Постанова

від 24.11.2022 по справі 640/2575/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2575/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.06.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агроволодар» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агроволодар» (ЄДРПОУ 40419480, 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд.2-А) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.10.2021 № 9310517748), яка оформлена актом від 02.12.2021 № 89182/Ж5/26-15-07-01-05/40419480 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агроволодар» (Код 40419480);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 30.12.2021 № 00964600701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 30.12.2021 № 00964680701.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.06.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 17.11.2021 №9137-п, повідомлення від 19.11.2021, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «Агроволодар» (код 40419480) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.10.2021 №9310517748), за результатами якої складено акт від 02.12.2021 № 89182/Ж5/26-15-07-01-05/40419480.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 439 412 грн, в тому числі: за вересень 2021 року та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ), на загальну суму 6 086 300 грн., у тому числі: за вересень 2021 року - 6 086 300 грн.

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, посадовим особам контролюючого органу не надано документи під час перевірки.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивачем подано заперечення до акту від 15.12.2021.

За результатами розгляду заперечень контролюючим органом надано відповідь від 29.12.2021, якою повідомлено про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі висновків акта перевірки, 30.12.2021 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00964600701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 439 412 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції - 359 853,00 грн.;

- № 00964680701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 086 300 грн.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення перевірки та прийнятими, за її наслідками рішеннями, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролюючим органом не дотримано вимог статтей 78, 79 Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, а також без дослідження поданих платником податків первинних документів на підтвердження відображених у податковій звітності показників, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Контролюючим органом дотримано встановлений законом порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а висновки перевірки є правомірними. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 79.2, 79.3, 79.5 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечуються відповідачем, копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.11.2021 №9137-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Агроволодар» разом з повідомленням від 19.11.2021 №1917/26-15-07-01-05 про початок та місце проведення перевірки надіслано позивачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення за податковою адресою TOB «Агроволодар»: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 2-А та отримано ним 26.11.2021.

Згідно пункту 1 наказу від 17.11.2021 №9137-п встановлено провести документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Агроволодар» з 19.11.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Доказів продовження строку проведення перевірки відповідачем не надано.

Таким чином, вищевикладене свідчить про недотримання контролюючим органом вимог ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та врученні йому копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 Податкового кодексу України, який був підставою для проведення перевірки позивача, передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначеної у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Агроволодар» на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві направлено на податкову адресу позивача запит «Про надання документів» від 24.11.2021 № 35867/1/26-15-07-01-05.

В акті перевірки від 02.12.2021 № 89182/Ж5/26-15-07-01-05/40419480 контролюючим органом зазначено про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме не надано посадовим особам контролюючого органу документи під час перевірки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що запит щодо надання необхідних документів, які підтверджують дані податкових декларацій від 24.11.2021 направлено позивачу засобами поштового зв`язку, який отримано останнім 03.12.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення. Тобто, уже після проведення перевірки та складання за її результатами акта.

Як передбачено пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

В свою чергу, згідно абзацу 18 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

З огляду на викладене, для надання відповіді на запит від 24.11.2021 відповідачем фактично надано позивачу лише один день, що суперечить положенням ст. 73 Податкового кодексу України та на наступний день 25.11.2021 складено акт № 6340/ж6/26-15-07-01-05 про ненадання документів.

Зі встановлених обставин справи вбачається, що позивач позбавлений був права на подання первинних документів в підтвердження законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.10.2021 №9310517748), у зв`язку з невчасним отриманням запиту, а також, як встановлено вище, наказу на проведення перевірки та повідомлення про початок та місце проведення перевірки.

В контексті встановлених обставин справи, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові 02 вересня 2020 року у справі № 820/3426/16, яка полягає у тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.

Наведені обставини свідчать про недотримання контролюючим органом обов`язкових умов для призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначених ст.78 Податкового кодексу України та недотримання вимог ст.79 Податкового кодексу України щодо вручення платнику податків до початку перевірки оскаржуваного наказу.

За таких обставин, оскільки контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначений чинним податковим законодавством України, порушив процедуру проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої істанції про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агроволодар» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.10.2021 №9310517748), яка оформлена актом від 02.12.2021 № 89182/Ж5/26-15-07-01-05/40419480.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем в підтвердження законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року подано усі необхідні первинні документи.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, до податкової декларації і додатку 2 до податкової декларації за вересень 2021 року, ТОВ «Агроволодар» задекларовано податкові зобов`язання у розмірі 1 439 412,00 грн. (рядок 9 декларації), податковий кредит в загальній сумі 758 700,00 грн. (рядок 10.1 та рядок 10.3 декларації), які було сформовано по господарським операціям, здійсненим у звітному (податковому) періоді - вересні 2021 року.

В рядку 16 та 16.1 податкової декларації за вересень 2021 року було зараховано та включено, відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, податковий кредит у розмірі 6 767 012 грн., що сформувався з від`ємних значень по господарським операціям, які були здійснені в минулих звітних (податкових) періодах і які були задекларовані у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні - на суму 6 767 012 грн.

В силу вимог податкового законодавства, ТОВ «Агроволодар» зобов`язано вносити відомості про сформовані від`ємні значення у попередні звітні (податкові) періоди та зараховувати їх до складу податкового кредиту в наступні звітні (податкові) періоди.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що зазначені відомості, які були задекларовані у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2021 року - на загальну суму 6 767 012 грн. не впливають на загальну суму нарахованого та сплаченого податкового зобов`язання за вересень 2021 року, оскільки не мають відношення до господарських операцій з контрагентами, які були здійснені у вересні 2021 року.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп.5 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 у рядку 16 відображається від 'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Отже, як вбачається з поданих документів, позивачем до податкової декларації за вересень 2021 року лише перенесено і включено до податкового кредиту від`ємні значення, які сформувались в минулих звітних (податкових) періодах, і які відповідно до пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України повинні зараховуватися платником податків до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Господарська діяльність товариства пов`язана з вирощуванням сільськогосподарських культур, тому починаючи з березня товариство закуповує насіння, добрива, дизельне паливо, запасні частини для сільськогосподарської техніки, отримує послуги з обробки землі та інше, у зв`язку з цим ним формується від`ємне значення з податку на додану вартість.

Таким чином, заниження податкового зобов`язання на суму 1 439 412,00 грн. та завищення від`ємного значення податкового кредиту на суму 6 086 300, 00 грн., відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтується виключно на зарахуванні суми від`ємних значень, які вже були сформовані та задекларовані TOB «Агроволодар» у попередні (звітні) періоди.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Колегія суддів зазначає, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень чи документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої перевірки платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, оскільки вище було встановлено обставину щодо недотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки позивача, які мали наслідком позбавлення його можливості подати докази та призвели до безпідставних висновків самої перевірки, колегія суддів доходить висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт від 02.12.2021 № 89182/Ж5/26-15-07-01-05/40419480, була проведена контролюючим органом із порушенням вимог ПК України, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й немає юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 821/371/17, від 11.06.2019 у справі № 815/348/18, від 11.07.2019 у справі №804/8855/14, від 07.02.2020 у справі №815/5748/15, від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15, від 20.03.2020 у справі №804/8592/15, від 26.03.2020 у справі №813/823/16, від 02.09.2020 по справі №820/3426/16, від 06.11.2020 у справі №826/6329/16, від 25.02.2021 у справі № 826/10069/15, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2021 № 00964600701 та від 30.12.2021 № 00964680701.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Також, колегія суддів зауважує, що доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.06.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 28.11.2022.