Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/8649/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/8649/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Техсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Логістик"

про стягнення 76 816,97 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Техсервіс» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Логістик» про стягнення 76 816,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг технічного обслуговування дорожніх (спеціальних) транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № 15/11/ІнЛ від 15.11.2021, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

21.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.10.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зокрема заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Логістик" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

17.11.2022 представником позивача подано пояснення, у яких також викладено заяву про зменшення розміру позовних вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Техсервіс" про зменшення розміру позовних вимог повернуто заявнику.

18.10.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперчуючи проти позову зазначає, що частково виконує умови Договору, в підтвердження чого надає платіжні доручення № 2722 від 07.10.2022 на суму 3 000,00 грн., № 2695 від 20.09.2022 на суму 2 000,00 грн., № 2576 від 25.05.2022 на суму 5 147,42 грн., № 2587 від 10.06.2022 на суму 5 000,00 грн., № 2621 від 29.07.2022 на суму 7 000,00 грн., № 2652 від 23.08.2022 на суму 4 000,00 грн. Також, відповідач зазначає, що нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в умовах обставин непереборної сили є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивача правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм техсервіс» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал логістик» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг технічного обслуговування дорожніх (спеціальних) транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № 15/11/інл (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги по технічному обслуговуванню ДТЗ та виконувати авторемонтні роботи (далі - роботи та послуги), пов`язані з технічним обслуговуванням та ремонтом ДВЗ, які належать замовникові, зі свого матеріалу або матеріалу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги та виконані роботи в порядку, розмірі та строки, передбачені даним Договором.

Місцем надання послуг та виконання робіт є місцезнаходження станції технічного обслуговування (далі - СТО) виконавця: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1 або на території замовника, про що сторони зазначаються в Акті виконаних робіт (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість наданих послуг, виконаних робіт (включаючи вартість запасних частин, вузлів, агрегатів, видаткових матеріалів, що при цьому використовуються) визначається по наступному розрахунку:

- за використані мастила, змащення, робочі рідини й запасні частини - по прейскуранту виконавця,діючому на момент надання послуг та виконання робіт;

- за надані послуги та виконану роботу - по прейскуранту виконавця, діючому на момент надання послуг та виконання робіт, виходячи з вартості 1-ї нормо-години робіт;

- вартість нормо-години всіх послуг та робіт за необхідності виїзду фахівця виконавця на місце, де находиться ДТЗ замовника.

Перелік наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі запасних частин, вузлів, агрегатів, видаткових матеріалів, що при цьому застосовуються, і їхня вартість, обчислюється відповідно до діючих на момент надання послуг та виконання робіт за дійсним Договором, прейскурантів виконавця та вказуються в замовленні-наряді, що відкриваються на підставі заявки на проведення технічного обслуговування та ремонтні роботи і закривається та підписується сторонами по закінченню надання послуг та виконання робіт (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 2.4 Договору на підставі замовлення-наряду виконавець виставляє замовникові рахунок на оплату наданих послуг, виконаних робіт.

За умовами п. 2.5 Договору замовник зобов`язується здійснювати розрахунки з виконавцем відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом одного робочого дня з моменту їх виставлення, або з моменту закінчення робіт, тобто від дати вказаної в акті виконаних робіт. При цьому, сторони дійшли згоди, що ДТЗ може видаватися замовнику лише після отримання виконавцем по електронній пошті належним чином підписаного замовником Акту виконаних робіт з відбитком печатки підприємства замовника та гарантійного листа про оплату робіт/послуг. Крім того, загальна вартість наданих послуг/виконаних робіт на момент виїзду ДТЗ не повинна перевищувати ліміт 100 000,00 грн. Якщо розмір загальної вартості наданих послуг/виконаних робіт на момент виїзду ДТЗ з території виконавця складає 100 000,00 грн. і більше, незалежно від настання строку оплати, ДТЗ видається замовнику тільки після оплати 100% всіх наданих послуг/виконаних робіт.

Згідно з п. 3.7 Договору роботи за цим Договором вважаються виконаними, а послуги наданими належним чином після отримання виконавцем підписаної з печаткою копії Акту виконаних робіт по електронній пошті. Копії Актів надсилаються/передаються виконавцем замовникові електронною поштою, котрий протягом робочого дня повинен електронною поштою надіслати підписану копію, а протягом двох робочих днів з моменту отримання оригіналів вказаних актів поштою, замовник повинен підписати їх та разом з оригіналом гарантійного листа направити виконавцеві. Не направлення замовником підписаних оригіналів Актів та гарантійного листа у визначений у цьому пункті строк, означає, що акти повністю прийняті та підлягають повній оплаті. Зобов`язання замовника оплатити роботи та/або надані послуги та/або запасні частини виконавця вважаються виконаними після надходження на розрахунковий рахунок всіх сум, зазначених у підписаному сторонами замовленні-наряді згідно виставлених виконавцем рахунків.

Пунктом 4.3.6 Договору визначено, що замовник зобов`язаний здійснювати оплату наданих послуг та виконаних робіт виконавцем в порядку, розмірі й у строки, передбачені розділом 2 даного Договору і замовлення-нарядом.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталося внаслідок обставин непереборної сили, а саме пожежі, повені, землетрусу й інших природних катастроф, війни, військових операцій будь-якого характеру, блокади, заборони експорту або імпорту, або інших, що не залежать від сторін обставин, якщо ці обставини не існували в період укладення даного Договору й безпосередньо вплинули на його виконання. При цьому строк виконання зобов`язань за Договором відкладається відповідно до часу, в момент якого діяли такі обставини.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана негайно сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання вищевказаних обставин, але не пізніше 10 календарних днів з моменту їх настання.

Пунктом 8.3 Договору узгоджено, що у випадку порушення будь-якою із сторін п. 8.2 даного Договору, така сторона не може посилатись на форс-мажорні обставини і буде нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у порядку передбаченому чинним законодавством України та даним Договором.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021 або до моменту дострокового розірвання цього Договору, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов`язань.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного Договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором кожного року без обмеження (п. 11.1 та п. 11.2 Договору).

За результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт виконаних робіт № ДС2200044 від 21.02.2022 на суму 75 147,42 грн.

16 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 46-П від 15.08.2022 у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 58 000,00 грн. грн.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманих послуг не здійснив, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 54 000,00 грн., внаслідок чого позивач звернуся до суду з позовом.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язання за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 286,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 486,15 грн. та 3% річних в розмірі 1 044,10 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт виконаних робіт № ДС2200044 від 21.02.2022 на суму 75 147,42 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.5 Договору замовник зобов`язується здійснювати розрахунки з виконавцем відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом одного робочого дня з моменту їх виставлення, або з моменту закінчення робіт, тобто від дати вказаної в акті виконаних робіт.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що відповідачем не заперечується, ТОВ «Індастріал Логістик» отримані послуги у повному обсязі не оплачено, в зв`язку з чим, у відповідача перед ТОВ «Прайм Техсервіс» на момент звернення з позовом до суду обліковувалась заборгованість в розмірі 54 000,00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено суму основного боргу у загальному розмірі 11 000,00 грн. згідно платіжних доручень № 2695 від 20.09.2022 на суму 2 000,00 грн., № 2722 від 07.10.2022 на суму 3 000,00 грн., № 2745 від 21.10.2022 на суму 4 000,00 грн., № 2761 від 28.10.2022 на суму 2 000,00 грн. та № 2798 від 18.11.2022 на суму 4 000,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 13 000,0 грн., та до відкриття провадження у справ заборгованість у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. підлягає закриттю.

В свою чергу, оскільки кошти у розмірі 2 000,00 грн., сплачені відповідачем згідно платіжного доручення № 2695 від 20.09.2022 на суму 2 000,00 грн. до відкриття провадження у справі, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості решти суми заборгованості в розмірі 39 000,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договорами, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 39 000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення 2 000,00 грн., закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 13 000,00 грн. заборгованості та задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 39 000,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язання за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 286,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 486,15 грн. та 3% річних в розмірі 1 044,10 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку прострочення винною стороною виконання покладених на неї обов`язків, остання сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за даним Договором за кожний день прострочення. При цьому, сторони домовились встановити строк нарахування пені тривалістю один рік, строк позовної давності щодо стягнення пені тривалістю три роки.

Отже, керуючись приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони визначили інший строк нарахування пені, аніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, та інший строк позовної давності до вимог про стягнення пені, аніж передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Водночас, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в умовах обставин непереборної сили є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладені висновки про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталося внаслідок обставин непереборної сили, а саме пожежі, повені, землетрусу й інших природних катастроф, війни, військових операцій будь-якого характеру, блокади, заборони експорту або імпорту, або інших, що не залежать від сторін обставин, якщо ці обставини не існували в період укладення даного Договору й безпосередньо вплинули на його виконання. При цьому строк виконання зобов`язань за Договором відкладається відповідно до часу, в момент якого діяли такі обставини.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана негайно сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання вищевказаних обставин, але не пізніше 10 календарних днів з моменту їх настання.

Пунктом 8.3 Договору узгоджено, що у випадку порушення будь-якою із сторін п. 8.2 даного Договору, така сторона не може посилатись на форс-мажорні обставини і буде нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у порядку передбаченому чинним законодавством України та даним Договором.

Однак, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку пункту 8.2. Договору, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, як і не наведено обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання - здійснення розрахунків, строк виконання якого настав до повномасштабного вторгнення росії.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов пункту 8.2. Договору, відповідачем не застосований порядок врахування форс-мажорних обставин, не доведений їх вплив на виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків за отримані послуги.

Таким чином, враховуючи пункт 8.3 Договору та наведе вище, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 11 286,72 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 1 044,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10 486,15 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 13 000,00 грн. та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Логістик» (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, оф. 002; ідентифікаційний код: 39858162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм техсервіс» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1; ідентифікаційний код: 42997727) заборгованість в розмірі 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 11 286 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 72 коп., 3% річних в розмірі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 10 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 486 (десять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 40 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Логістик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм техсервіс» заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 30.11.2022

Суддя О.А. Грєхова