Рішення

від 22.11.2022 по справі 380/1479/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року справа №380/1479/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сов`як Д.О.,

представника позивача Шпирки І.П.,

представника відповідача Бойко Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства ДОБРО-БУД

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.01.2020 № ЛВ4717/1097/АВ/ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 листопада 2019 року інспектором праці Колівошко Н.П. проведено інспекційне відвідування приватного підприємства «ДОБРО-БУД», в ході проведення якого було виявлено порушення ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ №413 та складено акт №ЛВ4717/1097/АВ від 29 листопада 2019 року. В акті зазначено, що трудові відносини з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. 23 січня 2020 року винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ 4717/1097/АВ/ФС.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та прийнятою без відповідних правових підстав, а висновок щодо порушення норм законодавства в частині не укладення трудових договорів з працівниками підприємства таким, що ґрунтується на припущеннях інспектора, що не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Позивач вказує, що перед проведенням інспекційного відвідування, директора підприємства чи іншу уповноважену особу підприємства в порушення ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не було ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу.

Зазначає, що при прийнятті рішення про накладення штрафу відповідною посадовою особою, не взято до уваги, що відносини між позивачем та фізичними особами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відносяться до цивільно-правових, що підтверджується відповідними цивільно-правовими договорами. Такі договори укладені в письмовій формі та підписані сторонами договору у відповідності до вимог ст. 208 ЦК України. Вказаними договорами визначено вид послуг, який повинен надаватися відповідними виконавцями, період надання таких послуг, розмір і порядок проведення оплати за виконання послуг та інші умови договору. Таким чином зміст вказаних договорів повністю охоплюється вимогами ст. 901 ЦК України та є договорами про надання послуг. Порядок та умови виконання робіт, особами які уклали такі договори, також повністю відповідає критеріям вказаного договору.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, у яких проти позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що 26.11.2019 видано наказ №2311-П та направлення №2311, якими інспекторів праці Колівошко Н.П. та Орнату Т.М. уповноважено на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин з приватним підприємством «ДОБРО-БУД» в період з 27.11.2019 по 29.11.2019. Вказує, що інспекційне відвідування проводилося у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. За результатами інспекційного відвідування складено акт №ЛВ4717/1097/АВ від 29.11.2019 року, яким зафіксовано порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015. Зазначає, що перевірка проведена у порядку та спосіб визначений чинним законодавством. В ході інспекційного відвідування позивачем надано копії цивільно-правових договорів, укладених між Приватним підприємством «ДОБРО-БУД» та фізичними особами, предметом яких є виконання робіт (надання послуг).

Відповідач вказує, що внаслідок протиправного надання позивачем трудовому договору форми договору цивільно-правового характеру, особи які виконували роботи (надавали послуги) за цими договорами, були позбавлені права на належні, безпечні і здорові умови праці, захисту від незаконного звільнення, права на соціальний захист у випадку безробіття при тимчасовій втраті працездатності, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 380/1479/20 адміністративний позов приватного підприємства «ДОБРО-БУД» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23.01.2020 № ЛВ 4717/1097/АВ/ФС.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 у справі № № 380/1479/20 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р. у справі № 380/1479/20 без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20 касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року скасовано, а справу № 380/1479/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 01 вересня 2021р. прийнято до розгляду справу № 380/1479/20 за позовом Приватного підприємства «Добро-Буд» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови. Призначено у справі підготовче засідання на 30.09.2021. 30.09.2021 відкладено розгляд справи на 11.11.2021. 11.11.2021 відкладено розгляд справи на 14.12.2021.

14.12.2021 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 25.01.2022.

25.01.2022 відкладено розгляд справи на 01.03.2022. 01.03.2022 відкладено розгляд справи на 14.04.2022. 14.04.2022 відкладено розгляд справи на 10.05.2022. 10.05.2022 відкладено розгляд справи на 09.06.2022. 09.06.2022 відкладено розгляд справи на 07.07.2022. 07.07.2022 відкладено розгляд справи на 06.09.2022. 06.09.2022 відкладено розгляд справи на 04.10.2022. 04.10.2022 заслухано пояснення представників сторін, оголошено перерву у судовому засіданні до 25.10.2022.

25.10.2022 відкладено розгляд справи на 22.11.2022.

Суд відхилив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи враховуючи тривалість її розгляду та надання пояснень представниками сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні 22.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

1 жовтня 2019 року на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист УСБУ у Львівській області за вх. №62/2/3-7161-нт щодо можливих порушень законодавства в ході здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «ДОБРО-БУД».

31 жовтня 2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист за вх. № 29481/05-71 з інформацією щодо отримання у серпні 2019 року трьома особами заробітної плати менше мінімальної у зв`язку з виконанням роботи на підставі цивільно-правових договорів.

26 листопада 2019 року на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295 Управлінням видано наказ № 2311-П та направлення № 2311, якими інспекторів праці Колівошко Н.П. та Орнат Т.М. уповноважено на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ПП «ДОБРО-БУД» в період з 26 листопада 2019 року по 9 грудня 2019 року.

За результатами проведеного 29 листопада 2019 року інспекційного відвідування ПП «ДОБРО-БУД» складено акт №ЛВ4717/1097/АВ від 29 листопада 2019 року, який містить висновок про порушення ПП «ДОБРО-БУД» вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме, трудові відносини з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі висновків акта перевірки інспектором праці Колівошко Н.П. винесено припис №ЛВ4717/1097/АВ/П від 29 листопада 2019 року про усунення виявлених порушень, а також начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанову про накладення штрафу від 23 січня 2020 року №ЛВ4717/1097/АВ/ФС, якою на ПП «ДОБРО-БУД» накладено штраф в сумі 500 760 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про накладення штрафу від 23 січня 2020 року, позивач звернувся до суду із позовом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно зі статтею 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі особи) держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі, також - Порядок № 823).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктами 5, 6 Порядку №823 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема, за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

Положеннями пункту 11 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 19 Порядку №823.

Пунктом 27 Порядку №823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

За змістом статті 265 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Управління Держпраці у Львівській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19).

Верховний Суд при перегляді судових рішень у цій справі звертає увагу на необхідність врахування Концепції прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота:1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником. При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника. Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

Верховний Суд у зазначеній справі звернув увагу, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

Суд встановив, що основними видами діяльності ПП «Добро-Буд» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажно автомобільним транспортом, будівництво житлових та нежитлових будівель та інше.

1 серпня 2019 року між ПП «Добро-Буд» та ОСОБА_1 , 1 вересня 2019 року між ПП «Добро-Буд» та ОСОБА_2 , між ПП «Добро-Буд» та ОСОБА_3 , між ПП «Добро-Буд» та ОСОБА_4 було укладено цивільно - правові угоди. Відповідно до вказаних угод ПП «Добро-Буд» (замовник) доручає, а виконавці зобов`язуються виконувати роботу згідно виданого завдання директора замовника. Виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують безпечне виконання робіт, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Водночас, відповідними договорами не обумовлено яка саме робота буде виконувалися виконавцями відповідно до цих угод, тобто сторони договорів не індивідуалізували вид роботи, який слід виконувати виконавцям та не конкретизували кінцевий матеріально-визначений результат такої роботи.

Згідно положенням пункту 1.1 цивільно-правових договорів виконавці зобов`язуються виконувати роботу згідно виданого завдання директора ПП «Добро-Буд», тобто директор вказаного підприємства безпосередньо брав участь в процесі організації трудової діяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно пункту 3.1 цивільно-правових договорів замовник зобов`язувався забезпечити виконавців усім необхідним для виконання покладеної на них роботи. Зазначені обов`язки відповідають обов`язкам роботодавця, передбаченим частиною першою статті 21 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець зобов`язується забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як було зазначено вище, однією з основних ознак, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

У пунктах 3.2 цивільно-правових договорів передбачена тривалість робочого дня з 9.00 до 18.00 години, і яка може змінюватися лише за взаємною згодою сторін. Також, положеннями вказаного пункту передбачено, що у разі неможливості прибуття на роботу виконавець завчасно повинен попередити про це відповідальну особу на даному об`єкті (виконроба).

Отже, робота, яку виконували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не була для них самостійною, не було обумовлено обсяг її виконання. Такі роботи здійснювались в процесі виконання трудової функції.

До матеріалів справи долучені акти приймання виконаних робіт, згідно яких виконавцями на замовлення замовника було виконано, зокрема, ремонт приміщень ціаністого відділення цеху №7 ДП «ЛДАРЗ» за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 3, (виконав ОСОБА_1 ); ремонтні роботи фундаменту інформаційного стенду ДП «ЛДАРЗ» за адресою: АДРЕСА_1 , (виконано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ). Вказані акти ідентичні за змістом підписувалися кожного місяця (а.с. 181-184, Т. 1), що свідчить про те, що роботи виконувалися в процесі виконання певної трудової функції, а не мали конкретний індивідуально-визначений кінцевий результат.

Крім того, як звернув увагу Верховний Суд в цивільно-правових договорах не зазначено вид робіт, які повинні були виконуватися виконавцями. Роботи, зазначені в актах виконаних робіт відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327 (далі - Класифікатор професій (ДК 003:2010), підпадає під код професійних робіт 7129, а саме: ремонтник штучних споруд.

Зі свідчень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що вказані особи займалися лише прибиранням сміття, що суперечить, зазначеним у актах видам робіт, які виконували виконаці (ремонт приміщень ціаністого відділення та ремонтні роботи фундаменту інформаційного стенду). Відповідно до Класифікатору професій (ДК 003:2010) цей вид професійних робіт підпадає під код 9162, а саме: прибиральник територій.

Відповідно до пункту 5.1 цивільно-правових договорів, які знаходяться в матеріалах справи, вони вважаються укладеними з моменту підписання, однак у них не зазначений кінцевий строк їх дії.

Цивільно-правові угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється, в той час, як трудовий договір після закінчення виконання визначеного завдання не припиняється.

Отже, зміст укладених цивільно-правових угод містить положення, які притаманні саме трудовим договорам.

Як зазначає Верховний Суд незарахування працівників до штатного розпису підприємства не може бути безумовним доказом того, що між сторонами відсутні трудові відносини. Вказане може свідчити про неналежне оформлення роботодавцем трудових відносин із працівником, який виконує роботу на постійній основі.

Отже, за результатами інспекційного відвідування зроблено правомірний висновок про порушення ПП «ДОБРО-БУД» вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме, трудові відносини з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому відсутні підстави для визання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ4717/1097/АВ/ФС від 23.01.2020.

Згідно з частиною 5 статті 353 КАС України, висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи висновки та мотиви Верховного Суду, висловлені у постанові від 28 липня 2021 року у цій справі, якою було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції зазначену справу, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати позивача у цій справі стягненню з відповідача не підлягають згідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства ДОБРО-БУД (81176, Львівська область, Пустомитівський район, с.Черкаси) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Судові витрати стягненню не підлягають

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30.11.2022.

Суддя Крутько О.В.