Постанова

від 20.10.2022 по справі 910/3078/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2022 р. Справа№ 910/3078/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.10.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 (повний текст рішення підписано 20.06.2022)

у справі № 910/3078/21 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦОБОРОНСЕРВІС"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 879 987, 65 грн.

В судовому засіданні 20.10.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦОБОРОНСЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач) про стягнення 879 987, 65 грн., з яких: 785 607, 52 грн. основний борг, 63 675, 86 грн. інфляційних втрат та 30 704, 27 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 53-122-01-19-09004 від 18.12.2019 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що грошові зобов`язання з оплати поставленої продукції ВП «Рівненська АЕС» виконані частково, здійснено часткову оплату продукції на загальну суму 430 000, 00 грн., заборгованість з оплати основного боргу станом на 19.03.2021 становить 735 607, 52 грн., надав суду свій контррозрахунок 3 % річних.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача подавались заяви про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою основного боргу у розмірі 785 607, 52 грн. за договором поставки № 53-122-01-19-09004 від 18.12.2019 та проханням вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору та відмовити в нарахуванні 3 % річних.

В заяві про закриття провадження у справі відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000, 00 грн.

Позивачем у відповіді на відзив зазначено, що відповідач надав розрахунок 3% річних, який є необґрунтованим та заперечив проти клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

16.12.2021 від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 37 000, 00 грн. з урахуванням положення ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

29.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

10.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява, в якій відповідач зазначив, що ним сплачено основний борг у розмірі 785 607, 52 грн. за договором поставки № 53-122-01-19-09004 від 18.12.2019 та просив вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору та відмовити в нарахуванні 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №910/3078/21 позов задоволено.

Вирішено закрити провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 785 607, 52 грн.

Вирішено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" інфляційні втрати у розмірі 63 675,86 грн., 3% річних у розмірі 30 704, 27 грн., судовий збір у розмірі 13 199, 81 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 785 607, 52 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору;

- позовні вимоги про стягнення 63 675, 86 грн. інфляційних втрат та 30 704, 27 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню;

- враховуючи, що позивач у даній справі не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а також наявна заява позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 13 199, 81 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача;

- враховуючи фактичні обставини даної справи та її незначну складність, поведінку відповідача, зокрема, оплату спірної суми, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, суд вважав розмір заявлених Товариством витрат на правову допомогу в сумі 37 000,00 грн. неспівмірним зі складністю справи та виконаних робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Беручи до уваги розмір пред`явлених Товариством та сплачених відповідачем сум основного боргу, обставини даної справи в сукупності, а також зважаючи на наявність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з їх не співмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідача 18 500, 00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 08.07.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення судового збору у розмірі 13 199, 81 грн. та прийняти нове про стягнення судового збору в розмірі 1 415,70 грн., скасувати рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу 18 500,00 грн. та ухвалити нове про зменшення зазначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач вважає, що судом першої інстанції рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- друге речення частини 3 статті 130 ГПК України підлягає застосуванню у разі відмови позивача від позову та, як наслідок, закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.12.2020 у справі №922/418/20, положення частини 3 статті 130 ГПК України передбачають розподіл судових витрат внаслідок закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом), а не на підставі пункту 2 цієї ж статті (відсутній предмет спору).

У разі закриття провадження у справі за відсутності предмета спору, судові витрати з відповідача не стягуються. Подібний за змістом правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №199/9188/16-ц.

Судом не звернуто увагу на п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

- апелянт вважає, що надані представником позивача правничі послуги, наведені у підпунктах а), б), в) пункту 2 акту про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги, мають ознаки подвійного стягнення та говорять про штучне збільшення обсягу виконаних адвокатом робіт, адже підготувати позовну заяву без вивчення документів неможливо. Стягнутий розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18 500,00 грн. не відповідає критеріям реальності, розумності, співмірності та справедливості, оскільки судом не в повному обсязі досліджено обставини справи, оскаржуване рішення не ґрунтується на законі та підлягає в цій частині скасуванню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3078/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №910/3078/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.07.2022 матеріали справи №910/3078/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 у справі №910/3078/21 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.09.2022.

29.09.2022 в судовому засіданні апеляційної інстанції відкладено розгляд справи на 20.10.2022, задоволено клопотання представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" у справі №910/3078/21 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апелянта, зазначаючи, що вони не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2022 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2022 заперечував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду в оскаржуваній частині просив залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

18.12.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (далі - постачальник) було укладено договір поставки №53-122-01-19-09004 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, предметом поставки по даному договору є 18810000-0 (спецвзуття атомника), які передбачена специфікацією № 1 до даного Договору.

У пунктах 2.2, 2.3 Договору визначено загальну суму Договору, яка складає 1 165 607, 52 грн. та умови про те, що кількість товару та ціна за одиницю товару вказуються у специфікації № 1 до даного Договору.

Так, у специфікації № 1 до Договору сторонами узгоджено поставку наступних товарів:

- Черевики атомника (білі) (код УКТ ЗЕД 6405209900) у кількості 3619, 00 шт. на суму 971 339, 60 грн без ПДВ;

У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником на умовах DDP Інкотермс-2010 в строк 60 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 року "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 8.4 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної вантажоотримувачем.

Відповідно до пункту 11.1. договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії договору - по 31.03.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника - до спливу гарантійних строків.

В підтвердження постачання продукції за Договором до матеріалів справи долучено видаткову накладну: № РН- 000005 від 04.02.2020.

Також, позивачем до позовної заяви надано докази реєстрації відповідних податкових накладних у ЄРПН.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем зазначено, що відповідачем було сплачено вартість поставленої продукції в розмірі 380 000, 00 грн., решта заборгованості в розмірі 785 607, 52 грн. сплачена не була.

Вже після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження в цій справі відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 785 607, 52 грн.

Спір у справі виник з зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленої позивачем продукції.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 63 675, 86 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 30 704, 27 грн.

Враховуючи, що позивач у даній справі не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а також наявна заява позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 13 199, 81 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Враховуючи фактичні обставини даної справи та її незначну складність, поведінку відповідача, зокрема, оплату спірної суми, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, суд вважав розмір заявлених Товариством витрат на правову допомогу в сумі 37 000,00 грн. неспівмірним зі складністю справи та виконаних робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Беручи до уваги розмір пред`явлених Товариством та сплачених відповідачем сум основного боргу, обставини даної справи в сукупності, а також зважаючи на наявність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з їх не співмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідача 18 500, 00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Оскільки відповідачем оскаржується рішення суду лише в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, колегією суддів рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення судового збору у розмірі 13 199, 81 грн. та прийняти нове про стягнення судового збору в розмірі 1 415,70 грн., скасувати рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу 18 500,00 грн. та ухвалити нове про зменшення зазначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги, поданої у справі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким надано належну оцінку встановленим під час розгляду обставинам справи, у зв`язку з чим відхиляються через наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецоборонсервіс» (замовник) та Кобзарем Олегом Вікторовичем (виконавець), який має статус адвоката відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 жовтня 1997 року № 1270/10, було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання за дорученням замовника надавати позивачу професійну правничу допомогу, а Товариство, у свою чергу, - оплачувати таку правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2.1. вказаної угоди під терміном "правнича допомога" її сторони розуміють, зокрема, організацію та ведення процедур досудового врегулювання спорів, захист прав та інтересів замовника і його представництво в усіх судах України при розгляді будь-яких судових справ з повноваженнями сторони та/або третьої особи чи іншого учасника процесу, надання консультацій у відповідних галузях права, надання інших видів правничої допомоги.

Згідно з пунктом 5.1. зазначеного договору за надання кожного виду правничої допомоги замовник виплачує винагороду (гонорар) у розмірі та порядку, погоджених сторонами у кожному випадку окремо.

Додатком № 1 до вказаного договору від 18.02.2021 позивач та виконавець погодили умови надання Товариству професійної правничої допомоги в господарській справі за позовом замовника до Підприємства про стягнення заборгованості за договором поставки від 18.12.2019 № 53-122-01-19-09004, а також розмір винагороди адвоката в сумі 62 000,00 грн. (за представництво інтересів у Господарському суді міста Києва).

В подальшому, 14.12.2021 між замовником та виконавцем вчинено правочин про внесення змін та доповнень до додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п. 1 якого викладено п. 3 додатку № 1 в наступній редакції: за надання професійної правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді названої справа в суді першої інстанції (здійснення аналізу та дослідження переданих замовником матеріалів (документів) для складання позовної заяви, складання та подання позовної заяви, інших заяв як по суті так і з процесуальних питань, клопотань, пояснень тощо, представництво замовника в Господарському суді міста Києва при розгляді справи, вчинення необхідних процесуальних дій) замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 37 000, 00 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру, Товариство надало до матеріалів справи: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акт про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги від 14 грудня 2021 року, відповідно до якого розмір винагороди адвоката склав 37 000, 00 грн.

29.12.2021 до господарського суду надійшло клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про зменшення судових витрат, у якому останній зауважує, що розмір заявлених витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), обсягом та описом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Щодо вимоги позивача про стягнення 13 199,81 грн. судового збору відповідач заперечив, посилаючись на надіслання ним заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки, що не потребує вивчення та застосування спеціальних законів та підзаконних актів; спір є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договору. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутні протиріччя між наявними у справі документами щодо факту поставленого товару та його оплати, судова практика є сталою (тим більше, відповідач не заперечує факт несплати та сплатив всю заборгованість після подання позову до суду); не зважаючи на значну суму позову, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат би витратив значний час, дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, а саме факт поставки товару та факт несплати; з огляду на викладене, затрачений час та розрахунок вартості наданих адвокатських послуг є завищеним.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на фактичні обставини даної справи та її незначну складність, поведінку відповідача, зокрема, оплату спірної суми, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду про неспівмірність розміру заявлених Товариством витрат на правову допомогу в сумі 37 000, 00 грн. зі складністю справи та виконаних робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви позивача, з покладанням на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500, 00 грн.

При цьому підстав для більшого зменшення розміру витрат на правову допомогу чи відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів апелянта про скасування рішення в частині стягнення судового збору у розмірі 13 199, 81 грн. та прийняття нового про стягнення судового збору в розмірі 1 415,70 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 785 607, 52 грн. основного боргу закрито на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору (всю суму заборгованості сплачено після подачі позову до суду).

Під час розгляду справи позивач у своїх заявах при зазначенні про часткову сплату відповідачем суми основного боргу та відсутності спору в цій частині, просив стягнути з відповідача судові витрати, включаючи судовий збір в розмірі 13 199,81 грн. саме з урахуванням положень частини третьої статті 130 ГПК України, відповідно до якого якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивач у справі не відмовлявся від заявлених позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості, позивач у даній справі не підтримував своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, за наявності заяви позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідача 13 199, 81 грн. судового збору, оскільки спір також виник і внаслідок неправильних дій відповідача, що вбачається з матеріалів справи.

З огляду на викладене, відхиляються посилання апелянта на позиції Верховного Суду, викладені 23.12.2020 у справі №922/418/20 та 21.04.2021 у справі №199/9188/16-ц, оскільки обставини вказаних справ є відмінними від обставин даної справи №910/3078/21.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №910/3078/21 залишається без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №910/3078/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №910/3078/21 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/3078/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 18.11.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська