Рішення

від 16.11.2022 по справі 681/620/22

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/620/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

позивача та його представника адвоката Стандратюка В.І., представника відповідача адвоката Кушнірука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

встановив:

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати в порядку набувальної давності за ним право власності на Ѕ частину одноповерхового дерев`яного житлового будинку площею 27,9 кв.м, що складається з: 5,9 кв.м кухня; 2,8 кв.м коридор; 17 та 10,9 кв.м дві житлові кімнати; 12,2 кв.м веранда, а також на надвірні господарські споруди, а саме: 35,9 кв.м цегляний сарай; 10 кв.м літня кухня; 21,5 кв.м погріб з шийкою; 25,9 кв.м гараж; 1,7 кв.м вбиральня, котрі розташовані по АДРЕСА_1 , оскільки даним житлом та спорудами він користується понад двадцять років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 05 вересня 2000 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 3055, він є власником Ѕ частинивказаного будинкута господарськихспоруд по АДРЕСА_1 . Відповідно до даного договору дарування йому у власність перейшло: 1/2 частина одноповерхового дерев`яного будинку покритого шифером житлового будинку жилою площею 27,9 м. кв., яка складається з кухні 5,9 м. кв., коридору 2,8 м. кв., двох житлових кімнат площею 17,0 та 10,9 м. кв., веранди 12,2 м. кв., хлів цегляний В, кам`яний погріб з шийкою Г, цегляна літня кухня Д та Ѕ частина паркану штахетного N. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року даний абзац пункту 1 договору дарування визнано недійсним.

У подарованій для нього частині будинку він проживає з 2000 року та зареєстрований за цією адресою з 11 січня 2001 року по теперішній час, а перелічені вище надвірні господарські споруди розташовані на належній йому земельній ділянці площею 0,142 га, котрими він користується, сплачує комунальні платежі, здійснює поточний та капітальний ремонти будинку і споруд, тобто добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується нерухомим майном і земельною ділянкою, на якій воно розташоване, несе витрати на їх утримання. ОСОБА_2 , як теперішній власник другої частини будинку, яку він отримав в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_4 , не звертався до нього із питанням укладення договору про розподіл будинку та будівель в натурі між співвласниками, рішення суду про виділ майна в натурі також не приймалось.

Відтак вважає, що має право на визнання за ним права власності на це нерухоме майно за набувальною давністю.

Згідно ухвали суду від 01 серпня 2022 року у справі відкрито провадження та 13 вересня 2022 року перейдено від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - 6 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду по суті.

За клопотанням позивача 01 серпня 2022 року судом здійснено витребування доказів від комунального підприємства Полонської міської ради «Бюро технічної інвентаризації». Докази суду надано 08 серпня 2022 року.

При розгляді справи ОСОБА_1 та його представник адвокат Стандратюк В.І. позов підтримали та просили такий задовольнити із наведених вище підстав.

Представник відповідача адвокат Кушнірук В.М. в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, що ОСОБА_2 після смерті дружини 25 червня 2014 року прийняв спадщину на належну їй Ѕ частку домоволодіння з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності кожен в частці по Ѕ є співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , без виділення в натурі часток майна, зокрема й того, що розташоване на приватизованій ОСОБА_1 земельній ділянці, тому дана обставина виключає можливість визнати за позивачем право власності на перелічене ним нерухоме майно за набувальною давністю.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5 вказував, що позивач орієнтовно з 2000 року став проживати в АДРЕСА_1 . Біля цього будинку також знаходились господарські споруди, якими користувався лише ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що між попередніми співвласниками будинку АДРЕСА_1 раніше завжди були добросусідські відносини та йому відомо, що ОСОБА_2 після успадкування частини будинку ніякої участі в ремонтних роботах будинку та будівлі господарських споруд не приймав, а ОСОБА_1 навпаки здійснював ремонт своєї частини будинку та будував гараж.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, в тому числі матеріали цивільної справи № 681/882/19 та інвентаризаційної справи на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , суд зазначає про таке.

Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності по Ѕ частці кожному належить для: ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05 вересня 2000 року, реєстровий номер 3055, та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 червня 2014 року після смерті ОСОБА_4 .

При розгляді цивільної справи № 681/882/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Понінківської селищної ради, третьої особи приватного нотаріуса Полонського нотаріального округу Бондар С.М. про визнання правочину недійсним, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено наступне.

05 вересня 2000 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_1 за договором дарування належну їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

В п.1 вказаного договору зазначено: « ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/2 (одну другу) частину жилого будинку номер АДРЕСА_1 .

У власність обдарованого відходить: 1/2 частина одноповерхового дерев`яного покритого шифером житлового будинку жилою площею 27,9 кв.м (двадцять сім цілих дев`ять десятих) кв.м, яка складається з кухні 5,9 кв.м, коридору 2,8 кв.м, двох житлових кімнат площею 17,0 та 10,9 кв.м, веранди 12,2кв.м, хлів цегляний В, кам`яний погріб з шийкою Г, цегляна літня кухня Д, 1/2 частина паркану штахетного N».

За даними витягу з реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі договору дарування зареєстровано право спільної часткової власності власності на Ѕ частину жилого будинку номер АДРЕСА_1 без визначення конкретних жилих і нежилих приміщень житлового будинку та господарських будівель та споруд та без зазначення окремих приміщень, які вказані у договорі дарування.

06 жовтня 2020 року згідно постанови Хмельницького апеляційного суду, яка набрала законної сили у день її прийняття, постановленою у цивільній справі № 681/882/19, визнано недійсним абзац другий пункту першого договору дарування Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 3055, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від 05 вересня 2000 року, за яким: «У власність обдарованого відходить Ѕ частини одноповерхового покритого шифером жилого будинку площею, площею 27,9 кв.м, яка складається з: кухні 5,9 кв.м, коридору 2,8 кв.м, двох житлових кімнат площею 17,0 та 10,9 кв.м, веранди 12,2 кв.м, хліва цегляного В, кам`яного погріба з шийкою Г, цегляної літньої кухні Д, Ѕ частина паркану штахетного N».

Слід зауважити, що згідно рішення виконавчого комітету Понінківської селищної ради від 29 липня 2015 року № 838 частині житлового будинку, належній ОСОБА_1 у зв`язку з даруванням, присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 (т.1 а.с.114 цивільної справи № 681/882/19). За даною адресою 11 січня 2001 року зареєстровано місце проживання позивача.

За даними витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6809448462019 від 30.07.2019 (а.с.15), 30 липня 2019 року на праві власності за ОСОБА_1 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6823655400:01:002:0199, площею 0,1447 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за тією ж самою адресою.

За змістомстатті 5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності за набувальною давність на Ѕ частину житлового будинку та господарські будівлі з тих підстав, що він з 2000 року відкрито, безперервно та добросовісно володіє та користується даним майном, а співвласник іншої половини будинку ОСОБА_2 та попередні власники до нього не зверталися із вимогою чи пропозицією здійснити розподіл будинку та господарських будівель в натурі та судових рішень з даного приводу не приймалось.

Відповідно до ч.1ст.344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майномпротягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як роз`яснено у п.п.9, 11, 13, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3ст.344 ЦК України).

Враховуючи положення ст.ст.335і344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також ч.4ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно правового висновку зазначеного в Постанові ВП ВС від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18), зазначено, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один з первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1ст.344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Відповідно до ч.2ст.328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по Ѕ ідеальній частці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відтак даний об`єкт нерухомості не є, зокрема для позивача чужим майном, між вказаними співвласниками домоволодіння існує спір щодо його розподілу в натурі, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказану частину будинку та господарських споруд із підстави передбаченої статею 344 ЦК.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 263-265, ч.6 ст.268, ст.ст.273, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.11.2022 року.

Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий