд констатує, що від Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) не надходило жодних доказів чи пояснень щодо здійснення ним всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та внаслідок цього безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зверталась до Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м.Київ) з клопотанн6ям про вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення.

Натомість, згідно відомостей з АСВП, що сформовані скаржником станом на 19.06.2024, останні дії щодо перевірки майнового стану боржника були проведені державним виконавцем у липні 2023. Жодних інших дій за період серпня 2023-червня 2024 (до моменту звернення зі скаргою) з примусового виконання рішення у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження» зроблено не було.

З огляду на вище встановлене, суд дійшов висновку, що державним виконавчем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) порушені встановлені частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" строки перевірки майнового стану боржника, зокрема щодо виявлення рахунків боржника, нерухомого та рухомого майна боржника та не вжито всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема статтею 10, заходів з примусового виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", як заявника скарги та про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 ГПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2 ст. 343 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) .

Керуючись ст.ст. 234, 239, 340, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Юстиції (м. Київ) - задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №68703138 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року по справі №910/7032/17, що виразилось у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68703138 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року по справі №910/7032/17 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68703138 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року по справі №910/7032/17 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

4. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 19.09.2024.

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.