Постанова

від 27.10.2022 по справі 755/12787/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/12787/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/11074/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдінг», треті особи: Головне управління держпраці у Луганській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову, зазначали, що 30 грудня 2016 року, о 03 годині 40 хвилин, при виконанні трудових обов`язків на території ТОВ «ДТЕК-Сердловантрацит», в районі приміщення посту охорони контрольно-пропускного пункту стався нещасний випадок, який призвів до закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_4 , внаслідок якої останній загинув. ОСОБА_4 працював в ТОВ «Охоронний холдінг» на посаді охоронника з 30 березня 2016 року, та доводиться позивачам сином. Позивачі зазначають, що травма була завдана під час роботи за основним місцем праці. Вказаний нещасний випадок із сином позивачів відбувся у м. Довжанськ Луганської області, що на теперішній час є територією, непідконтрольною українській владі. Одразу після поховання сина, позивачі подали заяву про відшкодування шкоди та всі необхідні документи на ім`я директора підприємства, проте коштів так і не отримали. Директор департаменту адміністрації та управління ТОВ «Охоронний холдінг» звернувся до Головного управління Держпраці у Луганській області та Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві із запитом щодо спеціального розслідування нещасного випадку. Відповіді містять посилання на те, що компетентні органи не можуть провести в установленому порядку процесуальні дії, пов`язані із розслідуванням нещасних випадків, що сталися з працівниками підприємств, які зареєстровані та/або здійснюють господарську діяльність на тимчасово неконтрольованій українською владою території. При цьому зазначено, що робочим органам виконавчої дирекції Фонду слід забезпечити накопичення інформації, яка їм надходить, про нещасні випадки та професійні захворювання, що сталися на території, тимчасово не підконтрольній українській владі. Однак, позивачі не погоджуються чекати до закінчення антитерористичної операції та вважають, що вже зараз вправі вимагати компенсацій у зв`язку зі смертю на підприємстві їх єдиного сина при виконанні трудових обов`язків. В заяві про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову зазначають, що позовну заяву пред`явлено до ТОВ «Охоронний холдінг», яке є крупним підприємством, для якого заявлені майнові вимоги не є надмірним тягарем. Вказують, що надані ними докази підтверджують перебування позивачів на утриманні померлого сина, втративши якого, вони фактично втратили надію на безпечну та соціально захищену старість, пережили жахливі моральні муки, пов`язані із похованням сина в умовах незадовільного стану здоров`я. Зазначають, що згідно акту, нещасний випадок з ОСОБА_4 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та він підлягає обліку. В акті зафіксовано, що причина настання нещасного випадку - організаційна, вид події - наїзд транспортного засобу на потерпілого. Представник позивачів вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок нещасного випадку на виробництві (незабезпечення робітників безпечними умовами праці) із заподіянням позивачам моральної шкоди у зв`язку із втратою єдиної дитини позивачів. За умови незворотності події - смерті сина позивачів, сторона позивачів вважає заявлену до відшкодування суму в розмірі 800 000,00 грн. достатньо справедливою та обумовленою фактичними обставинами справи.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову позивачі просили суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдінг» на користь: ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн; ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачі направили апеляційну скаргу, в якій зазначили, щооскаржуване рішення вважають незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказують на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянти просять апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

07.10.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від ТОВ «Охоронний холдінг» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

26.10.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від представника позивачів надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Оскільки всупереч вимогам вищевказаною статті, заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду подана за день до судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні такої заяви.

26.10.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області надійшла заява про розгляд справи без участі працівника третьої особи.

27.10.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від представника ТОВ «Охоронний холдінг» надійшла заява про відкладення судового засідання. З вказаного клопотання вбачається, що воно надійшло напередодні дня судового засідання о 22 год. 02 хв. Враховуючи той факт, що 27.10.2022 року вранці було оголошено повітряну тривогу, обробка канцелярією вхідної кореспонденції почалася пізніше початку робочого дня, тобто після відбою повітряної тривоги, вищевказане клопотання було передано колегії суддів вже після розгляду справи.

ТОВ «Охоронний Холдінг» до апеляційної скарги було долучено клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ».

Дослідивши дане клопотання апеляційний суд дійшов висновку, що воно не підлягає до задоволення, оскільки обумовлене тим, що дана справа зачіпає інтереси вищевказаних юридичних та фізичної особи. При цьому дана обставина заявлена декларативно, без належного пояснення, яким чином дана справа впливає на права вищевказаних третіх осіб. Крім того, захист своїх прав в суді належить тій особі, якій належать такі права. Апелянт жодним чином не підтвердив наявність у нього повноважень на представлення інтересів ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ». За таких умов, порушення інтересів ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» могла б обґрунтовувати сама особа, однак не апелянт.

Також до апеляційної скарги апелянтом було долучено клопотання про витребування від ТОВ «Охоронний холдінг» належним чином завіреної всіх додатків до Колективного договору, прийнятого та схваленого на зборах трудового колективу 27.10.2012 року прийнятих та чинних на 30.12.2016 року. А також витребувати від ТОВ «Охоронний холдінг» належним чином засвідчену копію договору надання охоронних послуг №51-СА-ШУС від 01 січня 2016 року, укладеного між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та ТОВ «Охоронний Холдінг».

Дане клопотання також не підлягає до задоволення, оскільки апелянтом не було доведено, яке саме значення мають докази для вирішення справи і необхідність їх витребування для матеріалів справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції неодноразово задовольняв клопотання про витребування доказів. Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, нові докази можуть бути досліджені апеляційним судом лише у виключних випадках. У своєму клопотанні апелянт зазначає про те, що аналогічне клопотання було ним заявлено до суду першої інстанції ще 17.05.2021 року. В той же час, таке клопотання матеріали справи не містять, долучені до клопотання документи не підтверджують факт направлення такого клопотання на адресу суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

В судове засідання 27.10.2022 року позивачі, відповідач та треті особи не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2017 року встановлено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - селище Бірюкове Свердловського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - закрита черепно-мозкова травма, на тимчасово окупованій території України, а саме в м. Свердловськ Луганської області.

17 травня 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво по смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - смт. Бірюкове Свердловського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Свердловськ, Луганська область, Україна.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За даними трудової книжки ОСОБА_4 , останній з 01 квітня

2016 року працював на посаді охоронника ТОВ «Охоронний холдінг», трудові відносини припинено 30 грудня 2016 року у зв`язку зі смертю.

По факту нещасного випадку 05 січня 2017 року складено Акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за Формою Н-1, що стався з ОСОБА_4 .

За інформацією, викладеною в Акті Н-1, нещасний випадок стався на території

ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» за адресою: Луганська область, м. Довжанськ, в районі приміщення посту охорони контрольно-пропускного пункту №2.

В Акті Н-1 наведені наступні обставини, за яких стався нещасний випадок:

29 грудня 2016 року, о 07 годині 00 хвилин, з ОСОБА_4 проводився інструктаж перед заступанням на зміну. На робоче місце - пост КПП №2 - вугільний склад ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ОСОБА_4 прибув після отримання наряду та приступив до виконання своїх службових обов`язків із збереження товарно-матеріальних цінностей на

ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Приблизно о 03 годині 40 хвилин, 30 грудня 2016 року, через КПП №2 на територію шахти «Довжанська-Капітальна» для завантаження породи в`їхав автомобіль КРАЗ М-6510, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Під час руху водій КРАЗу ОСОБА_3 скоїв наїзд на охоронника

ОСОБА_4 , що призвело до смерті останнього.

Про те, що трапилось ОСОБА_3 відразу повідомив диспетчера шахти «Довжанська-Капітальна» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Внаслідок скоєної події ОСОБА_4 отримав черепно-мозкову травму та помер на місці.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності винних дій/бездіяльності відповідача як роботодавця в забезпеченні безпечних і нешкідливих умов праці, що призвели до смерті ОСОБА_4 , відтак з відсутності підстав для задоволення позову.

Основним доводом апеляційної скарги є неналежне з точки зору апелянта застосування судом першої інстанції нормативних документів, які регламентують встановлення та розслідування нещасних випадків на виробництві.

З наведеною позицією апелянта колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, оскільки з таких своїх тверджень апелянт робить висновки про те, що суд застосував постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, встановивши недопустимість доказу, який з точки зору позивача є ключовим, а саме акт Н-1 про нещасний випадок пов`язаний зі смертю на виробництві і відхилив такий доказ. Натомість, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції хоч і зазначив про те, що є недоліки складання вказаного акту, в той же час, прийняв такий акт як джерело інформації стосовно нещасного випадку і доказу по справі, оскільки, враховуючи реалії сьогодення та факт неможливості отримання іншої документації у зв`язку із збройною агресією росії на тимчасово окупованій території України, даний акт є єдиним повноцінним документом стосовно спірного нещасного випадку. Більш того, більшість своїх висновків суд першої інстанції пов`язував саме з інформацією щодо розслідування нещасного випадку на виробництві.

Основна суть позиції суду першої інстанції, яку він поклав в основу оскаржуваного рішення, полягала в тому, що оскільки в ході розгляду справи не було встановлено вини роботодавця у смерті ОСОБА_4 , відповідальність за спричинення такою смертю шкоди у відповідності до положень ст.. 1187 ЦК України має нести особа, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки, яким ї було завдано смерть ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст. 237-1 КзпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи було доведено, що робоче місце ОСОБА_4 цілковито відповідало ознакам «безпечне для життя і здоров`я». Виконувані останнім роботи не відносилися до «робіт з підвищеною небезпекою та зі шкідливими умовами праці», що і було зафіксовано у акті розслідування нещасного випадку форми Н-1/Н-5).

З наявного у матеріалах справи акту Н-5 вбачається, що наїзд на ОСОБА_4 стався не на території, що належить ТОВ «Охоронний Холдінг», а на території шахти «Довжанська-Капітальна» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». Ще одним фактом відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди у відповідача є те, що власником автомобіля, який здійснив наїзд на сина позивачів, є не ТОВ «Охоронний Холдінг», а ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», який є роботодавцем водія вищевказаного автомобіля.

За наявними у справі доказами вбачається, що смерть сина позивачів - ОСОБА_4 ,

хоч і настала під час виконання ним своїх трудових обов`язків як охоронця, проте ОСОБА_4 загинув унаслідок наїзду автомобіля, який в`їхав на територію шахти «Довжанська-Капітальна» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (місце виконання ОСОБА_4 обов`язків охоронця) для завантаження породи. Тобто шкода була завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Посилаючись на ст.23 ЦК України, як на як підставу для виникнення права на відшкодування моральної шкоди, позивач має враховувати всі елементи обов`язку відшкодування моральної шкоди у цивільно-правовому розумінні. У єдиному цивільно-правовому підході, за ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У цивільно-правовому аспекті таке відшкодування розглядають як захід примусу (санкцію, вид відповідальності), що застосовують у випадку вчинення правопорушення особою, вину якої доведено у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на вищевказану правову конструкцію, обов`язок відшкодувати моральну шкоду у цивільно-правовому розумінні зумовлює настання юридичного факту - правопорушення, одним з елементів якого неодмінного має бути встановлення вини особи, яка його вчинила. В даному випадку, належними до допустимими доказами не було доведено вини ТОВ «Охоронний Холдінг», відтак, апеляційний суд констатує відсутність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

Таким чином, з огляду на вищевказане, у ТОВ «Охоронний Холдинг» відсутні підставі для відшкодування моральної шкоди позивачам за смерть їх сина.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько