Рішення

від 07.11.2022 по справі 128/2839/18

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2839/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2022 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Саєнко О.Б., при секретарі -Фольварковій Н.О.,

за участю: представника позивача- прокурора Карманчук Л.В., представника відповідачів-адвоката Путіліна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Якушинецької сільської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 «про визнання незаконними та скасування рішень Якушинецької сільської ради Вінницького району», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний навчальний заклад «Вище професійне училище №7 м. Вінниця»,-

ВСТАНОВИВ:

13.10.2018 позивач звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом, який умотивував тим, що за результатами опрацювання інформації Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 7 м. Вінниці» (далі - ВПУ) встановлено факт незаконного відчуження земельної ділянки державної форми власності, яка перебувала в користуванні зазначеного навчального закладу.

Вказує, що рішенням 52 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 26.03.2015 вирішено: в зв`язку з ліквідацією Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації припинити право постійного користування земельною ділянкою, площею 21,7211 га, з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, що розташована по АДРЕСА_1 , наданою вказаному училищу для освіти; визнати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 019338 від 21.05.2010, виданий Якушинецькому професійному училищу соціальної реабілітації; повернути до земель запасу Якушинецької сільської ради земельну ділянку, зазначену в п. 1 цього рішення.

В подальшому рішенням 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки: ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,0271 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,06 га для індивідуального садівництва та ОСОБА_5 орієнтовною площею 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Крім цього зазначає, що вищевказаним рішенням Якушинецької сільської ради надано дозвіл гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність по 1/2 частці земельної ділянки кожному орієнтовною площею 0,03 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Також вказує, що рішенням 4 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 29.01.2016 вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, загальною площею 21,7211 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на 7 земельних ділянок.

Вважає, що вищевказані рішення Якушинецької сільської ради є незаконними, оскільки суперечать положенням Земельного кодексу України та порушують інтереси держави.

Зазначає, що майновий комплекс по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 21,7211 га, з цільовим призначенням - для освіти, кадастровий номер 0520688906:04:006:0123, зареєстровано за Державою в особі Міністерства освіти і науки України і вказана земельна ділянка перебуває на праві постійного користування в Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 7 м. Вінниці». Таким чином, зазначена земельна ділянка не могла бути передана до комунальної власності.

Крім того, згідно листа Міністерства освіти і науки України від 10.10.2018 № 1/11-10795, Міністерство не погоджувало вилучення вищевказаної земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні структурного підрозділу Якушинецького територіального відокремленого відділення Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 7 м. Вінниці».

Вказує, що Якушинецька сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, діяла всупереч положенням, визначених у ст.ст.84, 117, 122 ЗК України, перевищивши свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності.

Зазначає, що у зв`язку із прийняттям незаконних рішень Якушинецькою сільською радою Вінницької області із державної власності вибула земельна ділянка площею 21,7211 га, що є порушенням інтересів держави, як власника зазначеної земельної ділянки, тому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 52 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 26.03.2015 «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації»;

- визнати незаконним та скасувати рішення 4 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 29.01.2016 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні Якушинецького ПУСР»;

- визнати незаконним та скасувати рішення 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

- стягнути з відповідачів витрати на сплату судового збору на користь прокуратури Вінницької області.

20.12.2018 на адресу суду надійшли письмові пояснення Міністерства освіти і науки України (далі МОН), згідно яких МОН позовні вимоги заступника керівника Вінницької окружної прокуратури підтримує повністю, вважає їх обґрунтованими та законними з таких підстав.

Вказує, що положенням про МОН затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 630 (далі - Положення про МОН), визначено, що МОН є головним органом системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать: розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів; здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпеченні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів, організації роботи з професійної орієнтації, професійних консультацій, професійного добору.

Вказує, що оскільки, все майно навчального закладу є державним майном, переданих в оперативне управління державою в особі Міністерства освіти і науки Україні, земельні ділянки, які перебувають в користуванні училища належать до державної форми власності, надавати згоду на розпорядження об`єктами матеріально-технічної бази училища, в тому числі і у вирішенні питання землекористування не належало до компетенції Якушинецької сільської ради, а мало погоджуватись з власником майна Міністерством освіти і науки Україні.

Тому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім цього, 26.12.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий адвокатом Путіліним Є.В. в інтересах відповідачів, в якому представник вважає заявлений позов необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволенні позову в зв`язку з його безпідставністю з огляду на наступне.

Зазначає, що 12.08.2013 наказом Міністерства освіти і науки України №1 149 (далі - Наказ) припинено діяльність Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації шляхом реорганізації (приєднання) до державного навчального закладу «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» та встановлено, що державний навчальний заклад «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» є правонаступником майнових прав Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації. Таким чином, у зв`язку з тим, що припинено діяльність Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації шляхом реорганізації (приєднання) до державного навчального закладу «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» директором ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» від 18.03.2015 направлено клопотання на адресу Якушинецької сільської ради і 26.03.2015 прийнято рішення Якушинецькою сільською радою «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації».

Вказує, що 02.03.2016 Вінницькою місцевою прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора Державного навчального закладу «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» №42016020110000025 та розпочато досудове розслідування по факту внесення невідомою особою 18.03.2015 завідомо підробленого офіційного документа - клопотання припинити право постійного користування земельне ділянкою по АДРЕСА_1 площею 21,72 га. Згідно висновку експерта від 20.07.2016 виконаний Вінницьким відділенням КНДІСЕ згідно якого підпис між текстом «Директор училиша» та ОСОБА_6 на оригіналі листа адресованого сільському голові с. Якушенці ОСОБА_7 від директора ДНЗ ВПУ №7 Нартовського Ю.В від 18.03.2015 №268 виконаний самим ОСОБА_8 , отже, про порушення свого права позивач міг дізнатись через 1 місяці, адже ЗК України визначає саме місячний строк для розгляду такого виду питань сесією місцевої ради.

Зазначає, що отримавши клопотання директора ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» від 18.03.2015 про припинення права постійного користування земельною ділянкою наданої для освіти, площею 21,7211 га з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, в АДРЕСА_1 сільською радою було вжито усіх заходів з метою його реалізації.

Вказує, що рішення про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок замовлено та розробленню проекти землеустрою, вказані рішення являються актами одноразової дії і вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

Крім цього вважає, що відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 являються неналежними відповідачами по даній справі в контекст заявлених позовних вимог, оскільки рішення Якушинецької сільської ради, що є предметом оскарження не створюють прав для вказаних громадян, адже, стосуються прийняття Якушинецькою сільською радою рішень щодо припинення прав на земельну ділянку ПТУ №7, а також повноважень ради органів місцевого самоврядування у сфері землеустрою.

13.02.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив заступника Вінницької місцевої прокуратури Карманчук Л.В., в якій остання вважає, що аргументи, викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Вказує, що у відзиві зазначено, що директор ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» листом від 18.03.2015 звернувся до Якушинецької сільської ради з клопотанням про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою. Якушинецькою сільською радою вказане клопотання було розглянуто та прийнято відповідне рішення від 26.03.2015 про припинення права постійного користування Якушинецьким професійним училищем соціальної реабілітації спірною земельною ділянкою. Оскільки Земельним кодексом України на розгляд вищевказаного клопотання встановлено строк в один місяць, після закінчення цього строку навчальний заклад міг дізнатись про порушення свого права на постійне користування спірною земельною ділянкою, однак у відзиві не зазначено, що вищевказаним рішенням Якушинецької сільської ради спірну земельну ділянку було вилучено з державної власності та передано до земель запасу Якушинецької сільської ради. Таким чином, було порушено право держави, як власника зазначеної земельної ділянки, в особі Міністерства освіти і науки України.

Водночас Міністерство освіти і науки України дізналось про порушення свого права у березні 2016 року після його повідомлення Вінницькою місцевою прокуратурою про намір звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, ДНЗ «Вище професійне училище № 7 м. Вінниці» до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа - Вінницька районна державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування рішень Якушинецької сільської ради (справа № 128/143 5/16-а).

Щодо неналежних відповідачів у справі, зазначає, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 22.09.2018 у вищевказаній справі №128/1435/16-а, на підставі спірних рішень Якушинецької сільради було не тільки припинено права позивачів постійного користування спірною земельною ділянкою, а й надано фізичним особам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у власність. Отже вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним зачіпає приватні інтереси фізичних осіб, яким надані зазначені дозволи, а тому такі вимоги, як окремий спосіб захисту порушених прав, можуть бути предметом розгляду в цивільному суді, а тому твердження про те, що відповідачі - фізичні особи, є неналежними відповідачами за даним позовом, є безпідставним.

04.11.2022 у судовому засіданні представник позивача прокурор Карманчук Л.В. позов підтримала повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просила суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів адвокат Путілін Є.В. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, вважає його необґрунтованим, з підстав зазначених у відзиві, та письмових судових дебатах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Міністерства освіти і науки України в судове засідання не з`явився; при цьому представник за довіреністю Брюховецька М.С. у своїх письмових поясненнях просила суд розглянути справу без участі представника Міністерства освіти і науки України.

Представники: відповідача Якушинецької сільської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області та третьої особи Державного навчального закладу «Вище професійне училище №7 м. Вінниця» також в судове засідання не з`явилися, попередньо на електронну адресу суду надіслали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

З урахуванням міркування представників сторін, які не заперечували, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності нез`вившихся осіб.

Вислухавши вступне слово представників сторін, вивчивши позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та такими, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Судом встановлено, що майновий комплекс по АДРЕСА_1 належить Державі в особі Міністерства освіти і науки України на праві господарського відання Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, про що свідчать копії: свідоцтва про право власності №35, від 14.11.2008 серії ЗАС №343952 (Т.1, а.с.16-17); реєстраційного посвідчення на об`єкт нерухомого майна, які належать юридичним особам (Т.1, а.с.18-19) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.10.2018 (Т.1, а.с.20-22).

Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019338 від 21.05.2010, Якушинецькому професійному училище соціальної реабілітації на праві постійного користування належить земельна ділянка, кадастровий номер 0520688906:04:006:0123, з цільовим призначенням для освіти, загальною площею 21,7211 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вищевказаного державного акту (Т.1, а.с.23).

Крім цього, звернувшись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень Якушинецької сільської ради Вінницького району, позивач на підтвердження позовних вимог надав суду: копію звіту про експертну грошову оцінку права постійного користування земельною ділянкою (Т.1, а.с.24-25); витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (Т.1, а.с.27-28); копію статуту ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» (Т.1, а.с.29-48); зміни до вищевказаного статуту (Т.1, а.с.49-52); копію наказу №1149 від 12.08.2013, згідно якого ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці» є правонаступником майнових прав Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації (Т.1, а.с.53); копію наказу №484 від 19.08.2013 «Про створення комісії з припинення діяльності Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації» (Т.1, а.с.54); копію акту прийому-передачі (Т.1, а.с.55-58).

Рішенням 52 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 26.03.2015, в зв`язку з ліквідацією Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 21,7211 га з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, що знаходиться по АДРЕСА_1 , наданої вказаному училищу для освіти, що підтверджується копією вищевказаного рішення (Т.1 а.с.59).

Також, рішеннями 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06.07.2015 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки: ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,0271 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,06 га для індивідуального садівництва та ОСОБА_5 орієнтовною площею 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також надано дозвіл гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність по 1/2 частці земельної ділянки кожному орієнтовною площею 0,03 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради, про що свідчать копії вказаних рішень, які містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.60,61,62,63,64).

Крім цього, рішенням 4 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 29.01.2016 вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, загальною площею 21,7211 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на 7 земельних ділянок (Т.1 а.с.65).

З листа Міністерства освіти і науки України від 10.10.2018 № 1/11-10795, судом убачається, що Міністерство не погоджувало вилучення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.66-66а).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ч.ч.2,3 ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У Постанові від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду (справа №359/3373/16-ц) відступила від власного правового висновку щодо належного способу захисту прав власника у випадку заволодіння його нерухомим майном, визначивши, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права , а також Велика Палата Верховного Суду частково відступила шляхом уточнення від власного правового висновку щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів, визначивши, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном. (далі по тексту Постанова ВП ВС від 23.11.2021).

Так, у п. 72 Постанови ВП ВС від 23.11.2021, зазначено, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У пункті 73 Велика Палата Верховного Суду нагадала, що у разі коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (пункт 93), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 27.3), від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (пункт 43)). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати).

Окрім того, в п.п.146-148, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження N 14-125цс20, пункт 74) та інших.

В пункті 150 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19).

При чому , в п. п.151,153,154,155 постанови ВП ВС зазначила, «що визнання недійсним державного акту, також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 94).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу. З огляду на викладене, під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункт 76)».

Предмет позову у даній справі по позовних вимогах стосується визнання незаконними та скасування рішень Якушинецької сільської ради, зокрема: від 26.03.2015 «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації; від 29.01.2016 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні Якушинецького ПУСР» та рішень від 06.07.2015 про надання відповідачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність відповідних земельних ділянок, оскільки прокурор вважає, що спірні рішення винесені в порушення вимог ст.ст.84,117,122 ЗК України, так як при їх прийнятті Якушинецькою сільською радою вищевказаних рішень перевищені повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що прокурор який вважає, що Якушинецька сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, діяла всупереч положенням Земельного кодексу України, перевищивши свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності належної Міністерству освіти і науки України, чим порушується право власності держави,- обрав неефективний спосіб відновлення порушеного права держави, оскільки в даному випадку прокурор мав би звернутися до суду із віндикаційним позовом (стаття 387 ЦК України).

Оскільки прокурором обраний неефективний спосіб захисту прав держави в особі Міністерства освіти і науки України, тому в задоволені позову слід відмовити повністю.

Крім цього, відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд вважає за необхідне в порядку ч.9 ст.158 ЦПК України, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали судді ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області 22 жовтня 2018 року,- шляхом заборони Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області вчиняти будь-які дії по розпорядженню земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 21,7211 га, з цільовим призначенням - для освіти, кадастровий номер 0520688906:04:006:0123, в тому числі, але не виключно: надавати дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, погодження вказаних проектів, передання у приватну власність, проведення земельних аукціонів тощо.

Керуючись ч.9 ст. 158 , 258, 259, 263-265 ЦПК України , суд-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову - відмовити повністю.

Вжиті заходи забезпечення позову, на підставі ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області 22 жовтня 2018 року,- шляхом заборони Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області вчиняти будь-які дії по розпорядженню земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 21,7211 га, з цільовим призначенням - для освіти, кадастровий номер 0520688906:04:006:0123, в тому числі, але не виключно: надавати дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, погодження вказаних проектів, передання у приватну власність, проведення земельних аукціонів тощо, - скасувати.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25.11.2022.

Суддя Олена САЄНКО