Рішення

від 28.11.2022 по справі 910/9038/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2022Справа № 910/9038/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні системи-Харків", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ел Пі Такс", м. Київ

про стягнення 329 988,20 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексні системи-Харків" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ел Пі Такс" (відповідач) суми безпідставно набутих коштів в розмірі 329 988,20 грн, у зв`язку перерахуванням позивачем відповідачу вказаної суми коштів на підставі цього Договору суборенди нерухомого майна №1102-22 від 11.02.2022 року, який не набув чинності.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв`язку, про що здійснено повідомлення на сайті Господарського суду міста Києва.

З метою інформування відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом було вчинено дії із повідомлення відповідача за допомогою надсилання відповідної ухвали суду на електронну пошту, зазначену в договорі, а саме: office@hlp.tax.

Отже, враховуючи викладені вище обставини суд використав усі можливі засоби повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, 11.02.2022 року між позивачем (суборендар) та відповідачем (орендар) було укладено Договір суборенди нерухомого майна №1102-22 (надалі - Договір), відповідно до преамбули якого орендар та суборендар, які надалі разом іменуються «сторони», а кожен окремо - «сторона», уклали цей Договір суборенди, маючи намір створити для себе юридичні права та обов`язки, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 283-286, 291 Господарського кодексу України, і усвідомлюють правові наслідки, що виникають за укладенням цього Договору суборенди.

Відповідно до пункту «b» розділу 1 Договору датою укладення Договору суборенди - є дата, що зазначена в преамбулі Договору оренди і визначена як 11 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту «с» розділу 1 Договору датою початку оренди - є дата передачі приміщення в оренду суборендареві відповідно до Акту приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами відповідно до умов цього Договору суборенди.

Крім того, Договір містить розділи: «предмет договору», «строк оренди», «орендна плата, інші платежі та строки їх сплати», «права та обов`язки орендаря», «Права та обов`язки суборендаря», «порядок приймання-передачі та повернення приміщення», «відповідальність сторін та порядок вирішення спорів», «Припинення дії договору суборенди», «Інші умови договору суборенди», «форс-мажор», «заключні умови», «реквізити сторін».

На виконання умов вказаного Договору позивачем було перераховано відповідачу «забезпечувальний платіж» на суму в розмірі 164 994,10 грн згідно платіжного доручення №2658 від 14.02.2022 року та орендну плату за 03.2022 року на суму в розмірі 164 994,10 грн згідно платіжного доручення №2673 від 16.02.2022 року.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Договір не набрав чинності, оскільки сторонами не було підписано акт приймання-передачі приміщення в суборенду, а тому, початок оренди нерухомого майна не розпочався, а Договір не набрав чинності, у зв`язку з чим сплачена позивачем сума забезпечувального платежу та сума орендної плати за березень 2022 року підлягає поверненню позивачу, як безпідставно перерахована відповідачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Договір суборенди нерухомого майна №1102-22 від 11.02.2022 року та підписано директорами товариств з кожного боку.

При цьому, позивач наголошує на тому, що договір не розпочався (не набув чинності), оскільки не розпочався фактичний вступ позивачем у суборендне володіння нерухомим майном шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Проте, Суд зазначає, що поняття дати «початку оренди» та «початку дії (чинності) договору» не тотожні, оскільки поняття початку дії договору закріплено в ст. 631 ЦК України, а початок оренди визначається фактичним строком зазначеним сторонами у Договорі.

Саме «початок оренди» дає підстави для нарахування орендних платежів та інших платежів, пов`язаних з орендою, а «початку дії (чинності) договору» виникає в момент його підписання сторонами, погодження усіх істотних умов договору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним та таким, що набрав чинності.

Оскільки в даному випадку сторонами погоджено усі істотні умови Договору, а саме: «предмет договору», «строк оренди», «орендна плата, інші платежі та строки їх сплати», «права та обов`язки орендаря», «Права та обов`язки суборендаря», «порядок приймання-передачі та повернення приміщення», «відповідальність сторін та порядок вирішення спорів», «Припинення дії договору суборенди», «Інші умови договору суборенди», «форс-мажор», «заключні умови», «реквізити сторін»; та підписано Договір повноваженими представниками (директорами), відповідно він є чинним.

Таким чином, враховуючи викладене, твердження позивача про те, що Договір суборенди нерухомого майна №1102-22 від 11.02.2022 року є нечинним не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було перераховано відповідачу «забезпечувальний платіж» на суму в розмірі 164 994,10 грн згідно платіжного доручення №2658 від 14.02.2022 року та орендну плату за 03.2022 року на суму в розмірі 164 994,10 грн згідно платіжного доручення №2673 від 16.02.2022 року.

За змістом положень статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Однак, оскільки спірні кошти на суму 329 988,20 грн були перераховані позивачем на виконання умов Договору, який, станом на момент розгляду справи у суді, є чинним та не розірваним, ні сторонами, ні судом, тому, правова підстава їх перерахування фактично не відпала, а позовні вимоги, відповідно, в даній справі є передчасними, оскільки позовні матеріали не містять доказів на підтвердження визнання Договору недійсним чи його розірвання.

Всупереч ст. 74, 77 ГПК України, відповідач не надав доказів та не довів підстав утримання вказаних коштів станом на час вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 949,82 грн, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплексні системи-Харків" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов