Рішення

від 30.11.2022 по справі 420/11130/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11130/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИЛСТРОЙСЕРВИС - 2 до Головного управління ДПС в Одеській області у статусі відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИЛСТРОЙСЕРВИС - 2 , до відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області у статусі відокремленого підрозділу, у якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3733/15-32-07-03 від 08.06.2022 відповідно до якого встановлена відсутність у ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС - 2 права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 8 425 419,00 грн.

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3732/15-32-07-03 від 08.06.2022 відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 2 267 252 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 133 626 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що винесені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними, складеними з порушенням вимог чинного законодавства України, та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, як платника податків.

Так, позивач вважає, незаконними висновки відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування за господарськими операціями з його контрагентами. Зокрема, вимоги, що пред`являє відповідач до змісту актів приймання-передачі робіт між позивачем та контрагентами не ґрунтуються на нормах законодавства, та стосуються виконання будівельних робіт за державні кошти. Натомість виконання будівельних робіт відповідно до укладених договорів позивач з контрагентами не виконуються за державні кошти, їх приймання-передача оформляється відповідним актом, зміст якого відповідає ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Щодо висновку відповідача про відсутність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей на здійснення зазначеного обсягу робіт з урахуванням термінів виконання робіт та наявності трудових ресурсів на підприємстві не знаходять свого документального підтвердження та не спростовують виконання робіт між контрагентами.

Всі роботи отримані позивачем від контрагентів мають свій реальний образ у конкретних результатах (будівельних роботах), що використані при будівництві об`єкту-поліпшення об`єкту 24-поверхового оздоровчого комплексу з паркінгом.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, на думку позивача, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту. При цьому жодного порушення норм податкового законодавства позивачем при виконанні господарських операцій чи при заявленні суми відшкодування ПДВ перевіряючі податкового органу нет обґрунтували.

Також позивач звертав увагу на той факт, що відповідач не зупиняв реєстрацію податкових накладних жодного з перелічених в акті перевірки контрагента та не відмовляв у їх прийнятті. Акт перевірки не містить будь-якої інформації про проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача.

Позивач вважає невірними твердження відповідача про те, що позивач порушив принцип послідовності виконання (завершення) господарських операцій, перерахування коштів постачальнику та адекватне виконання ним відповідних поставок за фактом, оскільки такі вимоги чинним законодавством не передбачені.

Здійснення контрагентами реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на думку позивача, є підставою для позивача віднесення до податкового кредиту відповідної суми ПДВ. У позивача є всі умови, які дають право платнику податків на бюджетне відшкодування, передбачені підпунктом б п.200.4 ст.200 ПК України.

(б) Позиція відповідача

31.08.2022 відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з постачальниками ТОВ Екліпс Алюмініум, ТОВ Альтеріас та ТОВ БК Гарантбудплюс, які не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, враховуючи податкову інформацію щодо цих постачальників. За вказаним постачальниками відповідач встановив відсутність фактів отримання товарів (робіт, послуг) у вищезазначених контрагентів за результатами поточної перевірки, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

Аналіз зібраної та опрацьованої інформації, що наявна в інформаційних базах ДПС дає підстави для висновків про неможливість здійснення вказаними підприємствами - контрагентами за період квітень-жовтень 2021 року операцій з постачання таких послуг у зв`язку із неможливістю їх надання. Зокрема, встановлено, що дані, викладені в актах приймання виконання будівельних робіт, є неповними та суперечливими.Дані акти складені за самостійно розробленою формою та не містять таких обов`язкових реквізитів, як: поточна ціна одиниць виміру (заробітна плата, експлуатація машин та механізмів) ; витрати праці робітників-будівельників на обсяг робіт у люд.- год. витрати праці робітників, які обслуговують машини на обсяг у люд.-год.; прямі витрати, загальновиробничі витрати, кошти на виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період; адміністративні витрати. У зв`язку із зазначеним відповідно до цих актів неможливо підтвердити обсяг операції, зміст операції щодо використання машин та механізмів, які використовувались.

Також у контрагентів відповідач встановив відсутність фізичних, технічних, технологічних можливостей постачальників, наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, відсутня інформацію про залучення субпідрядників. Відповідач також вказував на віддаленість місцезнаходження контрагентів.

Отже, на думку відповідача, за відсутності факту придбання товарів від зазначених постачальників, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

16.08.2022 Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А. ухвалив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

14.09.2022 суд задовольнив заяву судді Радчука А.А. про самовідвід.

Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 справа розподілена на суддю Бойко О.Я.

26.09.2022 суд ухвалив прийняти до свого провадження адміністративну справу №420/11130/22 та розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

20.10.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

08.11.2022 суд заслухавши усні пояснення сторін, за взаємною згодою сторін продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач є платником податку на додану вартість згідно з витягом з Єдиного державного реєстру даних про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.10.2013 №200146981.

Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за листопад 2021 року реєстраційний номер 9387348695 ( з урахуванням уточнюючих розрахунків від 11.01.2022 №9000946382, від 12.01.2022 №9001238196, від 14.01.2022 №9001835867, від 21.01.2022 №9005605601, від 31.01.2022 №9013675580, від 31.01.2022 №9013693205).

У декларації позивач задекларував від`ємне значення різниці у розмірі 60 885 502 грн. (сума від`ємного значення з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 20 115 715 грн., сума від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 40 769 787 грн.).

З 01.02.2022 по 09.02.2022 відповідач провів документальну позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.12.2021 №9387348695 ( з урахуванням уточнюючих розрахунків від 11.01.2022 №9000946382, від 12.01.2022 №9001238196, від 14.01.2022 №9001835867, від 21.01.2022 №9005605601, від 31.01.2022 №9013675580, від 31.01.2022 №9013693205).

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №2443/15-32-07-03-09/34319566 від 16.02.2022.

В акті перевірки відповідач зазначив, що за звітний період з 01.11.2021 по 30.11.2021 позивач перевіркою достовірності і правильності визначення суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановив її завищення на 2 267 252 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

В акті перевірки відповіда зафіксував встановлені ним порушення:

1)п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п 198.3 ст.198, п.200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 ПК України; п.п.4.5 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21 (із змінами і доповненнями), в результаті чого ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2 завищив показники у рядкахї 16.1.17 (колонка Б) і 19 Декларації з ПДВ за листопад 2021 року на суму 2 267 252 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.12.1 декларації з ПДВ за листопад 2021 року) у розмірі 2 267 252 грн.;

2)абз. б) п.200.4 ст.200 ПК України , п.п.4.5 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21 (із змінами і доповненнями) у результаті чого у ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2 відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2021 року) у розмірі 8 425 419 грн., та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2021 року у розмірі 8 425 419 грн.

На підставі акту перевірки відповідач виніс :

-податкове повідомлення-рішення №3733/15-32-07-03 від 08.06.2022 відповідно до якого встановлена відсутність у ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС - 2 права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 8 425 419,00 грн.

-податкове повідомлення-рішення №3732/15-32-07-03 від 08.06.2022 відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 2 267 252 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 133 626 грн

Позивач в періоді виникнення від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у Декларації за листопад 2021 року, відобразив взаємовідносини з :

-ТОВ Екліпс Алюмініум - на суму ПДВ 1 817 508,81 грн., у т.ч. за квітень 2021 року - на суму ПДВ 666 666,68 грн., за травень 2021 року - на суму ПДВ 150 000 грн, за червень 2021 на суму - ПДВ 103 773,18 грн, за липень 2021 року на суму - ПДВ 258 631,2 грн., за серпень 2021 року - на суму ПДВ 485 855,83 грн., за вересень 2021 року - на суму ПДВ 152 581,92 грн.;

-ТОВ Альтеріас - на суму ПДВ 302 854,25 грн. у т.ч. за квітень 2021 року - на суму ПДВ 272 404,25 грн., за травень 2021 року - на суму ПДВ 30 450 грн.;

-ТОВ БК Гарантбудплюс - на суму ПДВ 535 771,45 грн., у т.ч. за червень 2021 року - на суму ПДВ 85 567,56 грн., за липень 2021 року - на суму ПДВ 175 000 грн., за вересень 2021 року - на суму ПДВ 133 588,38 грн. за жовтень 2021 року - на суму ПДВ 141 615, 51 грн.

Згідно з актом перевірки на визначення суми 2 267 252 грн. мали вплив наступні висновки інспектора:

1). Про нереальність операцій з придбання робіт (послуг) у ТОВ Екліпс Алюмініум - на суму ПДВ 1 690 716,01 грн., у т.ч.:

за квітень 2021 року - на суму ПДВ 650 000 грн.,

за травень 2021 року - на суму ПДВ 150 000 грн.,

за червень 2021 - на суму ПДВ 87 106,51 грн.,

за липень 2021 року на суму - ПДВ 190 767,79 грн.,

за серпень 2021 року - на суму ПДВ 485 855,34 грн.,

за жовтень 2021 року - на суму ПДВ 126 986,36 грн.

2). Про нереальність операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ АЛЬТЕРІАС у податкових деклараціях з ПДВ на суму ПДВ 302 854,25 грн., у т.ч.:

за квітень 2021 року - на суму ПДВ 272 404,25 грн,;

за травень 2021 року - на суму ПДВ 30 450 грн.

3). Про нереальність операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ БК Гарантбудплюс у податкових деклараціях з ПДВ на суму ПДВ 273 982,06 грн., у т.ч.:

за червень 2021 року - на суму ПДВ 850567,56 грн.,

за липень 2021 року - на суму ПДВ 41 666,67 грн.,

за вересень 2021 року - на суму ПДВ 22 971,09 грн.,

за жовтень 2021 року - на суму ПДВ 123 476,74 грн.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ АЛЬТЕРІАС укладено ряд договорів підряду на виконання робіт з оздоблення технічних приміщень №20-04/21 від 20.04.2021; №01/06-02/20 від 06.02.2020; виконання комплексних робіт загального будівельного призначення №01/16-04/20 від 16.04.2020; №01/06-02/20 від 06.02.2020; на виконання комплексу робіт з монтажу слабоконструмних систем №08-04/21 від 06.04.2021; виконання робіт з обслуговування машин і устаткування № 01-11/04/19 від 11.04.2019.

Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ АЛЬТЕРІАС виконувало для позивача підрядні роботи. На їх виконання сторони склали акти виконаних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Оплата вказаних робіт підтверджуються відповідними платіжними дорученнями. Також Відповідні податкові накладні зареєстровані ТОВ АЛЬТЕРІАС в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач, у періоді, що перевірявся, уклав з ТОВ БК Гарантбудплюс договори підряду №01/29-06/2 від 29.06.2021; №01/30-06/21 від 30.06.2021, №09-07/21 від 09.07.2021№ №02/30-06/2 від 30.06.2021. На виконання вказаних договрів сторони підписали акти виконання будівлеьних робіт. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, у періоді, що перевірявся, позивач уклав з ТОВ Екліпс Алюмініум ряд договорів підряду разом з додатковими угодами: №02/23-07/18 від 23.07.2018; №10/10-11/20 від 10.11.2020; №06/27-02/20 від 27.02.2020, №05/18-09/18 від 18.09.2018.

На виконання вказаних договрів сторни підписали акти виконаних робіт. Оплата за договорами підряду підтверджується платіжними документами. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Екліпс Алюмініум належним чином зареєструвало відповідні податкові накладні.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та трьома його контрагентами: ТОВ АЛЬТЕРІАС , ТОВ БК Гарантбудплюс, ТОВ Екліпс Алюмініум в періоді, що перевірявся. Відповідно чи виникло у позивача право на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2021 року та право на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 8 425 419,00 грн., чи були у відповідача законні підстави для зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на акт перевірки відповідач вважає нереальними господарські операції з вказаними контрагентами з таких підстав:

-акти виконаних робіт за своєю формою не відповідають вимогам ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 та ДСТУ Б Д.1.1-1:2013;

-відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей на здійснення зазначеного обсягу робіт з урахуванням термінів виконання робіт та наявності трудових ресурсів на підприємстві;

- контрагенти відповідають критеріям ризиковості платників податків.

Щодо відповідності актів виконаних робіт.

Відповідач стверджує, що акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт не відповідають п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Національним стандартам Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ДСТУ Н Б Д.1.1-2:2013 затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293.

В свою чергу відповідно до ч.1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.99: 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п.1.2 Національного стандарту Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293 , цей стандарт обов`язковий при визначенні вартості будівництва об`єктів, які споруджують за рахунок бюджетних коштів, коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Згідно з пп.6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, їх приймання-передача оформляється відповідним актом, зміст якого відповідає вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік.

ДСТУ Н Б Д.1.1-2:2013 призначений для визначення прямих витрат у вартості будівництва, що споруджується за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ, організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Звертаючись до обставин цієї справи є очевидним, що позивач не здійснює будівництво за державні кошти. Проти цього факту відповідач не заперечує. Відтак - посилання відповідача на зазначені стандарти є невірним.

Щодо висновку відповідача про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей на здійснення зазначеного обсягу робіт з урахуванням термінів виконання робіт та наявності трудових ресурсів на підприємстві.

Відповідно до змісту акту перевірки відповідач, зазначаючи про нереальність господарських операцій, посилається на віддаленість контрагентів один від одного, відсутність власних виробничих активів, власних чи орендованих складських приміщень.

Проте, вказуючи на відсутність достатніх трудових ресурсів, відповідач не зазначає, яка кількість є достатньою. Акт перевірки не містить аналізу або будь-яких доказів, який обсяг робіт може виконувати один працівник та скільки часу на це потрібно. Так само в аткі перевірки не міститься жодної інформації щодо перевірки факту залучення контрагентами субпідрядних організацій, виконання робіт працівниками за цивільно- правовими угодами. Тому суд вважає такі твердження відповідача припущеннями, оскільки не робився аналіз щодо залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічна позиція неоднорпазово висловлювалася Веховним Судом (постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19).

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на зібраній податковій інформації, однак отримання інформації стосовно контрагентів позивача про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє податковий орган від виконаня обогв`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Адже податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документом, який достовірно те безсумнівно підтверджує обставини фактичної діяльності.

Вказана позиція неоднорпазово висловлювалася ВС (постанова від 20.03.2020 у справі №813/5407/15; від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.04.2020 у справі №818/806/16).

Щодо твердження відповідача про віддаленість місцезнаходження контрагентів суд зазначає наступне.

Так, юрдичними адресами контрагентів є:

- ТОВ Альтеріас - Київська обл., м.Вишневе, вул. Вишнева, буд.36-1.

- ТОВ БК Гарантбудлюс - м. Київ Шевченківський район, вул. Вознесенський узвіз, 14.

- ТОВ Екліпс Алюмініум - м.Дніпро, вул. Мандриківська, 47, оф.107.

Суд встановив, що будівельні роботи для позивача виконувались за місцем розташувння об`єкту будівництва - м.Одеса, Французький бульвар, 60/1.

Згідно з ст.93 ЦК України місцезнаходжєенням юридичноїх особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю та здійснення керівництва, управління та ведення бухгалтерського обліку.

Тобто за місцезнаходженням юридичної особи знаходиться його керівництво і в цьому місці повинен вестися облік.

Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України серед інших загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, вільний рух капіталів, товарів, послуг на території України. Здійснюючи свою господарську діяльність, підприємства мають право вільно виконувати роботи на всій території України, а контролюючий орган не вправі обмежувати роботу господарської діяльності підприємства.

Суд вважає доводи відповідача про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей такими, що не підкріплені документально. В акті перевірки відсутнє будь-яке обґрунтування.

Щодо аргументів відповідача стосовно нереальності господарських операцій через присвоєння контрагентам позивача статусу відповідності критеріям ризиковості платників податків суд зазначає наступне.

Зокрема, щодо присвоєння такого статусу контрагенту ТОВ Альтеріас. Згідно з інформацією в акті перевірки відповідач вказує на рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відповідність даного підприємства критеріям ризиковості згідно з п.8 Постанови у зв`язку з встановленою наявністю ризикових операцій. Зокрема, це рішення: від 09.12.2021 №104645, від 13.01.2022 №2741, від 10.02.3022 №16106.

Суд відхиляє такі аргументи відповідача та звертає увагу на предмет перевірки, яким є операції з придбання робіт (послуг) у ТОВ Альтеріас у податкових деклараціях з ПДВ на суму ПДВ 302 854, 25 грн. у періоді:

за квітень 2021 - на суму ПДВ 272 404, 25 грн;

за травень 2021 - на суму ПДВ 30 450 грн.

Враховуючи період перевірки, яка є предметом даного спору, а також період в якому був присвоєний статус відповідності критеріям ризиковості, суд констатує, що вчинені господарські операції хронологічно відбулися раніше, аніж були винесені рішення про віднесення до ризикових платників податку, а тому останнє не може вважатися підставою для визнання господарських операцій із позивачем нереальними.

Аналогічна ситуація з контрагентом - ТОВ БК Гарантбудплюс.

Так, відповідно до акту перевірки рішення Комісії ГУ ДПС у м.Києві про відповідність даного підприємства критеріям ризиковості №17800 винесене 18.01.2022

Предметом перевірки є операції з придбання робіт (послуг) у ТОВ БК Гарантбудплюс на суму ПДВ 535 771, 45 грн. у періоді:

за червень 2021 - на суму ПДВ 85 567, 56 грн;

за липень 2021 - на суму ПДВ 175 000 грн.;

за вересень 2021 - на суму ПДВ 133 588, 38 грн.

за жовтень 2021 - на суму ПДВ 141 615, 51 грн.

Таким чином, вчинені господарські операції хронологічно відбулися раніше, ніж було винесено рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.01.2022, а тому останнє не може прийматися як підстава для визнання господарських операцій з позивачем неральними.

Отже на підставі викладеного суд робить висновок, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти не мали статусу ризикового платника податку.

Крім того, по вказаному контрагенту відповідач посилається як на підставу для визнання нереальними господарських операцій на одночасне виконання робіт ТОВ БК Гарантбудплюс з ТОВ Шиндлер. В акті перевірки ревізор зазначає, що згідно з актом звірки в період з 01.06.2021 по 31.10.2021 ТОВ Шиндлер здійснив монтажні та пусконалагоджувальні роботи двох електричних ліфтів S5500 1 500 кг 84.75 м. Вказані роботи позивач прийняв шляхом підписання актів-приймання виконаних робіт та довідок про вартість робіт. При цьому ТОВ БК Гарантбудплюс відповідно до оформлених документів здійснювало монтаж та фарбування металоконструкцій в ліфтових шахтах та герметизацію дверних прорізів ліфтових шахт. За даних обставин ревізор робить висновок про неможливість виконання робіт з фарбування металоконструкцій в шахтах, монтаж обладнання тощо з урахуванням часу складання документів. Тобто виконання робіт у жовтні 2021 року двома різними контрагентами відносно одного того самого об`єкта є неможливим.

З огляду на акти приймання виконаних будівельних робіт за червень-вересень 2021 ТОВ Шиндлер здійснювало монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфтів, тобто самих механізмів.

Відповідно до актів виконаних робіт ТОВ БК Гарантбудплюс у жовтні 2021 не здійснювало монтажні роботи, будівельні роботи стосуються підготовки ліфтових шахт та об`єкта будівництва в цілому до пусконалагоджувальних робіт ліфтів, які проводило ТОВ Шиндлер.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для твердження про нереальність вказаних господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на те, що в договорі підряду від 30.06.21 №02/30-06/21, предметом якого є надання комплексу послуг вантажного автомобільного транспорту та з обслуговування машин та устаткування при поліпшенні об`єкта Замовника Ресторан за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, в пунктах щодо обов`язків сторін йдеться про обслуговування об`єктів системи безпеки. Суд звертає увагу на існування додаткової угоди до основного договору №1. З огляду на зміст додаткової угоди в тексті основного договору була допущена помилка, яку сторони виявили вже після підписання. У зв`язку з чим були внесені зміни в основний договір у відповідність до його предмету. В свою чергу відповідач в акті перевірки проігнорував існування додаткової угоди №1 та внесення змін до основного договору.

Також окремого дослідження вимагають аругменти відповідача по контрагенту ТОВ Екліпс Алюмініум щодо недотримання строків виконання робіт, визначених договорами підряду, укладених між позивачем та вказаним контрагентом.

Так, в акті перевірки ревізор посилається, що починаючи з 2018 року з ТОВ Екліпс Алюмініум, укладалися договори підряду. В додатках до вказаних договорів, які надавалися до перевірки, відсутня інформація щодо року виконання робіт, а зазначені лише місяці, які не збігаються з періодами виконання робіт. Тобто відповідач посилається на недотримання строків виконання робіт, що, на думку суду, не є беззаперечним доказом відсутності господарської операції як такої.

Натомість суд встановив, що будівельні роботи об`єкта будівництва - 24 поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 60/1. Відповідно до договорів підряду вказані будівельні роботи ведуться для позивача контрагентом ТОВ Екліпс Алюмініум.

Як пояснює у своєму позові позивач, після введення об`єкта в експлуатацію об`єкт будівництва був поділений на приміщення апартаментів, приміщення ресторану, 24-поверховий оздоровчий комплекс. Таким чином, після поділу всі акти виконаних робіт укладалися по окремим об`єктам будівництва і накопичувальний принцип вартості обсягу робіт відповідно почав розраховуватися за кожним об`єктом окремо. Відповідач не спростував вказані обставини. Тому його висновок про неможливість підтвердження наростаючого вартісного обсягу робіт в порівнянні з проведеними довідками про вартість виконаних будівельних робіт є необґрунтованим.

На підставі встановлених обставин суд зазначає, що всі отримані від контрагентів позивачем роботи мають свій реальний вираз у конкретних результатах, що використані при будівництві зазначеного об`єкта. Про це свідчить формування податкових накладних за фатком першої події, які є зареєстрованими в ЄРПН, що визнає сам відповідач у своєму акті перевірки. Податковий орган не зупиняв реєстрації податкових накладних жодного з перелічених в акті перевірки контрагентів та не відмовляв у їх прийнятті. Даний факт свідчить про те, що податкові зобов`язання, які виникли внаслідок вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами податковим органом сприймаються як правомірно сформовані.

Також суд звертає увагу на право податкового органу проводити зустрічні перевірки. Проте акт перевірки не містить жодних посилань про проведення зустрічних звірок з зазначеними контрагентами.

Отже висновки відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 267 252 грн. через нереальність здійснення господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами необґрунтовані та недоведені.

Щодо висновку контролюючого органу про відсутність права на отримання позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 8 093 312 грн. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд вважає невірним висновок відповідача про те, що позивач порушив принцип послідовності виконання господарських операцій, перерахування коштів постачальнику та адекватне виконання ним відповідних поставок за фактом, оскільки такі вимоги чинне законодавством не встановлює.

Так, відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В свою чергу порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлює ст. 200 ПК України.

Так, відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведене дає підстави для висновку, що проведення грошових розрахунків позивачем дає йому право на отримання бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку у банку, виходячи із першої події, тобто, сплати коштів за товар/послуги, незалежно від факту постачання товару/послуг/оформлення права власності на момент здійснення перевірки.

Тобто, саме умовою для виникнення у платника податків права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість є сплата такого податку у складі вартості товарів/послуг, при цьому, фактичне отримання таких товарів для даного випадку,не є передумовою та ключовою обставиною для отримання бюджетного відшкодування, з огляду на що, суми податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг приймають участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та платник податків має право на отримання таких сум сплаченого податку на додану вартість в якості суми бюджетного відшкодування.

Звертаючись до фактів цієї справи, спірні суми до бюджетного відшкодування розраховані позивачем внаслідок укладення господарських операцій та відповідної передплати за товар, що слугувало «першою подією» для належного формування податкового кредиту та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України є підставою для відшкодування суми бюджетного відшкодування за фактично сплачений постачальникам товар/послугу.

Отже, обставини попередньої сплати позивачем суми податку на додану вартість та відсутність на момент такої оплати факту виконання робіт, за наведених вище приписів чинного законодавства, не впливають на право позивача на отримання ним бюджетного відшкодування податку на додану вартість в усій заявленій до бюджетного відшкодування сумі, яка була повністю ним сплачена на користь постачальника і задекларована останнім як своє податкове зобов`язання.

Натомість Акт перевірки не містить посилань на те, що господарські операції із вищезазначеними контрагентами не проводились.

Крім того, до позовної заяви додаються докази виконання робіт, за якими здійснювались передплати, що підтверджує необгрунтованість припущень відповідача про невірну послідовність здійснення господарської операції.

Щодо аргументів відповідача про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 332 107 грн. по контрагенту ТОВ «Кафе «Телескоп».

З огляду на акт перевірки, позивач включив до складу розрахунку суми бюджетного відшкодування суму ПДВ:

по ТОВЕпіцентр К» (код ЄДРПОУ 32490244) - ПДВ у розмірі 13 048 35 грн.

по ТОВ РОЗЕТКА. УА (код ЄДРПОУ 37193071)- ПДВ у розмірі 16 939.65 грн.

по ТОВТД ПРІС (код ЄДРПОУ 41455095) - ПДВ у розмірі 81 384.42 грн.

по ТОВ ДЕСІДО (код ЄДРПОУ 42138832) - ПДВ у розмірі 300 010.50 грн.

по ТОВ APT ІНДАСТРІ (код ЄДРПОУ 42880685) - ПДВ у розмірі 69 829.35 грн.

по ТОВ АЛЬТ КОМПАНІ ГРУПП (код ЄДРПОУ 44033454) - ПДВ у розмірі 6 866.67 грн.

Із наведених вище операцій з придбання, ПДВ по яких віднесено у Додаток 3 до Декларації з ПДВ за листопад 2021 року, позивач у подальшому здійснив реалізацію товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ КАФЕ ТЕЛЕСКОП (код ЄДРПОУ 43574043) на загальну суму 1 992 640,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 332 106,76 грн.), на що виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні (видаткові накладні від 01.08.2021 року, платіжне доручення від 26.08.2021 на загальну суму 4 601 484,65 грн.).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникненні податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг і вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дат; оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платник податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дати оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства; для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ГІКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК: Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК: Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Пунктом 201.10 статті 201 встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, шо відносяться ло податкового кредиту.

Отже, здійснення контрагентами реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для позивача віднесення до податкового кредиту відповідної суми ПДВ.

Пункт 198.5. ст.185 ПК визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 ПКУ податкові зобов`язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому ПКУ не встановлено залежність нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ у разі використання придбаних товарів/послуг в неоподатковуваних операціях або у негосподарській діяльності від факту формування податкового кредиту за операціями з придбання таких товарів/послуг на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних (крім товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року).

Отже, за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними після 1 липня 2015 року, призначеними для використання в неоподатковуваних операціях або в неї господарській діяльності платника податку, податкові зобов`язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ нараховуються в звітному (податковому) періоді, в якому постачальником таких товарів/послуг, необоротних активів зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, тобто у тому звітному періоді, в якому у покупця таких товарів/послуг виникли підстави для включення сум ПДВ сплачених (нарахованих) при їх придбанні, до складу податкового кредиту.

На виконання вищезазначених вимог, позивач нарахував податкові зобов`язання, що підтверджується виписаними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними (додаток №5 Акту перевірки).

При цьому, з огляду на зміст ст. 200 ПК України законодавець не ставить у залежність право на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення з ПДВ із нарахуванням зобов`язань за конкретною операцією, тим більш в розрізі конкретний ТМЦ, оскільки враховується загальна сума від`ємного значення і загальна сума податкових зобов`язань платника податків.

Відповідно до підпункту «б» п. 200.4. ст. 200 ПК України вбачається, що платник податків має право отримати бюджетне відшкодування на свій банківський рахунок за одночасної наявності наступних обставин: наявності відповідної суми від`ємного значення з ПДВ; фактичної сплати сум таких ПДВ постачальникам товарів/послуг; сума від`ємного значення з ПДВ, заявлена платником податків до відшкодування на банківський рахунок, не повинна перевищувати суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Отже, з аналізу вказаних законодавчих норм податкового кодексу та на підставі встановлених обставин справи суд робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 332 107 грн.

Таким чином, суд робить висновок про протиправність та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, якими встановлена відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 8 425 419 (вісім мільйонів чотириста двадцять п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять),00 грн., а також якими зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

VI. Судові витрати

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №1741276449 від 04.08.2022 про сплату судового збору в сумі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять), 00 грн. (а.с.37).

Відповідно до абз. першого ч.1 ст.139 КАС України: При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову в повному обсязі суд вважає за необхідне стягнути з відповідача документально підтверджений та сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3733/15-32-07-03 від 08.06.2022 відповідно до якого встановлена відсутність у ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС - 2 права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 8 425 419 (вісім мільйонів чотириста двадцять п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять),00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3732/15-32-07-03 від 08.06.2022 відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 2 267 252 (два мільйони двісті шістдесят сім тисяч двісті п`ятдесят дві), 00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 133 626 (один мільйон сто тридцять три тисячі шістсот двадцять шість), 00 грн.

4.Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2 (ЄДРПОУ 34319566, м.Одеса, Французький бульвар, 60/1, офіс 12) 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО