Постанова

від 08.06.2023 по справі 420/23643/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа №420/23643/21

адміністративне провадження № К/990/29837/22, К/990/32031/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

секретаря судового засідання: Яроша Д.В.

за участю:

представника відповідачів (Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури): Кудіної Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року (головуючий суддя - Корой С.М.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.)

у справі №420/23643/21

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 5 Шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 04 жовтня 2021 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 29 жовтня 2021 року.

- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення і до дати фактичного поновлення на роботі.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про безпідставність застосування кадровими комісіями при проходженні ним атестації Порядку № 221, оскільки такий встановлює більші вимоги, ніж встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також змінює предмет атестації шляхом збільшення у спосіб встановлення додаткової оцінки загальних здібностей та навичок, який не передбачений Законом. Відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками проходження ним атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне її проходження, а лише зазначення про наявність якихось начебто обґрунтованих сумнівів, слугує підставою для його скасування. Також звертав увагу на те, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення, а також на відсутність доказів ліквідації чи реорганізації прокуратури Одеської області, або скорочення кількості прокурорів.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 5 Шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 04 жовтня 2021 року.

Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 30 жовтня 2021 року.

Стягнуто з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2021 року по 15 червня 2022 року у сумі 65 169,60 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Ухвалами Верховного Суду від 21 грудня 2022 року та 26 грудня 2022 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

6. У судовому засіданні 08 червня 2023 року представник відповідачів надав свої пояснення щодо обставин справи та обґрунтувань касаційних скарг.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з вересня 1996 року проходив службу в органах прокуратури України, з липня 2019 року - на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.

8. 10 жовтня 2019 року на підставі пункту 10 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

9. Позивач успішно пройшов перший та другий етапи атестації, а саме складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

10. 04 жовтня 2021 року прийняв участь у співбесіді, пiд час якої кадровою комісією №16 встановлені факти його невідповідності вимогам професійної етики і доброчесності та відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону № 113-IX, пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу IV Порядку № 221 прийнято рішення № 5 про неуспішне проходження прокурором атестації.

11. Зокрема, в рішенні кадрової комісії №16 вказано, що під час проведення співбесіди прокурор проявив нещирість надавав суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагався викручуватись та ухилятись від пояснень.

12. Як вказано у рішенні, майже на кожне запитання спочатку відповідав категорично, що те чи iнше твердження невірне. Однак після уточнюючих запитань таки погоджувався з членами комісії. При цьому викладав свої думки не послідовно, постійно плутався у своїх твердженнях. Так, на запитання члена кадрової комiсiї чому прокурором упродовж 2018-2020 років не декларується жодного об`єкта нерухомості в м. Одеса, де він працює, ОСОБА_1 відповів, що оскільки ним орендується житло та сума орендної плати не перевищує суми видатків, яку необхідно декларувати, таке житло не потребує відображення у декларації. На уточнююче питання члена кадрової комісії, а чи не потрібно декларувати право користування таким житлом, надав відповідь, що не знав цього.

Висловлював суперечливі версії щодо того, чим займається його дружина. Спочатку зазначав, що через поважний, на його думку, вік, а саме 47 років, вона не працює, потім після низки додаткових запитань повідомив, що дружина займається «хенд мейдом», тобто виготовленням прикрас із срібла та інших матеріалів, які продає на виставках та у парках. При цьому у період 2015-2020 років дружина не декларувала жодних доходів. На запитання члена кадрової комісії чи відображає прокурор дохід дружини від продажу таких прикрас, відповів, що він дуже малий і не підлягає декларуванню. Хоча на уточнення члена комісії, що відповідно до роз`яснень щодо заповнення електронних декларацій, розроблених та розміщених у вільному доступі на офіційному сайті НАЗК, навіть одна гривня вважається доходом та підлягає декларуванню прокурором як дохід члена сім`ї, зазначив, що теж цього не знав.

Разом із тим на запитання члена кадрової комісії чи є прокурор учасником будь-якого товариства та чи має частку у його статутному фонді, відповів ні. Натомість, кадровою комісією з відкритих джерел, а саме інтернет pecypcy «opendatabot.ua» встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками ВАТ «Інвестиційна компанія ДIКОМ», яке є засновником ТДВ «Сейвкост» (код за ЄДРПОУ 19364584), зареєстрованого у м. Одесі, щодо інших учасників якого застосовано санкції РНБО. На додаткові запитання з цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 є його матір`ю та що вони багато років тому стали учасниками цього товариства і що його навіть з цього приводу допитував слідчий прокуратури Донецької області приблизно у 2000 році. З приводу чого допитували, у якій кримінальній справі та які показання вiн при цьому надавав, прокурор чітко пояснити не зміг. І знову ж таки на запитання щодо декларування участі у вказаному товаристві, прокурор відповів, що не декларував, бо забув про це та не надав цьому ваги.

13. У рішенні кадрової комісії №16 від 04 жовтня 2021 року №5 вказано, що комісія приходить до висновку, що прокурору ОСОБА_1 , не дивлячись на перебування у минулому на різних посадах в органах прокуратури, у тому числi керівника прокуратури районної ланки, та маючи у зв`язку з цим обов`язок до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а у подальшому Закону України «Про запобігання корупції» щодо щорічного подання декларацій про майновий стан, невідомо як саме заповнюється така декларація, яке майно підлягає декларуванню тощо. У зв`язку з цим прокурором упродовж тривалого часу не задекларовано участі у товаристві, право користування житлом, дохід дружини. І це не дивлячись на те, що НАЗК постійно розробляються рекомендації щодо заповнення електронних декларацій, які розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Агентства.

14. Тобто своєю поведінкою прокурор створив у членів кадрової комісії враження недоброчесного, нещирого, некомпетентного, безвідповідального, не принципового прокурора, якому не притаманне сумлінне ставлення до службових обов`язків та дотримання загальноприйнятих етичних норм поведінки.

15. Наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 27 жовтня 2021 року № 2398к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ) з 29 жовтня 2021 року.

16. Не погодившись з такими рішенням та наказом позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі дослідженого протоколу засідання Шістнадцятої кадрової комісії від 04 жовтня 2021 року встановив відсутність деталізації підстав прийнятого рішення стосовно позивача. Оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Крім того, такі документи не долучено до матеріалів справи, що позбавляє можливості співставити зазначене кадровою комісією джерелам походження цих відомостей, та надати їм правову оцінку.

18. Суд зазначав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. При цьому, імперативні приписи пункту 12 Порядку № 233 вимагають зазначення кадровою комісією мотивів та відповідних обставин як обов`язкової складової рішення про неуспішне проходження атестації. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, щодо якої проводиться атестація.

19. Суд прийшов до висновку, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

20. Відповідно, доводи щодо невірного заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018-2020 роки, не можуть бути підставою для прийняття спірного рішення.

21. Повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зокрема посадових та службових осіб органів прокуратури, віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

22. Надаючи оцінку діям прокурора як неетичним, кадрова комісія повинна обґрунтувати допущення прокурором поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, а не оцінку його дій на предмет дотримання загальних правил етики. Проте таке обґрунтування у рішенні не наведено.

23. Застосовуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, від 20 квітня 2022 року у справі № 260/2724/20, від 26 травня 2022 року по справі № 140/12991/20, суд першої інстанції вважав, що оскаржувані висновки кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності є необґрунтованими, суб`єктивними і такими, що зроблені винятково на підставі припущень та за відсутності будь-яких належних доказів, які б окремо або в сукупності свідчили про порушення позивачем вимог законодавства у сфері запобігання корупції, зокрема щодо відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім`ї задекларованим доходам, декларування ним недостовірних відомостей, наявності ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості набутих активів.

24. Як висновок, суд першої інстанції вказував на передчасність спірного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , що підлягає скасуванню.

25. Оскільки орган, в якому працював позивач, було перейменовано, то суд вважав, що позивач підлягає поновленню на посаді прокурора в Одеській обласній прокуратурі.

26. Середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 65 169,60 грн (160 робочих днів х 407,31 грн (середньоденна заробітна плата)).

27. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

28. У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура зазначала, що обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія, жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недостатню вмотивованість цього рішення не відповідає вимогам законодавства.

29. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що у свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.

30. Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

31. Оскаржуване рішення кадрової комісії містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Таким чином воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

32. Кадрові комісії встановлюють відповідність прокурорів критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності щоб визначити хто з них гідний продовжувати роботу у реформованих органах прокуратури. Завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

33. Обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).

34. Для цілей проведення атестації, відповідного стандарту обґрунтованості та того рівня аргументації, яку наведено в рішеннях кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами співбесіди, цілком достатньо для того, щоб дійти висновку що прокурор не відповідає одному чи кільком критеріям, які встановлені у підпункті 2 пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (професійна компетентність, професійна етика, доброчесність). Кадрова комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.

35. Скаржник звертав увагу на те, що не ґрунтуються на нормах закону висновки суду про те, що контроль та перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснюється виключно Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), а кадрова комісія перебрала на себе ці функції. Жодна норма Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VІІ) чи іншого закону не вказує на виключність повноважень НАЗК з перевірки декларацій і не заперечує права інших органів в межах їх компетенції здійснювати такі перевірки.

36. Також зазначав, що мета перевірки НАЗК є відмінною від мети перевірки кадровою комісією в цій частині, як і різні методи проведення перевірки. Предмет перевірки при атестації є значно ширшим ніж при повній перевірці декларацій НАЗК. Завданням комісій не є встановлення невідповідності задекларованої інформації дійсності, а надання оцінки доброчесності прокурора у зв`язку із виявленням інформації, яка породжує обґрунтований сумнів у дотриманні прокурором відповідних правил. При цьому, на відміну від НАЗК, кадрова комісія має значну долю дискреції. Рішення приймається кадровою комісією колегіально за внутрішнім переконанням її членів, з дотриманням атестаційної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Порядку № 221.

37. Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності ОСОБА_1 , що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог підпункту 2 пункту 12 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

38. Також і оскаржуваний наказ про звільнення видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, підставу звільнення сформульовано у відповідності до пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

39. Оскільки ОСОБА_1 проходив службу в прокуратурі Одеської області, на посаді прокурора відділу прокуратури Одеської області, то й відсутні правові підстави для покладання на Одеську обласну прокуратуру обов`язків щодо його поновлення на рівнозначній посаді. Неможливо поновити особу в обласну прокуратуру за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов`язковим для обіймання посади в обласній прокуратурі.

40. Зазначає підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14 та від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, а саме в частині питання щодо поновлення працівника саме на попередній роботі, а не у новоствореному органі.

41. Також вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм статей 4, 11, 50 Закону № 1700-VІІ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 420/7408/20.

42. Офіс Генерального прокурора у своїй касаційній скарзі також зазначив, що спірне рішення кадрової комісії прийнято у межах компетенції комісії та у відповідності з приписами Закону № 113-ІХ і пункту 12 Порядку № 233.

43. Звертав увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в силу приписів пунктів 12, 17 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу ІV Порядку № 221, пункту 12 Порядку № 233 саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.

44. В рішенні про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності зазначено конкретні обставини, з яких виходила кадрова комісія, приймаючи його.

45. Процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, атестації прокурорів, які здійснюють відповідні уповноважені суб`єкти (органи, комісії), та контроль, повна перевірка декларації, які належать до виключних повноважень НАЗК, мають різну мету, предмет, процедуру, результат.

46. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що НАЗК наділене повноваженнями щодо перевірки декларацій прокурорів, не заперечуються, оскільки це передбачено Законом № 1700-VІІ. Водночас, у цій справі йдеться не про перевірку декларацій, а про надання кадровою комісією під час атестації оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності.

47. При цьому заперечення можливості кадрових комісій самостійно реалізовувати свої повноваження, які прямо передбачені Законом № 113-ІХ, а саме, надавати оцінку доброчесності прокурора за результатами опрацювання масиву даних у тому числі тих, які знаходяться у вільному доступі, зокрема на офіційному сайті НАЗК, дослідження членами кадрової комісії всіх матеріалів атестації прокурора означало б абсолютну неможливість провести атестацію прокурорів у передбачений Законом № 113-ІХ спосіб та строк, оскільки повністю поставило б кадрові комісії в залежність від проведення НАЗК повних перевірок декларацій прокурорів.

48. Кадровою комісією не приймалися передбачені Законом № 1700-VІІ рішення та не формувалися висновки про порушення вимог антикорупційного законодавства. Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку дотриманню ОСОБА_1 професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог підпункту 2 пункту 12 розділу ІІ Закону № 113-ІХ.

49. Відповідач не погоджувався з тими правовими позиціями Верховного Суду, що були застосовані судом апеляційної інстанції та звертав увагу на необхідність застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №640/449/20, №120/3794/20-а, №640/476/20, №640/1598/20, № 640/26041/19.

50. Позивач не скористався правом надіслати відзиви на касаційні скарги відповідачів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

51. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

52. Касаційне провадження за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

53. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.

54. Проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

55. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо перевірки дискреції кадрової комісії під час проведення співбесіди на третьому етапі атестації прокурорів, процедура проведення якого визначена пунктом 9 розділу IV Порядку №221, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року (справа № 640/1083/20), від 22 вересня 2022 року (справа № 200/7541/20-а), від 29 вересня 2022 року (справа № 260/3026/20), від 20 жовтня 2022 року (справа № 140/17496/20 та 640/18156/20), від 06 жовтня 2022 року (справа № 640/777/20), від 24 жовтня 2022 року (справа №640/1358/20), від 03 листопада 2022 року (справа № 640/1088/20), від 08 листопада 2022 року (справа № 640/1559/20), від 17 листопада 2022 року (справа № 280/7188/20).

56. Також Верховний Суд у вказаних постановах висловлював правову позицію щодо застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди), щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить його дискреційним повноваженням під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

57. При цьому, суди попередніх інстанцій під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної комісії та керуючись завданнями адміністративного судочинства, передбаченими статтею 2 КАС України, повинні дослідити пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо розбіжностей встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

58. Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

59. Вказана інформація необхідна для цілей атестації прокурора може бути покладена в основу матеріалів атестаційної справи відповідно до Порядку №233.

60. Порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку №221.

61. Рішення кадрової комісії відповідно до Закону №113-IX та Порядку №221, Порядку №233 приймається з урахуванням інформації та відомостей щодо прокурора, у тому числі, його декларацій за попередні роки, що підлягає оцінці комісією.

62. Визначена чинним законодавством атестація не передбачає проведення повної перевірки декларанта на запити прокурора чи кадрових комісій. Моніторинг способу життя суб`єкта декларування передбачає лише вибіркову перевірку та на підставі повідомлень фізичних чи юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування, задекларованим ним майну і доходам.

63. Так, встановлений Законом № 1700-VІІ порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом №113-ІХ процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.

64. Тому, наявність у НАЗК виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб`єкта декларування, не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону №113-ІХ.

65. Вказаний висновок підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, сформульованими, зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року у справах №640/26168/19 та №640/1787/20, від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 30 серпня 2022 року у справі №420/7408/20.

66. Чинним законодавством не передбачено проведення повної перевірки декларанта на запити прокурора чи кадрових комісій з метою проведення атестації. Моніторинг способу життя комісією суб`єкта декларування передбачає лише вибіркову перевірку та на підставі повідомлень фізичних чи юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування, задекларованим ним майну і доходам.

67. Відповідно є помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що саме НАЗК є уповноваженим органом на здійснення моніторингу, зокрема, способу життя суб`єктів декларування. Кадрові комісії наділені певним обсягом прав і повноважень щодо перевірки професійної етики та доброчесності, зокрема і на підставі наданих прокурором щорічних декларацій про доходи.

68. Отже, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

69. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

70. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль прокуратура відіграє у становленні правової держави, особливо з урахуванням зміни її статусу у результаті вказаних вище конституційних змін. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу прокурорів, запорукою формування довіри народу до прокурорів та органів прокуратури в цілому.

71. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності прокурорів, які віднесені до української системи правосуддя, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах чесності у способі власного життя та виконанні своїх професійних обов`язків.

72. Авторитет та довіра до органів прокуратури формуються залежно від персонального складу осіб, які обіймають посади прокурорів та формують корпус органів прокуратури.

73. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм прокурорської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до органів прокуратури як складової органів правосуддя, а також допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

74. Відсутність у законі визначення поняття "доброчесність", яке використовується у процедурі атестації прокурорів, не звільняє суб`єктів правовідносин використовувати його в процесі правозастосування та під впливом як змісту (суті) зовнішніх поведінкових факторів, так і через їхнє зіставлення з якостями, чеснотами чи властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміється (сприймається) поняття доброчесність, пояснити і мотивувати за якими ознаками той чи інший прокурор не може бути віднесений до доброчесних.

75. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №600/1450/20-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від нього.

76. Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури від 27 квітня 2017 року, правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики поведінки прокурорів становлять Конституція України, Закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора тощо, тому знання вимог антикорупційного законодавства, з питань етичної поведінки запобігання та врегулювання конфліктів інтересів, інших встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог, обмежень та заборон має свідчити про достатню професійну компетентність відповідного прокурора.

77. Також Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11); при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури (стаття 16); прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавство, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19).

78. Статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися Присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

79. Відповідно до статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів працівнику прокуратури слід не допускати дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

80. Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийнято восьмим Конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

81. Відповідно до пункту 39 Бордоської декларації «Судді та прокурори в демократичному суспільстві» прокурорами мають бути особи з високими моральними якостями; через характер повноважень, на виконання яких вони свідомо погодились, прокурори є постійно відкриті для публічної критики; будучи головними суб`єктами здійснення правосуддя, вони мають повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії.

82. У Європейських керівних принципах з етики і поведінки для прокурорів («Будапештські керівні принципи»), прийнятих на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи у Будапешті 31 травня 2005 року, відзначено, що прокурори відіграють ключову роль у системі кримінальної юстиції, і повинні твердо дотримуватися професійних стандартів та підтримувати честь і гідність своєї професії; відповідати найвищим стандартам чесності і піклування, прокурори не повинні компрометувати своїми вчинками в приватному житті такі позитивні якості співробітників органів прокуратури, як чесність, справедливість і неупередженість.

83. Аналогічні положення викладені у Стандартах професійної відповідальності та викладення основних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 21 квітня 1999 року.

84. Отже, до прокурора висунуто ряд вимог, які необхідно дотримуватися як в повсякденному особистому житті, так і в професійній сфері. Дотримання таких вимог позивачем як прокурором відділу прокуратури, було предметом перевірки кадровою комісією під час проведення співбесіди.

85. Пунктом 12 Порядку №233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

86. Таким чином, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

87. Матеріали атестаційної справи відповідно до Порядку №233 можуть містити інформацію про прокурора, в тому числі про дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора.

88. Кадрова комісія враховує вказану вище інформацію та відомості щодо прокурора, який проходить співбесіду, у тому числі декларації, у яких міститься інформація, що підлягає оцінці комісією.

89. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку спірному рішенню кадрової комісії, виходили з відсутності мотивів, з яких члени кадрової комісії дійшли висновку про неуспішне проходження прокурором атестації, а також посилання на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків.

90. Також суди констатували, що фактично єдиною підставою для прийняття спірного рішення є доводи кадрової комісії про невірне заповнення позивачем декларацій за 2018-2020 роки.

91. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком.

92. У спірному рішенні вказано мотиви його прийняття, а саме прояв прокурором нещирості, надання суперечливих відповідей на запитання членів кадрової комісії, намагання викручуватися та ухилятися від пояснень. Під час надання відповідей на питання та пояснень викладав свої думки не послідовно, постійно плутався у своїх твердженнях. Також зазначено, що своєю поведінкою прокурор ОСОБА_1 створив у членів кадрової комісії враження недоброчесного, нещирого, некомпетентного, безвідповідального, не принципового прокурора, якому не притаманне сумлінне ставлення до службових обов`язків та дотримання загальноприйнятних етичних норм поведінки.

93. На запитання чому упродовж 2018-2020 років прокурор не декларував жодного об`єкту нерухомості в місті Одеса, де він працює, а також щодо недекларування доходу дружини у 2015-2020 роках від її заняття «хенд мейдом» (виготовлення прикрас із срібла та інших матеріалів, які вона продає у парках та на виставках), позивач пояснив що не знав, що це потрібно робити.

94. З цього приводу у оскаржуваному рішенні вказано на встановлений Законом № 1700-VІІ обов`язок щорічного подання уповноваженими особами декларацій про майновий стан, про що позивач, перебуваючи на різних посадах в органах прокуратури, був обізнаний, а також звернув увагу на постійні рекомендації НАЗК щодо заповнення електронних декларацій, які розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Агентства, та з якими прокурор в силу службового становища повинен був ознайомитися та враховувати.

95. Це ж стосується і питання щодо недекларування тривалий час участі у товаристві «Інвестиційна компанія ДІКОМ», яке є засновником ТДВ «Сейвкост», зареєстрованого у місті Одеса, зприводу чого позивач відповів що не декларував, бо забув про це та не надав необхідної ваги такому питанню.

96. З огляду на визначення нового місця прокуратури в системі державної влади України, вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді та має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо (рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020), то колегія суддів уважає застосовними до спірних правовідносин висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Джоджай проти Албанії" (Xhoxhaj v. Albania) від 09 лютого 2021 року (заява №15227/19), що набуло статусу остаточного 31 травня 2021 року, з приводу результатів процедури оцінювання щодо заявниці, у результаті якої її звільнили з посади судді Конституційного суду внаслідок недекларування частини активів на банківському рахунку та спільної із чоловіком квартири.

97. Зокрема, Суд у вказаній справі зазначив, що варто також враховувати особливості широко застосовних процесів аудиту активів. На його думку, з урахуванням того, що особисті або сімейні статки зазвичай накопичуються протягом трудового життя, встановлення жорстких часових обмежень для оцінювання статків значно обмежило б і вплинуло на здатність органів влади оцінювати законність усіх статків, набутих протягом професійної кар`єри особою, яка проходить перевірку. У зв`язку з цим оцінювання статків має певні особливості на відміну від звичайних дисциплінарних розслідувань, які потребують надання державі-відповідачу більшої гнучкості в застосуванні встановлених законом обмежень, сумісних із метою відновлення та зміцнення довіри суспільства до системи правосуддя та забезпечення високого рівня доброчесності, якого очікують від представників судової системи (пункт 349).

98. Європейський суд з прав людини також зазначив, що покарання, застосовані до заявниці, відповідали висновкам, зробленим органами перевірки, зокрема, про те, що вона подала неправдиву декларацію та приховала статки, подала неточну декларацію про інші статки та, як було встановлено, підірвала довіру суспільства до системи правосуддя. Як вважає Уряд, держава вимагає від державних службовців дотримання конституційних принципів, на яких вона заснована (пункт 401).

99. Крім того, Суд повторив, що для цілей "цивільно-правової" частини пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод те, що тягар доведення перейшов на заявницю під час процедури перевірки саме собою не було свавільним. Суд вважає, що, беручи до уваги процес оцінювання особистих або сімейних статків, накопичених протягом професійного життя судді, пом`якшувальні обставини, передбачені в Законі про перевірку, неподання заявницею документів, що підтверджують об`єктивну неможливість продемонструвати законний характер доходу її партнера та її власне неповідомлення про майно в момент його придбання, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо стверджуваного порушення принципу правової визначеності не було (пункти 352, 353).

100. У процедурі атестації обов`язок спростування сумнівів комісії у доброчесності прокурора або доведення їх необґрунтованості покладається на прокурора, який має намір підтвердити свою відповідність таким вимогам.

101. В контексті цих правовідносин, особа, яка є стороною у адміністративній справі, стверджуючи про незаконність звільнення з посади, підставою для якого слугувало рішення кадрової комісії, має зазначити докази, що спростовують вказані обставини, викладені у рішенні комісії. Якщо особа, без поважних причин не надасть докази, які б спростовували, встановлені комісією обставин, які свідчать про невідповідність позивача вимогам доброчесності, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

102. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не погоджується з твердженнями позивача та судів попередніх інстанцій про те, що основний обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих рішень покладається виключно на суб`єкта владних повноважень, в рамках спірних правовідносин.

103. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення комісії в частині вирішення питання про доброчесність прокурора є обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

104. Верховний Суд погоджується з мотивами викладеними у рішенні атестаційної комісії, яка правильно застосувала чинні норми права до встановлених фактів, з урахуванням пояснень позивача та наданих підтверджуючих документів, не допускаючи свавільного використання своїх дискреційних повноважень.

105. Висновки комісії не спростовані позивачем ані під час співбесіди, ані під час судового розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, а також не надано підтверджуючих доказів, які б спростовували сумніви комісії щодо невідповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності.

106. Таким чином, правові підстави для визнання протиправним і скасування спірного рішення кадрової комісії та для визнання звільнення з посади позивача незаконним, відсутні.

107. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

108. Відтак, за наявності відповідного рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, наказом від 27 жовтня 2021 року №2398к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 жовтня 2021 року.

109. Враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.

110. З таких же підстав колегія суддів не перевіряє доводи касаційної скарги Одеської обласної прокуратури щодо поновлення працівника на посаді прокурора у новоутвореному органі прокуратури.

111. Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

112. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

113. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 344, 356 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року в справі №420/23643/21 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 червня 2023 року.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду