Рішення

від 07.11.2022 по справі 199/10039/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10039/21

(2/199/896/22)

РІШЕННЯ

іменем України

07.11.2022

м. Дніпро

справа №199/10039/21

провадження № 2/199/896/22

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне підприємство «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради

відповідач Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

за участю учасників справи:

представника позивача адвоката Коляда В.В.

представників відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що при звільненні порушено переважне право на залишення в першу чергу на роботі позивача за умовами колективного договору, як члена профспілки та одинокої матері, в сім`ї якої немає іншого годувальника, враховуючи її кваліфікацію лікаря дерматовенеролога вищої категорії і більш високу продуктивність праці з огляду на досвід тривалої безперервної роботи, аніж в інших лікарів дерматовенерологів облшкірвендиспансеру, якими заповнений штат Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб», що сформований в результаті реорганізації шляхом приєднання. Водночас, жодна з наявних рівноцінних посад лікаря дерматовенеролога позивачу не пропонувалася, хоч можливість її переводу на цю роботу у відповідачів існувала, чим обґрунтовані порушення порядку звільнення всупереч конституційним гарантіям сприяння у збереженні роботи.

Виходячи з доводів про відсутність в оскаржуваному наказі Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради за № 123-к, попри посилання на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, дійсної причини для припинення з ОСОБА_1 з цих підстав безстрокового трудового договору, позивач порушила питання про скасування цього незаконного наказу з поновленням на роботі у Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» на попередній посаді лікаря дерматовенеролога, стягнувши грошову компенсацію за весь час вимушеного прогулу з 24 листопада 2021 року у розмірі середнього заробітку.

Відповідач, Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 26509095, м. Дніпро), у поданому представником Фурка К.М. відзиві 25 травня 2022 року позов повністю не визнав, заперечуючи проти його задоволення наявністю викликаних виробничою потребою підприємства причин для масового звільнення внаслідок реорганізації облдиспансеру на підставі рішення обласної ради шляхом його приєднання до відповідача, яке супроводжувалося скороченням штату. Доводи заперечень аргументовані посиланнями на накази КП «ОШВД» ДОР» від 31.08.2021 № 61-а про реорганізацію та від 21.09.2021 № 63 «Про реорганізацію та скорочення штатних одиниць» і № 85-к «Про скорочення чисельності працівників», за змістом яких скорочується штатна одиниця лікаря дерматовенеролога поліклінічного відділення ОСОБА_1 , яка власноруч 22.09.2021, тобто за два місяці до звільнення, розписалася в ознайомленні з цими наказами (номер 32 в додатку до наказу №85-к). Вважав згоду первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради отриманою за замовчуванням, оскільки відповідь на листи про наступне вивільнення тодішня її голова надавати відмовилася з огляду на ліквідацію самої первинної профспілкової організації. Визнав, що безпосередньо сам відповідач порівняльний аналіз продуктивності праці працівників не проводив, оскільки масовому звільненню підлягали працівники не його підприємства, а Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, яке приєднувалося, внаслідок чого листом № 395/21 від 21.10.2021 на голову комісії з реорганізації покладене порівняння показників роботи з метою встановлення переваг залишення на роботі, виходячи з рівня продуктивності праці за даними електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) та критеріїв освіти, підвищення кваліфікації та стажу роботи за фахом. Стверджував, що за наданою інформацією позивач не мала переваг порівняно з іншими лікарями-дерматовенерологами з кращими показниками підвищень кваліфікації, додаткових спеціалізацій чи досягнень у виконанні службових обов`язків, більшого стажу роботи та з додатковими підставами переважного права захищених верств населення.

Також відповідач у відзиві на позов з посиланням на своє право за ст. 64 Господарського кодексу України виклав міркування про визнання доцільним за результатами аналізу продуктивності праці та стану надання у 2020-2021 рр. медичних послуг лікарями-дерматовенерологами КП «ОШВД» ДОР» включити до нового штатного розпису КП «ДОМЦСЗХ» ДОР після реорганізації шляхом приєднання до нього КП «ОШВД» ДОР восьми ставок посадових окладів лікарів-дерматовенерологів, які спроможні повністю задовольнити існуючий попит населення, як області, так і міста Дніпро на дерматовенерологічну допомогу, враховуючи наявні реальні потреби у медичних послугах дерматовенерологічного профілю без будь-якого обмеження доступу до цих медичних послуг, як шляхом оптимізації маршруту пацієнта, так і оптимізації штатних посад та чисельності лікарів. Доцільність восьми ставок посадових окладів лікаря-дерматовенеролога визначена за кількістю амбулаторних прийомів для проведення за середнім навантаженням не менше 20 амбулаторних консультацій за повний робочий день лікаря з розрахунку орієнтовно від 20 до 30 хвилин на один прийом для збору скарг і локального анамнезу, об`єктивного локального огляду, визначення попереднього діагнозу, призначення діагностичних заходів та лікування і для роботи в електронній медичній інформаційній системі. При цьому, у 2020 році середнє навантаження на одного лікаря дерматовенеролога КП «ОШВД» ДОР» склало шість консультацій за повний робочий день, що у перерахунку на робочі години впродовж 38,5 годин робочого тижня означало одну консультацію лікаря в середньому тривалістю 77 хвилин (1 година 17 хвилин), тоді як у поточному періоді 2021 року навантаження знизилося майже вдвічі: кількість консультацій склала чотири з можливістю відведення на зайнятість ними лікаря в середньому 116 хвилин (майже 2 години).

Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

22 липня 2022 року за клопотанням представника позивача ухвалою цього суду у Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» витребувані матеріали з інформацією про те, чи були повністю заповнені посади лікаря-дерматовенеролога згідно штатного розпису станом на 23.11.2021, кількість працівників на посадах лікар-дерматовенеролог, наявність вакантних посад лікаря-дерматовенеролога станом на 23 листопада 2021 року.

Позивач в процесі підготовки справи у відповіді на відзив, наданій своїм представником, адвокатом Коляда В.В., відхилила всі наведені відповідачем заперечення з міркувань їх неприйнятності з огляду на законодавство та усталену судову практику про необхідність конкретизації законних підстав, з якими пов`язується звільнення, виклавши пояснення про обізнаність відповідачів з самостійним вихованням позивачем неповнолітнього сина з огляду на використані щорічно додаткові соціальні відпустки для одиноких матерів, а також з відсутністю в її сім`ї інших працівників з самостійним заробітком. Відповідно, посилання відповідача на протилежне, на думку позивача, підтверджує факт допущених порушень порядку звільнення внаслідок відсутності дійсної взаємодії і консультацій з профспілковою організацією всупереч статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за яких було б неможливим не виявити переваги у залишенні позивача на роботі, обов`язок чого при наміченому вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці лежить тягарем на роботодавцеві.

Відповідач, Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради, у запереченні виклав свої міркування про завчасність поінформованості профкому профспілки про причини змін в організації виробництва і праці структурного та економічного плану, що призвели до скорочення штату і чисельності працівників, відхиляючи аргументи позивача в її відповіді про переважне право на залишення на роботі з мотивів відмови ОСОБА_1 з меншою продуктивністю праці порівняно із залишеними на роботі лікарями від всіх запропонованих їй вакантних робіт.

Інші заяви по суті справи від учасників справи до суду не надходили.

В судовому засіданні ОСОБА_1 особисто позов підтримала повністю і просила його задовільнити, вважаючи своє звільнення незаконним, та пояснила суду про свою явку за місцем роботи під час відпустки у зв`язку з наміченим вивільненням для співбесіди 01 листопада 2021 року, напередодні пройшовши підтвердження кваліфікації лікаря вищої категорії, але замість співбесіди з комісією КП «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» ДОР їй по виходу з відпустки 11листопада 2021 року вручили під розписку повідомлення про наступне вивільнення без з`ясування наявності у неї утриманців і переваг в залишенні на роботі, тоді як від запропонованих вакансій ОСОБА_1 змушена була відмовитися через відсутність необхідних сертифікатів та свідоцтв про здобуття спеціальності і професійної компетенції за цими посадами лікарів, про що достеменно було відомо відповідачам. На переконання позивача ОСОБА_1 , відповідачі завідомо пропонували вакантну роботу, яка не відповідали ані її професії, ані її спеціальності, заздалегідь знаючи про об`єктивну неможливість працевлаштування позивача на вказаних посадах. Позивач визнала, що з 24.12.2021 по вересень 2022 року отримувала допомогу по безробіттю.

Представник позивача, адвокат Коляда В.В., на підтримання позовних вимог, наполягаючи на їх повному задоволенні з наведених у позовній заяві підстав, виклала в судовому засіданні доводи з урахуванням раніше поданих додаткових письмових пояснень про обов`язки роботодавця за умовами колективного договору з трудовим колективом КП «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» ДОР, укладеного 01.09.2020, в порушення яких з виборним органом первинної профспілкової організації не погоджувався ані наказ № 61-а від 31.08.2021 про реорганізацію, ані наказ № 63 від 21.09.2021 «Про реорганізацію та скорочення штатних одиниць», ані наказ № 85-к від 21.09.2021 «Про скорочення чисельності працівників», які видані без наведення в них хоч якого-небудь техніко-економічного обґрунтування скорочення посад лікарів-дерматовенерологів, принаймні, в якості економії фонду оплати праці. Посилання відповідача на дані електронної системи охорони здоров`я за 2021 рік вважала неспроможними, оскільки ЕСОЗ не розкриває суті, принципів та критеріїв оцінювання продуктивності праці, не дає можливості дійсно оцінити кількість часів роботи та інтенсивність навантаження. Водночас, звернула увагу на відсутність обґрунтування обраного відповідачами розподілу часток ставок посадових окладів між залишеними на роботі лікарями-дерматовенерологами, які всі працюють на умовах суміщення посад, а не на повну ставку, що могло б хоч скільки-небудь виправдати причини для припинення трудових відносин з ОСОБА_1 .

Відповідач, Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб», в порядку самопредставництва в особі Чухалової І. В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи про дотримання порядку звільнення позивача з передбачених законом підстав, та визнав залишення на роботі 24 лікарів дерматовенерологів на умовах суміщення ними восьми штатних посад, для чого співбесіди проводила комісія КП «ОШВД» ДОР на чолі з його колишнім директором ОСОБА_4 .

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, виклавши раніше наведені у заявах по суті справи доводи. А саме, з її слів, розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи співвідповідача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України пов`язане з реорганізацією медичних закладів, супроводжуваною скороченням чисельності і штату працівників, з чим ОСОБА_1 була обізнана за два місяці до свого звільнення 23.11.2021, про що позивач отримала письмове повідомлення про скорочення її штатної одиниці і наявні вакантні посади, але відмовилась від переводу на будь-яку з них, тоді як проведеним порівняльним аналізом виявлена менша продуктивність праці та кваліфікація ОСОБА_1 на відміну від залишених на роботі працівників. До того ж, профспілковий комітет КП «ОШВД» ДОР» про реорганізацію та можливе вивільнення працівників повідомлено більш як за три місяці, а за два місяці було повідомлено про скорочення штату з надісланим згодом поданням на отримання згоди із звільненням працівників за переліком професій і посад, які підлягають скороченню, з доведенням до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників, лише після чого по закінченні від персонального попередження про скорочення двох місяців головою комісії з реорганізації, ОСОБА_5 , видано наказ про звільнення з видачею позивачу трудової книжки 23листопада 2021 року.

Співвідповідач, Комунальне підприємство «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01985417, м. Дніпро), будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, своїх повноважних представників не направив, на підставі чого справа розглянута відповідно до ст.ст. 131, 223, 279 ЦПК України за їх відсутності.

Суд, вислухавши усні пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані докази, на засадах змагальності в межах судового розгляду відповідно до ст.ст. 12-13 ЦПК України приходить до наступного.

Право кожного на працю згідно статті 43Конституції України гарантує захист від незаконного звільнення, що знайшло своє продовження устатті 5-1 КЗпПУкраїни про гарантування державою, серед іншого, сприяння у збереженні роботи і правового захисту від незаконного звільнення, під чим за практикою тлумачення Європейським Судом з прав людини в рішенні від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України» розуміється визнання значного особистого інтересу робітника, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, в отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

При цьому, припинення трудового договору з ініціативи роботодавця шляхом звільнення визнається законним у системному тлумаченні ст.ст. 36, 235, 240-1 КЗпП України, на яке звертав увагу Пленум Верхового Суду України у п. 18 постанови № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», за умови відповідності законові наведених згідно наказу (розпорядженню) підстав для звільнення працівника, проведеного з дотриманням передбаченого для такої підстави порядку, наявність чого лежить тягарем доведення на роботодавцеві відповідно до ч. 2 а) ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої Україною 04.02.94 з набранням чинності відповідно до ст. 8-1 КЗпП України з 16.05.95 (надалі Конвенція МОП № 158).

В своючергу,законодавство пропрацю,якому маєвідповідати підставаприпинення трудовихвідносин,за ст.4КЗпП Українискладається зцього Кодексута іншихактів законодавстваУкраїни,прийнятих відповіднодо нього,в томучислі зурахуванням методівздійснення регулюваннятрудових відносинзгідно статті1зазначеної КонвенціїМОП №158у колективнихдоговорах,що маєістотне значеннядля розв`язанняцього трудовогоспору вконтексті обов`язкуКомунального підприємства«Обласний шкірно-венерологічнийдиспансер» Дніпропетровськоїобласної радивиконувати колективнийдоговір на2020-2023рр.,укладений 01вересня 2020року (т. 2 а.с. 38-67).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається відповідно до частини другоїстатті 40 КЗпП України, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Саме тому ліквідація, реорганізація підприємств, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, можуть здійснюватися відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, у зв`язку з чим на власника або уповноважений ним орган покладено обов`язок не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення провести консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Водночас, про заплановане масове вивільнення працівників згідно статті 48Закону України "Про зайнятість населення" власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості, а порядок наступного вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці відповідно до частин першої, другої і третьоїстатті 49-2 КЗпП України у редакції, чинній на час оскаржуваного звільнення, включав персональне попередження про це власником або уповноваженим ним органом не пізніше ніж за два місяці одночасно з пропонуванням працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації з враховуванням передбаченого законодавством переважного права на залишення на роботі. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

За усталеною судовою практикою розгляду спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України за висновками Пленуму Верховного Суду України у п. 19 вказаної постанови № 9 від 06.11.92 належить з`ясувати: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема, і реорганізація підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідачі, як суб`єкти господарювання, відповідно до частини третьоїстатті 64 Господарського кодексу України, дійсно, користуються правом самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис з оптимізацією, як штатних посад, так і чисельності працівників відповідно до наявних потреб та попиту з метою ефективного використання власних коштів, з огляду на що не втратили своєї актуальності висновки Верховного Суду України у зазначеній постанові Пленуму № 9 від 06.11.92 про повноваження суду перевірити, чи відбулися в дійсності зміни в організації виробництва та праці з відповідним скороченням чисельності та/або штату працівників, а не обговорювати й оцінювати їх доцільність, чого послідовно дотримується Верховний Суд за усталеною практикою Касаційного цивільного суду.

Але, маючи повноваження з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, на випадок звільнення з цих причин межі повноважень суду приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції МОП № 158 для розв`язання спору у цій цивільній справі визначаються з урахуванням методів регулювання трудових відносин у п.п. 4.1.1, 4.1.6, 4.3.1 колективного договору з трудовим колективом Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради на 2020-2023 рр. Тим самим, локальним актом юрисдикція суду розширена оцінкою на дотримання роботодавцем свого обов`язку не допускати економічно необґрунтованого скорочення мережі робочих місць і визнавати в разі скорочення чисельності чи штату переважне право залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації у першу чергу, після членів профспілки і осіб передпенсійного віку, за працівниками, в родинах яких немає інших працівників з самостійним заробітком (т. 2 а.с. 49-51).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 (у дівоцтві ОСОБА_6 ), здобувши у 1999 році кваліфікацію лікаря з повною вищою освітою за спеціальністю «Лікувальна справа», по закінченні інтернатури (т. 1 а.с.181-182) за переведенням згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України прийнята з 21 серпня 2000 року за строковим трудовим договором на роботу до Обласного шкірно-венерологічного диспансеру, і продовжила працювати після його неодноразових реорганізацій у Комунальне підприємство «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради з дією трудового договору безстроково за переводом на роботу, востаннє, з 10 вересня 2020 року на посаді лікаря дерматовенеролога поліклінічного відділення (т. 1 а.с. 16-17).

ОСОБА_1 , маючи на день звільнення загальний стаж з досвідом роботи за фахом 23 роки два місяці і 19 днів, за приєднаними до справи сертифікатами і свідоцтвами (т. 1 а.с. 187-190, 192-221) щороку постійно підвищувала свою кваліфікацію, з присвоєнням вищої категорії лікаря дерматовенеролога з 2016 року, підтвердженої до 2026 року наказом департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації № 1105-о від 29 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 183, 191).

Після розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 15, 20) з травня 2012 року ОСОБА_1 сама виховує неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 13), який за довідкою про склад сім`ї № 3021 (т. 1 а.с. 109) проживає спільно з нею, будучи на її повному утриманні, оскільки за відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за № 0461-22-01636 (т. 1 а.с. 111-116) станом на 01 червня 2022 року аліменти від батька ніколи не отримувала, а примусово такі за довідкою АНД ВДВС у м. Дніпрі не стягуються.

Також ОСОБА_1 належала до членів первинної профспілкової організації КП «ОШВД» ДОР, що доказуванню не підлягає в силу визнання цього факту сторонами у справі.

Таким чином, з тривалим безперервним стажем роботи понад 21 рік на Комунальному підприємстві «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 , в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, за інших рівних умов, дійсно за умовами колективного договору користується перевагою у першочерговому залишенні на роботі при вивільненні працівників при скороченні чисельності чи штату працівниківу зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до п.п. 2), 3) ч. 2 ст. 42 КЗпП України, чим знехтували.

А саме, Комунальне підприємство «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради з місцезнаходженням на вулиці Байкальській, 9-а, у м. Дніпрі, 49074, на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради № 94-7/VІІІ від 06.08.2021 «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» реорганізується шляхом приєднання до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради з місцезнаходженням на вулиці Бехтерева, 1, у м. Дніпрі, 49115 (т. 1 а.с. 74).

З витягу з цього рішення власника (пункти 17.3, 17.5) відомо, що на виконання ст.ст. 104, 105 ЦК України призначена комісія з реорганізації у складі голови комісії і трьох членів, до якої з моменту призначення 06серпня 2021 року перейшли всі повноваження щодо управління справами КП «ОШВД» ДОР згідно ч. 4 ст.105 ЦК України, після чого Дніпропетровська обласна рада своїм рішенням № 138-8/VІІІ змінила 05 листопада 2021 року склад комісії з реорганізації, призначивши її головою ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 75). Наразі, реорганізація облшкірвендиспансеру триває, і відомостей про затвердження Дніпропетровською обласною радою передавального актавідповідно до ст. 107 ЦК України на час ухвалення цього рішення у суду немає.

31 серпня 2021 року наказом голови комісії з реорганізації КП «ОШВД» ДОР № 61-а намічене можливе масове вивільнення працівників з причин скорочення штату та запровадження можливих змін істотних умов праці без жодного економічного обґрунтування таких заходів в порушення умов укладеного колективного договору з трудовим колективом (т. 1 а.с.76).

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 під розписку вручене повідомлення № 387 про намічене її наступне вивільнення, але в порушення ст. 49-2 КЗпП України без одночасного з цим пропонування іншої рівноцінної роботи, яку позивач могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, що видно з незаповненої графи, передбаченої у цьому персональному попередженні під описання вакансії (т.1 а.с. 81).

11, 16 і 23 листопада 2021 року під розписку позивачу ОСОБА_1 вручалися письмові повідомлення, в яких замість рівноцінної посади лікаря дерматовенеролога запропонована інша вакантна робота: або некваліфікована праця, або та, яку за характером професії позивач не може виконувати в силу своєї спеціальності і відсутності необхідної кваліфікації (т. 1 а.с. 82-84), на що ОСОБА_1 погодитися не могла, достеменно знаючи про наявність рівноцінної посади. А саме, пропонувалася робота лікаря акушера-гінеколога, лікаря загальної практики сімейного, лікаря-терапевта; лікаря-нарколога; лікаря-фтизіатра; лікаря-невропатолога; лікаря-фізіотерапевта; лаборанта; сестри медичної патронажної-брата медичного; молодшої медичної сестри; економіста; провізора; електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування; завідуючої господарством; секретаря; сторожа; водія.

Водночас, станом на 01 листопада 2021 року у штатному розписі Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради, затвердженому 28 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 176-180), для першого та другого амбулаторно-поліклінічних відділень передбачена посада лікаря дерматовенеролога вищої категорії з чисельністю на 8,25 ставки проти 20,75 ставок посадових окладів лікаря дерматовенеролога вищої категорії у всіх структурних підрозділах КП «ОШВД» ДОР згідно його штатному розпису станом на 01вересня 2021 року, з яких у поліклінічному відділенні було 13 таких ставок (т. 1 а.с. 170-175).

23 листопада 2021 року наказом голови комісії з реорганізації КП «ОШВД» ДОР, ОСОБА_5 , за № 123-к ОСОБА_1 звільнена з роботи лікаря дерматовенеролога поліклінічного відділення у зв`язку з скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з посиланням, як на підставу припинення трудового договору, на наказ від 21.09.2021 за № 85-к «Про скорочення чисельності працівників».

Суд на основі встановлених вище обставин, які знайшли своє безсумнівне пряме підтвердження в поясненнях сторін та їх представників, тісно пов`язаних з фактичними даними листування сторін спору, витягів з рішень обласної ради, трудової книжки позивача, її диплому про освіту, свідоцтв про атестацію і сертифікатів участі в підвищенні кваліфікації, що в сукупності з відомостями про її сімейний стан узгоджуються з копіями наказів і штатних розписів відповідачів, відповідно до ч. 5 ст.263 ЦПК України дійшов стійкого внутрішнього переконання у звільненні позивача без законної підстави всупереч наявної можливості переводу її на іншу роботу та з порушенням її переважного права на залишення на роботі, чим обґрунтовується це рішення згідно ст.ст. 40 ч. 2, 42, 49-2 КЗпП України, виходячи з висновків Верховного Суду про їх застосування у подібній справі №161/7196/19, які викладені 22 вересня 2020 року у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-4375св20 про обов`язковість для роботодавця порівняльного аналізу працівників, які підлягають звільненню, з тими, які залишаються на роботі, в кінцевому підсумку за сукупністю показників кваліфікації і продуктивності праці, що повинні оцінюватися окремо.

Зокрема, відповідач у додатку до відзиву надав лист № 395/21 від 21.10.2021 (т. 1 а.с. 89), яким обов`язок провести зазначений порівняльний аналіз перекладався на співвідповідача, відповідь якого про результати оцінки працівників до видання оскаржуваного наказу про звільнення відсутня, як немає відповідних протоколів засідань або співбесід. В свою чергу, надана порівняльна таблиця з переліком лікарів, які залишені на роботі після реорганізації Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» (т. 1 а.с. 94-97), складена вже під час розгляду цієї цивільної справи і викриває відповідачів у недобросовісному вивченні даних про роботу позивача, оскільки не містить відомостей про підтверджену нею у жовтні 2021 року кваліфікацію лікаря вищої категорії до 2026 року, а так само про її сімейний стан одинокої матері.

Водночас, попри посилання на оцінку рівня продуктивності праці за даними електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ), відповідачі будь-які джерела такого роду фактичних даних не надали, а повідомлення згідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України про будь-які поважні причини неможливості подати їх суду відсутні. Так само, немає у відповідачів відносно ОСОБА_1 жодних документальних відомостей про будь-які скарги на неналежне ставлення до надання медичної допомоги, прогули, про накладення дисциплінарних стягнень, про відсутність особистих успіхів в роботі порівняно з іншими лікарями, про тривалу тимчасову непрацездатність, про зауваження щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваної роботи чи невиконання норм виробітку (обслуговування).

Як відзначав Верховний Суд у зазначеній постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-4375св20, для перевірки кваліфікації і продуктивності праці повинні досліджуватись, серед іншого, документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. У зв`язку з цим за висновками у постанові Касаційного адміністративного суду № К/9901/7983/21 від13жовтня 2021року дляподібної справи№ 360/2308/20 неприпустимо обмежуватися самим лише повідомленням про намічене наступне вивільнення, а на відповідачеві лежить тягар надати будь-які порівняльні таблиці, довідки, міркування тощо для підтвердження порівняння кваліфікації і продуктивності праці працівників, яких було запропоновано звільнити, та працівників, яким запропоновано перевестися на інші посади, із зазначенням чому саме надається перевага одним працівникам, а не іншим.

Тому, за браком доказів спростування заперечень позивача про відсутність перед звільненням хоч якого-небудь порівняльного аналізу належить на засадах змагальності відповідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України відкинути, як невстановлений, факт різниці у кваліфікації і продуктивності праці з більш низькою у позивача порівняно із залишеними на роботі лікарями.

До складу особової справи працівника відповідно до пункту 12 глави 2 розділу IVПравил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженихнаказом Мін`юсту №1000/5 від 18.06.2015, належать документи, які впродовж усього часу роботи працівника в установі, групуються в хронологічному порядку в міру їх надходження, включно з біографічними відомостями про особу, зміни в її сімейному стані, відомостями про дітей. З огляду на це в особовій справі позивача підлягали зберіганню співвідповідачем КП «ОШВД» ДОР копії свідоцтва про народження сина і рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2012 у цивільній справі № 401/2777/12, які додавалися до заяв про надання додаткової соціальної відпустки (т. 1 а.с. 139-142).

Відповідно, приєднані до справи копії наказів про надання позивачу додаткових відпусток, як одинокій матері (т. 1 а.с. 145-150), викривають співвідповідача КП «ОШВД» ДОР в тому, що він не міг не знати про сімейний та майновий стан позивача, який за умовами колективного договору надає їй першочергову перевагу у залишенні на роботі згідно ст. 42 КЗпП України.

До того ж, Верховний Суд 24 листопада 2021 року за постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-11744св21 виклав у справі № 219/14256/18 висновки про обов`язок роботодавця запропонувати працівнику з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо рівноцінну роботу і лише при відсутності такої роботи іншу вакантну роботу, чим конкретизував висновки Верховного Суду України у постанові № 6-1723цс17 від 18.10.2017 про застосування ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 492КЗпП України, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, за якими роботодавець з дня попередження про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору на виконання свого обов`язку працевлаштувати працівника має запропонувати всю вакантну роботу, яка існує чи з`явилися впродовж такого періоду на день звільнення на цьому підприємстві, та яку працівник може виконувати, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.

Як відомо з додатку № 1 до подання на отримання згоди профкому профспілки на звільнення 31 особи від 05.11.2021 (т. 1 а.с. 87зворот-88), у переліку вивільнюваних осіб працівникам під порядковим номером 12 і 17 пропонувалася робота лікаря-дерматовенеролога на 0,25 ставки і 0,5 ставки, відповідно, від якої ті ще до 05.11.2021 відмовилися, але у наступних після цього повідомленнях 11, 16 і 23 листопада 2021 року позивачу ОСОБА_1 ця, рівноцінна для неї, робота не пропонувалася. У порівнянні цього переліку з наданою відповідачем таблицею залишених на роботі після реорганізації лікарів для суду очевидно, що ОСОБА_1 була запропонована не вся вакантна робота, хоч на час її звільнення відповідачами збережена можливість переводу на 0,5 ставки лікаря-дерматовенеролога, чим порушені ч. 2 ст. 40 і ч. 3 ст. 492КЗпП України за усталеною практикою їх застосування, наведеною вище.

Крім того, з`ясовуючи характер змін в організації виробництва та праці і достатню обґрунтованість викликаних виробничою потребою причин для припинення трудових відносин належить враховувати нетотожність скорочення штату працівників поняттю скорочення їх чисельності за роз`ясненнями Мінпраці у листі № 114/06/187-11від 07.04.2011, що стали загальновживаними у судовій практиці тлумачення скорочення чисельності працівників як зменшення їх кількості в обліковому складі, на відміну від скорочення штату за рахунок виключення із штатного розпису певних посад (професій) чи їх заміни на інші, зменшення кількості штатних одиниць.

Доводи відповідача про проведене скорочення штату і зміни у штатному розписі, про які своєчасно поінформована профспілка, належить відхилити в силу ст.ст. 78, 81 ЦПК України внаслідок недопустимості наказів № 63 «Про реорганізацію та скорочення штатних одиниць» (т. 1 а.с. 167-169) і № 85-к «Про скорочення чисельності працівників» (т. 1 а.с. 77-79), виданих 21 вересня 2021 року одноособово директором КП «ОШВД» ДОР, в міру відсутності повідомлень відповідача згідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України про будь-які поважні причини неможливості подати суду протоколи засідань чи іншої форми фіксації рішень колегіального органу комісії з реорганізації з приводу наділення директора правом видавати такого роду одноосібні розпорядження з цих питань, як немає підтвердження розгляду та вирішення тих же питань таким колегіальним органом, до якого ще з 06серпня 2021 року перейшли повноваження органу управління КП «ОШВД» ДОР.

З цих же мотивів недопустимості суд не приймає до уваги лист директора КП «ОШВД» ДОР від 22 вересня 2021 року за № 311 про повідомлення профспілки щодо запланованого масового вивільнення працівників внаслідок скорочення штату (т. 1 а.с. 86), а також подання про надання згоди на звільнення № 482 (т. 1 а.с. 87), яке замість голови комісії з реорганізації ОСОБА_5 05 листопада 2021 року підписане вже неповноважним ОСОБА_4 .

Правило про продовження дії трудового договору працівника у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), за буквального та системного тлумачення частини 5 статті 36 КЗпП України передбачає застосування застереження у другому реченні про припинення трудового договору з ініціативи роботодавця в такому випадку з підстав пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу лише з причин скорочення чисельності або штату працівників тільки для нового роботодавця (зокрема, утвореного в результаті реорганізації). Тобто, для Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» звільнення при реорганізації допускається за умови супроводження її скороченням чисельності або штату працівників, а для КП «ОШВД» ДОР, діяльність якого припиняється, реорганізація цього медичного закладу належить до викликаних виробничою потребою підприємства причин структурного плану для припинення трудових відносин внаслідок змін у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, що утворює самостійну підставу для звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з якою відповідач в оскаржуваному наказі звільнення позивача не пов`язував.

Реорганізація КП «ОШВД» ДОР у з`ясованих судом обставинах за змістом наданих відповідачами наказів їх органів управління та рішень засновника не пов`язувалася з причинами економічного плану більш раціонального витрачання фонду оплату праці чи змін у нормуванні праці лікарів та підвищення продуктивності їх праці при тому, що у новому штатного розписі збережені посади лікарів дерматовенерологів. Посилання ж відповідачів на однорічні статистичні спостереження середнього навантаження на одного лікаря, по-перше, не відображають загальну тенденцію захворюваності і потреб населення у медичних послуг даного профілю, принаймні, у середньостроковій перспективі трьох-п`яти років, а, по-друге, з`явилися вже після запровадження змін в організації виробництва та праці, поза як не до прийняття рішень про такі зміни.

Натомість, використання відповідачами дрібнення ставки посадового окладу штатної одиниці на частки з розподілом їх між кількома лікарями однієї спеціальності свідчить про переведення працівників внаслідок змін істотних умов праці на режим неповного робочого часу з суміщенням посад, чому характерне виконання тієї ж роботи, але з меншою чисельністю персоналу.

Проте, за висновками Пленуму Верховного Суду України у другому абзаці пункту 18 постанови № 9 від 06.11.92, суд не в праві визнати звільнення позивача правильним, виходячи тільки з визнаних відповідачем в судовому засіданні обставин фактичного зменшення саме чисельності лікарів дерматовенерологів та реорганізації медичного закладу при залишенні без змін у штаті його правонаступника такого виду посад у складі спеціальностей працівників, з чим уповноважений власником орган в оскаржуваному наказі таке звільнення не пов`язував, посилаючись суто на скорочення штату.

Листом голови комісії з реорганізації КП «ОШВД» ДОР за № 143 від 09.08.2021 (т. 1 а.с. 85) голові первинної профспілкової організації повідомлено про реорганізацію підприємства та можливість прийняття в подальшому рішення про планування звільнення працівників через скорочення чисельності та штату працівників. Хоч наявність мовчазної згоди профспілки на розірвання трудового договору відповідно до ч. 3ст.43КЗпП України позивач не стала спростовувати, відповідач не зміг з розумним ступенем достовірності згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України довести дотримання ним порядку проведення консультацій про запобігання звільненню позивача чи пом`якшення його несприятливих наслідків на виконання ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки навіть у листі № 311 від 22.09.2021 наступне вивільнення працівників, включно з позивачем, заплановане не раніше 14 грудня 2021 року, що має істотне значення для висновку про не вжиті з вини відповідача всі можливі заходи сприяння у збереженні позивачу роботи, тоді як відведений на це тримісячний строк за конкретних обставин цієї цивільної справи мав спивати не раніше 30 листопада 2021 року.

Нарешті, умова колективного договору з трудовим колективом комунального закладу охорони здоров`я про утримання роботодавця від економічно необґрунтованого скорочення мережі робочих місць переслідує на меті виконання позитивного обов`язку держави згідно ч. 3 ст. 49 Конституції України не допускати скорочення існуючої мережі таких закладів, створюючи умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Безоплатність медичної допомоги у комунальних закладах охорони здоров`я повинна задовольняти потреби людини у збереженні або відновленні здоров`я і має надаватись всім громадянам у повному обсязі, що допускає можливість фінансування цієї галузі за рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів.

Звідси, відсутність позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів може слугувати для економічного обґрунтування скорочення мережі робочих місць, створених для розширення сфери обслуговування за рахунок таких додаткових коштів, тоді як статистичних спостережень про середнє навантаження на одного лікаря або досягнення однієї лише економії фонду оплати праці явно недостатньо для скорочення мережі робочих місць без обґрунтування того, що цим не буде уражена існуюча мережа комунального закладу охорони здоров`я, яка реорганізується.

Відповідно,досліджені всудовому засіданнідобуті фактичнідані згіднозст.ст.80,89 ЦПК України за внутрішнім переконанням суд визнав достатніми за юридичною позицією Конституційного Суду України в п.п. 4, 5 мотивувальної частини рішення № 10-рп/2002 від 29.05.2002 у справі про безоплатну медичну допомогу для своїх висновків про відсутність економічного обґрунтування тих змін в організації виробництва та праці, з якими пов`язувалося звільнення позивача, чим виключена достатня обґрунтованість для дочасного припинення трудових відносин з позивачем.

З наведених мотивів суд визнає позивача ОСОБА_1 звільненою без законної підстави, яка була б передбачена п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України, з порушенням порядку для такого звільнення.

Враховуючи, що на випадок реорганізації підприємства (установи, організації) шляхом злиття з іншим підприємством чи приєднання до іншого підприємства дія трудового договору працівника в порядку ст. 36 КЗпП України продовжується, за усталеною судовою практикою позивач, яка незаконно звільнена до закінчення реорганізації, згідно ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі у Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб», де у штатному розписі зберіглася її попередня посада лікаря дерматовенеролога, що відповідатиме висновкам Пленуму Верховного Суду України у другому абзаці пункту 19 постанови № 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів", від яких Велика Палата Верховного Суду ще не відступала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом за висновками Верховного Суду про застосування 235КЗпП, що викладені 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц згідно постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-37956св18, визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100від 08.02.95 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

23 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звільнена з роботи без законних підстав. Її заробітна плата у вересні-жовтні 2021 року, що передували звільненню, становила 6543,70 грн. та 6543,70 грн., відповідно, про що Комунальним підприємством «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради видана довідка про доходи (т.1 а.с. 49).

В судовому засіданні з`ясовано, що оплата лікарів-дерматовенерологів, які працювали на півставки, в тому числі і ОСОБА_1 , обчислювалася почасово, а саме: 6543,70 грн. за 84 години на місяць.

Отже, середньогодинна заробітна плата позивача у вигляді рівняння обчислюється як:

6543,70 + 6543,70 / 84 х 2 = 77,90 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 23 листопада 2021 року по 07 листопада 2022 року включно дорівнює 75251,40 грн. з розрахунку на добуток:

-77,90 грн. х 84 робочі години на місяць х 11 місяців,

-за 8 днів листопада 2021 року 84 робочі години / 30 днів х 8 днів х 77,90 грн. середньогодинна заробітна плата = 1744,96 грн.,

-за 7 днів листопада 2022 року 84 робочі години / 30 днів х 7 днів х 77,90 грн. середньогодинна заробітна плата = 1526,84 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Суд, здійснюючи правосуддя, згідно з ст. 5 ЦПК України захищає у цій цивільній справі трудові права та інтереси у спосіб, визначений законами України, відповідно до викладеної в позові вимоги, враховуючи висновки Верховного Суду України упостанові № 6-511цс16 від 25 травня 2016 року про необґрунтованість зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму отриманої допомоги по безробіттю, від чого Велика Палата Верховного Суду наразі не відступала, а Друга судова палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 61-14783св18 від 24 квітня 2019 року підтримала, вказуючи у справі № 674/1778/15-ц на відсутність передбачених законом будь-яких підстав для такого зменшення середнього заробітку.

Зарахування до оплати за час вимушеного прогулу, в тому числі, одержаної допомоги по безробіттю та на період працевлаштування, які працівник мав за цей час, на необхідність чого звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови № 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" з урахуванням застосування частини третьої статті 117 КЗпП України, внаслідок виключення останньої на підставі Закону України № 3248-IV від 20 грудня 2005 року "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" при присудженні компенсації вимушеного прогулу більше не застосовується, висновки про що Верховний Суд виклав 24 листопада 2021 року у справі №219/14256/18 згідно постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-11744ск21.

За таких обставин на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2021 року по 07 листопада 2022 року включно в сумі 75251,40 грн. з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, що має виконати в порядку частини шостої ст. 36 КЗпП України відповідач, Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради.

В частиніпоновлення нароботі істягнення грошовоїкомпенсації вимушеногопрогулу врозмірі середньогозаробітку за один місяць на суму 6543грн.70коп.(зутриманням знеї установленихзаконодавством Україниподатків ізборів) це рішення згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України належить допустити до негайного виконання.

З урахуванням результату розгляду справи та згідно вимог ст.141 ЦПК України з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1744 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст. 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати наказ №123-к від 23.11.2021 Комунального підприємства «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради про припинення трудового договору з ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Комунальному підприємстві «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради на посаді лікаря дерматовенеролога.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.11.2021 по 07.11.2022 включно в розмірі 75251 (сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн. 40 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням із загальної присудженої суми) в розмірі 6543 грн. 70 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2022 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

відповідач Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради, ЄДРПОУ 26509095, місцезнаходження вул. Бехтерева,1, м. Дніпро, 49115.

відповідач Комунальне підприємство «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, ЄДРПОУ 01985417, місцезнаходження вул. Байкальська, 9-а, м. Дніпро, 49074.

Суддя О.Б. Подорець