Рішення

від 22.11.2022 по справі 120/17765/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 листопада 2022 р. Справа № 120/17765/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.

представника позивача: Шкрабалюк Ю.В.

представника відповідача: Дубіцької Т.В.

представник відповідача: Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЖК-ГАРАНТ" та встановлено порушення, зокрема, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України. В акті вказано, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "АВАНС УНІВЕРС" та ТОВ "РОСЛІН ФОРТ" без фактичного здійснення таких операцій, за період грудень 2018 року та грудень 2019 року.

За наслідками перевірки сформовано податкове повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 з податку на додану вартість на суму 779 166,00 грн, з яких сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням 623 333,00 грн і штрафні санкції 155 833,00 грн.

З метою скасування податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

На думку позивача є безпідставними висновки в Акті перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області якими встановлено, що ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» та ТОВ «РОСЛІН ФОРТ» фактично не постачали Позивачу ТМЦ відповідної номенклатури, а відтак податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу Позивача та відображені в податковому обліку, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даних послуг.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ «АВАНС УНІВЕРС», позивачем надано копії документів, а саме: договір №241218-58 від 24.12.2018 року, видаткову накладну №28 від 27 грудня 2018 року, податкову накладну №3153 від 27 грудня 2018 року, платіжне доручення №376 від 27 грудня 2018 року, виписку банку.

Щодо реальності господарських операцій із контрагентом/постачальником ТОВ «РОСЛІН ФОРТ» та позивачем, то вони підтверджуються Договором №191202-1 від 03.12.2019 року, видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними, банківською випискою за 27 грудня 2019 року.

Вищезазначені первинні бухгалтерські документи Позивача відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З приводу кримінального провадження відносно ТОВ «Рослін Форт», то Договір між Позивачем та товариством укладений раніше ніж внесені вищезазначені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019100000000770. Відтак, позивач при всій обачності до вибору контрагента, не міг знати про події, які настали після виникнення договірних правовідносин.

Крім того позивач вказує, що ГУ ДПС у Вінницькій області прийшло до помилкового висновку про те, що у підприємств-контрагентів Позивача, зазначених вище, не було умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій.

Також на переконання позивача, наявність у Позивача зареєстрованих податкових накладних є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Податкові накладні є документом, який надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Ухвалою від 13.12.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

31.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 3 а.с. 155-160). Зазначено, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ЖК - ГАРАНТ" встановлено порушення податкового законодавства та складено акт №9590/02-32-07-01/33966190 від 26.10.2021 року.

Так, перевіркою встановлено взаємовідносини позивача із контрагентами постачальниками ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» та ТОВ «РОСЛІН ФОРТ».

Щодо ТОВ «АВАНС УНІВЕРС», то до перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували фактичне перевезення придбаного товару до ТОВ «ЖК - ГАРАНТ» від ТОВ «АВАНС УНІВЕРС», згідно чого перевіркою не має можливості встановити та підтвердити реальне здійснення транспортування придбаного товару (цегла будівельна, ринви) у ТОВ «АВАНС УНІВЕРС», а також визначити пункт навантаження, пункт розвантаження продукції, перевізників на всіх етапах руху товару; вантажовідправника та вантажоодержувача продукції тощо.

На думку відповідача, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (наказ Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.97 р. № 363, зі змінами та доповненнями).

З приводу контрагента ТОВ «АВАНС УНІВЕРС», то відповідно до даних ЄРПН та даних поданої податкової звітності у підприємства відсутні будь-які виробничі та складські приміщення (що належать йому як на праві власності, так і на праві користування). За формою 20-ОПП зазначено тільки офіс, що знаходиться у м. Києві (дані від 08.01.2019р.).

Також відповідач вказує, що ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області (м. Кропивницький), стан платника - 0. Основний вид діяльності: 62.02 - Консультування з питань інформатизації. Свідоцтво платника ПДВ №200417308 від 01.10.2018 р. анульовано 01.03.2020 р. за рішенням контролюючого органу за причиною: 22 ненадання декларацій протягом року. Остання подана декларація - декларація із ПДВ за січень 2019 р.

Залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру не відображено у податковій звітності. Згідно даних ЄРПН відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу (аутсорсингу та аутстафінгу, інше) не придбавалися.

Відповідно до даних фінансової звітності за 2018 у ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» відсутні основні засоби.

Таким чином, у підприємства відсутні відповідні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за 10.2018 р., 11.2018, 01.2019 - звітність не подано.

Зазначене свідчить про відсутність у підприємства працівників та відсутність виплат фізичним особам.

Разом з тим, ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» за грудень 2018 року подано до контролюючого органу: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4). Повідомлення про прийняття на роботу працівників у кількості 26 осіб.

Проведеним аналізом бази даних інтегрованої інформаційної системи ДПС України «Податковий блок» відповідно до інформації, самостійно поданої платниками податків встановлено:

За даними ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» у грудні 2018 року та в попередніх звітних податкових періодах ТМЦ, що в подальшому реалізовані на ТОВ «ЖК - ГАРАНТ», зокрема цегли будівельної, ринви. Також у ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» відсутня можливість виробництва зазначених ТМЦ у зв`язку із відсутністю необхідних ресурсів.

Крім того, відповідач вказує, що до Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов лист від ГУ ДПС у Запорізькій області від 14.03.2019 № 134/1/05-99-46-03/42400094 про РЕЗУЛЬТАТИ ОПРАЦЮВАННЯ ЗІБРАНОЇ ПОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ щодо ТОВ "АВАНС УНІВЕРС за звітний період декларування ПДВ грудень 2018 щодо фінансово - господарських операцій з придбання та реалізації товарів/послуг та правомірності складання і реєстрації в ЄРПН податкових накладних за звітний період грудень 2018року, де зазначено наступне.

За результатами проведеного аналізу даних ЄРПН по ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» в частині формування податкового кредиту встановлено факти придбання товарів/послуг у контрагентів-постачальників, які здійснюють операції з реалізації товарів/послуг невідомого походження та підміну позицій товарних груп.

Про нереальність здійсненних господарських операцій ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» свідчать наступні факти:

суми податкового зобов`язання сформовано за рахунок придбання товарів/послуг, походження яких неможливо дослідити по ланцюгу постачання;

відсутні належні та достатні місця зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власника складських приміщень/орендодавця).

при задекларованих обсягах придбання та реалізації товарів/наданих послуг, встановлено, що специфіка даного виду операцій характеризується властивостями, які потребують значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу (навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання, облік, відпуск товарів) та не співвідносні з наявними трудовими ресурсами;

посадові особи не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

відсутня достовірна інформація щодо перевізників, вантажовідправників, вантажоотримувачів, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні продукції, зокрема, щодо доставки товару контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями, транспортування якого потребує спеціальних умов та ін);

інші факти, наведені в даній узагальненій податковій інформації.

Таким чином, згідно інформаційних баз ДПС України відсутня будь яка інформація щодо придбання або виробництва ТМЦ, зазначених вище, ТОВ "АВАНС УНІВЕРС", які реалізовувались на ТОВ «ЖК - ГАРАНТ», що свідчить про фактичну відсутність реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами.

Відтак, відповідач вважає, що перевіркою встановлено, що будівельні матеріали (цегла будівельна, ринви) від ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» не поставлялися.

Щодо фінансово-господарських операцій із ТОВ «РОСЛІН ФОРТ» за грудень 2019 р., то відповідно договору поставки №191202-І від 03.12.2019 року, позивачу поставлявся товар - будівельні матеріали, у кількості, по ціні, та в асортименті, які зазначені у накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється за домовленістю Сторін та із можливістю залучення третіх осіб до перевезення Товарів.

Відповідно до даних ЄРПН та даних поданої податкової звітності ТОВ «Рослін Форт» у підприємства за формою 20-ОПП відображено офіс та склад, що знаходиться у м. Бровари (дані від 11.12.2019р.).

До перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували фактичне перевезення придбаного товару до ТОВ «ЖК - ГАРАНТ» від ТОВ «Рослін Форт» (код ЄДРПОУ: 43140635), згідно чого перевіркою не має можливості встановити та підтвердити реальне здійснення транспортування придбаного товару (номенклатура товару) у ТОВ «Рослін Форт», а також визначити пункт навантаження, пункт розвантаження продукції; перевізників на всіх етапах руху товару; вантажовідправника та вантажоодержувача продукції тощо.

До перевірки не надавались паспорти якості товару (сертифікати відповідності) на зазначені ТМЦ, тобто документів, що засвідчують якість та походження товару.

Відповідно до поданої звітності ТОВ «Рослін Форт» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, стан платника - 0. Основний вид діяльності: 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ГІДВ № 200475808 від 01.09.2019 анульовано 23.04.2021 р. за рішенням контролюючого органу за причиною: 22 ненадання декларацій протягом року. Остання подана декларація - декларація із ПДВ за лютий 2020 р.

Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суб`єкта - інформація відсутня.

Залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру не відображено у податковій звітності. При цьому згідно даних ЄРПН відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу (аутсорсингу та аутстафінгу, інше) не придбавалися.

Відповідно до даних фінансової звітності за 2019 у ТОВ «Рослін Форт» відсутні основні засоби.

Таким чином, у підприємства відсутні відповідні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) чисельність штатних працівників за: 11.2019 р. - 15 осіб; 12.2019 р. - 15 осіб.

Відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень транзитно-коверційних груп слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019100000000770 від 05.12.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст.191, ч. 5 ст. 191, ч.5 ст.191 КК України.

Проведеним аналізом бази даних інтегрованої інформаційної системи ДПС України «Податковий блок» відповідно до інформації, самостійно поданої платниками податків встановлено:

У ТОВ «Рослін Форт» відсутня можливість виробництва зазначених ТМЦ у зв`язку із відсутністю необхідних ресурсів.

За даними інформаційних баз встановлено, що ТОВ «Рослін Форт» зазначені ТМЦ (будівельні матеріали) у грудні 2019 року було придбано у ТОВ «Камелот Колимні» (код ЄДРПОУ: 42862975).

Відповідно до даних фінансової звітності за 2019р. у ТОВ «Камелот Компані» відсутні основні засоби та відсутні у підприємства працівники.

Таким чином, у підприємства відсутні відповідні ресурси для здійснення господарської діяльності.

За даними інформаційних баз встановлено, що ТОВ «Камелот Компані» зазначені ТМЦ (будівельні матеріали) у грудні 2019 року було придбано у ТОВ «Імона Груп» (код ЄДРПОУ: 42863099).

Згідно даних ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ «Імона Груп» (код ЄДРПОУ: 42863099) у грудні 2019 році та взагалі з початку реєстрації платником ПДВ ТМЦ номенклатури, зазначеної вище, що реалізовані на ТОВ «Камелот Компані» (код ЄДРПОУ: 42862975). Також у ТОВ «Імона Груп» відсутня можливість виробництва ТМЦ у зв`язку із відсутністю необхідних ресурсів.

За даними ЄРПН встановлено, що ТОВ «Імона Груп» є утворювачем схемного кредиту. Зазначений СПД в періоді грудень 2020 року та взагалі з початку реєстрації платником ПДВ здійснює реалізацію товарів (робіт, послуг) різноманітної номенклатури, потрібної покупцю. В той же час, у відповідний період ТОВ «Імона Груп» здійснює придбання сигарет, пива, кави, води, чаїв, соків, цукерок та ін.

Таким чином, згідно інформаційних баз ДПС України відсутня будь яка інформація щодо придбання або виробництва ТМЦ (будівельні матеріали), зазначених вище, ТОВ «Імона Груп», які реалізовувались на ТОВ «Камелот Компані», далі, які реалізовувались на ТОВ «Рослін Форт» та в кінцевому підсумку на ТОВ «ЖК - Гарант», що свідчить про фактичну відсутність реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами.

Відтак, відповідач зазначає про неможливість прослідкувати по ланцюгу постачання цього товару, оскільки контрагенти/постачальники не мали реальної можливості їх виробляти та/або постачати до ТОВ «Рослін Форт» та в кінцевому підсумку на ТОВ «ЖК - Гарант», що свідчить про фактичну відсутність реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами.

У зв`язку з тим, що перевіркою встановлено неможливість поставки (відсутність ТМЦ по ланцюгу поставки) на адресу 'ГОВ «ЖК - Гарант» та формування активу за рахунок використання документів «контрагентів», що фактично не могли і не здійснювали постачання, тому суми ПДВ по придбанню даних ТМЦ перевіркою не враховано у складі податкового кредиту.

Відповідач, покликаючись на положення ст. 198 ПК, вважає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На противагу цьому, відповідач вказує, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сам факт наявності у ТОВ ЖК-ГАРАНТ податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Відповідач на підтвердження своїх аргументів наводить правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 17.01.2018 р. №К/9901/2529/18 та постанові ВС від 31.03.2020 справа №804/16516/15.

Враховуючи викладене, на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ЖК - Гарант» завищено податковий кредит за рахунок включення до його складу ПДВ з вартості придбаних товарів, поставка яких не підтверджена, всього в сумі в сумі 623 333 грн.

03.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення (т. 3 а.с. 177-182). Зокрема, щодо посилань Головного управління ДПС у Вінницькій області на неподання до перевірки товарно-транспортних накладних, то позивач зазначає, що відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

06 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 120/847/20-а, адміністративне провадження № К/9901/32521/20 (ЄДРСРУ № 100155842) досліджував питання щодо наслідків відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках.

Позивач вказує, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів (27 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/3170/16, адміністративне провадження №К/9901/4250/17 (ЄДРСРУ № 97218769).

Щодо посилань Головного управління ДПС у Вінницькій області на ризиковість контрагента/постачальника ТОВ «РОСЛІН ФОРТ», то позивач зазначає, що становище контрагента не впливає на формування податкового кредиту за наслідком вже зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН, оскільки в силу ст. 201 Податкового кодексу України зареєстрована податкова накладна є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Посилання Головного управління ДПС у Вінницькій області на обставини, встановлені в ході зібраної щодо вказаних контрагентів та їх постачальників інформації з баз даних, позивач визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит.

Щодо висновку Головного управління ДПС у Вінницькій області про нереальність операцій між позивачем та ТОВ «РОСЛІН ФОРТ», то представник позивача вказує, що такий висновок не може обґрунтовуватись посиланням на операції третіх осіб, учасником яких позивач не виступав, оскільки він об`єктивно позбавлений можливості досліджувати питання походження товару та послуг по всьому ланцюгу його поставки їх надання.

Таким чином, платник податку може нести відповідальність лише за ті порушення податкового законодавства, що вчинені безпосередньо ним або за його участі, що узгоджується із принципом індивідуального характеру юридичної відповідальності, закріпленому у ч. 2 ст. 61 Конституції України.

В своїх доводах представник позивача наводить практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Також представник позивача звертає увагу, що будівельний матеріал придбаний позивачем у ТОВ «Рослін Форт» та ТОВ «Аванс Універс» був використаний в процесі виконання позивачем будівельних робіт за договорами укладеними за наслідками проведених публічних закупівель, тобто за тендером.

Питання документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку досліджувалось Управлінням Північного Офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

09.02.2022 до суду надійшли заперечення у яких відповідач виклав свої аргументи та мотиви з приводу доводів позивача, наведених у відповіді (т. 3 а.с. 192-193).

Так, згідно з Актом перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області встановлено, що ТОВ «АВАНС УНІВЕРС» та ТОВ «РОСЛІН ФОРТ» фактично не постачали ТОВ "ЖК-ГАРАНТ" ТМЦ відповідної номенклатури, а відтак податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ "ЖК-ГАРАНТ" та відображені в податковому обліку, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даних послуг.

Формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Згідно інформаційних баз ДПС України відсутня будь яка інформація щодо придбання або виробництва ТМЦ контрагентами, які реалізовувались на ТОВ «ЖК - ГАРАНТ». Також не можливо установити їх придбання по ланцюгу постачання.

Крім того вказано, що в ході перевірки не було надано первинних бухгалтерських документів, складських документів щодо обліку даного товару. Перевіркою не можливо було встановити та підтвердити реальне здійснення транспортування придбаного товару (номенклатура товару), а також визначити пункт навантаження, пункт розвантаження продукції; перевізників на всіх етапах руху товару; вантажовідправника та вантажоодержувача продукції тощо.

Ухвалою від 07.02.2022 задоволено клопотання представника відповідача, постановлено продовжити розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 29.03.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

24.05.2022 представником позивача в спростування доводів відповідача щодо відсутності бухгалтерського та складського обліку придбаного товару подано додаткові докази (т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-157). Зокрема, копії договору оренди складу будівельних матеріалів від 30 березня 2018 року, копії договору оренди складу будівельних матеріалів від 30 березня 2019 року, докази сплати за оренду складу в період 2019/2020 р.р., оборотно-сальдові відомісті по рахунку 205, акти приймання-виконання будівельних робіт.

З даного приводу відповідач заперечив вказані докази з підстав того, що оборотно-сальдові відомості не містять дат надходження та списання ТМЦ, а тому не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні КАС України. Натомість картки рахунку в розрізі найменувань товару по номенклатурі та місць зберігань за період, що перевірявся, в якому б прослідковувалась дата надходження та вибуття (списання) ТМЦ ні під час перевірки, ні суду не надано.

Щодо договору оренди складського приміщення, то відповідач також заперечує, оскільки згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, майно за даною адресою з 04 квітня 2017 року належить ОСОБА_1 , тоді як орендодавцем, відповідно до наданих договорів оренди є П ВВРБ П Зоря-М.

Орендодавцю П ВВРБ П Зоря-М з 16.12.2021 року належить нежитлова нерухомість загальною площею 521,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого нерухомого майна, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності П ВВРБ П Зоря-М немає. Відтак, даний договір не є належним доказом в розумінні КАС України.

Крім того, в ході судового розгляду відповідач звертав увагу на наявність нового кредитора відповідно до договору про відступлення вимоги до позивача. Зокрема, згідно п. 7.1 Договору Поставки від 24.12.2018 року № 241218-58 (Том 1, стор. 59-62) з ТОВ Аванс Універс сторони не можуть передавати свої права та зобов`язання по договору третім особам без письмової згоди іншої сторони. В свою чергу, на підтвердження розрахунків з постачальником товару, Позивачем до суду було надано двосторонній Договір про відступлення права вимоги від 27.12.2018 року (т. 1 а.с. 131-132). Так даний договір було укладено між ТОВ Аванс Універс (Первісним кредитором) та ТОВ Фрізбі Універс (Новий кредитор) без письмової згоди Позивача.

Згідно з п.1.1 за цим договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки б/н від 27 грудня 2018 року, укладеним між Первісним кредитором та Позивачем. Таким чином, Позивач підтверджує заключною випискою за період з 27.12.2018 по 27.12.2018 (т 1, а.с. 133) виконання зобов`язань оплати по Договору поставки б/н від 27 грудня 2018 року, а не по Договору Поставки від 24.12.2018 року № 241218-58 (т 1, а.с. 59-62) з ТОВ Аванс Універс.

За наведених обставин, представники відповідача в ході судового розгляду, покликаючись на норми матеріального та процесуального права, вказують на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності, а також того, що з наданих до перевірки позивачем первинних документів не встановлено реальність господарських операцій з відповідними контрагентами, а згідно наявної у відповідача податкової інформації у таких була відсутня матеріально-технічна можливість здійснювати такі господарські операції, по ланцюгу постачання не можливо було встановити їх поставку. Відтак, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав того, що установлені позивачем порушення в Акті перевірки не спростовані останнім, тому підстави для задоволення позову відсутні.

В подальшому, на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення стосовно підстав для проведення перевірки за вх. №34292/22 (т. 5 а.с. 169-180). У вказаних додаткових поясненнях представник, зокрема, зазначила, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб податкового органу до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

А тому, вважає за необхідне зазначити щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки та просить надати їм правову оцінку у першу чергу.

08.07.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на зміну підстав позову, в яких представник просив відмовити у прийнятті додаткових пояснень щодо окремого питання (підстав для проведення перевірки), з огляду на те, що представник позивача заявляє про зміну підстав позову після закриття підготовчого провадження у справі.

Ухвалою від 27.07.2022 відмовлено в задоволені клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" за №34292/22 від 04.07.2022 про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень щодо окремого питання (підстав для проведення перевірки).

Ухвалою від 04.10.2022 відмовлено в задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

В ході судового розгляду учасники процесу підтримали свої вимоги та заперечення, з підстав наведених в заявах по суті.

Позивач, окремо покликалась на обставини того, що перевірка проведена контролюючим органом протиправно, оскільки у відповідача не було права на проведення такої в період дії мораторію на проведення перевірок, з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідач з даного доводу зазначила, що норми КАС України дозволяють позивачу скористатись правом зміни підстав позову до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду вказувала, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, встановив наступне.

ТОВ "ЖК-Гарант" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19.12.2005, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 19.12.2005за №117410200000.

На підставі наказів ГУ ДПС у Вінницькій області від 14.09.2021р. № 3071к, відповідно до ст. 20, п. 77.1, п.77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі направлень від 28.09.2021 р. № 3896 та № 3898, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, головними державними ревізорами проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК - ГАРАНТ (код ЄДРПОУ 33966190) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.06.2021р., валютного законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.06.2021р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2021р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

В ході проведення перевірки ТОВ "ЖК - ГАРАНТ", встановлено ряд порушень, з метою їх з`ясування податковим органом було надано запит від 18.10.2021 року "Про надання документів та пояснень з питань, що стосуються встановлених порушень та їх документального підтвердження б/н від 18.10.2021 року, який вручено директору Яцукову Є.Г.

Посадовою особою ТОВ «ЖК - ГАРАНТ» не надано документів та пояснень, щодо обставин які підтверджують відсутність вини посадових осіб підприємства у вчинених податкових правопорушеннях, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, про що складено акт № 828/02-32-07-01/33966190 від 20.10.2021.

За результатами перевірки складено акт від 26.10.2021 року № 9590/02-32-07- 16/33966190, відповідно до якого встановлено порушення:

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість всього в сумі 623 333 грн., в т.ч. за: грудень 2018р. в сумі 40 000 грн.; грудень 2019 року в сумі 583 333 грн.

п. 120 1.2. ст. 120, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), підприємством не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2018 року.

п.176.2 "б" ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), роз. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а саме: податковий розрахунок форми №1ДФ за 2 квартал 2019р., подані до податкового органу не в повному обсязі та з недостовірними відомостями.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу, Позивач подав письмові заперечення на акт перевірки від 26.10.2021 року № 9590/02-32-07-16/33966190 відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України.

За результатами розгляду заперечень Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок Головного управління ДПС у Вінницькій області прийнято рішення: висновки, наведені у акті планової документальної перевірки від 26.10.2021 року № 9590/02-32-07-01/33966190 залишити без змін, а заперечення ТОВ "ЖК ГАРАНТ - без задоволення.

За розглядом матеріалів перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №106390701 від 22.11.2021 року про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 779166,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 623333,0 грн.; за штрафними санкціями - 155833 грн.;

- №106400701 від 22.11.2021 року про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 7012,50 грн., в тому числі: за штрафними санкціями - 7012,50 грн.

- №0107040711 від 22.11.2021 року про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020,0 грн., в тому числі: за штрафними санкціями - 1020 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 106390701 від 22 листопада 2021 року, прийняте контролюючим органом, протиправним, тому звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

В своїх доводах щодо оскарження спірного податкового повідомлення-рішення представник позивача покликається, зокрема, на те, що контролюючий орган, незважаючи на прийняття постанови КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки, з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Спростовуючи доводи позивача контролюючий орган зазначив, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами носили нереальний характер. Крім того, працівники податкового органу були допущені до перевірки, а на час виникнення спірних відносин була чинною постанова КМУ від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», тому не було підстав для застосування положень Податкового кодексу України, а саме - встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення».

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Згідно із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 24.02.2022 по справі № 520/5314/2020, платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Оцінюючи доводи позивача з підстав протиправності проведеної перевірки товариства, суд зазначає таке.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про проведення перевірки товариства не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ; документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи те, що Податковий кодекс України є актом вищої юридичної сили у порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89, застосуванню у спірних правовідносинах підлягає саме п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21. Судом касаційної інстанції наголошено на тому, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо мотивів того, що на час проведення перевірки постанова Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» діяла, тому податковий орган був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки, то суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, зроблених у постанові від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21 за подібних правовідносин.

Так, зазначена постанова Кабінету Міністрів України від03.02.2021 № 89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26.01.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 (справа № 640/18314/21).

Проте, Кабінет Міністрів Українине наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановленихпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).

Верховний Суд вказав, що статтею 5 ПК врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 14.09.2021 за №3071к, на підставі ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження, встановлених п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» наказано провести документальну планову перевірку ТОВ «ЖК-Гарант» з 28.09.2021 тривалістю 10 робочих днів (т. 5 а.с. 181).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.10.2021 за №3414к, продовжено термін проведення планової виїзної документальної перевірки з 12.10.2021 тривалістю 5 робочих днів (т. 5 а.с. 182).

Відтак, під час дії мораторію контролюючий орган не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки, з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що відповідає висновкам викладених у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, у яких правова позиція відповідає загальному підходу, сформованому Верховним Судом, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 по справі № 160/24072/21 і немає підстав для відступу від правового висновку.

Стосовно доводів відповідача про те, що контролюючий орган був допущений позивачем до проведення перевірки, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 Верховний Суд відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки. Верховний Суд також зазначив, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Верховний Суд у зазначеній справі сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Щодо доводів відповідача, що позивач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення з підстав протиправності проведеної перевірки з окремим позовом, тому надавати оцінку таким доводам є недоречним та порушує принцип рівності сторін, то суд їх відхиляє з огляду на таке.

Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою 07.12.2021, який зареєстровано в суді за вх. №83630/21 та присвоєно справі номер: 120/17765/21-а

Підставами заявленого позову були помилковість висновків податкового органу в акті перевірки, реальність господарських операцій з контрагентами та наявність первинної документації, податкових та видаткових накладних.

Доводи того, що контролюючим органом протиправно проведено перевірку були первинно викладені представником позивача в заяві від 04.07.2022 (т. 5 а.с. 169-180).

08.07.2022 представником відповідача подані заперечення на заяву з підстав того, що позивачем пропущений строк для зміни підстав позову (т. 5 а.с. 191-192).

Ухвалою суду від 27.07.2022 відмовлено у задоволені клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" за №34292/22 від 04.07.2022 про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень щодо окремого питання (підстав для проведення перевірки).

Позивач звернувся до суду з окремим позовом до Вінницького окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 з окремих підстав незаконності призначення, а відтак і проведення перевірки, незаконності отримання, відповідно, доказів (у т.ч. акта перевірки), які покладені в основу висновків акта перевірки. Ухвалою від 15.08.2022 у справі №120/6230/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 18.10.2022 у справі №120/6230/22 позов ТОВ "ЖК-ГАРАНТ" залишено без розгляду.

Відповідно до заяви від 15.11.2022, поданій на стадії додаткових пояснень, позивач вказує на протиправність проведеної перевірки з підстав того, що вона проведена незаконно в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) та всупереч п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, поликається на принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто, на думку відповідача, суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог, покликаючись на судову практику. Відтак, саме принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено вище.

Позивач в судовому процесі не позбавлений можливості наводити усі відомі обставини, які обґрунтовують заявлену ним вимогу.

В протилежному випадку це суперечитиме з`ясуванню всіх обставин у справі.

Так, на відміну від прав позивача, який згідно із ст. 47 КАС України обмежений у праві на зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті, при вирішенні публічно-правового спору адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.

Перевірка податковим органом платника податків є способом реалізації владних управлінських функцій першого як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Враховуючи обставини справи, оскільки проведена перевірка стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Гарант" відбулась усупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки, у зв`язку з чим суд вказує про відсутність необхідності переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Проведення планової документальної виїзної перевірки товариства, якіздійснено податковим органом в період дії мораторію на проведення перевірок, акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень як доказ, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, у розумінні статті 74 (Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду у постанові від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

У ще одній палатній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №106390701 від 22.11.2021.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 11 687,49 грн (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 49 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК-Гарант" (код ЄДРПОУ - 33966190, адреса: 21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд 13, офіс 315);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 44069150, Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, 21028).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна