Ухвала

від 29.11.2022 по справі 420/23643/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа №420/23643/21

адміністративне провадження №К/990/32031/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №420/23643/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

17 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, скаржник зазначає, що на час подання касаційної скарги наявний висновок Верховного Суду щодо статтей 4, 11, 50 Закону України «Про запобігання корупції», викладений у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/449/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 340/3563/20, від 02 листопада 2021 року у справі 120/3794/20-а та від 09 листопада 2021 року у справі № 640/476/20 щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції та обов`язкового отримання висновку НАЗК під час проходження прокурором атестації.

Крім того вказує, що питання обов`язкового використання висновку НАЗК стосовно майнових декларацій (виключних повноважень НАЗК) неодноразово досліджувалося Верховним Судом в межах інших процедур, які передбачають оцінювання доброчесності особи.

Також зазначає, що наразі Верховний Суд застосовує протилежний підхід у справах щодо оскарження таких рішень кадрових комісій, не враховуючи при цьому схожість правових норм, що регулюють питання кваліфікаційного оцінювання суддів та атестації прокурорів, в контексті висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 вересня 2021 року та 24 вересня 2021 року у справах № № 160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20 щодо структурного вмонтування органів прокуратури в загальну систему правосуддя. Такий стан речей, у свою чергу, унеможливлює досягнення мети Закону № 113-ІХ - очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності.

Щодо зазначених посилань, Верховний Суд вважає необхідним зазначити таке.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;

2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;

3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду;

4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на різні постанови Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду, представник відповідача у касаційній скарзі в загальному перелічив уривки з різних постанов, детально описав обставини справи послався на нормативно-правове регулювання та фактично висловив незгоду із прийнятими рішеннями, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас скаржником не вказано конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Також скаржником не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Отже, враховуючи наведене подана касаційна скарга Офісу Генерального прокурора подана на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №420/23643/21 не відповідає вказаним вимогам КАС України.

Верховний Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог статті 330 КАС України постановляє ухвалу про залишення без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи, на внесені зміни до законодавства, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень передбачені частиною четвертої статті 328 КАС України та навести належні обґрунтування вказаних підстав з урахуванням вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №420/23643/21 залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України, в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду