Рішення

від 16.11.2022 по справі 600/820/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 рокуСправа № 600/820/17 Провадження №2/951/10/2022

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді - Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Скавінської Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова Тернопільської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

31.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.03.2017 він уклав з ОСОБА_2 договір про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого він здійснював консультування відповідача щодо отримання ним імміграційної візи США, а відповідач зобов`язувався здійснити оплату за такі послуги на умовах та у строки визначені п.6.2. такого договору. Позивач вказує, що ним виконані умови укладеного з ОСОБА_2 договору, надано консультаційні послуги, що підтверджується відповідним актом про виконання робіт від 27.03.2017. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 своїх зобов`язань в повному обсязі не виконав і не сплатив 1800,00 доларів США протягом двох тижнів з моменту підписання акту виконаних робіт та 3000,00 доларів США у строк не пізніше шести місяців з моменту підписання акту виконаних робіт. Окрім цього, позивач покликається на те, що у зв`язку із невиконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань він зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 1% від загальної суми боргу за кожен день прострочення.

Уточнивши позовні вимоги та на підставі наведеного, просив стягнути із відповідача 7800 доларів США заборгованості та пені за несвоєчасну оплату

Заочним рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 05.12.2019 позов заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за надані консультаційні послуги у розмірі 186654,00 грн. (сто вісімдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) та 44596,08 грн. (сорок чотири тисячі п`ятсот дев`яносто шість гривень вісім копійок) неустойки за несвоєчасну оплату вартості наданих консультаційних послуг, а всього 231250,08 грн. (двісті тридцять одну тисячу двісті п`ятдесят гривень вісім копійок). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2460,95 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят гривень дев`яносто п`ять копійок).

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 26.02.2020 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05.12.2019 у справі №600/870/17за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Постановлено скасувати заочне рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05.12.2019 у справі №600/870/17 за та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 04.11.2020 постановлено витребувати у ОСОБА_1 оригінали договору №2703/1 про надання консультаційних послуг від 27.03.2017 року та акту про виконання робіт від 27.03.2017 року.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 03.12.2020 витребовувалися докази, зокрема, з Відділу державної реєстрації Козівської районної державної адміністрації оригінал заяви про реєстрацію права власності від ОСОБА_2 , щодо державної реєстрації земельної ділянки; оригінал документу, який підтверджує отримання витягу із Єдиного державного реєстру нерухомого майна; оригінал документів, які містять рукописні тексти, підписи ОСОБА_2 . З Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) оригінал заяви про реєстрацію шлюбу, оригінали документів, які містять підписи ОСОБА_2 . З Управління ДМС України в Тернопільській області оригінал заявки-анкети від ОСОБА_2 , на видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон; оригінали документів, які містять рукописні підписи ОСОБА_2 .

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 24.02.2021 розгляд справи відкладався.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 25.05.2021 клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі №600/820/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертиз провадження у справі зупинено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного на підставі розпорядження №44/2021 від 02.11.2021 визначено головуючу суддю Братків І. І.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 29.03.2022 провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості поновлено.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 27.07.2022 підготовче провадження підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.09.2022 представник відповідача адвокат Бойко П. В. подав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволеними не можуть бути, з огляду на таке. На думку представника відповідача право відповідача порушене не було, так як він як фізична особа не був стороною у договорі про надання консультативних послуг №2703/1 від 27.03.2017 та в акті виконаних робіт від 27.03.2017, а зазначено фізичну особу підприємця ОСОБА_1 . Крім цього, посилається на відмінність підписів відповідача у заяві про уточнення позовних вимог від тих що у договорі та акті виконаних робіт від 27.03.2017. Стверджує, що п.2.3. договору передбачає, що початком надання консультацій було 02.09.2015 є завідомо неправдивим, оскільки відповідач у 2015 році до позивача не звертався, а зустріч була лише одна у 2017. Відповідач категорично ствердив, що таких документів як договір та акт виконаних робіт не підписував, а посвідчував своїм підписом ксерокопії своїх документів і по при тому на прохання ОСОБА_1 підписав чисті аркуші паперу. Щодо вимоги сплати грошових коштів в іноземній валюті зазначав, що це є недопустимим, оскільки в обігу в Україні є національна валюта «гривня», а не «долар США» і відповідно розрахунок повинен проводиться у гривні, а не переводитися іноземної валюти в національну», а заявлена сума є надмірною.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача усі понесені ним судові витрати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 09.11.2022 подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, та просив такі задовольнити. Судове засідання проводити без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 16.11.2022 представник відповідача адвокат Бойко П. В. подав до суду клопотання у якому просив розгляд справи проводити без його участі та без участі відповідача, на підставі доказів наявних у матеріалах справи. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 27.03.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір №2703/1 про надання консультаційних послуг.

Так, відповідно до умов цього договору (п.1.1.) клієнт отримує, а консультант на договірній основі зобов`язується сприяти отриманню клієнтом імміграційної візи від посольства США шляхом здійснення консультування визначеним у цьому договорі.

Пунктом 6.2. передбачено,що клієнт зобов`язується сплатити повну вартість договору в сумі 7000 (сім тисяч) доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, поетапно, зокрема, пунктами 6.2.1. - 6.2.4., визначено, що клієнт зобов`язується сплатити 200,00 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, не пізніше двох тижнів після підписання договору; 1800,00 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, не пізніше двох тижнів після проходження співбесіди та підписання акту виконаних робіт; 3000,00 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, не пізніше шести місяців з моменту проходження співбесіди та підписання акту виконаних робіт; 3000,00 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, не пізніше одного року з моменту проходження співбесіди та підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.6.2.5. договору у випадку відмови консульством у видачі візи клієнту, клієнт звільняється від сплати коштів по основному договору, окрім коштів у вигляді 200,00 доларів США по курсу НБУ сплачених попередньо за обов`язкового пред`явлення консультанту офіційної відмови у видачі візи консульством США протягом 30 календарних днів з моменту такої відмови. Обов`язок підтвердження факту відмови покладається на клієнта. В разі ненадання клієнтом відмови консульства у видачі візи у строки визначені послуги вважаються виконаними консультантом повністю та клієнт зобов`язаний платити такі у порядку визначеному даним договором.

Окрім цього, п.6.3.1. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату за надані консультаційні послуги, згідно з даним договором клієнт сплачує консультанту штрафні санкції у вигляді пені в розмірі один відсоток від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.2. договору часом завершення надання консультаційних послуг щодо імміграційного процесу клієнта вважається момент підписання клієнтом та консультантом акту про виконання робіт (що є невід`ємною частиною даного договору) та отримання клієнтом імміграційної візи, кінцевий термін отримання якої складає 30.09.2017.

В свою чергу, 27.03.2017 року між позивачем та відповідачем було підписано акт про виконання робіт, згідно з п.3 якого він є підтвердженням отримання консультаційних послуг.

Згідно висновку експерта №742/838/21-22 складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у цивільні справі №600/820/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , підписи від імені ОСОБА_2 (всього 3 підписи) у графі «Клієнт» поряд з прізвищем ОСОБА_2 у договорі №2703/1 про надання консультаційних послуг від 27.03.2017 та у акті про виконання робіт від 27.03.2017 (2 підписи) виконано рукописним способом, без попередньої підготовки до їх виконання та використання технічних засобів відтворення. До поставлених питань №1,2, зазначено, що такі підписи виконано ОСОБА_2 .

Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями ч. 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату - замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно умов договору встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , як консультант на договірній основі зобов`язується сприяти отриманню клієнтом імміграційної візи від посольства США шляхом здійснення консультування визначеним у цьому договорі.

Із змісту договору №2703/1 від 27.03.2017 вбачається, що він є загальним, у договорі не визначено конкретного обсягу та найменування послуг, що мають бути надані відповідачу.

Конкретний обсяг та найменування наданих послуг відсутній і в акті виконаних робіт від 27.03.2017. Разом із тим, прикладенні договору, який обсяг робіт та конкретно які послуги повинні були наданні консультантом не узгоджувались, відтак стверджувати, що акт виконаних робіт від 27.03.2017 був виконаним згідно умов договору неможливо.

Аналізуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту виконання ним взятих на себе ФОП ОСОБА_1 зобов`язань, згідно договору №2703/1 від 27.03.2017, а тому він не набув права ставити вимогу перед відповідачем про оплату послуг, виконання яких не підтверджено. Позивач у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не зазначив у позові відповідних фактів та обставин, а саме: чи були виконані в повному обсязі умови договору ФОП ОСОБА_1 , які саме послуги ФОП ОСОБА_1 був зобов`язаний надати відповідно до умов договору, та які з них фактично було надано змістом самого Договору взагалі не визначено обсягу та найменувань послуг, що мають бути надані.

Поряд з цим у договорі пунктом 2.3 визначено, що початком надання консультацій є 02.09.2015, водночас, позивачем будь яких доказів, які б про це свідчили не надано.

Судом оцінюються критично, твердження позивача про те, що факт виконання договору перед ОСОБА_2 підтверджується підписаним сторонами актом від 27.03.2017, оскільки сам по собі акт не підтверджує факт виконання позивачем в повному обсязі умов договору, надання таких послуг ОСОБА_2 , в результаті яких останній отримав візу до США, а тому не може бути підставою для стягнення коштів.

Акт виконаних робіт від 27.03.2017 свідчить лише про надання послуг, а не про отримання їх відповідачем та не підтверджує те, що саме в результаті отримання таких послуг відповідач отримав еміграційну візу до США.

За умовами п.6.2.5 договору сторонами передбачено, що клієнт звільняється від оплати послуг передбачених п.1.1 даного договору, в випадку відмови Консульства у видачі візи, окрім коштів у вигляді 200 (двісті) доларів США сплачених попередньо.

Позивачем не надано суду доказів, що відповідачем ОСОБА_2 отримано еміграційну візу до США, саме завдячуючи наданим послугам ФОП ОСОБА_1 , що є підставою провести оплату останньому у відповідності до умов договору, адже ФОП ОСОБА_1 та посольство США в Україні не є пов`язаними особами, не перебувають в жодних договірних відносинах, і видача віз посольством США в Україні є виключною компетенцією органів державної влади Сполучених Штатів Америки, і не залежить від будь яких зобов`язальних відносин аплікантів віз (заявників) з національними суб`єктами підприємницької діяльності.

Водночас, договором визначено, що у разі відмови відповідної дипломатичної установи Сполучених Штатів Америки у наданні еміграційної візи клієнту, останній не сплачує коштів за послуги, зазначені у договорі. Таким чином, суд розцінює, що у випадку неотримання ОСОБА_2 еміграційної візи до США за даним договором, будь-яка оплата не проводиться.

З огляду на вище викладене, суд приходить до переконання, що наданий позивачем Акт виконаних робіт від 27.03.2017 року не може бути беззаперечним доказом і підставою для стягнення коштів з відповідача в користь позивача, так як він не підтверджує факт надання послуг позивачем відповідачу, а підписи сторін спору в Акту, самі по собі не можуть свідчити про виконання договору позивачем в повному обсязі та не є підставою для стягнення коштів.

Слід також зазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи можуть бути підтвердженні лише належними та достовірними доказами, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 2703/1 від 27.03.2017 слід відмовити.

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на вищевказані вимоги цивільного процесуального законодавства, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір стягненню із відповідача на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст. ст.4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 268, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 203, 215, 509,526,903,909 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Козівський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , паспортні дані: відсутні.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , дані паспорта: відомості відсутні.

Суддя Ірина БРАТКІВ