Постанова

від 20.12.2023 по справі 128/2839/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 128/2839/18

провадження № 61-1839св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Вінницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України,

відповідачі: Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа- Державний навчальний заклад «Вище професійне училище № 7 м. Вінниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Саєнко О. Б., та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2018 року Вінницька місцева прокуратура в інтересах Міністерства освіти і науки України (далі - прокурор) звернулася до суду з позовом до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Якушинецька сільська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Державний навчальний заклад «Вище професійне училище № 7 м. Вінниця» (далі - ДНЗ ВПУ № 7), про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради.

Позовну заяву прокурор мотивував тим, що за результатами опрацювання інформації ДВЗ ВПУ № 7 встановлено факт незаконного відчуження земельної ділянки державної форми власності, яка перебувала в користуванні зазначеного навчального закладу.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 14 листопада 2008 року № 35 майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_1 належить Державі в особі Міністерства освіти і науки України на праві господарського відання Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації. Якушинецькому професійному училищу соціальної реабілітації на праві постійного користування належить земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_1 площею 21,7211 га з цільовим призначенням - для освіти, кадастровий номер 0520688906:04:006:0123.

Комплекс нерухомого майна, що складається з учбового корпусу з прибудовами та ряду інших будівель, а також земельна ділянка площею 21,7211 га рахуються на балансі ДНЗ ВПУ № 7. Суб`єктом управління цього майна є Міністерство освіти і науки України, а ДНЗ ВПУ № 7 - балансоутримувач.

ДНЗ ВПУ № 7 є правонаступником майнових прав Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, діяльність якого припинено згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 12 червня 2013 року № 1149, зокрема прав та обов`язків щодо земельної ділянки.

Рішенням Якушинецької сільської ради від 26 березня 2015 року у зв`язку з ліквідацією Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею 21,7211 га, з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, що розташована на АДРЕСА_1 , наданої вказаному училищу для освіти. Визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 019338 від 21 травня 2010 року, виданий Якушинецькому професійному училищу соціальної реабілітації та повернуто до земель запасу Якушинецької сільської ради вказану земельну ділянку.

Рішенням Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року відповідачам надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність частини спірної земельної ділянки.

Рішенням Якушинецької сільської ради від 29 січня 2016 року вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, загальною площею 21,7211 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 , на 7 земельних ділянок.

Прокурор указував, що рішення Якушинецької сільської ради є незаконними, оскільки суперечать положенням ЗК України та порушують інтереси держави.

Крім того, Міністерство освіти і науки України не погоджувало вилучення вищевказаної земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні структурного підрозділу Якушинецького територіального відокремленого відділення ДНЗ ВПУ № 7. Вважав, що Якушинецька сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, діяла всупереч положенням, визначених у статтях 84, 117, 122 ЗК України, перевищивши свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності.

Прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 52 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 26 березня 2015 року «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації»;

- визнати незаконним та скасувати рішення 4 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 29 січня 2016 року «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні Якушинецького ПУСР»;

- визнати незаконним та скасувати рішення 55 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 », «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 », «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 », «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 », «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року у задоволені позову Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ДНЗ «Вище професійне училище № 7 м. Вінниця», про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що прокурор, який вважає, що Якушинецька сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, діяла всупереч положенням ЗК України, перевищивши свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності належної Міністерству освіти і науки України, чим порушується право власності держави,- обрав неефективний спосіб відновлення порушеного права держави, оскільки в цьому випадку прокурор мав би звернутися до суду із віндикаційним позовом (стаття 387 ЦК України). При цьому послався на висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу Вінницької окружної прокуратури задоволено.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 26 березня 2015 року 52 сесії 6 скликання «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації».

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 29 січня 2016 року 4 сесії 7 скликання «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні Якушинецького ПУСР».

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

Визнано незаконним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 ».

Стягнуто з Якушинецької сільської ради на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 12 334,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 18 501,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції встановив, що відсутні докази реєстрації права власності за Якушинецькою сільською радою після винесення нею оспорюваного рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою за Якушинецьким професійним училищем соціальної реабілітації, відсутні докази, що інші відповідачі - фізичні особи зареєстрували за собою будь-яке право на земельні ділянки, на які їм дозволили оспорюваними рішеннями виготовити технічну документацію для переходу земельних ділянок у їх власність. За тих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Якушинецька сільська рада не стала власником спірної земельної ділянки, і такого права не набули відповідачі - фізичні особи (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Держава, в особі Міністерства освіти та науки, є власником земельної ділянки, ні Якушинецька сільська рада, ні інші відповідачі не заволодівали спірною земельною ділянкою, тому підстав витребувати у них земельну ділянку немає, а відтак, у цьому випадку, звернення з віндикаційним позовом є недоречним.

Суд апеляційної інстанції вказав, що після прийняття Якушинецькою сільською радою рішення про припинення права постійного користування на спірну земельну ділянку та повернення її до земель запасу сільської ради, сільська рада почала розпоряджатись нею, зокрема, винесла рішення про її поділ та винесла ряд рішень про надання частини цієї земельної ділянки фізичним особам для подальшого оформлення за ними права власності на земельні ділянки. Фактично, наступні рішення сільської ради, які оспорюються позивачем, були прийняті після рішення сільської ради про припинення права постійного користування та повернення до земель запасу, тобто, є наслідковими від основного рішення, а враховуючи незаконність основного рішення щодо спірної земельної ділянки, це тягне за собою незаконність наступних рішень, які стосуються спірної земельної ділянки.

Суд зазначив, що звертаючись з цим позовом, прокурор указав спосіб захисту права, який прямо передбачений законом, а саме частиною першою статті 155 ЗК України та частиною першою статті 393 ЦК України. Позовні вимоги позивача за своїм змістом спрямовані на усунення порушень його права власності на землю, отже, по суті своїй поданий позов є негаторним, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги у частині закриття провадження у зв`язку з тим, що спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, суд апеляційної інстанції вказав, що вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним зачіпає приватні інтереси фізичних осіб, яким надані зазначені дозволи на виготовлення проектів землеустрою, а тому такі вимоги, як окремий спосіб захисту порушених прав, має вирішуватись за правилами ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Путілін Є. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, повністю та ухвалити нове судове рішення, яким рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року у частині відмови у задоволені позову про скасування рішень Якушинецької сільської ради про надання дозволів на складання проектів землеустрою скасувати та відмовити у задоволені позову з інших підстав. Також заявник просив скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року у частині відмови у задоволені позову про скасування рішень Якушинецької сільської ради, зокрема, від 26 березня 2015 року «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації; від 29 січня 2016 року «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні Якушинецького ПУСР», а провадження в цій частині позовних вимог прокурора закрити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Витребувано її матеріали із Вінницького районного суду Вінницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

15 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 51, 255 ЦПК України, статті 116 ЗК України, рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Звертає увагу, що за рішеннями від 06 липня 2015 року про надання відповідачам дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність відповідних земельних ділянок, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виникло прав на земельні ділянки, а отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Ці рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. У зв`язку з чим скасування рішень не породжує жодних прав для позивача, тому обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішень про надання дозволів не є неефективним, що є підставою для відмови у задоволені вказаної позовної вимоги, а відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є належними відповідачами в цій справі в контексті заявлених позовних вимог.

Натомість у частині вимог, заявлених до Якушинецької сільської ради, заявник вважає за потрібне застосувати положення статті 255 ЦПК України, оскільки спір виник між державою та територіальною громадою, який, виходячи з суб`єктного складу сторін, належить до господарської юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження № 11-759апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_1 належить державі в особі Міністерства освіти і науки України на праві господарського відання Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 14 листопада 2008 року серії ЗАС №343952 № 35.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28 травня 2009 року 35 сесії 5 скликання Якушинецькому професійному училищу соціальної реабілітації надано земельну ділянку площею 21,7211 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, на праві постійного користування, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21 травня 2010 року, серії ЯЯ №019338, кадастровий номер - 0520688906:04:006:0123.

12 серпня 2013 року наказом Міністерства освіти і науки України №1149 припинено діяльність Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації шляхом реорганізації (приєднання) до ДНЗ ВПУ № 7 та установлено, що ДНЗ ВПУ № 7 є правонаступником майнових прав Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 12 серпня 2013 року № 1149 «Про ліквідацію Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації» визначено, що ДНЗ ВПУ № 7 є правонаступником майнових прав Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, на балансі ДНЗ ВПУ № 7 (балансоутримувач державного майна) рахується майно та земельна ділянка площею 21,7211 га. Суб`єктом управління вказаного майна є Міністерство освіти і науки України, а ДНЗ ВПУ № 7 є балансоутримувачем зазначеного у реєстрі державного майна.

Відповідно до Статуту ДНЗ ВПУ № 7, затвердженого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України 09 лютого 2012 року, ДНЗ ВПУ № 7 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України та є державним професійно-технічним навчальним закладом. Управління ДНЗ ВПУ № 7 здійснюється Міністерством освіти і науки України відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами. Все рухоме і нерухоме майно, що знаходиться на балансі ДНЗ ВПУ № 7 є державною власністю і передано йому в оперативне управління (пункт 7.8 Статуту).

Встановлено, що власником земельної ділянки площею 21,7211 га є держава.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26 березня 2015 року 52 сесії 6 скликання «Про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації», у зв`язку з ліквідацією Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 21,7211 га з кадастровим номером 0520688906:04:006:0123, що знаходиться по АДРЕСА_1 , наданої вказаному училищу. Визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019338 від 21 травня 2010 року, виданий на ім`я Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації. Повернуто до земель запасу Якушинецької сільської ради вказану земельну ділянку.

Встановлено, що Якушинецька сільська рада винесла рішення про припинення права постійного користування на підставі заяви директора ДНЗ ВПУ № 7 припинити право постійного користування, яке обґрунтовувалось ліквідацією Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, сільська рада вжила всіх заходів з метою реалізації цього клопотання.

Якушинецька сільська рада почала розпоряджатись спірною земельною ділянкою.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0271 га, з них 0,0271 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га, з них 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, з них 0,06 га для індивідуального садівництва у АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання надано дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність по 1/2 частки земельної ділянки кожному орієнтовною площею 0,03 га, з них 0,03 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 06 липня 2015 року 55 сесії 6 скликання надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га, з них 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Якушинецької сільської ради.

Відсутні докази реєстрації права власності за Якушинецькою сільською радою після винесення нею оспорюваного рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою за Якушинецьким професійним училищем соціальної реабілітації. Відсутні докази, що інші відповідачі - фізичні особи зареєстрували за собою будь-яке право на земельні ділянки, на які їм дозволили оспорюваними рішеннями виготовити технічну документацію для переходу земельних ділянок у їх власність.

Вінницька районна державна адміністрація не приймала відповідних рішень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою та її вилучення у ДНЗ ВПУ № 7.

У викладеному письмово виступі у судових дебатах адвоката Путіліна Є. В., який представляє інтереси відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , міститься заява про застосування строку позовної давності та положень статей 256, 257 ЦК України (том 2, а.с.190-195)

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Путіліна Є. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.

Частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

За змістом частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктами «ж», «з» частини четвертої статті 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 вересня 2012 року №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, зокрема, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (частина третя статті 149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частина п`ята статті 149 ЗК України).

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі, надані в постійне користування національному виробничо-аграрному об`єднанню «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).

Статтею 80 Закону України «Про освіту» визначено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України (частина друга вказаної статті Закону).

За змістом статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать, зокрема, розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Згідно зі статтею 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спору) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Судами встановлено, що ДНЗ ВПУ № 7, яке є правонаступником Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, підпорядковано Міністерству освіти і науки України, на його балансі рахується майно та земельна ділянка площею 21,7211 га (кадастровий номер 0520688906:04:006:0123). При цьому суб`єктом управління вказаного майна є Міністерство освіти і науки України, а ДНЗ ВПУ № 7 є балансоутримувачем. Все рухоме і нерухоме майно, що знаходиться на балансі ДНЗ ВПУ № 7, є державною власністю і передано йому в оперативне управління.

Спірна земельна ділянка розташована у межах земельної ділянки, яка передана у постійне користування Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, правонаступником якого є ДНЗ ВПУ № 7. Дана обставина сторонами не оспорювалася.

Судами не встановлено, що компетентним органом приймалось рішення (з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також категорії земель) про припинення права користування Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації спірною земельною ділянкою.

Таким чином, припинивши право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0520688906:04:006:0123, яка відноситься до земель державної власності, та повернення цієї земельної ділянки до земель запасу сільської ради (земель комунальної власності), Якушинецька сільська рада не врахувала положень частини третьої статті 142, статей 149, 150 ЗК України, якими встановлено порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, та вийшла за межі повноважень, визначених статтями 12, 20, 122 ЗК України.

Отже, рішенням Якушинецької сільської ради від 26 березня 2015 року про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецьким професійним училищем соціальної реабілітації та повернення цієї земельної ділянки до земель запасу сільської ради порушено право позивача - Міністерства освіти і науки України.

Щодо обрання позивачем способу захисту

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суб`єктом управління спірної земельної ділянки площею 21,7211 га є Міністерство освіти і науки України, а ДНЗ ВПУ № 7 - є балансоутримувачем, тобто земельна ділянка перебуває у державній власності.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням свої майном, що визначено статтею 391 ЦК України, обравши один із способів захисту, визначений статтею 152 ЗК України.

Встановивши, що Якушинецька сільська рада, після винесення рішення про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу, не зареєструвала за собою право власності на спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ні Якушинецька сільська рада, ні інші співвідповідачі - фізичні особи не заволоділи спірною земельною ділянкою.

За таких умов, ефективним способом судового захисту порушених прав власника - держави є повернення земельної ділянки, а не витребування.

Позовні вимоги прокурора за своїм змістом спрямовані на усунень порушень власника земельної ділянки - держави.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Отже, обраний позивачем спосіб захисту спрямований на усунення порушень його права власності на землю, що узгоджується з припасами статей 16, 391 ЦК України, статті 152 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням фактичних обставин цієї справи, немає підстав витребувати у відповідачів спірну земельну ділянку площею 21,7211 га державної форми власності, тому звернення з віндикаційним позовом є недоречним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора про усунення порушеного права власника шляхом скасування оскаржуваних рішень сільської ради.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що за змістом частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Встановлено, що передана ДНЗ ВПУ у постійне користування земельна ділянка належить до державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та була закріплена за навчальним закладом на праві оперативного управління, отже, будь-які дії з розпорядження вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише за згодою Міністерства освіти і науки України, що кореспондується з положеннями статті 80 Закону України «Про освіту» та статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

З огляду на викладене уповноважений розпорядник землі при вилученні земельної ділянки, на якій було розташоване майно навчального закладу, має отримати згоду Міністерства освіти і науки України.

Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України здійснює контроль та управлінням спірною земельною ділянкою від імені держави і саме прав цього міністерства стосується рішення Якушинецької сільської ради від 26 березня 2015 року, оскільки воно є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі освіти і науки. Тому прокурор правильно звернутися з позовом про визнання недійсним спірного рішення в інтересах Міністерства освіти і науки України.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 128/1435/16-а (провадження № 11-446апп18) за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 7 м. Вінниці» до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи: Вінницька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, вказала, що факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а також особа, законний інтерес або право якої порушено.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Міністерство освіти і науки України як орган, якому підпорядкований державний навчальний заклад, та ДНЗ «ВПУ № 7 м. Вінниці» (правонаступник Якушинецького ПУСР) як особа, якій належало право постійного користування спірною земельною ділянкою з 2009 року, наділені правом на звернення до суду з метою захисту свого порушеного права.

Доводи касаційної скарги з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) щодо обрання позивачем неправомірного та неефективного способу захисту, цих висновків не спростовують.

Посилання представника ОСОБА_3 - адвоката Путіліна Є. В. як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. Зокрема, у справі № 911/1563/17 Верховний Суд установив, що право власності на спірне майно перейшло до відповідача, вказав, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішення відповідача не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, право власності на спірну земельну ділянку не переходило до відповідачів.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження № 11-759апп18), на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник, про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду) не спростовують висновків про те, що позивач обрав належний спосіб захисту - усунення порушеного права землекористувача шляхом скасування оскаржуваних рішень сільської ради, оскільки спірна земельна ділянка не зареєстрована ні за ким з відповідачів.

Викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5цс18) висновки, на які посилається заявник, стосуються загального процесуального порядку та підстав визнання юрисдикції спорів щодо визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про відмову в затвердженні розробленого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не суперечить таким висновкам.

Наведені у касаційній скарзі доводи, зокрема щодо закриття провадження, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Рішення суду першої інстанції в касаційному порядку не переглядалося, оскільки правомірно скасовано постановою суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець