Рішення

від 18.11.2022 по справі 260/1391/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2022 року м. Ужгород№ 260/1391/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Рошко Л.М. В.М.

учасники справи:

позивач Приватне підприємство "Карпати 2000" представник Дубровська Олена Миколаївна;

відповідач Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області представник Кремер Лілія Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Карпати 2000" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося Приватне підприємство "Карпати 2000" (89611, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова15-а, код ЄДРПОУ 40850093) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), якою просить суд: "1. Ухвалити рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0000231402 від 18.09.2019 р., № 0000221402 від 18 вересня 2019 р., № 0000321402 від 18 вересня 2019 р.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків у даній справі було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року було замінено відповідача Головне управління ДФС у Закарпатській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Закарпатській області у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року було замінено відповідача Головне управління ДПС у Закарпатській області на його правонаступника Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року було закрито провадження у справі в частині вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, що не стосувалися сум податку на прибуток.

У зв`язку із цим предметом позову є лише правовідносини щодо правомірності/протиправності податкового повідомлення рішення від 18 вересня 2019 року за № 0000321402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 439368,75 грн (Т. 1 а.с.а.с. 19-21).

Розгляд даної адміністративної справи відкладався у зв`язку з існуванням на те об`єктивних причин, як за клопотаннями уповноважених представників сторін, так і у зв`язку з об`єктивною епідеміологічною ситуацією в державі та у зв`язку із збройною агресією російської федерації.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. 22 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області складено акт за № 652/07-16-14-02/40850093 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Карпати 2000", яка проводилась за період діяльності підприємства з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. 18 вересня 2019 року на адресу приватного підприємства "Карпати 2000" надіслано податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі зазначеного акту перевірки, зокрема й податкове повідомлення № 0000321402 від 18 вересня 2019 року про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем збільшено податкове зобов`язання у розмірі 351495 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87873,75 грн. Приватне підприємство "Карпати 2000" не погоджується з прийнятими Головним управлінням ДФС податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Прибуток (доход) суб`єкта господарювання, в розумінні статті 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ. Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо. Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. З 01 січня 2015 року порядок визначення податку на прибуток ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на перелік визначених законом податкових різниць. Так, статтею 134 пунктом 134.1 підпунктом 134.1.1 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку): збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року за № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318. Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На час проведення перевірки приватним підприємством "Карпати 2000" зазначалось, що частина первинних документів, що підтверджує витрати , пов`язанні з наданням послуг з будівництва, будуть надані пізніше внаслідок відсутності бухгалтера. У листі-запереченні № 233 від 04 вересня 2019 року приватним підприємством "Карпати 2000" було заявлено клопотання про продовження строку надання первинних документів внаслідок відсутності бухгалтера, однак остання контролюючим органом проігноровано. За період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року приватне підприємство "Карпати 2000" надавало послуги з ремонту та будівництву департаменту економічного розвитку та культури Закарпатської ОДА, департаменту культури Закарпатської ОДА, Департаменту фінансів Закарпатської ОДА, УКБ Ужгородської міської ради, Центральній міській клінічній лікарні, TOB "ІТВ Сервіс Плюс", ПП "Укрпромбуд-Б", ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця". Наявність договірних правовідносин між приватним підприємством "Карпати 2000" та зазначеними підприємствами вірно встановлено контролюючим органом. На підприємстві також наявні первинні документа, а саме довідки про вартість виконаних робіт та понесені витрати, а саме: за квітень 2018 року вартість витрат по здійсненню будівельних робіт з поточного ремонту Ужгородської ЦМКЛ становить 160033 грн.; за травень 2018 року вартість витрат по здійсненню будівельних робіт з капітального ремонту першого поверху МДКЛ по вул. Бращайків в м. Ужгороді становила 163409 грн.; за липень 2018 р. вартість витрат бо здійсненню будівельних робіт з будівництва спортивного майданчику Пацканівської ЗОШ І-ІІІ ступенів становить 1168984,30 грн.; за вересень 2018 року вартість витрат по здійсненню будівельних робіт з капітального ремонту першого поверху МДКЛ по вулю Бращайків в м. Ужгороді становила 501004 грн. Вказані первинні документі контролюючим органом не враховані, що призвело до помилкового висновку про заниження прибутку підприємства та нарахуванню штрафних санкцій.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідачів просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що відповідачем було правомірно прийнято оскаржуване рішення. Таке рішення приймалося на підставі наявних та поданих до перевірки матеріалів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позові. Крім того, під час виступу у судових дебатах (із заключним словом) представник позивача наголосив на тому, що у відповідача були відсутні повноваження щодо проведення перевірки у відповідності до статті 191 пункту 191.1 підпункту 191.1.51 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову а повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань оподаткування отриманих коштів та виконання робіт (послуг) за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

За результатами такої перевірки 22 серпня 2019 року складено акт перевірки за № 652/07-16-14-02/40850093 (Т.1 а.с.а.с 38-61)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято у тому числі й спірне податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2018 року за № 0000321402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 439368,75 грн. (у тому числі за податковими зобов`язаннями 351495 грн., штрафні (фінансові) санкціями у сумі 87 873,75 грн.) (Т.1 а.с.а.с.19-21).

Під час проведення перевірки встановлено, що ПП "Карпати 2000" мало фінансово-господарські відносини з наступними контрагентами-покупцями (споживачами послуг) щодо надання послуг по будівництву нежитлових будівель та надання будівельно-монтажних робіт: Департамент економічного розвитку і торгівлі Закарпатської ОДА (код ЄДРПОУ 02741440); Департамент культури Закарпатської ОДА (код ЄДРПОУ 02227943); Департамент фінансів Закарпатської ОДА (код ЄДРПОУ 2313542); УКБ Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 05517713); Центральна міська клінічна лікарня (код ЄДРПОУ 01992819); ТОВ "ІТВ Сервіс Плюс"; (код ЄДРПОУ 38456224); ПП "Укрпромбуд-Б"; (код ЄДРПОУ 35075132); ДП "Клінічний санаторій Карпати" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 02649615).

Перевіркою встановлено, що значну питому вагу робіт ПП "Карпати 2000" виконувало на замовлення бюджетних організацій.

Для перевірки ПП "Карпати 2000" представлено всі наявні у нього первинні документи: договори навиконання робіт, договори про закупівлю послуг, договори підряду з додатковими договорами, акти приймання виконаних підрядних робіт, кошториси з розрахунками договірної ціни, акти приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом, акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (КБ-3), виписки банків, оборотно-сальдові відомості по рахункам 70, 79, 36, 31, Головна книга за 2018 рік.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємство частково не включило до складу доходів від будь-якої діяльності (рядок 01 Податкової декларації) суми наданих послуг по будівництву нежитлових будівель (будівельно-монтажних робіт) для бюджетних організацій в сумі 1952748,50 грн за 2018 рік. Так, в акті перевірки на сторінці 5 (Т. 1 а.с 42) відображено суму доходів в розрізі контрагентів, які включено до складу доходів до податкової декларації за 2018 рік та суму доходів за даними перевірки, які не були включені до складу доходів.

Дохід від діяльності за даними платниками становив 1640322,38 грн. Дохід від діяльності платника за даними перевірки на підставі наданих первинних документів становив 3593070,88 грн. Різниця, відповідно склала 1952748,50 грн.

При відображенні доходів у бухгалтерському та фінансовому обліку, підприємство повинно використовує норми нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід".

Згідно з пунктами 1, 2, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року за № 290 таке Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). …Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена…. …Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); …Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Керуючись Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і

господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства

фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 291, у позивача існує обов`язок щодо відображення реалізації робіт і послуг, зокрема за 2018 рік в сумі 1952748,50 грн на бухгалтерському рахунку № 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг.

Отже, на підставі вищезазначеного, встановлено, що позивачем занижено дохід від діяльності та фінансовий результат до оподаткування по Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік в сумі 1952748,50 грн.

Згідно зі статтею 134 пунктом 134.1 підпунктом 134.1.1 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

В порушення зазначених вимог Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року за № 290, позивачем було сформовано фінансовий результат до оподаткування у податковій звітності протиправно у зв`язку із чим занижено об`єкт оподаткування в сумі 1952748,50 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 1952748,50 грн.

Під розгляду справи по суті представником позивача зазначалося, що під час спірної перевірки відповідачеві були надані не всі первинні документи щодо спірних господарських операцій щодо витрат підприємства.

Як встановлено судом спірна перевірка проводилася відповідачем з 07 серпня 2019 року по 15 серпня 2019 року (Т. 1 а.с 39). Відповідний акт був складений та підписаний сторонами спірних правовідносин 22 серпня 2019 року. Крім того директором позивача підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки є достовірними, наданими в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність ПП "Карпати 2000" (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні. Також директором позивач засвідчено отримання примірника акта перевірки 22 серпня 2019 року (Т. 1 а.с.а.с. 60, 61).

В судовому засіданні представником відповідача було надано суду копію заперечення позивача від 04 вересня 2019 року за № 233 на спірний акт перевірки. Зокрема позивач у запереченнях вказував на те, що відповідачем під час перевірки були допущені помилки, а саме: директором ПП "Карпати 2000" було виявлено відсутність більшості документів. Тому ПП "Карпати 2000" не мало змоги надати відповідні документи для детального і повноцінного аналізу та висновків. Також вказує, що частину документів що підтверджують витрати не було знайдено. Просив керівник позивача надати термін для відновлення загублених документів та надання їх (Т. 3 а.с. 133).

У відповідності до статті 9 частин 1, 3-5 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У відповідності до статті 44 пунктів 44.1-44.7 Податкового кодексу України, у відповідній редакції, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Резюмуючи вищевказані норми - в силу вимог статті 44 пункту 44.1 та статті 85 пункту 85.2 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього п.; платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Позивачем не спростовано, а навпаки підтверджено, що ним не були подані під час спірної перевірки всі документи щодо господарських операцій та щодо підтвердження витрат. При цьому, відповідно до положень статті 44 пункту 44.7 Податкового кодексу України, відсутні докази того, що контролюючий орган відмовився їх прийняти до врахування у зв`язку з проведенням перевірки. Не надано також доказів подання вказаних документів після завершення перевірки. Крім того, відсутні докази вилучення у позивача первинних документів в рамках КПК України.

Як вказано вище у відповідності до статті 44 пункту 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами статті 44 пункту 44.6 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Надання зазначених документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Про часткове ненадання документів під час спірної перевірки судом зазначалося вище.

Щодо поданої позивачем уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік та приєднаних до матеріалів справи фінансових документів, зокрема листа роз`яснення щодо використання плану рахунків бухгалтерського обліку, копії книги бухгалтерського обліку Позивача за 2018 рік., товарних чеків на придбання будматеріалів та супутніх товарів, фінансових чеків, актів здачі-приймання послуг за 2018 рік необхідно вказати наступне.

Так, позивачем 03 липня 2020 року подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік (Т. 2 а.с.а.с. 46-53).

Відповідно до статті 50 пункту 50.3 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідно до пункту 52. 2 підрозділу 10. Інших перехідних положень Податкового кодексу України, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), крім виключних випадків, зокрема проведення документальної позапланової перевірки, за зверненням платника податків.

В силу наведених законодавчих обмежень контролюючий орган не вправі самостійно проводити перевірку Позивача за поданою уточнюючою декларацією.

При цьому, судом встановлено, що позивачем не вживаються заходи щодо звернень з до відповідача з приводу проведення позапланової перевірки по поданій уточнюючій податковій декларації.

Суд позбавлений можливості надати оцінку вищевказаним документам позивача також, оскільки проведення перевірки є виключно дискреційними повноваження відповідача, а суд не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу.

Щодо позиції представника позивача про відсутність повноважень у відповідача по проведенню перевірки у відповідності до статті 191 пункту 191.1 підпункту 191.1.51 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне вказати на те, що зазначеним підпунктом пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України був доповнений Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року, тобто вже після проведення перевірки. А відтак посилання представника позивача на вказану норму є некоректним.

Відповідно до статті 2 частини 2 пунктів 1, 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Карпати 2000" (89611, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова15-а, код ЄДРПОУ 40850093) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 листопада 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 28 листопада 2022 року.

СуддяС.Є. Гаврилко