Постанова

від 10.11.2022 по справі 761/34468/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/34468/20 Головуючий у І інстанції -Мальцева Д.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/3733/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Черній Оксани Русланівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року у складі судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» (далі по тексту - відповідач ), відповідно до якого просила визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № Б252-1 від 18.03.2011, укладений між позивачем та відповідачем, предметом якого був простий вексель АА2285609 (далі по тексту - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем подано до суду позов про стягнення заборгованості з позивачки за вказаним вище Договором у розмірі 32 000, 00 грн. За вказаним Договором зобов`язання з оплати Договору виникають у позивачки з моменту підписання Акту приймання-передачі цінного паперу. Однак позивачка такого Акту не підписувала, а копію, надану відповідачем до свого позову вважає підробленою. Позивачка стверджує, що Договір був фіктивним та не мав на меті настання реальних наслідків, що підтверджується відсутністю Акту прийому-передачі, що встановлено висновком КНДІСЕ № 34742/34742/19-32 та тією обставиною, що відповідач фактично не володів та не придбавав простого векселю АА2285609. З огляду на зазначене, Договір фактично не укладався, не був спрямований на настання реальних наслідків, є фіктивним та недійсним. З огляду на зазначене, на підставі ст. 203, 215 ЦК України, оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, позивачка просить визнати спірний Договір недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник представника ОСОБА_1 - адвоката Черній Оксани Русланівни подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як незаконне і обґрунтоване, та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи і ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову.

У зв`язку з тим, що вона не підписувала акт прийому-передачі цінного паперу і який фактично не отримувала, вважає, що не відбувся юридичний факт, відповідно договір фактично не укладався і не був спрямований на настання реальних наслідків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на безпідставність і необґрунтованість доводів апеляційної скарги з наданням доказів про реальне настання наслідків договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2011 між сторонами було укладено Договір № Б252-1 купівлі-продажу цінних паперів,відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов`язується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим Договором цінний папір - простий, №АА2285609, емітент ТОВ «ЕМ-СІ-ЕМ-ДЖІ КИЇВ» ЄДРПОУ 35141084, дата складання 21.02.2011, строк платежу за векселем 22.02.2021, номінальна вартість 32 000, 00 грн., вартість купівлі 32 000, 00 грн.

Сума Договору складає 32 000, 00 грн., які покупець зобов`язується переказати на рахунок продавця не пізніше одного календарного дня з дати передачі цінного паперу, встановленої п. 4.1. Договору (п. 3.1., 3.2. Договору).

Передача продавцем покупцю цінного паперу, визначеному у п. 1.1. Договору, здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше шести робочих днів з дати підписання цього Договору та підтверджується відповідним Актом прийому-передачі цінного паперу. Право власності на цінний папір переходить від продавця до покупця у момент передачі цінного паперу, згідно п. 4.1. Договору (п. 4.1., 4.2. Договору).

Так позивачка вважає вказаний Договір фіктивним, оскільки він не був направлений на настання реальних наслідків. Крім того, між сторонами не підписувався Акт прийому-передачі цінного паперу, а надана його копія до матеріалів іншої справи, що перебуває на розгляді у Печерському районному суді м. Києва, є підробкою. Стверджує також, що відсутність такого Акту підтверджує висновок КНІСЕ від 04.06.2020.

В матеріалах справи міститься Повідомлення про неможливість надання висновку від 04.06.2020 року за № 34742/34743/19-32, надане Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Згідно з вказаним повідомленням, експертом було направлено до Печерського районного суду м. Києва клопотання про надання оригіналу документу , який підлягає дослідженню, а саме Акту прийому-передачі цінного паперу до Договору купівлі-продажу № Б-252-1 від 18.03.2011 року, однак судом клопотання не виконано, до експертної установи оригінал Акту не надано станом на 04.06.2020 року, у зв`язку з чим експерти повідомили про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи.

Разом з тим, суд вважав, що надані до матеріалів справи докази не підтверджують фіктивність укладеного між сторонами Договору, а саме позивачем не доведено наявність основних ознак фіктивного правочину, зокрема, введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, наявність свідомого наміру невиконання зобов`язань договору та приховування справжніх намірів учасників правочину.

Повідомлення експертів про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи з тих підстав, що іншим судом під час розгляду іншої справи не було задоволено клопотання експертів щодо надання оригіналу Акту прийому-передачі цінного паперу також не доводить фіктивності укладеного між сторонами Договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які свідчили б про фіктивність укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу цінних паперів.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності суд вважав, що наявність підстав для відмову в позові по сутні виключає застосування строку позовної давності як підставу для відмову у позові.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимога закону виходячи з наступного.

Згідно з ч.І ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.І ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.І ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно положень ч. 1-2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Згідно фактичних обставин справи 18.03.2011 року між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР1НВЕСТВР0К» (ідентифікаційний номер юридичної особи 3308122) було укладено Договір доручення № Б252 на купівлю цінних паперів, згідно п.1.1. якого Довіритель (ОСОБА_1) доручає, а Повірений (Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ІНВЕСТБРОК» (далі - ТОВ «ІТЕРІНВЕСТБРОК») зобов`язується купити (придбати) від імені і за рахунок: Довірителя на біржовому або позабіржовому ринку України узгоджений пакет цінних паперів, а Довіритель зобов`язується сплатити Повіреному винагороду за виконання дій по прийнятому дорученню. Пунктом 1.3. цього Договору його сторонами погоджено вид цінного паперу, придбання яких Довіритель доручив Повіреному, а саме простий вексель, емітентом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ-СІ-ЕМ-ДЖІ КИЇВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35141084).

ТОВ «ІНТЕРІНВЕСТБРОК» та Позивач 18,03.2011 року спільно підписали Повідомлення про виконання доручення, яке є Додатком № 1 до Договору доручення № Б252 на купівлю цінних паперів, яким підтверджено, що Повірений в інтересах Довірителя (Позивача) та діючи від його імені на виконання Договору доручення № Б252 від 18.03.2011 року на купівлю цінних паперів уклав з ТОВ «ІНТЕРВІАМОНТ» (продавцем цінних паперів) Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б252-1 від року.

Умовами Договору купівлі-продажу цінних паперів передбачено, що Продавець цінних паперів зобов`язується передати у власність Покупця цінних паперів ( ОСОБА_2 ) цінні папери, перелік яких викладено у п.1.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме: простий вексель АА 2285609 номінальною вартістю 32 000 гривень, емітентом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ-СІ-ЕМ-ДЖІ КИЇВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35141084).

Сторони цього Договору купівлі-продажу цінних паперів визначили загальну номінальну вартість цінних паперів в суму 32 000 гривень (п ЗД, Договору), Пунктом 2.1.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів покупець цінних паперів (Позивач) взяв на себе зобов`язання здійснити оплату (розрахунок) з ТОВ «ІНТЕРВІАМОНТ» за придбані цінні папери в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати передачі цінних паперів (п.3.2. Договору).

Того ж дня, а саме 18.11.2011 року між Позивачем та ТОВ «ІНТЕРВІАМОНТ» було підписано Акт прийому передачі цінних паперів до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б252-1 від 18.03.2011 року. Згідно до цього Акту Продавець цінних паперів (ТОВ «ІНТЕРВІАМОНТ») передав, а Покупець цінних паперів (Позивач) прийняв наведений у п.1. цього Акту цінний папір (простий вексель АА 2285609 номінальною вартістю 32 000 гривень, емітентом якого є Товариство з обмеженого відповідальністю «ЕМ-СІ-ЕМ-ДЖ! КИЇВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35141084) на загальну суму 32 000 гривень (плі.2,3 Акту).

Того ж таки дня ОСОБА_1 , від імені якої діяв ТОВ «ІТЕРШВЕСТБРОК», уклала Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б256-1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ», за яким останнє набуло у власність перераховані у п.1.1. цінні папери на підставі відповідного Акту від 18.03.2011 року, підписаного сторонами цього Договору.

21.03.2011 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-С1ТІ» підписали Акт заліку взаємних вимог, за яким зарахували однорідні зустрічні вимоги згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б256-1 та за Договором купівлі-продажу майнових прав, за яким ОСОБА_1 , набула право власності на майнові права, які раніше належні ТОВ «АВЕРС-СІТІ».

Таким чином, Позивач у цій справі використала придбаний за Договором купівлі-продажу цінних паперів простий вексель шляхом продажу його іншій особі (Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ»), за що після підписання Акту заліку взаємних вимог отримала у власність інший актив майнові права на нерухоме майно.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний правочин не був спрямований на настання правових наслідків спростовуються наданими відповідачем доказами, які підтверджують факт того, що позивач, від імені якого діяв ТОВ «ІНТЕРІНВЕСТБРОК», уклала Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б256-1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ», за яким це Товариство набуло у власність перераховані цінний папір (простий вексель) на підставі відповідного Акту від 18.03.2011 року, який був отриманий у власність Позивачем на підставі оспорюваного правочину, а також тим, що 21.03.2011 року ОСОБА_1 , та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» підписали Акт заліку взаємних вимог, за яким зарахували однорідні зустрічні вимоги згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б256-1 від 18.03.2011 року та за Договором купівлі-продажу майнових прав, за яким ОСОБА_1 набула право власності на майнові права, які раніше належали ТОВ «АВЕРС-СІТІ».

За таких обставин, апеляційна скарга як необгрунтована підлягає залишенню без задоволення.

Доводи наведені у відзиві про правильність висновку суду першої інстанції про необгрунтованість доводів позивача, підтверджуються наданими відповідачем доказами. Оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений між ТОВ «ІНТЕРВІАМОНТ» та Позивачем не містить ознак його недійсності, оскільки був виконаний сторонами.

Реальні правові наслідки, що обумовлені договором настали.

Отже, рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 -адвоката Черній Оксани Русланівни залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник