Рішення

від 29.11.2022 по справі 140/4760/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/4760/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Нововолинське управління ГУ ДПС у Волинській області, ДП Шахта №1 Нововолинська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Нововолинське управління ГУ ДПС у Волинській області, ДП Шахта №1 Нововолинська про визнання протиправними дій Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо відмови в призначенні та виплаті допомоги по безробіттю протиправною.

Зобов`язання Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, відповідно до ст.23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи у ДП Шахта №1 Нововолинська з дня звернення, 26.04.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в квітні 2022 році повторно звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю з урахуванням нових періодів трудової діяльності та страхового стажу. Проте, відповідач листом від 03.06.2022 №533/26/6 відмовив у призначенні допомоги по безробіттю, у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу, понад два роки, періоду роботи на посаді заступника директора з економічних та фінансових питань Держаного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» з 17.01.2020 року по 31.03.2022 року, через несплату роботодавцем страхових внесків за вказаний період.

Позивач зазначила, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника; працівники не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо своєчасної сплати страхових внесків та з цих підстав позбавлятися належного матеріального забезпечення на випадок безробіття, бо це суперечить основним засадам у сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.

Відмова у призначенні і виплати Нововолинською філією Волинського обласного центру зайнятості допомоги по безробіттю, без урахування страхового стажу за попередні 12 місяців перед наданням статусу безробітного, порушує її права, та позивач вважає, що набула право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-III.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно абз.1 абз.4 п.12 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06 квітня 2020 року №624 у разі якщо особою використано право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду, на наступний дворічний період особа набуде право на допомогу по безробіттю за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.

За даними Державного реєстру станом на 26 квітня 2022 року страховий стаж позивачки за останні 12 місяців, розрахунковий період є квітень 2021 року - березень 2022 року, що передували реєстрації в центрі зайнятості становив 0 місяців. Дані про сплату ДП шахта № 1 «Нововолинська» єдиного соціального внеску протягом квітня 2021 року - березень 2022 року відсутні.

У зв`язку з тим, що після припинення реєстрації у службі зайнятості з 12.10.2015 року по дату звернення до центру зайнятості, згідно даних Державного реєстру, позивачка не набула новий страховий стаж, наказом Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості НТ220426 від 26.04.2022 року керуючись ч.4, 5 ст.22 Закону №1533-ІІІ та абз.1 абз.4 п.12 розділу ІІ Порядку 624 позивачу відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю.

З врахуванням наведеного, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 15.08.2022 в задоволенні клопотання Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про розгляд справи за участю сторін, відмовлено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 залучено до участі у справі як другого відповідача - Волинський обласний центр зайнятості.

Волинський обласний центр зайнятості у відзиві на позовну заяву, ідентичному по складу відзиву Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2014 ОСОБА_1 звільнена з ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля» за ст.40 п.1 КЗпП України.

18.09.2014 ОСОБА_1 вперше звернулась до Нововолинського міського центру зайнятості з питань пошуку роботи.

З 18.09.2014 року позивачу було надано статус безробітного згідно ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» та з 25.09.2014 року призначено допомогу по безробіттю згідно п.п.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон). Відкладено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.4 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв`язку з наданням компенсаційних виплат при звільненні з 25.09.2014 року по 16.10.2014 року та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 17.10.2014 року.

12.10.2015 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з закінченням строку виплати.

26.04.2022 ОСОБА_1 вдруге звернулась до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості року.

Нововолинська міська філія Волинського обласного центру зайнятості листом від 03.06.2022 №533/26/6 відмовила позивачу у призначенні допомоги по безробіттю, у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу, понад два роки, періоду роботи на посаді заступника директора з економічних та фінансових питань Держаного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» з 17.01.2020 року по 31.03.2022 року, через несплату роботодавцем страхових внесків за вказаний період.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (Закон №1533-III) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни застрахована особа, страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною 6 статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі №752/20612/17.

Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу, визначено Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №624 (надалі Порядок №624).

Відповідно до розділу 2 Порядку №624 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Згідно, абз.1 абз.4 п.12 розділу II Порядку №624 у разі якщо особою використано право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду, на наступний дворічний період особа набуде право на допомогу по безробіттю за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо неврахування відповідачем страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача на посаді заступника директора з економічних та фінансових питань Держаного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» з 17.01.2020 року по 31.03.2022 року, через несплату роботодавцем страхових внесків за вказаний період.

Разом з тим, судом встановлено, що за періоди роботи з 17.01.2020 року по 31.03.2022 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески у розмірі, більшому ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується довідкою Держаного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» від 31.03.2022 №93, долученою позивачем до матеріалів справи.

При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у Держаного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.

Суд зауважує, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески.

Разом з тим, на переконання суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.08.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 року у справі №199/1852/15-а, від 26.03.2020 №299/3616/16-а.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ДП «Шахта №1 «Нововолинська» обов`язку зі своєчасної сплати страхових внесків позивач фактично позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) з урахуванням стажу роботи на вказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що з 17.01.2020 року по 31.03.2022 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною 1 статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу допомоги по безробіттю у з в`язку із не зарахуванням страхового стажу позивача за період роботи на посаді заступника директора з економічних та фінансових питань Держаного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» з 17.01.2020 року по 31.03.2022 року порушує її право на соціальний захист, тому дії відповідача щодо відмови у призначенні допомоги по безробіттю не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті допомоги по безробіттю та зобов`язання Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, відповідно до ст.23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи у ДП Шахта №1 Нововолинська з дня звернення 26.04.2022 року.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 27.06.2022.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті допомоги по безробіттю.

Зобов`язати Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, відповідно до ст.23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи у ДП Шахта №1 Нововолинська з дня звернення 26.04.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Нововолинська міська філія Волинського обласного центру зайнятості (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. провулок Поштовий, 1, код ЄДРПОУ 41915135).

Волинський обласний центр зайнятості (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 3а, код ЄДРПОУ 05427482).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Нововолинське управління ГУ ДПС у Волинській області (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Митрополита Шептицького, 18, код ЄДРПОУ 39400859).

ДП Шахта №1 Нововолинська (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 42, код ЄДРПОУ 39806601).

Суддя Ю.Ю. Сорока