Постанова

від 29.11.2022 по справі 179/539/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7934/22 Справа № 179/539/22 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді Новікової Г.В.

суддів Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Панасенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Віктора Петровича на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Ковальчук Т.А., повний текст судового рішення складено 19 вересня2022 року) у цивільній справі №176/539/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофірма «Діана», третя особа: Державний реєстратор Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець Ольга Петрівна про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом,обґрунтовуючи його тим, що 16 грудня 2002 року вона отримала у власність земельну ділянку (пай) площею 5,880 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1222385300:01:003:0140. Земельна ділянка розташована на території Оленівської сільської ради у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2015 року належна їй земельна ділянка була незаконно відчужена на користь ОСОБА_2 .

11 грудня 2015 року на підставі цього судового рішення право власності на земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі за фізичною особою ОСОБА_2 .

За заявою ОСОБА_2 від 17.08.2018 року зазначена земельна ділянка була поділена відділом Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області на дві окремі земельні ділянки площею по 2,94 га кожна з кадастровими номерами 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року заочне рішення від 27.11.2015 року у справі №202/8674/15-ц було скасовано, справу передано за підсудністю у Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Магдалинівського районного суду від 25 квітня 2019 року у справі №202/8674/15-ц позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

До поновлення державної реєстрації права її власності на землю, ОСОБА_2 здійснив обмін земельних ділянок, які утворились внаслідок поділу землі позивачки, на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

11 березня 2019 року на підставі договорів міни земельних ділянок право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:002:0418 було зареєстровано за ОСОБА_3 , а право власності на ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:002:0419 - за ОСОБА_4 ..

22 березня 2019 року ОСОБА_3 уклала з відповідачем - приватним підприємством «Агрофірма «Діана» договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), зареєстрований державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації 25.03.2019 року. Згідно цьому договору ОСОБА_3 передала земельну ділянку, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418 у користування до 22.03.2069 року приватному підприємству «Агрофірма «Діана» бенефіціарним власником, засновником і керівником якого зареєстрований ОСОБА_2 .

22 березня 2019 року ОСОБА_4 також уклала з відповідачем - Приватним підприємством «Агрофірма «Діана» договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), зареєстрований державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації 25.03.2019 року. Згідно цьому договору, ОСОБА_4 передала земельну ділянку, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419 у користування до 22.03.2069 року приватному підприємству«Агрофірма «Діана».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь позивачки обидві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 2,940 га кожна, кадастрові номери: 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419.

03 грудня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності позивачки на зазначені земельні ділянки.

Перешкодою у володінні, користуванні і розпорядженні позивачкою зазначеними земельними ділянками є їх фактичне перебування у користуванні відповідача та наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права користування відповідача цими земельними ділянками.

Просила усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути із користування на її користь земельні ділянки та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельними ділянками ПП «Агрофірма «Діана».

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмолено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги,що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ПП «Агрофірма «Діана», а не у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.11.20220 року земельні ділянки витребувані на користь позивачки у зв`язку із незаконним володінням останніми. Позивачка уже витребувала в судовому порядку земельні ділянки від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому підстав для звернення до цих же осіб з позовом про зобов`язання повернути майно,яке фактично знаходиться у користуванні ПП «Агрофірма «Діана» не має.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлень (а.с.130-132).

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звертається до суду із вимогою про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власниці. Позов про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками пред`явлено до користувача (фактичного володільця) спірного майна на підставі договорів , укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак вказаних осіб не залучено як відповідачів по справі.

Проте такі висновки не відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 386, 391 ЦК України передбачено,що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зобов`язання повернути майно.

При цьому, власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначила, що зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі №179/1114/19 витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0418 та площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0419. Апеляційним судом встановлено факт незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 указаними земельними ділянками, які вони передали у користування приватному підприємству «Агрофірма «Діана», не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання з приватним підприємством «Агрофірма «Діана» договорів користування щодо цих земельних ділянок.

03 грудня 2020 року на витребувані земельні ділянки зареєстровано право власності позивачки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач,звертаючись із зазначеним позовом, посилалася на те, що вона є власником спірних земельних ділянок і не може ними користуватися та розпоряджатися,оскільки

фактично спірні земельні ділянки знаходяться у користуванні ПП«Агрофірма «Діана» на підставі договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, незаконно укладених 22 березня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ПП «Агрофірма «Діана» та зареєстрованих державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації 25.03.2019 року.

Доводи ОСОБА_1 нічим не спростовуються.

За таких обставин встановлено факт порушення з боку відповідача наявного у позивача права власності шляхом вчинення перешкод в доступі до земельних ділянок , які належить позивачу та розташовані на території Оленівської сільської ради у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, площею по 2,94 га кожна з кадастровими номерами 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419, а тому є підстави для задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції про те, що позов про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками пред`явлено до користувача (фактичного володільця) спірного майна на підставі договорів, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак вказаних осіб не залучено як відповідачів по справі, клопотання позивача про залучення співвідповідачів до суду не надходило, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, є безпідставним .

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі №179/1114/19 витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0418 та площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0419. Апеляційним судом встановлено факт незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 указаними земельними ділянками, які вони передали у користування приватному підприємству «Агрофірма «Діана» , не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання з приватним підприємством«Агрофірма «Діана» договорів користування щодо цих земельних ділянок.

Зазначений спір вирішується про цивільне право між ОСОБА_1 , яка є власником спірних земельних ділянок та підприємством, за яким безпідставно зареєстровано право користування цими ж земельними ділянками всупереч волі власника земельних ділянок, земельні діянки знаходяться в користуванні ПП «Агрофірма «Діана» і не повертаються позивачеві , чим чиняться їй перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні належним їй майном.

В такому випадку для вирішення спору по суті відсутні підстави для залучення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співвідповідачами, оскільки вирішення даного спору не впливає на права та обов`язки зазначених осіб. Щодо спірних земельних ділянок спір, де відповідачами були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уже вирішувався, у останніх було витребувано спірні земельні ділянки із чужого незаконного володіння, тому їх права ніяким чином даним спором не порушуються і відсутні підстави для притягнення їх в якості сторін у даному спорі. Суд захищає порушене право позивача саме від відповідача, який утримує в своєму користуванні спірні земельні ділянки.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів позивача є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Така правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2022 року у справі №597/977/21. Зазначене узгоджується з правовими висновкам, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі №179/1114/19 захищено право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки та витребувано їх із чужого незаконного володіння.

Встановлено, що позивачка не може вільно користуватися та розпоряджатися ними, оскільки фактично земельні ділянки знаходяться у користуванні ПП«Агрофірма «Діана» і право користування зареєстровано державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації 25.03.2019 року. Відповідач в добровільному порядку не повертає власникові спірні земельні ділянки,чим останній чиняться перешкоди. Тому позов про усунення перешкод у користуванні належним ОСОБА_1 майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав є ефективним способом захисту порушеного права.

Вирішення питання про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права користування відповідачем спірними земельними ділянками забезпечить реальне поновлення прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.

За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 2977,20 грн та при зверненні з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 1984,80 грн.,що підтверджується відповідними квитанціями.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судові витрати, понесені ОСОБА_1 при зверненні з позовом та подачі апеляційної скарги у розмірі 4962 грн (1984,80 +2977,20 ) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

Керуючись ст.ст. 368, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Віктора Петровича задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофірма «Діана», третя особа: Державний реєстратор Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець Ольга Петрівна про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками для сільськогосподарського виробництва площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0418 та площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0419, розташованими на території Оленівської сільської ради у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Зобов`язати приватне підприємство «Агрофірма «Діана» повернути із користування на користь ОСОБА_1 земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0418 та площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0419, розташовані на території Оленівської сільської ради у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Скасувати рішення державного реєстратора Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець Ольги Петрівни щодо державної реєстрації за ПП «Агрофірма «Діана» права користування земельними ділянками площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0418 та площею 2,940 га, кадастровий номер: 1222385300:01:002:0419, розташованими на території Оленівської сільської ради у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4962 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: