Рішення

від 14.11.2022 по справі 333/6769/20

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/6769/20

Провадження № 2/333/298/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Михайлової А.В., за участі секретаря Панченко К.О., розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Комунарського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 01 грудня 2017 року вона виявила, що суб`єкт електронної комерції за комерційною назвою «Інтернет-Магазин «Козак-style» (Козак-Стайл) м. Запоріжжя на платформі хост провайдера «Bigl.ua» та на платформі «ПромЮА» розмістив в базі даних веб-вузла ілюстровані пропозиції придбати на цих ресурсах у вигляді товару контрафактні примірники об`єктів захищеного авторського права, що належать ОСОБА_1 : складеного Твору «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок» та окремі його частини. Твори, які в протиправний спосіб використовував ОСОБА_2 , створювалися ОСОБА_1 в графічній формі в період з 2003 по 2010 роки. В матеріальній формі їх було введено в обіг з 2008 року, як в Інтернеті, так і у звичний спосіб продажу. Графічна форма об`єктів у вигляді файлів та ескізів набувала видозмін на речову форму твору у вигляді значків, атрибутики та прикрас на ексклюзивних умовах: Договір №246 від 22 грудня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Знак», чинний до 22 грудня 2017 року, з можливістю його пролонгації за відсутності заперечень сторін; Договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 №1 від 12 травня 2014 року; Договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 №01/04 від 04 січня 2016 року, включно за ексклюзивними ескізами автора, без права передачі авторських прав третім особам чи виконавцю.

Закріплення авторства ОСОБА_1 та її творчого внеску при створенні творів, слугують зареєстровані Державною службою інтелектуальної власності Свідоцтво №36155 про реєстрацію авторського права на твір від 17 грудня 2010 року «Збірка «Український Ренесанс», Свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір від 29 грудня 2014 року «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок». Оскільки дії з використання об`єктів правової власності відбулися без дозволу ОСОБА_1 , без зазначення авторства та без сплати авторської винагороди, що за положенням п. «а» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» і за характером їх вчинення є протиправними, внаслідок чого порушено як виключні немайнові, так і майнові права, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з вказаним позовом про порушення авторського права та стягнення компенсації.

Із урахуванням уточнень, позивач просила суд:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за фактами недозволеного використання трьох об`єктів авторського права позивача: Значок «Прапор двоколірний з Тризубом жовтого та блакитного кольору», Значок «Прапор двоколірний з Тризубом малинового та чорного кольору», «Значок: Оригінальна авторська конфігурація у вигляді стилізованого сердечка» шляхом продажу на ресурсах: https://bigl.ua/ таhttps://kozakstyle.com/, що у разі ухвалення рішення у справі в 2020 році складає 141 690, 00 гривень.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явилася, на адресу суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в зв`язку з перебуванням на тимчасово окупованій території Херсонської області, на позовних вимогах наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не зявився , на адресу суду надіслав заяву про розгляд ссправи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечуваву повному обсязі. Надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та не обґрунтованістю .

Дослідивши письмові та електронні докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Позивач зазначає, що твори, які на її думку, в протиправний спосіб використовував відповідач, створювалися нею у графічній формі в період з 2003 по 2010 роки. В матеріальній формі, як вироби утилітарного призначення - їх було введено в цивільний обіг з 2008 року як в Інтернеті, так і у звичний спосіб продажу. Графічна форма об`єктів у вигляді файлів та ескізів - набувала видозмін на речову форму твору у вигляді значків, атрибутики та прикрас на ексклюзивних умовах: Договір № 246 від 22.12. 2008 року з ТОВ «Виробнича компанія Знак», чинний до 22.12.2017 року з можливістю його пролонгації за відсутності заперечень сторін; Договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 №1 від 12 травня 2014 року; Договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 № 01/04 від 04 січня 2016 року, включно за ексклюзивними ескізами автора, без права передачі авторських прав третім особам чи виконавцю».

На думку позивача, закріпленням авторства та творчого внеску ОСОБА_1 при створенні творів слугують: зареєстровані Державною службою інтелектуальної власності на ім`я ОСОБА_1: Свідоцтво № НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на твір від 17.12.2010 «Збірка «Український Ренесанс», Свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір від 29.12.2014 року «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок» (далі - Збірка), додатки: 1.1 - 1.15.

Окрім цього, позивачем надано Висновок №31-01 від 12 квітня 2019 року за результатами експертизи об`єктів інтелектуальної власності, судового експерта Петренка С.А. (Свідоцтво № 1231 від 18 жовтня 2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).

Відповідно до змісту Висновку № 31-01 від 12 квітня 2019 року:

- «Твір під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» (коротка назва: «Сучасний український значок») є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора ОСОБА_1 ».

- Окремі складові частини збірки творів під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» та власні назви деяких з них, є об`єктами авторського права (авторства ОСОБА_1 ), які можуть використовуватись самостійно, а саме:

- Значки Частини 2: « Прапор двоколірний з Тризубом » («Прапор Патріотичний (УПА) двоколірний, з Тризубом » (2 Варіанти).

- Значок Частина 4: «Серце Українця» (2 варіанти).

Також в Експертного висновку № 31-01 зазначено: «Невиключний перелік видів творів ужиткового мистецтва перераховано у Постанові Кабінету Міністрів «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав» від 18.01.2003 № 72. Так, до творів декоративно-ужиткового мистецтва відносяться: твори ужиткового призначення: посуд, столові набори, ювелірні вироби, вази, шкатулки, скриньки, корзинки, ляльки, іграшки, меблі та інші художньо оформлені вироби).

В той же час, суд критично ставиться до тверджень Позивача та до змісту Висновку №31-01 від 12 квітня 2019 року щодо підтвердження авторства позивача на окремі складові частини збірки.

Так, Позивачем на розгляд експерта поставлені наступні питання:

- чи є складові частини збірки творів під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок» (власну назву творів в тому числі) - об`єктами інтелектуальної власності автора ОСОБА_1 , є окремими частинами твору, які можуть використовуватись самостійно?, а саме:

- Значки у формі Прапорця 08х12 мм;

- Значки у формі Прапора 16х24 мм;

- Значки у формі Щита з тризубцем 6х9 мм, 11х16 мм, 12х18 мм, 22х32 мм;

- Значки у формі Сердечка 13х14 та 14х15 мм;

- Кулони, підвіски: 18х18, 18х25 мм;

- Сережки 18х18 мм.

Власна назва, згідно каталогу реєстрації: 04.5 - «Серце патріота».

- чи є твір, під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» (коротка назва: «Сучасний український значок») оригінальним та що створений творчої працею автора ОСОБА_1 .?

В той же час, у Висновку №31-01 від 12 квітня 2019 експертом було зазначено:

У процесі проведення судової експертизи експертом:

- вивчались та аналізувались фактичні дані, що належать до властивостей матеріальних та нематеріальних (інформаційних) об`єктів, а також охороноздатності конкретних об`єктів дослідження;

- використовувались загальні методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування та узагальнення) та окремі загальнонаукові методи;

- використовувались положення нормативних актів та літератури, які перелічені у попередньому розділі.

Перед проведенням судової експертизи експерт вважає за необхідне зазначити, що вся надана на дослідження інформація прийнята ним як достовірна та спеціально не перевірялася.

Таким чином, Висновок №31-01 від 12 квітня 2019 року грунтується на наданих Позивачем документах, а саме Збірки творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» (коротка назва: «Сучасний український значок»), Свідоцтва № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір від 29.12.2014 року, Копії заяви «Про реєстрацію авторського права на твір» та наданій Позивачем інформації.

Висновки експерта щодо авторства Позивача на Збірку творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» (коротка назва: «Сучасний український значок») та про теоретичну можливість авторства на окремі складові частини Збірки творів не викликає сумнівів.

В той же час, дослідивши Висновок №31-01 від 12 квітня 2019 року, випливає, що авторство ОСОБА_1 на окремі складові частини Збірки творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» підтверджується виключно твердженням Позивача про її авторство на ці окремі складові частини та ці твердження експертом під час дослідження не перевірялись та взяті як правдиві. Водночас, судовим експертом на с. 12-13 Висновку зазначено, що Прапорець блакитно-жовтий, Значок Прапор двоколірний з Тризубом та інші складові збірки, є об`єктами авторського права.

Окрім цього, пунктом «г» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що не є об`єктом авторського права державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій.

Такі висновки зроблені судовим експертом всупереч положенням пункту «г» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також всупереч Рішенню Конституційного Суду України, яким чітко визначено символи держави Україна: прапор, герб, малий герб та неможливість використання авторства державних символів.

Отже, Позивачу не може належати виключне авторське право на використання державних символів України, які увійшли в її Збірку .

Також, Позивачем жодним чином не обґрунтовано саме унікальність твору, а також те, що зображені на ілюстраціях предмети не просто схожі на твори, на які розповсюджуються її авторські права, а є ідентичними.

Позивачем не надані експерту на дослідження об`єкти матеріального світу та зображення творів Відповідача. Ідентичність творів Позивача та Відповідача ніяким чином не обгрунтовано та належних та допустимих доказів не надано. Також зазначений Висновок експерта не встановлює факт використання начебто об`єкта права інтелектуальної власності Позивача Відповідачем.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Позивач має авторське право на «Збірку творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок», що підтверджує копією Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014, а також збірку фото та творів фото живопису « Український Ренесанс », що підтверджує копією свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 17.12.2010 року.

За змістом Висновку експерта № 31-01 від 12.04. 2019 року за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, судового експерта Петренка Сергія Анатолійовича - «Твір під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних на грудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок» є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора; окремі складові частини збірки творів під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементам и української символіки «Сучасний український значок» та власні назви деяких з них, є об`єктами авторського права які можуть використовуватись самостійно, а саме: значки частини 1: «Прапорець блакитно-жовтий»; значки частини 2: « Прапор двоколірний з Тризубом »; «Прапор Патріотичний (УПА) двоколірний, з Тризубом » (2 Варіанти); « Анархія-А, рок-н-рольна »; « Анархія - за ОСОБА_1 Андріївський Череп на чорному тлі»; «Стилізований хвилястий прапор блакитного кольору із золотавим гребінцем «Тамгою»; «Великобританія»; «Вірменія»; «Грузія»; «ЄС»; «Ізраїль»; «Індія»; «Іспанія», « Італія »; «Казахстан»; « Канада »; « Китай »; «Нідерланди»; « Німеччина »; «Польща»; «Росія»;»США»; « Туреччина »; «Фінляндія»; «Чехія»; «Швеція»; « Японія »; Значок Частина 3: «Тризуб золотий на Синьому Щиті, під оптичною лінзою »; Значок Частина 4: «Серце Українця» (2 варіанти); «Серце Патріота»; «Варіанти схематичного зображення сердець із малюнком вписаного жовтого серця на блакитному тлі » та значків (чотири варіанти); Частина 5: Кулон, підвіска, сережки: блакитно-жовтий; Кулон, підвіска, сережки: синьо-золотий; Кулон «Малиново-чорний».

Вказана Збірка є складеним твором. Авторське право упорядника не поширюється на матеріали, з яких складається твір, тобто, будь-яка особа має право використовувати їх на свій розсуд. Охороняється структура розташування матеріалів, їх оригінальний підбір і систематизація. Тому порушенням авторських прав укладача буде запозичення оригінальної структури твору, навіть якщо при цьому самі матеріали, з яких складається твір, були істотно змінені.

Позивач стверджує про зафіксовані факти недозволеного використання відповідачем примірників авторських творів позивача, що увійшли до вказаної вище Збірки, шляхом опублікування пропозицій продажу в якості товару на Інтернет-ресурсах, що призвело до порушення майнових та немайнових прав позивача. При цьому позивачем не надано доказу ідентичності використаного Відповідачем зображення значка «Прапор України», значка «Прапор УПА», значка «Українське Серце» наявним у Збірці Позивача, тому твердження Позивача про порушення її авторського права при використанні вказаних зображень безпідставне та не обгрунтоване.

Відповідно до положень ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Правоі нтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За змістом ст.435 та ч.1 ст.437 Цивільного кодексу України, ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: первинним суб`єктом авторського права є автор твору; авторське право виникає з моменту створення твору.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 438 Цивільного кодексу України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу.

Згідно ст. 441 Цивільного кодексу України використання твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, базданих, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм(оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Статтею 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» регламентовано право автора вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо, а також вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл на використання твору іншими особами.

Тобто, предметом доказування у цій справі є саме протиправне використання твору, авторське право на який належить Позивачу.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбаченихстаттями 21-25 цього Закону.

Підставою для судового захисту відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське і суміжні права» є вчинення будь-якою особою дій, що порушують майнові права суб`єктів авторського права, визначені ст.ст. 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням обмежень, передбачених ст. ст. 21-25, 42 і 43 Закону.

Відповідно до приписів ст. 52 вказаного Закону при порушенні будь-якою особою авторських прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотримання передбачених договором умов використання творів, суб`єкти авторського права мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право, подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або виплату компенсацій, вимагати, втому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Згідно п. 12 та п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5 суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Отже, при розгляді справ даної категорії Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав Відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями Відповідача.

Позивач стверджує про порушення її авторського права шляхом позадоговірного використання об`єктів авторського права ОСОБА_1 «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок»» та її окремих частин на Інтернет-ресурсах, на платформі « Prom.ua » та на платформі на «Bigl.ua» та продажу контрафактного твору.

Позивачем були надані, а судом досліджені, окрім іншого, наступні докази на підтвердження авторства Позивача: Висновок судового експерта Петренко С.А. № 31-01 за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності: «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок»» (коротка назва: «Сучасний український значок») з Додатком №1; Свідоцтво авторське право 36155 від 17.12.2010; Свідоцтво авторське право 57907 від 29.12.2014; Договір Цеацура - ВК Знак 2008; Договір Цеацура - ФОП Яцкул 2014; Договір Цеацура - ФОП Яцкул 2016; Журнал Эксперт Украина про Цеацуру; І-Магазин Криївка 2013 Значки; freemarket 2011 Украинский Ренессанс; freemarket 2011 УПА атрибутика upa-ukranska-povstanska-armya-atributika; Freemarket 2010 Значок Українська Символіка; Board 2011 Колекція Укр-Ренесанс; Board 2011 Прапорець блакитно-жовтий; Вoard 2011 Значок Сердечко.

В той же час, як зазначено раніше, надані Позивачем докази підтверджують її авторство на Збірку творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок» (коротка назва: «Сучасний український значок») та Збірку «Український Ренесанс», а не на оркемі їх складові частини, які включають в себе, окрім іншого, національну символіку України.

Надані Позивачем та досліджені судом докази існування та придбання значків у Відповідача, а саме ЕМ Сердечко заказ № НОМЕР_3 принят Знак копірайт; ЕМ повідомлення номеру банківської картки ОСОБА_14 -s; ЕМ повідомлення номеру ТТН Нова Пошта; Квитанція про оплату товару ОСОБА_15 № P24A332220444A23939 від 2017-12-04; Товарно-транспортна накладна від 04.12.2017; Товарна накладна від 04.12.2017; ОСОБА_16 ваш заказ № НОМЕР_4 выполнен ІНФОРМАЦІЯ_5 згачок копірайт; Пром - Значки. Патріотичний одяг. Вишиванки. Крамниця _Козак-style; Пром - Сувеніри. Товары и услуги компании _Крамниця _Козак-style; ЄДРПОУ РНОКПП НОМЕР_5 ОСОБА_2 не вказують на порушення Відповідачем будь-яких прав та інтересів Позивача, а лише констатують факт виникнення не заборонених чинним законодавством України правовідносин.

Таким чином, матеріали справи не містять детального опису ні авторського твору Позивача, ні порівняльних характеристик опублікованого та замовленого нею в Інтернет-магазині Відповідача значка. При цьому їх схожість не є такою, що має очевидний характер, а суду не притаманні функції експерта, тому суд не може встановлювати ідентичність значка на власний розсуд.

Схожі висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 359/11743/15-ц (провадження № 61-3880св18), від 16 грудня 2020 року у справі № 760/19169/15 (провадження №61-19706св18). За змістом п.п. 29, 38 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» №12 від 17.10.2012 року з огляду на приписи щодо обов`язку доказування і подання доказів суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача.

Вирішення питання про те, чи відбулося використання спірного твору шляхом його відтворення (повністю або частково) та чи мало місце створення похідного твору як самостійного об`єкта авторського права може потребувати спеціальних знань, а отже призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином саме Позивач повинна була довести факт використання об`єктів її авторського права Відповідачем. Однак, всупереч наведеним нормам процесуального законодавства остання не надала належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що примірники товару, які були розміщені на зазначених Інтернет- ресурсах, а також - придбані нею у відповідача - є такими, що порушують її авторське право, а наданий Позивачем висновок експерта не констатує авторство ОСОБА_1 на складові частини Збірки та ідентичність частин Збірки використаними Відповідачем зображенням.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що для покладення на особу відповідальності за порушення майнових прав суб`єкта авторського права встановленню підлягає факт неправомірного використання твору, який є результатом творчої праці автора.

Такі ж висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №359/11743/15-ц (провадження №61-3880св18).

Вимога позивачки про стягненя компенсації у розмірі 141 690 грн, не може бути задоволена, оскільки компенсація підлягає до виплати у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права, тому для задоволення вимог про стягнення компенсації необхідна наявність доказів вчинення особою дій, які визначаються порушенням авторського права.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

У зв`язку із відмовою у позові, на підставі ст. 141 ЦПК України суд залишає судові витрати позивача за нею.

Керуючись ст.ст. 20, 54 Конституції України, ст.ст. 1, 8, 10, 11, 14, 15, 19, 32, 33, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 року № 3792-XII Про авторське право і суміжні права; ст.ст. 432, 433, 435, 437, 440, 441 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 263- 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова