Постанова

від 29.03.2023 по справі 910/9038/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р. Справа№ 910/9038/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022

у справі № 910/9038/22 (суддя С.М. Морозов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Пі Такс»

про стягнення 329 988,20 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Дробчак Л.В.;

від відповідача: не з`явився, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Пі Такс» грошових коштів в розмірі 329988,20 грн у порядку ст. 1212 ЦК України, як таких, що сплачені позивачем відповідачу на виконання договору суборенди нерухомого майна №1102-22 від 11.02.2022 (далі також - Договір суборенди, Договір №1102-22 від 11.02.2022), який, за доводами позивача, не набув чинності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22 у задоволенні позову відмовлено повністю. Залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» судовий збір, сплачений до державного бюджету.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами ст.ст. 11, 14, 509, 631, 638, 1212 ЦК України та встановленими судом обставинами щодо чинності укладеного між сторонами договору та здійснення позивачем платежів на користь відповідача саме на виконання умов договору. Суд також наголосив на відсутності доказів припинення дії договору, що унеможливлює стягнення грошових коштів, сплачених на виконання цього договору як безпідставно отриманих.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, заявник вказує на неправильне застосування судом ст.ст. 252, 253, 631, 640, 1212 ЦК України. Позивач підкреслює, що оскільки станом на 10.09.2022, оренда нерухомого майна не розпочалась, Договір суборенди не набрав чинності, то є усі підстави для застосування ст. 1212 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного платежу та вартості оренди за перший місяць у загальному 329988,20 грн, які були перераховані позивачем на виконання умов 4.3, 4.6 Договору Суборенди.

Одночасно, відмовляючи у позові з підстав відсутності доказів припинення дії договору, судом першої інстанції не враховано абз. «а» п.6.2 Розділу 6, пп. 1 п. 9.1 Розділу 9 Договору суборенди, за яким невиконання Суборендарем обов`язку щодо прийняття в суборенду приміщення у строк з 11.02.2022 до 04.03.2022 та підписання Акту приймання-передачі має наслідком припинення дії договору.

Судом не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №638/3632/17, за якою момент укладання договору може не збігатись з моментом набрання ним чинності.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку лише 14.12.2022.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9038/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.01.2023 матеріали справи № 910/9038/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 01.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22 відкладено на 29.03.2023.

У судове засідання 29.03.2023 відповідач не з`явився, свого уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд врахувавши думку представника скаржника вважає за можливе розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача з огляду на приписи частини 1, 3 статті 202, частини 12 статті 270 ГПК України.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

29.03.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані представником скаржника справи у судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22 не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.02.2022 між позивачем (суборендар) та відповідачем (орендар) було укладено Договір суборенди нерухомого майна №1102-22, відповідно до преамбули якого орендар та суборендар, які надалі разом іменуються «сторони», а кожен окремо - «сторона», уклали цей Договір суборенди, маючи намір створити для себе юридичні права та обов`язки, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 283-286, 291 Господарського кодексу України, і усвідомлюють правові наслідки, що виникають за укладенням цього Договору суборенди.

Відповідно до Розділу 1 сторони погодились, що додатково до термiнiв, що вживаються у чинному законодавстві та у цьому Договорі суборенди, для цiлей цього Договору суборенди нижчевикладені терміни мають наступні значення:

«Приміщення» - квартира № 4 та квартира № 5, що об`єднані єдиним входом, загальна площа яких у сукупності становить94.6 кв.м., розташовані на другому поверсі житлового будинку № 45 (сорок п`ять) за адресою: вулиця Сумська, місто Харків, Україна, 61022, в тому числі разом з наявним у ньому майном, план Приміщення наведено у Додатку № 1 до Договору.

Право користування приміщенням та надання в суборенду надано Орендарю відповідно до Договору оренди нерухомого майна, укладеного 30.09.2021 між Орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ ХАУС» ідентифікаційний код юридичної особи 35070291, власником Приміщення.

Загальна балансова вартість Приміщення, з урахуванням його індексації відповідно до Договору оренди нерухомого майна, складеного 30.09.2021, складає 5 339 123 (п`ять мільйонiв триста тридцять дев`ять тисяч сто двадцять три) гривні 70 копійок.

«Дата укладання договору суборенди» - дата, що зазначена в преамбулі Договору оренди і визначена як 11 лютого 2022 (дві тисячі двадцять другого) року.

«Дата початку Оренди» - дата передачі Приміщення в оренду Суборендареві вiдповiдно до Акту приймання-передачі приміщення, який підписується Сторонами відповідно до умов цього Договору суборенди.

«Дата закінчення Оренди» - дата повернення Суборендарем Приміщення Орендарю відповідно до Акту повернення приміщення, який підписується Сторонами вiдповiдно до умов цього Договору суборенди, а у разі необґрунтованої відмови однієї із Сторін від підписання Акту повернення Приміщення - дата визначена відповідно до умов цього Договору.

«Акт приймання передачі приміщення» - документ, який підписується сторонами та посвідчує факт передачі Приміщення у користування Суборендареві.

«Акт повернення приміщення» - документ, який підписується Сторонами та

посвідчує факт повернення Суборендарем приміщення Орендарю.

«Строк оренди» - проміжок часу, впродовж якого Суборендар користується Приміщенням, перебіг якого розпочинається з Дати початку оренди та закінчується відповідно до п. 9.1 Договору суборенди або у Дату закінчення Оренди.

«Орендна плата» - плата за користування Суборендарем Приміщенням, розмір якої розраховується відповідно до положень Розділу 4 Договору суборенди.

«Забезпечувальний платіж» - сума грошових коштів, що сплачується Суборендарем Орендарю на забезпечення виконання Суборендарем його зобов`язань за договором суборенди у сумі на та умовах, що визначені п.п. 4.6-4.9 Договору суборенди.

Відповідно до п. 2.1 Договору суборенди, в порядку та на умовах, визначених договором Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування (надалi - Оренда) Приміщення за узгоджену плату та на обумовлений Договором суборенди строк.

Приміщення надається в Оренду для здійснення Суборендарем статутної діяльності з метою розміщення офісу. Використання приміщення з іншою метою здiйснюється за попереднім письмовим погодженням з Орендарем (п. 2.2 Договору суборенди).

Згідно з п. 3.1 Договору суборенди, строк Оренди за договором суборенди становить 30 (тридцять) календарних місяців з Дати початку Оренди та закінчується із настанням першої з перелічених нижче подій:

в день укладання Сторонами Акту повернення Приміщення, або

після спливу 30 (тридцяти) календарних місяців з Дати початку Оренди, якщо інше не передбачено умовами Договору суборенди.

Пунктом 4.1 Договору суборенди сторони погодили, що приміщення передається Орендарем і приймається в оренду Суборендарем на умовах сплати останнім Забезпечувального платежу та Орендної плати у розмірах, зазначених в п. 4.3 та п. 4.6 Договору суборенди, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря, зазначений у Роздiлi 13 Договору суборенди.

Відповідно до п. 4.3 Орендна плата за перший місяць оренди розраховується за Орендною ставкою, визначеною п.п. 4.2 Договору суборенди, і сплачується протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з Дати укладання Договору. Якщо Дата початку Оренди не збігається з 1-м днем календарного місяця або Дата закінчення Оренди не збігається з останнім днем календарного місяця, Орендна плата за відповідний місяць нараховується пропорційно кількості днів у відповідному календарному місяці.

Пунктом 4.6 Договору суборенди сторони погодили, що протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з дати укладання договору суборенди Суборендар сплачує Орендарю Забезпечувальний платіж у розмірі Орендної плати, що за розрахунком на дату укладання договору суборенди складає 164 994 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) гривнi 10 копійок (без ПДВ), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було перераховано відповідачу «забезпечувальний платіж» на суму в розмірі 164 994,10 грн згідно платіжного доручення №2658 від 14.02.2022 та орендну плату за 03.2022 на суму в розмірі 164994,10 грн згідно платіжного доручення №2673 від 16.02.2022.

У подальшому, як убачається із позовної заяви, сторони погодили підписання Акту приймання-передачі Приміщення 01.03.2022, однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України приміщення так і не було передано відповідачем позивачу у користування.

Посилаючись на те, що Приміщення так і не було передано у користування,

ТОВ «Комплексні системи-Харків» вказує на те, що Договір не набрав чинності, у зв`язку з чим сплачена позивачем сума забезпечувального платежу та сума орендної плати за березень 2022 року підлягає поверненню позивачу у порядку 1212 ЦК України, як безпідставно перерахована відповідачу.

Суд першої інстанції у задоволенні вимог позивача відмовив, з чим погоджується колегія суддів Північного апеляційного господарського суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 626 ЦК України закріплені положення, відповідно до яких договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визнані на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як унормовано ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Стаття 794 ЦК України передбачено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Як убачається з умов укладеного між сторонами Договору суборенди, -останній підпадає під правове регулювання ст.ст. 759-786, 793-797 ЦК України. За умовами пунктів 2.1, 3.1 Договору суборенди, відповідач передає позивачу Приміщення на строк 30 календарних місяців з дати початку оренди та закінчується із настанням першої з перелічених подій: в день укладання сторонами Акту повернення приміщення або після спливу 30 календарних місяців з дати початку оренди, якщо інше не передбачено умовами договору.

Надаючи оцінку доводам позивача стосовно моменту укладення договору та набрання ним чинності, колегія суддів виходить з норм статей 638-640 ЦК України.

Так, ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 639 ЦК України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Надаючи оцінку умовам договору в частині предмета суборенди - частина нерухомості, строк оренди 30 місяців з дати підписання акту приймання-передачі майна, а також діям сторін, які вони зобов`язані вчинити на виконання договору, колегія суддів приходить до висновку, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору. Відповідно, договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Колегія суддів звертає увагу представника позивача на положення ст. 795 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 у справі № 431/3600/15-ц, надаючи оцінку положенням ст. 795 ЦК України вказав, що законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Надаючи оцінку умовам договору суборенди від 11.02.2022 №1102-22, умовам Розділу 1 «Визначення термінів», Розділу 2 «Предмет оренди» Розділу 3 «Строк оренди», Розділу 4 «Орендна плата, інші платежі та строки їх сплати», Розділу 5 «Права та обов`язки орендаря», Розділу 6 «Права та обов`язки суборендаря», Розділу 7 «Порядок приймання-передачі та повернення приміщення», Розділу 8 «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів», Розділу 9 «Припинення дії договору суборенди», Розділу 10 «Інші умови договору суборенди», Розділу 11 «Форс-мажор», Розділу 21 «Заключні умови» та Розділу 13 «Реквізити сторін», колегія суддів приходить до висновку, що виокремлюючи поняття «Дата початку Оренди», «Дата закінчення Оренди», встановлюючи обов`язки сторін щодо передачі предмету оренди за відповідним актом, а також встановлюючи серед підстав припинення договору невиконання Суборендарем абз. «а» п.6.2 тобто обов`язку з прийняття предмету оренди та підписання акту приймання-передачі, сторони розділили дату укладення договору та набрання ним чинності (тобто 11.02.2022) та фактичне користування орендованим приміщенням (тобто з дати підписання акту приймання-передачі до дати підписання акту повернення).

Отже, відсутні підстави вважати, що момент укладення договору суборенди від 11.02.2022 та момент набрання ним чинності не збігаються у часі. Акт передачі майна лише засвідчує початок та кінець строку фактичного користування майном, а не чинність договору у цілому.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №638/3632/17, оскільки спір у справі №638/3632/17 стосується моменту набрання чинності договором страхування, щодо якого ст. 983 ЦК України встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором.

Тобто предмети спору, обставини та норми, що підлягають застосуванню у справі №638/3632/17 та №910/9038/22 - є різними, що виключає можливість застосування висновків, зроблених Верховним Судом у справі №638/3632/17 до обставин справи №910/9038/22.

Надаючи оцінку обставинам справи щодо можливості застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин сторін, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, сторонами так і не підписано Акту приймання-передачі приміщення в суборенду.

За поясненнями позивача це сталось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до п. 1.1 розділу 11 «ФОРС-МАЖОР» до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, пожежа, повінь, землетрус, заборонні заходи вищих законодавчих та виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання договору суборенди та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов`язань за договором оренди. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за Договором суборенди змінюється за взаємною письмовою згодою Сторін.

У разі виникнення зазначених у п. 11.1 Договору суборенди обставин Сторони протягом 3 (трьох) календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами уповноважених органів. Якщо Сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання зобов`язань за цим Договором (п. 11.2).

Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 3-х (трьох) мiсяцiв, то Сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання зобов`язань за Договором суборенди або про його припинення згідно з умовами Договору суборенди (п. 11.3).

Матеріали справи не містять доказів звернення сторін одна до одної з листами щодо виникнення форс-мажорних обставин за договором, або вирішення питання щодо продовження строків виконання зобов`язань за Договором суборенди.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору суборенди, в порядку та на умовах, визначених договором Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування Приміщення за узгоджену плату та на обумовлений Договором суборенди строк.

Пунктом 5.2 Договору суборенди, Орендар зобов`язується за умови виконання Суборендарем положень п. 4.3 та п. 4.6 Договору передати Приміщення Суборендареві та ключі від нього в термін 11 лютого по 04 березня 2022 року у справному стані, належному для використання його за призначенням, за Актом приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан самого приміщення і іншого майна, що в ньому знаходиться, на момент передачі в Оренду (абз. «а»).

За п. 6.2 Договору Суборендар зобов`язується прийняти приміщення у строки з 11 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року та підписати Акт приймання-передачі Приміщення.

За нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

За змістом п. 9.1 Договору суборенди, цей договір суборенди припиняє свою дію у наступних випадках:

невиконання Суборендарем умов абз. а) п. 6.2 Договору суборенди;

закінчення строку Оренди;

письмової угоди Сторін про дострокове припинення Договору суборенди;

дострокового розірвання Договору суборенди відповідно до п. 9.2 та п. 9.3 Договору суборенди;

за рішенням суду;

загибелі (знищення) Приміщення

ліквідації Суборендаря;

інших випадках, передбачених законодавством України.

За змістом ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку умовам абз «а» п. 6.2, абз. «а» 9.1 договору та приписам ст. ст. 530, 613, 651 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторони погодили можливість припинення дії договору внаслідок невиконання Суборендарем умов абз. а) п. 6.2 Договору суборенди, тобто неприйняття Приміщення у строки з 11 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року та непідписання Акту приймання-передачі Приміщення.

При цьому, договір не містить уточнень щодо того, чи може мати місце розірвання договору у такий спосіб виключно в результаті дій Суборендаря (як невиконання обов`язку боржником) чи у результаті неналежних дій Орендаря (як наслідок прострочки кредитора, оскільки за змістом п. 7.2 договору суборенди обов`язок по складанню Акту, що засвідчує факт передачі приміщення, покладається на ту сторону, яка передає приміщення іншій Стороні за Договором).

Разом з цим, відповідно до ч. ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір Суборенди було укладено у письмовій формі, відповідно, припинення договору в межах абз. «а» пункту 9.1 також повинно мати місце у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди.

Матеріали справи не містять доказів звернення сторін одна до одної із вимогами про укладення додаткової угоди про розірвання договору в порядку абз. «а» пункту 9.1 Договору Суборенди, або ж судового рішення з цього приводу, відповідно, відсутні підстави вважати, що станом на дату розгляду справи у суді апеляційної інстанції договір суборенди від 11.02.2022 №1102-22 є припиненим.

Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку також звертає увагу представника позивача на те, що за змістом ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 766 ЦК України унормовано, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Тобто, законом встановлена можливість односторонньої відмови від договору саме орендарем (суборендарем) у зв`язку з невиконанням наймодавцем (орендарем) зобов`язань з надання майна в оренду (користування).

Матеріали справи не містять доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Пі Такс» з листом про припинення дії договору внаслідок односторонньої відмови від нього в порядку п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє докази надіслання позивачем відповідачу вимоги від 27.06.2022, оскільки відповідно до Розділу 13 «Реквізити сторін», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Пі Такс» розташовано за адресою:01010, м. Київ, вул.. Московська, буд.23.

Відповідно до інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Ейч Ел Пі Такс» зареєстровано за адресою: Україна, 01010, місто Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 23.

Натомість, відповідно до службового чека АТ «Укрпошта» лист за накладною №4500201037120 направлено за адресою 03195, м. Київ, вул. Гуляницького Григорія, 23, 03195.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 8 вересня 2022 року № 5444/5485 «Про перейменування вулиці Московської в Печерському районі міста Києва» (дата публікації 14.09.2022) назву вулиці перейменовано на вул. Острозьких Князів лише 08.09.2022.

До того ж, у матеріалах справи відсутній текст вимоги, що виключає можливість надання йому будь-якої юридичної оцінки.

Отже, як мотивовано наголошено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів припинення договору суборенди від 11.02.2022 №1102-22 та відповідно - зобов`язань за ним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 09.07.2019 у справі №918/926/17, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Отже, з огляду на встановлені судом першої інстанції та підтверджені під час апеляційного перегляду обставини чинності укладеного між сторонами договору суборенди від 11.02.2022 №1102-22, підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин сторін - відсутні.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта доводів заявника апеляційної скарги була ретельно досліджена колегією суддів і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову, не спростовує.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи-Харків» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9038/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.04.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова