Постанова

від 22.11.2022 по справі 640/31180/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31180/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» та Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" про визнання протиправними та скасування наказу і реєстраційного запису,

В С Т А Н О В И Л А:

Первинна профспілкова організація Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В., в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог та складу учасників справи, просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Держлісагентства від 27 вересня 2021 року №539 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОСТЕРСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП»;

-визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис від 29 вересня 2021 року №1000461270027000476 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесений державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В. (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог законодавства, Державним агентством лісових ресурсів України не було повідомлено у належний спосіб про здійснення припинення Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп». Також позивач вказує на порушення процедури здійснення такого припинення, зокрема, включення до складу комісії з припинення ДП «Остерський військовий лісгосп» осіб, не передбачених для цього статутом такого підприємства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ДП «Остерський військовий лісгосп», засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10 жовтня 1993 року № 235, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

ДП «Остерський військовий лісгосп» є державним комерційним підприємством юридичною особою публічного права та суб`єктом господарювання державного сектору економіки.

27 вересня 2021 року Державним агентством лісових ресурсів України було видано наказ № 539 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОСТЕРСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП» та затвердження складу Комісії з припинення».

Вказаним наказом було розпочато процедуру припинення, шляхом реорганізації (приєднання) ДП «Остерський військовий лісгосп» до ДП «Чернігівське лісове господарство».

На підставі вказаного наказу було проведено реєстраційну дію, про яку внесено реєстраційний запис від 29 вересня 2021 року № 1000461270027000476 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесений державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В. (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Позивач не погоджуючись із вищевказаним наказом та реєстраційним записом, вважаючи їх протиправими, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки, оскаржувані рішення відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції, вирішуючи зазначений спір по суті, виходив з того, що даний спір віднесений до адміністративної юрисдикції.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказаними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Водночас, ключовим для визначення юрисдикції спору є суть інтересу позивача у цій справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За визначенням, наведеним у Основних концептуальних підходах до підвищення ефективності управління, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2004 року № 155, корпоративні права держави - це право держави, частка якої визначається в статутному капіталі господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

Статтею 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 59 ГК України, припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, Первинна профспілкова організація Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом Державного агентства лісових ресурсів України, Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В., просила визнати протиправним та скасувати наказ Держлісагентства від 27 вересня 2021 року №539 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОСТЕРСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП» та визнати протиправним і скасувати реєстраційний запис від 29 вересня 2021 року №1000461270027000476 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесений державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В. (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп», його засновником є Державне агентство лісових ресурсів України.

Згідно пп. 18. п. 11 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, голова Держлісагентства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Пунктом 11.1. Статуту ДП «Остерський військовий лісгосп» передбачено, що ліквідація або реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) Підприємства здійснюється за рішенням Органу управління майном.

Держлісагенство є стороною Галузевої угоди між Державним агентством лісових ресурсів України і Профспілкою працівників лісового господарства України на 2021 - 2025 роки (далі також - Галузева угода).

Галузева угода (далі - Угода) укладена між Державним агентством лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство), як органом виконавчої влади, що має відповідні повноваження, з однієї сторони, та Профспілкою працівників лісового господарства України (далі - Профспілка), що виступає від імені трудових колективів підприємств, установ та організацій (далі - Підприємства), з другої сторони. Сторони визнають, Держлісагентство - повноважений представник підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління (п. 1.1. Галузевої угоди).

Пунктами 3.1., 3.2. Галузевої угоди передбачено, що Держлісагентство спільно з Підприємствами зобов`язуються:

1) Доводити до Профспілки та трудових колективів своєчасну і повну інформацію щодо можливості проведення на Підприємствах: реструктуризації, приватизації, передачі об`єктів до комунальної власності, загрози банкрутства, часткової зупинки виробництва, ліквідації підприємств, що тягнуть за собою звільнення працівників чи погіршення умов їх праці. Проводити попередні консультації з профспілковою стороною, щодо проведення реформ галузі з метою опрацювання заходів щодо пом`якшення негативних наслідків цих процесів.

2) Узгоджувати з Профспілкою, її первинними організаціями проекти програм реформування, реструктуризації Підприємств та перелік майна, яке підлягає списанню, продажу, консервації, комунальну власність, а також майна, на базі якого будуть створені нові юридичні особи, філії тощо. Передбачати в цих програмах окремі розділи з вирішення соціальних питань, зокрема, проблем зайнятості, забезпечення та створення нових робочих місць, працевлаштування працівників, які вивільняються.

Відповідно до п. 1.5. Галузевої угоди, прийняті за цією Угодою зобов`язання та домовленості є обов`язковими для виконання сторонами у межах їх компетенції.

Згідно п. 8 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, Держлісагентство під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами і організаціями.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що Державне агентство лісових ресурсів України є засновником Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп», а спір, у даному випадку, виник з корпоративних відносин між юридичною особою та її учасником (засновником) і його предмет пов`язаний з припиненням діяльності такої юридичної особи, оскільки, оскаржується відповідне рішення засновника, яким виступає Державне агентство лісових ресурсів України, про припинення Підприємства шляхом реорганізації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 640/29393/21.

Оскільки, цей спір не є трудовим, а тому, в силу вимог пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що господарські суди розглядають, окрім іншого, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником) пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, така справа повинна розглядатись в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 820/5340/16.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити Первинній профспілковій організації Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів дійшла висновку що, у відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, роз`яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду господарського юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 242, 243, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Денисенко Ю.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» та Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" про визнання протиправними та скасування наказу і реєстраційного запису - закрити.

Роз`яснити Первинній профспілковій організації Остерського військового лісгоспу професійної спілки працівників лісового господарства України право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови складено « 28» листопада 2022 року.