Рішення

від 30.11.2022 по справі 380/11124/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11124/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Сколівської міської ради Львівської області (Відповідач), в якому із урахуванням уточнень до адміністративного позову від 26 жовтня 2022 року просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сколівської міської ради Львівської області щодо неприйняття рішення на сесії про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,7568 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ур. Камениста, с. Підгородці, Львівська область та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, які додаються до заяви від 24 червня 2021 року;

- зобов`язати Сколівську міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,7568 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ур. Камениста, с. Підгородці, Львівська область та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, які додаються до заяви від 24 червня 2021 року у місячний термін після того, як скасується заборона на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, яка визначена Законом України № 2145-ІХ від 24 березня 2022 року;

- стягнути з Сколівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати;

- зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення;

- слухання справи проводити в спрощеному позовному провадженні.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 24 червня 2021 року звернулася до Сколівської міської ради Львівської області із заявою від 22 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,7568 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ур. Камениста, с. Підгородці, Львівська область та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, які додані до заяви. Листом від 22 листопада 2021 року за № 528/02-09 Сколівська міська рада Львівської області повідомила позивачку на її заяву про те, що станом на сьогодні земельна ділянка з кадастровим номером 4624586400:08:000:0006 не перереєстрована в Державному реєстрі речових прав із державної, як комунальна власність, а тому міська рада не є розпорядником вказаної земельної ділянки.

Позивачка зазначає, що законодавець поклав обов`язок на відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або ж відмову у його наданні за наслідками розгляду відповідного клопотання громадянина. Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Отже, наслідком розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є прийняття уповноваженим на це органом місцевого самоврядування відповідного рішення. На переконання позивачки, з порушенням вимог чинного законодавства Сколівська міська рада Львівської області не прийняла рішення щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідної до поданої нею заяви від 22 червня 2021 року, а відтак допустила протиправну бездіяльність. Така протиправна бездіяльність відповідача порушує право позивачки на отримання безоплатно земельної ділянки у власність, у зв`язку з чим вона змушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Також позивачка зауважує, що будь-яких доказів, які б підтверджували те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, відповідач не надав та у своєму листі-відповіді не навів. При тому ця земельна ділянка знаходиться в межах Сколівської ОТГ. Водночас міська рада після установлення нових меж ОТГ не вжила активних дій щодо оформлення майнових прав на землі, які увійшли до її фонду. За таких обставин позивачка вважає, що відповідач проявив бездіяльність, як через той факт, що не надав належних доводів неналежності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, так і через те, що неналежно розглянула питання щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою на сесії міської ради з ухваленням рішення. На день розгляду заяви позивачки від 22 червня 2021 року пропонована до відведення земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності, а отже була вільною, тому позивачка мала беззаперечне право претендувати на її отримання.

З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачка зазначає, що оскільки у випадку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чітко простежується явна протиправна поведінка відповідачів, яка супроводжується абсолютним небажанням дотримуватися норм чинного законодавства, а також ураховуючи сталість неправомірних дій відповідача, наявні достатні підстави для застосування вимог статті 382 КАС України.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що пропонована позивачкою до відведення земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4624586400:08:000:0006 державної форми власності, а тому міська рада не є розпорядником вказаної земельної ділянки. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Про цей факт позивачці повідомлено у листі від 22 листопада 2021 року за № 528/02-09. Тому твердження позивачки про те, що міська рада не надала доказів, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності є безпідставними.

Відповідач зазначає, що посилання позивачки на те, що міська рада не вжила активних дій щодо оформлення майнових прав на землі, які увійшли до її фонду, є необґрунтованими, оскільки, з огляду на значну кількість земель, які повинні перейти у комунальну власність та підлягають перереєстрації, вчинення таких дій потребує тривалого часу.

З огляду на вищенаведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив, у якій вказує, що не прийнявши рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з поданою нею заявою, відповідач порушив її право на вирішення земельного питання відповідно до вимог закону. Крім того, відповідач, зазначаючи про те, що не є розпорядником спірної земельної ділянки не вказав, хто ж тоді у такому випадку є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого входить розпорядження цією земельною ділянкою. До того ж, Закон № 1423-ХІ від 28 квітня 2021 року, який передбачає надання органам місцевого самоврядування право розпоряджатися земельними ділянками, які знаходяться за межами населених пунктів у межах територіальних громад, набрав чинності 27 травня 2021 року. Таким чином, на день розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у відповідача з`явились повноваження розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 14 вересня 2022 року заяву позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачкою строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

24 червня 2021 року (вх. № 1062/02-09 від 24 червня 2021 року) позивачка звернулася до Сколівської міської ради Львівської області із заявою № 42 від 22 червня 2021 року, у якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7568 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства в с. Підгородці, урочище Каменисте. До заяви позивачка долучила графічні матеріали, на яких позначила бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом від 22 листопада 2021 року за № 528/02-09 «Щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою», який підписаний секретарем Сколівської міської ради Львівської області Степаном Фединишином, позивачку повідомлено на її заяву від 22 червня 2021 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про те, що станом на сьогодні земельна ділянка з кадастровим номером 4624586400:08:000:0006 не перереєстрована в Державному реєстрі речових прав із державної, як комунальна власність, а тому міська рада не є розпорядником вказаної земельної ділянки. Виділення земельної ділянки в цьому масиві буде розглядатися після розроблення генерального плану.

Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття на сесії ради рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка відповідності дій відповідача щодо розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої, абзацу першого частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз вищенаведених норм права вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, зобов`язаний у місячний строк з дня реєстрації поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність таке клопотання розглянути та за наслідками його розгляду прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Отже, результат розгляду відповідним органом місцевого самоврядування клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки повинен оформлятися індивідуальним актом у формі рішення ради, яке повинно бути прийняте на її пленарному засіданні.

Суд встановив, що 24 червня 2021 року позивачка звернулася до Сколівської міської ради Львівської області із заявою № 42 від 22 червня 2021 року, у якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7568 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства в с. Підгородці, урочище Каменисте. До заяви позивачка долучила графічні матеріали, на яких позначила бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом від 22 листопада 2021 року за № 528/02-09 «Щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою», який підписаний секретарем Сколівської міської ради Львівської області Степаном Фединишином, позивачку повідомлено на її заяву від 22 червня 2021 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про те, що станом на сьогодні земельна ділянка з кадастровим номером 4624586400:08:000:0006 не перереєстрована в Державному реєстрі речових прав із державної, як комунальна власність, а тому міська рада не є розпорядником вказаної земельної ділянки. Виділення земельної ділянки в цьому масиві буде розглядатися після розроблення генерального плану.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що заява позивачки від 22 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не розглянута Сколівською міською радою Львівської області у спосіб, який встановлений нормами Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки нею не прийнято мотивованого рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тому доводи позивачки в цій частині є підставними та обґрунтованими.

Покликання відповідача на те, що пропонована позивачкою до відведення земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4624586400:08:000:0006 державної форми власності, а тому міська рада не є розпорядником вказаної земельної ділянки суд відхиляє, адже відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відбувається виключно на пленарних засіданнях ради. Право вирішувати питання, що стосуються регулювання земельних відносин, будь-якими посадовими особами ради одноособово, поза межами її пленарних засідань Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає. У своїй заяві від 22 червня 2021 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачка порушила питання, яке прямо торкається регулювання земельних відносин, а тому Сколівська міська рада Львівської області, як орган місцевого самоврядування, в силу вимог закону повинна була винести це питання на розгляд на пленарному засіданні ради, результатом чого мало стати прийняття цією радою відповідного мотивованого рішення. У спірному ж випадку питання регулювання земельних відносин відповідно до поданої позивачкою заяви фактично одноособово у листі вирішив секретар ради, який відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» такими повноваженнями не наділений.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що не прийнявши за результатами розгляду заяви позивачки від 22 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою жодного рішення з числа тих, які визначені абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) відповідач допустив протиправну бездіяльність, а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд також враховує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.

У межах спірних правовідносин відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які відповідно до закону він зобов`язаний був прийняти. Тому підстави для зобов`язання Сколівської міської ради Львівської області надати позивачці дозвіл на розроблення проекту документації із землеустрою наразі відсутні, а належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 22 червня 2021 року (вх. № 1062/02-09 від 24 червня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,7568 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства в с. Підгородці, урочище Каменисте.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено, зокрема новим пунктом 27, який визначає особливості регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

З огляду на таке правове регулювання, а також зважаючи на запроваджений у державі правовий режим воєнного стану, який діє станом на момент прийняття рішення у справі, суд уважає, що заява позивачки від 22 червня 2021 року (вх. № 1062/02-09 від 24 червня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинна бути розглянута відповідачем у місячний термін після скасування заборони на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, установленої Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

За змістом частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, з огляду на зміст наведених процесуальних норм, КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили, обов`язкове для виконання, у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення належить відмовити.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Сколівської міської ради Львівської області на користь позивачки належить стягнути 992,40 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає, що оскільки представник позивачки 28 жовтня 2022 року подав заяву, в якій повідомляє, що ним буде подано заяву про стягнення з відповідача понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, то вирішення питання щодо розподілу таких витрат суд буде вирішувати після надходження відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сколівської міської ради Львівської області (вул. Д. Галицького, 37, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 82600) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Сколівської міської ради Львівської області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 червня 2021 року (вх. № 1062/02-09 від 24 червня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,7568 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства в с. Підгородці, урочище Каменисте.

Зобов`язати Сколівську міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 червня 2021 року (вх. № 1062/02-09 від 24 червня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,7568 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства в с. Підгородці, урочище Каменисте, у місячний термін після скасування заборони на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, установленої Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сколівської міської ради Львівської області (вул. Д. Галицького, 37, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 82600, код ЄДРПОУ 04056262) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2022 року.

Суддя Клименко О.М.