Рішення

від 25.11.2022 по справі 532/1013/22

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1013/22

2/532/310/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

представника позивача - адвоката Титаренка С. О.,

представника відповідача - адвоката Дмитренка О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Дмитренко Олександр Сергійович, Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2022 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області звернувся адвокат Титаренко Сергій Олександрович в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 22.07.2022 відкрито провадження в справі та призначено її в підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні адвокат Титаренко С. О. в інтересах ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити; представник відповідача адвокат Дмитренко О. С. позов не визнав, прохав відмовити в його задоволенні.

В підготовчому засіданні допитано свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що їй особисто про реєстрацію та діяльність фермерського господарства «Явір» начого не відомо, вона реєстраційних дій не здійснювала.

Сторони не заперечували проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до розгляду по суті на 23.11.2022.

Позивачка прохала суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_4 право засновника селянського (фермерського) господарства «Явір», у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 14.12.2007, оскільки в позасудовому порядку вказані дії вчинити неможливо.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Титаренко С. О. позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити; представник відповідача - адвокат Дмитренко О. С. позов не визнав та прохав повністю відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В матеріалах є відомості про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Орлик Кобеляцького району Полтавської області помер батько позивачки ОСОБА_4 ( а.с. 9,15,16,17).

Після смерті ОСОБА_4 в Кобеляцькій державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа. Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права СФГ "Явір" звернулася через свого представника - ОСОБА_1 , оскільки на момент смерті її батько був головою та засновником цього господарства, однак державний нотаріус у вчиненні нотаріальної дії відмовив спадкоємиці, мотивуючи своє рішення тим, що неможливо в нотаріальному порядку із поданих документів визначити вартість фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу (а.с.10-12, 18,19,20-28,29,30).

Позивачка вважає, що до спадкоємця за законом на правах засновника фермерського господарства, яка висловила бажання особисто чи через своїх представників продовжити діяльність господарства, повинні перейти права її батька засновника СФГ "Явір", як це викладено в постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, за якою у випадку смерті засновника (члена) СФГ його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства.

Згідно з п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази.

Запит суду до нотаріальної контори має стосуватись документів щодо обставин, які підлягають встановленню судом, зокрема, це відомості про осіб, які звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, яким видано свідоцтва про право на спадщину, свідоцтво про право на частку в спільному майні подружжя тощо.

Згідно п. 3.1 вказаного Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Позивачка та її представник перелічених видів доказів суду не надали, клопотань про витребування від нотаріальної контори копій документів, що містяться у спадковій справі, заведеній на майно померлого спадкодавця, ОСОБА_4 , не заявляли.

Із наданих представником позивачки копій документів суд не має можливості достовірно встановити наявність тих обставин, на які посилається сторона позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 є засновником та головою Селянського (фермерського) господарства «Явір» ( а.с.58,59).

ОСОБА_1 від дня заснування С(Ф)Г «Явір» і по теперішній час ніколи не була ні його засновником, ні членом, ні навіть найманим працівником цього господарства, не мала до нього жодного стосунку.

За ввесь період існування господарства вона ніколи не брала участі у його господарській діяльності, не робила жодних внесків у його статутний капітал, не передавала на користь господарства ніяких цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, засобів виробництва чи будь-яких інших ресурсів.

ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь і постійно проживає на території тієї держави (а.с.13).

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Отже, засновниками господарства можуть бути лише дієздатні громадяни України. Законодавство позбавляє іноземців та осіб без громадянства права на створення фермерського господарства. Це пояснюється тим, що наша Держава бажає бачити власниками земель сільськогосподарського призначення лише своїх громадян.

Обґрунтуванням цього положення є норми статей 81, 82 ЗК України про те, що суб`єктами права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише громадяни України, юридичні особи, які створені громадянами України або юридичними особами України.

Крім того, у випадку відсутності прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, окрім громадянства України, засновники фермерських господарств для отримання у власність чи користування земель державної чи комунальної власності для ведення фермерського господарства повинні відповідати спеціальним вимогам, тобто мати спеціальну земельну дієздатність, а саме досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі, що передбачено ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство».

Вимога наявності аграрної освіти для одержання земельної ділянки для ведення фермерського господарства пояснюється тим, що землі України є національним багатством, щодо яких державою передбачається комплекс мір та заходів щодо збереження родючості ґрунтів та захисту земель від впливу негативних чинників.

Оскільки ОСОБА_1 не є громадянкою України, не має у приватній власності чи користуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не має досвіду роботи у сільському господарстві або освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, вона не може набути в Україні права засновника фермерського господарства.

Селянське (фермерське) господарство «Явір» у своїй господарській діяльності використовує на праві постійного користування земельну ділянку площею 22,6000 га, кадастровий номер: 5321885700:00:009:0037, розташовану на території колишньої Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (наразі територія Кобеляцької міської ради), надану ОСОБА_4 (який, як засновник, створив Селянське (фермерське) господарство «Явір») для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії IV-ПЛ № 020327, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 157 від 08.12.1998 року.

Намагаючись визнати за собою право засновника фермерського господарства, ОСОБА_1 тим самим намагається отримати можливість володіти та користуватися вказаною земельною ділянкою. Оскільки чинним законодавством України спадкування права постійного користування землею не передбачено, позивачка обрала спосіб заволодіння земельною ділянкою шляхом визнання права засновника фермерського господарства.

ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь, постійно та безперервно проживає на території Білорусі і, відповідно, не має змоги займатися веденням фермерського господарства в Україні. Як іноземна громадянка вона також не може набувати прав власності чи володіння землею в Україні.

Мета заволодіння земельною ділянкою не зрозуміла суду, оскільки не пов`язана з веденням фермерського господарства чи сільськогосподарським виробництвом.

Оскільки сторонами не заявлені вимоги щодо розподілу між ними судових витрат, то їх розподіл відповідно до ст. 141 ЦПК України судом не здійснюється.

Суд вважає за потрібне в задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Дмитренко Олександр Сергійович, Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Дмитренко Олександр Сергійович, Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

30.11. 2022 складено повне судове рішення.

Суддя