Постанова

від 28.11.2022 по справі 397/424/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 397/424/22

провадження № 22-ц/4809/1147/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакційно-видавниче об`єднання «Олександрівщина»,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакційно-видавниче об`єднання «Олександрівщина» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року у складі судді Максимович І. В. і

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакційно-видавниче об`єднання «Олександрівщина» (далі ТВО РВО «Олександрівщина») та просила стягнути на свою користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 18 752 грн та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 73897 грн 10 коп.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 19 листопада 2015 року працювала на посаді головного бухгалтера ТВО РВО «Олександрівщина».

01 березня 2022 року за наказом № 2 позивача було звільнено із займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, проте, у день звільнення їй не було виплачено заробітну плату.

На неодноразові усні вимоги позивача щодо виплати заборгованості, директор ОСОБА_2 обіцяла сплатити після надходження коштів.

Однак, протягом тривалого часу цього виконано не було, тому позивач змушена звернутися з позовом до суду.

Крім того, на звернення позивача щодо видачі довідки про заборговану заробітну плату та середньомісячний заробіток, відповідач письмово відмовив, чим порушив вимоги законодавства щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТВО РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 18 752 грн.

Стягнуто з ТВО РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.03.2022 по 31.08.2022 у сумі 73 897 грн 10 коп з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів .

Стягнуто з ТВО РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 992 грн 40 коп на відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ТВО РВО «Олександрівщина» на користь держави 992 грн 40 коп судового збору.

Допущено рішення до негайного виконання в частині стягнення з ТВО РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.

Рішення суду мотивоване тим, що роботодавець не виконав свого обов`язку, передбаченого ст. ст. 47, 116 КЗпП України в зв`язку з чим, розмір заборгованості по заробітній платі позивача складає 18 752 грн.

Разом з тим, непроведення з працівником розрахунку у зазначені строки відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, стало підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 73897,10 грн.

В апеляційній скарзі ТВО РВО «Олександрівщина» просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач зазначає, що за раніше надані дні щорічної основної та додаткової відпустки в кількості 14 календарних днів, ОСОБА_1 не відпрацювала відпустку тривалістю 7 календарних днів, та враховуючи помилки, допущені при обчисленні середньоденної заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, з ОСОБА_1 підлягають поверненню кошти в сумі 15 979,81 грн на користь ТВО РВО «Олександрівщина».

Оскільки, відповідно до Колективного договору, тривалість днів щорічної основної відпустки у журналістів 36 календарних днів, у інших працівників 24 календарних дні та додаткова відпустка 4 календарних дні за особистий характер праці, разом 28 календарних днів. Тобто, 7 календарних днів щороку надавалися ОСОБА_1 в рахунок майбутнього періоду.

Зазначає, що у зв`язку з відсутністю заборгованості перед працівником, неможливо примінити до відповідача відповідальність передбачену ст. ст.117 КЗпП України.

Крім того вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані 31.08.2022 пояснення позивача, що її розрахунок щодо розміру заборгованості по заробітній платі не правильний, а дані які зазначив відповідач в довідці про заборгованість, були підготовлені на підставі бухгалтерської звітності, які готувала ОСОБА_3 та ведення яких були її посадовими обов`язками.

Від адвоката Репело О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТВО РВО «Олександрівщина», а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, ціна позову становить 92649,10 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 248 100 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №27 від 19.11.2015 ОСОБА_1 з 19.11.2015 зараховано на посаду бухгалтера РВО «Олександрівщина», що підтверджується записом в трудовій книжці.

Згідно запису в єдиному державному реєстрі юридичних осіб №14361450000000617 від 15.12.2017 на підставізакону «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації»РВО «Олександрівщина» реорганізоване шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю РВО «Олександрівщина».

На підставі наказу №2 від 01.03.2022 ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін п.1ст.36 КЗпП Україниз 01.03.2022.

25.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ РВО «Олександрівщина» Г.В. Шевченко з заявою, в якій вказала, що 01.03.2022 вона була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ РВО «Олександрівщина» за згодою сторін та станом на 25.07.2022 з нею не проведено повного розрахунку.

На її усне звернення щодо видачі довідки про заборгованість по її заробітній платі їй було відмовлено, тому вона має намір звернутися з заявою до суду. Просила надати їй довідку про заборгованість по заробітній платі та середньомісячний розмір її зарплати для подачі документів до суду протягом 3-х робочих днів з дня отримання заяви.

25.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ РВО «Олександрівщина» Г.В. Шевченко із заявою, в якій просила видати їй довідку про заборгованість по її заробітній платі де вказати дату звільнення та середньомісячну заробітну плату, для подачі заяви до суду.

28.07.2022 за вих. №13 ОСОБА_1 директором (головним редактором) ТОВ РВО «Олександрівщина» надано лист-відповідь, в якому повідомлено, що згідно зіст.31 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВРвідомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Відповідно дост.49 Кодексу законів про працю Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на цьому підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи та розміру заробітної плати. І цей перелік є вичерпним. Тобто наведена стаття не передбачає видачі відповідних довідок стосовно інших відомостей.

Відповідно до довідки про заборгованість № 6 від 10.08.2022, виданої директором ТОВ «РВО «Олександрівщина», заборгованість перед позивачем, згідно бухгалтерських регістрів становить 18 752,54 грн.

Конституція Українигарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці єЗакон України«Про оплату праці»таКодекс законів про працю України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив,що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

В силу вимог ч.1 ст.47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно достатті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9Цивільного кодексуУкраїни (даліЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони неврегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема,у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

Матеріалами справи підтверджується, що що на підставі наказу №2 від 01.03.2022 ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін п.1ст.36 КЗпП Україниз 01.03.2022 (а.с.19).

25.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ РВО «Олександрівщина» Г.В. Шевченко з заявою, в якій вказала, що 01.03.2022 вона була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ РВО «Олександрівщина» за згодою сторін та станом на 25.07.2022 з нею не проведено повного розрахунку. На її усне звернення щодо видачі довідки про заборгованість по її заробітній платі їй було відмовлено, тому вона має намір звернутися з заявою до суду. Просила надати їй довідку про заборгованість по заробітній платі та середньомісячний розмір її зарплати для подачі документів до суду протягом 3-х робочих днів з дня отримання заяви (а. с. 20).

25.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ РВО «Олександрівщина» Г.В. Шевченко з заявою, в якій просила видати їй довідку про заборгованість по її заробітній платі де вказати дату звільнення та середньомісячну заробітну плату, для подачі заяви до суду (а.с.26).

Згідно довідки про доходи № 5 від 10 серпня 2022 року, виданої ТОВ РВО «Олександрівщина», що заробітна плата ОСОБА_1 в розрахунковому періоді становила 22000 грн, за січень 2022 року 11 000 грн, за лютий 2022 року 11000 грн (а. с. 38).

Довідкою про заборгованість № 6 від 10 серпня 2022 року, виданою ТОВ РВО «Олександрівщина», підтверджується, що у день звільнення 01 березня 2022 року з ОСОБА_1 розрахунок проведений не був, заборгованість перед нею, згідно бухгалтерських регістрів становить 18752 грн 54 коп. (а. с. 39).

З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що 18752 грн 54 коп заробітної плати належної позивачу, не було виплачено їй у день звільнення, що свідчить про порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановлених статтею 116 КЗпП України.

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Довідкою ТОВ РВО«Олександрівщина» № 5 від 10 серпня 2022 року визначено середньоденну заробітну плату позивача у сумі 564 грн 10 коп (а. с. 38).

Врахувуючи викладене середній заробіток за весь час затримки розрахунку ОСОБА_1 має обраховуватись таким чином: 564 грн 10 коп середньоденна заробітна плата х 131 (число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком, граничний шестимісячний строк стягнення даного виду виплати та день постановлення рішення) = 73 897 грн 10 коп.

Таким чином, непроведення розрахунку з позивачем з вини ТОВ РВО«Олександрівщина»у строки зазначені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України,тобто виплатипрацівникові йогосереднього заробіткуза весьчас затримкирозрахунку подень фактичногорозрахунку алене більшеяк зашість місяців.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення про задоволення позовних вимог, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, судом першої інстанції не було враховано, що розраховані позивачем компенсаційні виплати є завищеними та помилковими, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що судом першої інстанції вказаним обставинам була надана належна правова оцінка того, що відповідачем не надано доказів того, що був встановлений факт неправильного нарахування заборгованості по заробітній платі позивачу, чи пов`язаний він саме рахунковою помилкою та не встановлелено з вини підприємства чи працівника відповідального за нарахування заробітної плати, на підставі чого зроблено обґрунтований висновок про задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Посилання представника ТВО РВО «Олександрівщина» в апеляційній скарзі на те, що за раніше надані дні щорічної основної та додаткової відпустки в кількості 14 календарних днів відпустки, з ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню кошти в сумі 15979,81 грн на користь ТВО РВО «Олександрівщина», в зв`язку помилками допущеними при обчислені середньоденної заробітної плати є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не надано підтверджуючих доказів щодо неправильного розрахунку середньоденної заробітної плати.

Не заслуговують на увагу суду посилання представника відповідача, викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що станом на дату звільнення позивача борг по заробітній платі чи компенсаційним виплатам відсутній, а також посилання на наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТВО РВО «Олександрівщина» в розмірі 15979,81 грн, з огляду на таке.

За змістом частини першої та другоїстатті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Разом з відповідю на відзив на апеляційну скаргу, представником відповідача було надано Витяг з ЄРДР № 12022121020000757, довідку про стан розрахунків по заробітній платі № 28 від 18.11.2022, довідку № 27 від 18.11.2022 та довідку № 26 від 18.11.2022.

Разом з тим, представник відповідача не ставить питання про долученнявказаних документів до матеріалів справи та не зазначає поважні причини їх неподання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, суд не бере до уваги надані відповідачем документи та не надає оцінку доводам, на підтвердження яких вони надані.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакційно-видавниче об`єднання «Олександрівщина» залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбаченихст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді Л.М. Дьомич

О. Л. Карпенко