Постанова

від 30.01.2023 по справі 910/7032/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7032/17

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 04.07.2022 (головуючий суддя Сівакова В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 (головуючий Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), ухвалені за наслідками розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 910/7032/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Олександріна Консалт" (далі - Товариство)

про стягнення 17 611,78 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженого відповідальністю ?Українська дистрибуційна компанія? звернулось до суду з позовом до Товариства про стягнення 17 611,78 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2017 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства на користь товариства з обмеженою відповідальністю ?Українська дистрибуційна компанія? 16 944,78 грн основного боргу, 601,11 грн пені, 65,89 грн процентів річних, 1 600,00 грн судового збору.

10.07.2017 на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/7032/17 видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2021 заяву Компанії про заміну сторони (позивача/стягувача) у справі № 910/7032/17 задоволено, замінено позивача - товариство з обмеженого відповідальністю ?Українська дистрибуційна компанія? (змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю ?Сайнеко?) на його правонаступника - Компанію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2022 задоволено заяву Компанії про видачу дубліката судового наказу у справі № 910/7032/17. Видано дублікат наказу господарського суду міста Києва № 910/7032/17 від 10.07.2017.

Компанія звернулась до суду із скаргою на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ; далі - ДВС), в якій скаржник просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій під час відкриття виконавчого провадження примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 з врахуванням статей 13, 26, 28 Закону України ?Про виконавче провадження?;

- зобов`язати ДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу Компанії постанови (або іншого виконавчо-процесуального документа) ДВС, винесеної за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 та додатково обґрунтованими документами (доказами) з врахуванням положень Закону України ?Про виконавче провадження?.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2022 (повний текст складено 30.05.2022) закрито провадження у справі № 910/7032/17 в частині зобов`язання ДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу Компанії постанови (або іншого виконавчо-процесуального документа) ДВС, винесеної за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 та додатково обґрунтованими документами (доказами) з врахуванням положень Закону України ?Про виконавче провадження (з урахуванням усних уточнень); скаргу Компанії в частині визнання неправомірною бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій.

Компанія звернулась до суду із заявою про покладення на ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн.

Додатковою ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022, заяву Компанії про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДВС на користь Компанії 3 150,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви Компанії відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн є завищеними, неспіврозмірні зі складністю справи, наданим обсягом послуг адвоката та витраченим часом на їх надання.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заяви Компанії про покладення на ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу, Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким заяву Компанії про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.

Від Товариства та ДВС відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 та постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визнає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Такі ж критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" ("Lavents v. Latvia") вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів

Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу Компанією надано договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21.02.2022 № 21-02-2022/1 (далі - договір), укладений Компанією (замовником) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавцем), акт прийому-передачі документів від 09.12.2020, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.05.2022.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Товариством та ДВС, які виникли під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів ДВС, направлених на примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 та стягнення з боржника (Товариства) безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до ДВС різного роду клопотань та заяв з врахуванням Закону України ?Про виконавче провадження?, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Умовами пункту 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону.

Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн; судові засідання - 1 500,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800,00 грн; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - з розрахунку 800,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Відповідно до пункту 3.8 договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.05.2022 виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги:

- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи в призмі існування та допущення відділом ДВС порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 (1 година);

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги від 17.03.2022 № 17-4/03 Компанії на бездіяльність ДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу та підготовка щодо подання до суду вище вказаної скарги (5 годин), з врахуванням наступного: 1) аналіз господарського-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства; 2) здійснення аналізу та дослідження матеріалів; 3) аналіз судової практики; 4) організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги.

- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, а також обґрунтування заяви від 13.05.2022 № 13-1/05 про закриття провадження у справі (1 година);

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників та суду заяви про закриття провадження у справі (1 година);

- гонорар на підставі пункту 3.8 договору (1 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.05.2022 загальна вартість наданих за актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022 становить 8 900,00 грн.

Також судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується повноваження адвоката Грищенко О.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 № 3888), та його участь у судовому засіданні в господарському суді міста Києва 25.05.2022.

Отже, суди дійшли висновку, що Компанією належними та допустимими доказами доведено надання їй правничої допомоги адвокатом Грищенком О.М. на загальну суму 8 900,00 грн.

Судами встановлено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України ?Про адвокатуру та адвокатську діяльність?, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України ?Про адвокатуру та адвокатську діяльність? договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, ?суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони? та ?суд має право неприсуджувати суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання? не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суди у даній справі № 910/7032/17 дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу Компанії не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України ?Про адвокатуру та адвокатську діяльність?" інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України ?Про адвокатуру та адвокатську діяльність? передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Судами зазначено, що серед наданої правничої допомоги в акті від 26.05.2022 вказано:

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги від 17.03.2022 № 17-4/03 (1 година);

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників та суду заяви про закриття провадження по справі від 13.05.2022 № 13-1/05 (1 година).

При цьому судами відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення вартості правової допомоги у розмірі 1 600,00 грн (2 години * 800,00 грн) за наведені вище послуги, оскільки вони не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України ?Про адвокатуру та адвокатську діяльність?, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Практика стягнення Компанією з відділів державної виконавчої служби витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. У переважній більшості справ, у яких Компанія зверталась до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів державної виконавчої служби на користь Компанії у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів державної виконавчої служби стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого Компанія зверталась до суду.

У зв`язку з викладеним, суди дійшли висновку про невідповідність заявлених Компанією витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, та зменшенню цих сум на 50%, за виключенням витрат у розмірі 1 600,00 грн, у стягненні яких судами відмовлено.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи численну кількість поданих стягувачем скарг на дії ДВС у інших справах, суди дійшли висновку, що такі вимоги як стягнення ?гонорару успіху? в розмірі 1 000,00 грн. у зв`язку з прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування ?гонорару успіху?, який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Відтак, заява Компанії про відшкодування судових витрат була задоволена у розмірі 3 150,00 грн [(8 900,00 (заявлена сума) - 1 600,00 грн (відмовлено судом) - 1 000,00 грн (гонорар успіху) * 50%].

При цьому судами враховано, що Компанією лише процитовано певні витяги з позицій Верховного Суду, зокрема стосовно такої складової правничої допомоги як прибуття до суду та очікування; неможливості втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару; обов`язок доведення неспівмірності витрат та визначення гонорару успіху, проте не наведено жодного обґрунтування, яким чином врахування цих висновків стало б підставою для стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі з урахуванням того, що розмір таких витрат повинен бути документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм процесуального права.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що, у свою чергу, подані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

За таких обставин, касаційна скарга Компанії є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 04.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі № 910/7032/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко