Постанова

від 27.01.2021 по справі 380/1479/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1479/20 пров. № А/857/14339/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, прийняте суддею Сподарик Н.І. в м. Львові, повний текст складено 16 жовтня 2020 року, у справі № 380/1479/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Добро-Буд" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Добро-Буд" звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 23.01.2020 № ЛВ 4717/1097/АВ/ФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працю найманих осіб без належного оформлення з ними трудових відносин не використовувало, що свідчить про недопущення ним порушень вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Зазначає, що відносини з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали виключно цивільно-правовий характер, оскільки такі виконували роботу на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що в ході інспекційного відвідування, за результатами якого було встановлено фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без належного оформлення з ними трудових відносин, підприємством не надано жодних документів щодо працевлаштування вказаних осіб.

При детальному вивченні цивільно-правових угод встановлено відсутність в них ознак трудового договору, що вказує на наявність трудових відносин між сторонами даних договорів, а саме систематичне виконання робіт згідно виданого директором Приватного підприємства "Добро-Буд" завдання, у конкретному місці, з дотриманням вимог щодо тривалості робочого дня, вимог щодо перебування на робочому місці у тверезому стані, без прив`язки до будь-якого матеріального результату, а також без визначення самої послуги, яка споживається замовником в момент надання.

Звертає увагу на безпідставність висновків суду першої інстанції про порушення Управлінням процедури проведення заходу державного контролю, при цьому зазначає, що навіть за наявності сумнівів щодо дотримання даної процедури, враховуючи їх формальність, такі не впливають на результати проведення інспекційного відвідування.

Зазначає, що ні в цивільно-правових угодах, ні в актах приймання виконаних робіт немає жодного відображення виконання такого виду робіт, як прибирання сміття, а також відсутні інформація про щоденну оплату за роботу, про що зазначили допитані в судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2019 року за вх. № 62/2/3-7161-нт на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист УСБУ у Львівській області щодо можливих порушень законодавства в ході здійснення фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства ДОБРО-БУД .

31 жовтня 2019 року за вх. № 29481/05-71 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист з інформацією щодо отримання у серпні 2019 року трьома особами заробітної плати менше мінімальної у зв`язку з виконанням роботи на підставі цивільно-правових договорів.

26 листопада 2019 року на підставі п.п.6 п.5 Порядку № 295 Управлінням видано наказ № 2311-П та направлення № 2311, якими інспекторів праці Колівошко Н.П. та Орнат Т.М. уповноважено на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у Приватному підприємстві ДОБРО-БУД в період з 26 листопада 2019 року по 09 грудня 2019 року.

За результатами проведеного 29 листопада 2019 року інспекційного відвідування приватного підприємства ДОБРО-БУД складено акт №ЛВ4717/1097/АВ від 29 листопада 2019 року, який містить висновок про порушення Приватним підприємством ДОБРО-БУД вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП, а саме, трудові відносини з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформлені не належним чином, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі висновків акту перевірки інспектором праці Колівошко Н. П. винесено припис № ЛВ4717/1097/АВ/П від 29 листопада 2019 року про усунення виявлених порушень, а також начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанову про накладення штрафу від 23 січня 2020 року № ЛВ4717/1097/АВ/ФС, якою на Приватне підприємство ДОБРО-БУД накладено штраф в сумі 500 760 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що відповідачем ні за результатами інспекційного відвідування, ні в межах судового розгляду справи не додано доказів того, що відносини між ПП Добро-Буд та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мають ознаки трудових.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.2 Закону №877-V).

Згідно із статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (надалі, також - Порядок № 823).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунтктами 5, 6 Порядку № 823 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема, за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

Положеннями пункту 11 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 19 Порядку №823.

Пунктом 27 Порядку №823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Управління Держпраці у Львівській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Слід зазначити, що право особи на вільну працю може бути реалізоване кількома шляхами. Перш за все, це трудові відносини між роботодавцем і працівником. Також чинне законодавство України дозволяє реалізувати право особи вільно обирати собі працю, зокрема, шляхом укладання цивільно-правових угод у передбаченому законом порядку.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору так і на підставі цивільно-правових договорів. При цьому колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як слідує з матеріалів справи, основними видами діяльності ПП Добро-Буд є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажно автомобільним транспортом, будівництво житлових та нежитлових будівель та інше.

Підставою проведення інспекційного відвідування ПП Добро-Буд слугував лист УСБУ у Львівській області від 01 жовтня 2019 року № 62/2/3-7161нт щодо можливих порушень законодавства в ході здійснення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства ДОБРО-БУД , а також лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31 жовтня 2019 року за № 29481/05-71 щодо отримання у серпні 2019 року трьома особами ПП Добро-Буд заробітної плати менше мінімальної у зв`язку з виконання роботи на підставі цивільно-правових договорів.

Висновок відповідача про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України ґрунтується на тому, що в ході інспекційного відвідування на вимогу головного інспектора адміністрацією підприємства не надано жодних документів щодо працевлаштування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ведення яких передбачено законодавством про працю. При детальному вивченні цивільно-правових угод між зазначеними громадянами та адміністрацією підприємства, наданих в ході інспекційного відвідування, встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими.

Так, 01 серпня 2019 року між ПП Добро-Буд та ОСОБА_1 , 01 вересня 2019 року між ПП Добро-Буд та ОСОБА_2 , між ПП Добро-Буд та ОСОБА_3 , між ПП Добро-Буд та ОСОБА_4 було укладено цивільно - правові угоди.

Відповідно до предмету вказаних угод, ПП Добро-Буд (замовник) доручає, а виконавці зобов`язуються виконувати роботу згідно виданого завдання директора замовника.

Виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують безпечне виконання робіт, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Також матеріали справи містять акти приймання виконаних робіт, згідно з яких виконавцями на замовлення замовника було виконано, зокрема, ремонт приміщень ціаністого відділення цеху №7 ДП ЛДАРЗ за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна,3, (виконано ОСОБА_1 ); ремонтні роботи фундаменту інформаційного стенду ДП ЛДАРЗ за адресою: АДРЕСА_1 , (виконано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Суд погоджується з поясненням представника позивача, що в поняття проведення ремонтних робіт, входить вивіз сміття.

Таким чином, предметом укладених цивільно-правових угод є не процес праці, а її кінцевий результат. Згідно умов вказаних угод ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконували свої зобов`язання по мірі необхідності, не здійснювали систематичного виконання певних трудових функцій.

Ще одна відмінність між трудовим договором та цивільно-правовою угодою полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Так, виконавці послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не входили до штату товариства, що підтверджується штатним розписом, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, не мали будь-якого підпорядкування посадовим особам позивача, жодний облік їх робочого часу позивачем не здійснювався, оплата за надані послуги здійснювалася згідно актів приймання виконаних робіт.

Факт надання фізичними особами послуг позивачу саме на підставі цивільно-правових угод підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів за жовтень-листопад 2019 рік, з якої вбачається що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами факту існування трудових відносин між ПП Добро-Буд та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та безпідставність висновку інспекторів праці про допущення ПП Добро-Буд порушення частини 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 380/1479/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 02.02.21