Постанова

від 21.11.2022 по справі 511/2297/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5933/22

Справа № 511/2297/20

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 09 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.1-2).

12 серпня 2021 року ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області замінено по справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, неналежного відповідача Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області, належним відповідачем ОСОБА_2 (а.с.130).

09 грудня 2021 року рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено (а.с.175-178).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.12.2021 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили (а.с.182-183).

04 березня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 . У поданому відзиві відповідач вказує, що в судовому засіданні свідками було підтверджено, що в телефонному режимі від родичів ОСОБА_2 вимагали свідоцтво про смерть матері та відмову від паю. Відповідач наголошує на тому, що ніяким чином не перешкоджав ОСОБА_1 виконувати дії зумовлені законом. Також, ОСОБА_2 вказує, що так як чоловік позивачки орендував земельний пай померлої, то позивачка мала бути обізнана про смерть ОСОБА_3 (а.с.192-193).

В судове засідання, призначене на 10 листопада 2022 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 по справі не довела наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо вчасного прийняття спадщини, що свідчить про неповажність пропуску зазначеного строку.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обгрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року № 6-1320цс17.

Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує на те, що нею при розгляді справи судом першої інстанції було подано беззаперечні докази того, що вона не є родичкою померлої та не проживала разом з нею, а мешкала зовсім в іншому місці. Тому, апелянт вважає, що письмовими доказами підтверджений той факт, що позивач не через юридичну необізнаність або будь-які інші формальні причини своєчасно не подала заяву про прийняття спадщини, а через об`єктивні причини, які, на думку апелянта, полягають у відсутності родинних або будь-яких інших зв`язків з померлою та проживанням в різних населених пунктах з часу укладання заповіту та до часу подання позовної заяви.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, адже вони не відповідають обставинам справи та не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31.01.2019 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного МрУМЮ (м.Одеса), актовий запис №105 (а.с.61).

На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживала одна (а.с.63).

ОСОБА_4 при житті належало на праві власності дві земельні ділянки- площею 3,11 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0046 та площею 0,17 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0044, які розташовані на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №897445.

При житті ОСОБА_4 склала нотаріально-посвідчений заповіт від 24.11.2015 року, яким заповіла земельні їй ділянки - площею 3,11 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0046 та площею 0,17 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0044, які розташовані на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_1 .

Відповідно після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі і на вказану земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_4 за заявою її сина ОСОБА_2 відкрито спадкову справу за №43/2019 від 26.01.2019 року.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.07.2019 року встановлено факт родинного зв`язку між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.108).

Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори 16.04.2019 року. (а.с.60) як єдиний спадкоємець першої черги по закону. Його сестра ОСОБА_5 від прийняття спадщини після смерті матері відмовилась на користь брата ОСОБА_2 (а.с.59).

ОСОБА_1 приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Івановою А.Й., відповідно до листа №281/01-16 від 04.12.2020 року відмовлено в прийнятті заяви та видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що вона пропустила встановлений строк для подачі такої заяви та рекомендовано звернутися до суду (а.с.12).

Так, відповідно до довідки від 10.11.2020 року №16-11/855, виданої виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 з 11.08.2004 року по 04.02.2017 року проживала за адресою АДРЕСА_2 (а.с.13).

Відповідно до довідки №Р5-19486-фл від 07.02.2019 року, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради з 04.02.2017 року по теперішній час проживає за адресою АДРЕСА_3 (а.с.6).

Також, судом встановлено наявність договору оренди землі від 17.02.2012 року та акту прийому передачі земельної ділянки, укладених між покійною ОСОБА_3 та ТОВ «Колос» в особі ОСОБА_6 , за яким в оренду даного господарства передано ОСОБА_4 земельні ділянки - площею 3,11 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0046 та площею 0,17 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0044, які розташовані на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції, судом було допитано свідків - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вказали, що в травні 2019 році після смерті ОСОБА_3 представники ТОВ «Колос» в 2019 році телефонували ОСОБА_2 та його дружині та просили надати їм свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , тобто, відповідно знали вже на той час про смерть спадкодавця.

Необхідно зазначити, що досліджуючи поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати , що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

На підтвердження поважності причин не подачі заяви в установлений 6-ти місячний строк позивачка зазначила її необізнаність про смерть спадкодавця.

Інших поважних причин, крім необізнанності позивача про смерть спадкодавця, ОСОБА_1 не зазначила.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, одна лише необізнаність спадкоємця ОСОБА_1 про факт смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Даний висновок суду узгодужється з висновками ВСвід 11.11.2020 року у справі №750/262/20, та у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), в якому суд зазначив, щосаме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 09 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 21.11.2022 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Комлева О.С.

Гірняк Л.А.